Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №760/24191/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/24191/25 2/760/2614/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.

за участю секретаря судового засідання Чоботарьової В. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь додаткові витрати на дитину - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 23 175 грн, що становить 50 % додаткових витрат, понесених нею на навчання дочки.

Свої вимоги мотивує тим, що, окрім основних витрат на утримання дочки, несе й додаткові витрати, пов`язані з її навчанням у Національно-науковому інституті психології та соціальних наук, де дочка є студенткою. За 1,5 роки навчання вона сплатила 46 350 грн, половину з яких, на її переконання, має компенсувати відповідач. Позивач також вказує, що відповідач є заможною особою та має можливість брати участь у додаткових витратах на дочку, у зв`язку з чим просить стягнути з нього 50 % таких витрат у сумі 23 175 грн.

01 вересня 2025 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу передано до провадження головуючому судді Ішуніній Л. М.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 10 вересня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач, від імені якого діє адвокат Тищенко О. О., подав відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Заперечуючи проти позову, зазначає, що навчання дочки у закладі вищої освіти з метою здобуття професійної освіти не належить до особливих обставин у розумінні статті 185 СК України, а тому не може бути підставою для стягнення додаткових витрат. Вказує, що вибір закладу та контрактної форми навчання дочки не був погоджений із відповідачем, а її потреби, включно з утриманням, забезпечувалися щомісячними аліментами у розмірі 8 000 грн, які сплачувалися ним у повному обсязі. Крім того, відповідач просить стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористалася; відповідь на відзив у встановлений судом строк до суду не надійшла.

Оскільки розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторони в судове засідання не викликались.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 04 грудня 2020 року у справі № 760/12451/20 (а. с. 5-7).

Сторони мають спільну дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка ІНФОРМАЦІЯ_2 досягла повноліття, що підтверджується свідоцтвом про народження та свідоцтвом про зміну імені (а. с.10-11).

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року у справі № 760/9281/20, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року, з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі 8 000 грн щомісячно, починаючи з 14 квітня 2020 року і до досягнення нею повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 15-27).

Дочка сторін є студенткою Національно-наукового інституту психології та соціальних наук, що підтверджується довідкою від 01 серпня 2025 року № 148 (а. с. 28). На оплату навчання дочки за 1,5 роки позивачем сплачено 46 350 грн, що підтверджується квитанціями від 07 серпня 2024 року № 286998451 та від 18 липня 2025 року № 329783735 (а. с. 29-30).

Частиною другою статті 51 Конституції України на батьків покладено обов`язок утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Положеннями частин першої, другої статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, а за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно.

Таким чином, участь у додаткових витратах на дитину є обов`язком того з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів (а також того, до кого така вимога не подавалася), незалежно від сплати ним (нею) аліментів. Наведене положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку з розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/20 та від 26 серпня 2020 року у справі № 336/1488/19. Верховний Суд неодноразово наголошував, що навчання особи з метою здобуття професійної освіти не належить до особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат на дитину в розумінні статті 185 СК України (постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 та від 26 серпня 2020 року у справі № 336/1488/19).

Згідно з частиною першою статті 76, частиною першою статті 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що витрати на навчання дочки сторін у Національно-науковому інституті психології та соціальних наук з метою здобуття професійної (вищої) освіти не належать до додаткових витрат, викликаних особливими обставинами у розумінні частини першої статті 185 СК України.

Позивачем не доведено існування особливих обставин (розвитку здібностей дочки, її хвороби, каліцтва тощо), які б зумовлювали необхідність саме такого платного навчання, як і не доведено, що відповідний рівень освіти не міг бути забезпечений в інший спосіб. Здобуття вищої освіти є звичайним, очікуваним етапом розвитку та навчання особистості і не є раптовою, непередбачуваною чи екстраординарною подією, яку закон відносить до особливих обставин.

Крім того, вибір закладу та контрактної форми навчання дочки здійснено позивачем на власний розсуд, без погодження з відповідачем.

Посилання позивача на майновий стан відповідача правового значення для вирішення спору не має, оскільки матеріальне становище одного з батьків враховується лише при визначенні розміру його участі у додаткових витратах за умови доведеності самого факту наявності особливих обставин, чого у цій справі не встановлено. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що понесені позивачем витрати не викликані особливими обставинами, передбаченими частиною першою статті 185 СК України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідачем заявлено про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн, на підтвердження яких надано договір про надання правової допомоги від 14 серпня 2020 року, додаткову угоду від 04 березня 2026 року та акт наданої правничої допомоги від 25 травня 2026 року.

Відповідно до статей 133, 137 ЦПК України до судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, а також чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 виснувала, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всю заявлену суму витрат на правничу допомогу; домовленості, що склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов`язковими для суду, який оцінює як реальність і необхідність таких витрат, так і розумність та пропорційність їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ця справа є малозначною, не становить фактичної або правової складності, а ціна позову складає 23 175 грн. Частина зазначених у акті наданої правничої допомоги робіт (обговорення з клієнтом інформації, розміщеної на вебсайті суду, надання консультацій та роз`яснень, підготовка заяв про доступ до матеріалів справи) має загальний організаційний характер і безпосередньо з розглядом справи по суті не пов`язана. За таких обставин заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу - 20 000 грн - не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору й ціни позову. Суд вважає обґрунтованим, розумним і пропорційним розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу у визначеному судом розмірі 5 000 грн на підставі частин першої, другої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 141, 180, 181, 185 СК України, статтями 12, 13, 76, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн.

Відомості щодо учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. М. Ішуніна