Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №463/11429/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 463/11429/25 Головуючий у 1 інстанції: Боброва Ю.Ю.

Провадження № 22-ц/811/565/26 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Цяцяка Р.П.,

суддів Ванівського О.М. та Копняк С.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Савки Тараса Володимировича, представника ОСОБА_1 , на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 30 січня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 76 021 грн. 93 коп. та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 10.08.2025 року у м. Винники по вул. Академіка Сахарова, 16Б ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «Land Rover», д.н.з. НОМЕР_1 , при виїзді з двору будинку по АДРЕСА_1 , не надав переваги у русі транспортному засобу марки «Volksvagen Golf», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивачки ОСОБА_1 , який рухався по вул. Академіка Сахарова, внаслідок чого здійснив зіткнення з вказаним транспортним засобом, який по інерції з парканом (належить ОСББ м. Винники по вул. Академіка Сахарова, 16Б), що спричинило пошкодження транспортних засобів та заподіяння матеріальних збитків, а також пошкодження паркану.

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 26.08.2025 у справі №463/7687/25 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

ОСОБА_1 є власницею транспортного засобу марки «Volksvagen Golf», д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу, і внаслідок ДТП автомобілю позивачки було завдано технічних ушкоджень.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Land Rover», д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована в АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» за полісом ЕР-228412814. Згідно останнього – датою початку дії такого визначено 09.04.2025 року, страховий випадок мав місце 10.08.2025 року, а відтак до спірних правовідносин підлягає до застосування Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-ІХ від 21.05.2024 року, який введено в дію саме 01.01.2025 року.

ОСОБА_1 в день ДТП повідомила страхову АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» про ДТП, а також надала відомості про місце знаходження свого пошкодженого транспортного засобу з метою проведення оцінки збитків представником страхової компанії. У подальшому звернулася до вказаного страховика із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок ДТП, що мала місце 10.08.2025. Листом № СП 158277 АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» повідомило позивачку про те, що страхова компанія прийняла рішення про виплату страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль «Volksvagen Golf», д.н.з. НОМЕР_2 , згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-228412814 ід 09.04.2025 у розмірі 95 973 грн 45 коп. Проте, позивака не погоджується із вказаною сумою страхового відшкодування, оскільки вважає таку є необґрунтовано заниженою та такою, що не відповідає реальній вартості відновлювального ремонту автомобіля позивачки. Відповідач, перед виплатою вказаної суми страхового відшкодування не узгоджував її з позивачкою і остання не підписувала жодних документів про узгодження зазначеної суми зі страховиком. Визначений відповідачем розмір страхового відшкодування є необґрунтованим, оскільки розмір виплаченого страхового відшкодування є меншим за ліміт відповідальності страховика, який за шкоду, завдану майну потерпілої становить 250 000 грн на одного потерпілого, а тому позивачка самостійно замовила проведення судової автотоварознавчої експертизи, що повністю узгоджується з вимогами закону та спростовує доводи відповідача про те, що виключно страховик має право і обов`язок визначення розміру збитків. Відповідно до висновку експерта № 59 від 26.09.2025 року, складеного за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volksvagen Golf», д.н.з. НОМЕР_2 , без врахування (включення) ПДВ на складові (запчастини), матеріали та із середньо-статистичною регіональною вартістю ремонтно-відновлювальних робіт становить 171 995 грн. 38 коп. і, таким чином, недоплачена сума страхового відшкодування складає 76 021 грн. 93 коп., які і є предметом позовних вимог (а.с. 1-7).

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено (а.с. 122-125).

Дане рішення оскаржив представник позивачки.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та на порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права.

Вважає:

-що суд «не звернув увагу на те, що страховик не дотримався порядку передбаченого ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки не отримуючи відмови ОСОБА_1 як потерпілої особи від здійснення страхового відшкодування у порядку визначеному ч. 4 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (виплата страхового відшкодування на рахунок СТО) самостійно прийняв рішення про виплату суми страхового відшкодування на банківський (платіжний) рахунок потерпілої особи - ОСОБА_1 в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, розрахованого страховиком, який не повністю покриває відновлювальний ремонт її транспортного засобу, та з яким остання не погоджувалася, хоча у відповідності до ч. 5 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» такий порядок міг бути застосовним виключно у випадку її відмови від виплати страхового відшкодування на рахунок СТО»;

-«абсолютно необгрунтованим, та таким, що не грунтується на нормах чинного законодавства … висновок суду першої інстанції про те, що позивач не позбавлений права звернутись до однієї із трьох станцій технічного обслуговування, які містяться в переліку СТО Страховика та знаходяться в місті Львові для дефектування з метою подальшого перегляду прийнятого рішення та здійснення доплати страхового відшкодування на рахунок такої станції технічного обслуговування, оскільки Відповідач на момент розгляду справи вже самостійно виплатив суму страхового відшкодування Позивач, та таким чином обрав порядок виплати страхового відшкодування передбачений ст. 5 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»;

-визначений відповідачем розмір страхового відшкодування необґрунтованим, оскільки розмір виплаченого страхування є меншим за ліміт відповідальності страховика, який за шкоду завдану майну потерпілого становить 250 000 гривень на одного потерпілого (а.с.129-137).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження за вищезгаданою апеляційною скаргою, запропоновано учасникам справи протягом 15-ти днів подати до суду свій відзив на апеляційну скаргу та ухвалено розгляд справи у відповідності до частини 1 статті 369 ЦПК України проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 142-143).

11 березня 2026 року відповідач подав до суду Відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване позивачкою рішення залишити без змін (а.с. 150-151).

Клопотань від учасників справи про апеляційний розгляд справи з їх повідомленням до суду не поступало.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).

Судами встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається сторонами даного спору те, що:

-автомобіль позивачки «Volksvagen Golf», д.н.з. НОМЕР_2 , 2011 року випуску, а відтак на момент ДТП (10.08.2025 року) строк його експлуатації перевищував п`ять років;

-25.08.2025 року пошкоджений в ДТП автомобіль позивачки був оглянутий експертом відповідача;

-до спірних правовідносин підлягають до застосування положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-ІХ від 21.05.2024 року, який введено в дію з 01.01.2025 року (в подальшому – «Закон № 3720-ІХ»).

Статтею 27 Закону № 3720-ІХ встановлено, що:

-Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу на банківський (платіжний) рахунок особи, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів. Для здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідна особа обирається потерпілою особою з визначеного страховиком (МТСБУ) переліку. Страховик (МТСБУ) у встановленому ним порядку визначає перелік осіб, які відповідно до своїх установчих документів мають право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів та відповідають його вимогам, та оприлюднює його на своєму веб-сайті. Страховик (МТСБУ) зобов`язаний надати потерпілій особі інформацію про осіб, включених до переліку, передбаченого цією частиною. Якщо визначений страховиком (МТСБУ) перелік включає менше трьох осіб, розташованих в межах 150 кілометрів від місця проживання потерпілої особи або місцезнаходження пошкодженого транспортного засобу, потерпіла особа має право самостійно обрати особу, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів (частина 4);

-У разі відмови потерпілої особи від здійснення страховиком (МТСБУ) відшкодування у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, така страхова (регламентна) виплата здійснюється страховиком (МТСБУ) на банківський (платіжний) рахунок потерпілої особи в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, розрахованого страховиком (МТСБУ) з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів із розрахунку вартості відновлювальних ремонтів транспортних засобів чи суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика (МТСБУ), а у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону, - потерпілої особи, за вирахуванням суми податку на додану вартість або в розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту, погодженому між страховиком (МТСБУ) і потерпілою особою (частина 5).

Як вбачається з заповненої 12.08.2025 року позивачкою Заяви на виплату/доплату страхового відшкодування (копію якої самою позивачкою долучено до позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог), ця Заява містить інформацію про перелік осіб, які відповідно до своїх установчих документів мають право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів – з посиланням на веб-сайт страховика, а також розділ «Прошу виплатити страхове відшкодування за заступними реквізитами» з графами:

-«На рахунок ремонтної організації»;

-«На особистий рахунок»;

-«За системою «Аваль-Експрес» (а.с. 15).

В той же час, позивачка, маючи доступ до наданої відповідачем інформації (з посиланням на його веб-сайт) про перелік осіб, які відповідно до своїх установчих документів мають право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів, графу «Прошу виплатити страхове відшкодування за заступними реквізитами» «На рахунок ремонтної організації» не заповнює, а заповнює графу «Прошу виплатити страхове відшкодування за заступними реквізитами» «На особистий рахунок» (а.с. 15).

За наведених вище обставин в їх сукупності (а саме: незаповнення позивачкою, як потерпілою особою, графи з реквізитами ремонтної організації – з заповненням, натомість, графи з реквізитами її особистого рахунку) страховик (відповідач) вправі був оцінити таку позицію позивачки, як відмову потерпілої особи від здійснення страховиком відшкодування шляхом перерахування вартості відновлювального ремонту пошкодженого в ДТП автомобіля позивачки на банківський (платіжний) рахунок особи, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів.

Відтак, доводи апеляційної скарги з посиланням на те, що відповідач «не дотримався порядку передбаченого ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки не отримуючи відмови ОСОБА_1 як потерпілої особи від здійснення страхового відшкодування у порядку визначеному ч. 4 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (виплата страхового відшкодування на рахунок СТО), не можуть прийматися до уваги.

Позивачкою (апелянтом) не було подано до суду доказів того, що вона зверталася «до однієї із трьох станцій технічного обслуговування, які містяться в переліку СТО Страховика та знаходяться в місті Львові для дефектування з метою подальшого перегляду прийнятого рішення та здійснення доплати страхового відшкодування на рахунок такої станції технічного обслуговування», а також з ціллю ремонту пошкодженого в ДТП належного їй на праві власності автомобіля (і на цій СТО на цей ремонт перерахованих їй страховиком коштів не вистачило), а тому доводи апеляційної скарги про необґрунтованість в цій частині висновку суду також до уваги прийматися не можуть.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування (та, відповідно, для задоволення позовних вимог) відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають.

Згідно з частиною дев`ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2026 року – 3 328 грн. 00 коп.

Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення з відповідача 76 021 грн. 93 коп. недоплаченого (по версії позивачки) страхового відшкодування.

Відтак, ціна позову у цій справі складає 76 021 грн. 93 коп., що станом на 01 січня 2026 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп. х 250 = 832 000, 00 грн).

Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 76 021 грн. 93 коп., судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384, 389 частина 3 пункт 2 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду міста Львова від 30 січня 2026 року- без змін.

Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Повну постанову складено 29 липня 2026 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Копняк С.М.