Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №442/4162/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 442/4162/25 Головуючий у 1 інстанції: Грицай М.М.

Провадження № 22-ц/811/247/26 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий – суддя Цяцяк Р.П.,

суддів Ванівський О.М. та Копняк С.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 грудня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки заборгованість за договорами кредиту № 2107560015702 від 16.03.2021 року та № 3360809200-67541 від 22.04.2021 року у розмірі 59 593 грн. 12 коп., що складається із 5 900 грн заборгованості за кредитом (тіло кредиту) та 53 693 грн. 12 коп. заборгованості за процентами, а також судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 16.03.2021 року між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2107560015702 про надання кредиту, згідно умов якого відповідачці було надано 3 400 грн кредитних коштів строком на один рік під 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше орієнтовного строку повернення кредиту згідно умов, визначених згаданим кредитним договором. ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» свої зобов`язання перед відповідачкою за договором про надання кредиту виконало повністю та надало їй кредит в сумі 3 400 грн. шляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідача. Натомість, відповідачка у строк взяті на себе зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала.

01.12.2021 року між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» було укладено договір факторингу № 1-12, згідно з умовами якого відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право грошової вимоги за договором про надання кредиту.

У свою чергу, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» 10.01.2023 було укладено договір факторингу № 10-01/2023, згідно з умовами якого відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право грошової вимоги за даним договором про надання кредиту.

Крім цього, 22.04.2021 між ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №3360809200-67541, згідно умов якого відповідачці було надано 2 500 грн кредитних коштів термін на 18 діб під 1,95 % за кожен день користування кредитом. ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» свої зобов`язання перед відповідачкою за договором про надання позики виконало повністю та надало їй позику в сумі 2500 грн шляхом зарахування коштів на її платіжну картку. Натомість, відповідачка у строк взяті на себе зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала.

07.09.2021 року ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» уклало договір факторингу № 05-08/21, згідно з умовами якого відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право грошової вимоги за договором про надання позики.

У свою чергу, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» 10.01.2023 року було укладено договір факторингу № 10-01/2023, згідно з умовами якого відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право грошової вимоги за даним договором про надання кредиту і новим кредитором відповідачки стало ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

Станом на день звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідачки перед позивачем становить:

-за договором № 2107560015702 від 16.03.2021 року - 42 073 грн. 62 коп., з яких: 3 400 грн - борг за тілом кредиту, а 38 673 грн. 62 коп. - борг за процентами на дату відступлення права вимоги;

-за договором № 3360809200-67541 від 22.04.2021 року – 17 519 грн. 50 коп., з яких: 2 500 грн - борг за тілом кредиту, а 15 019 грн. 50 коп. - борг за процентами на дату відступлення права вимоги (а.с. 1-6).

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.

Стягнуто з з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість у розмірі 45 455 грн. 62 коп., а саме:

- за договором № 3360809200-67541 від 22.04.2021 року - у розмірі 3 382 грн, в тому числі 2 500 грн - борг за тілом кредиту, 882 грн - борг за відсотками;

- за договором № 2107560015702 від 16.03.2021 року у розмірі 42 073 грн. 62 коп., у тому числі 3 400 грн - борг за тілом, 38 673 грн. 62 коп. - борг за відсотками.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 1 847 грн. 25 коп. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн.(а.с. 143-147).

Дане рішення оскаржила відповідачка.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права.

Зазначає, що вона «не отримувала у позивача «ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» жодних кредитних коштів».

Вважає, що позивачем «не надано суду … достатніх, належних та допустимих доказів у підтвердження факту оплати позивачем саме за вищезазначеними договорами відступлення права вимог за кредитними договорами №2107560015702 від 16.03.2021, №3360809200-67541 від 22.04.2021, а також відповідних доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі, на підставі яких позивачем заявлено позовні вимоги» у даній справі, а тому вважає, що заявлені позовні вимоги про стягнення коштів не підлягають до задоволення (а.с. 152-154).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження за вищезгаданою апеляційною скаргою (отримана сторонами 14.02.2026 року та 03.03.2026; а.с. 166, 177), запропоновано учасникам справи протягом 15-ти днів подати до суду свій відзив на апеляційну скаргу та ухвалено розгляд справи у відповідності до частини 1 статті 369 ЦПК України проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 164-165).

Представниця позивача подала до суду Відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін (а.с. 169-174).

Клопотань від учасників справи про апеляційний розгляд справи з їх повідомленням до суду не поступало.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).

Позивач рішення суду в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог не оскаржував, а відтак в цій частині оскаржуване рішення і не переглядається.

Як вбачається з доводів відповідачки/апелянта, які наведені, як у Відзиві на позовну заяву (а.с. 100-102), так і у апеляційній скарзі, відповідачка/апелянт не оспорювала та не оспорює укладення нею 16.03.2021 року з ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» договору № 2107560015702 про надання кредиту, а 22.04.2021 року – з ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» Договору позики №3360809200-67541, та отримання від згаданих юридичних осіб кредитних коштів: 3 400 грн – від ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та 2 500 грн. – від ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС».

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

Апеляційна скарга не містить доводів про недійсність згаданих вище договору №2107560015702 про надання кредиту та Договору позики №3360809200-67541 з підстав, що прямо встановлені законом, або про те, що ці договори визнавалися судами недійсними, а відтак згадані договори (у відповідності до статті 204 ЦК України) є чинними.

Стягнення з відповідачки на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованості за згаданими вище кредитними договорами від 16.03.2021 року та від 22.04.2021 року апелянт оспорює з тих підстав, що позивачем «не надано суду … достатніх, належних та допустимих доказів у підтвердження факту оплати позивачем саме за вищезазначеними договорами відступлення права вимог за кредитними договорами №2107560015702 від 16.03.2021, №3360809200-67541 від 22.04.2021, а також відповідних доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі, на підставі яких позивачем заявлено позовні вимоги» у даній справі.

Законодавством України не передбачено обов`язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги.

Статтею 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

При умові, що відповідачка з будь-яких підстав не отримала повідомлення про відступлення права вимоги, то остання не мала жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті заборгованості на рахунки первісного позикодавця (зокрема - ТОВ «ФК «Центр Фінансових рішень») і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 "... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 року у справі № 278/1679/13-ц, який зауважив, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь- який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

За наведених обставин доводи апеляційної скарги, які ставлять під сумнів правомірність набуття позивачем права вимоги по відповідачки за договором №2107560015702 про надання кредиту від 16.03.2021 року та Договором позики №3360809200-67541 від 22.04.2021 рокудо уваги прийматися не можуть.

Апеляційна скарга також не містить розрахунків, які б свідчили про помилковість стягнення з відповідачки на користь позивача 1 847 грн. 25 коп. сплаченого останнім судового збору.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають.

Згідно з частиною дев`ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2026 року – 3 328 грн. 00 коп.

Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення з відповідачки 59 593 грн. 12 коп. заборгованості за кредитними договорами.

Відтак, ціна позову у цій справі складає 59 593 грн. 12 коп., що станом на 01 січня 2026 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп. х 250 = 832 000, 00 грн).

Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 59 593 грн. 12 коп., судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384, 389 частина 3 пункт 2 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 грудня 2025 року- без змін.

Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Повну постанову складено 29 липня 2026 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Копняк С.М.