Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №463/10318/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 463/10318/25 Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.

Провадження № 22-ц/811/235/26 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий – суддя Цяцяк Р.П.,

судді: Ванівський О.М. та Копняк С.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення адміністрації Салтівського району Харківської міської ради на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 02 січня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року Управління соціального захисту населення адміністрації Салтівського району Харківської міської ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки надмірно нараховану суму допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі в сумі 28 000 грн та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що ОСОБА_1 , як представник сім?ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення адміністрації Салтівського району Харківської міської ради (далі - Управління), як внутрішньо переміщена особа, та отримувала щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі - на оплату житлово-комунальних послуг з 2014 року.

Відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505 (зі змінами та доповненнями в подальшому) (далі - Порядок) грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Відповідно до пункту 3 Порядку грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім?ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім?ї у таких розмірах: для осіб, які отримують пенсію, та інших осіб, які досягли пенсійного віку (крім осіб з інвалідністю), дітей, осіб, які досягли 18-річноговіку та продовжують навчання за денною формою в закладах освіти, що забезпечують здобуття повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної) або вищої освіти, до закінчення таких закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, - 1000 гривень на одну особу (члена сім?ї); для працездатних осіб – 442 гривні на одну особу (члена сім?ї).

03.11.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Управління з заявою про подовження виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 26.10.2021 року.

Рішенням про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 09.12.2021 року було подовжено виплату допомоги ОСОБА_2 (категорія працездатності - працездатний) в розмірі 442 грн, ОСОБА_3 (категорія працездатності - дитина до 18 років) в розмірі 1 000 грн. на період з 26.10.2021 року по 25.04.2022 року. ОСОБА_1 не була включена до розрахунку відповідно до постанови КМ України № 212 від 31.03.2015 року. Загальна сума допомоги на сім?ю склала 1 442 грн. 00 коп.

У зв?язку з втратою чинності постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» набула чинності постанова Кабінету Міністрів України N? 332 від 20.03.2022 року, якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, відповідно до пункту 3 якого допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей – 3 000 гривень; для інших осіб – 2 000 гривень.

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.

Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30.04.2022 року включно, надається починаючи з березня 2022 року.

Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 01 березня 2022 отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг». Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.

З квітня 2022 року по серпень 2022 року сім?ї ОСОБА_1 було автоматично подовжено нарахування та виплату грошової допомоги в розмірі 7 000 грн. щомісячно.

З вересня 2022 року по 31.05.2023 року в розмірі 6 000 грн. щомісячно (за вирахуванням 1 000 грн. у зв?язку з досягнення 18 річного віку ОСОБА_3 ).

Згідно з актом проведення перевірки Головним управлінням Національної соціальної сервісної служби у Харківській області факту неправомірної виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам № 34 від 02.06.2023 року виявлено, що у зв?язку з автоматичним призначенням допомоги відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 332, станом на 24.02.2022 року ОСОБА_1 втратила право на допомогу відповідно до пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», а саме: якщо у складі сім?ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку, які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім?ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Розпорядженням від 01.06.2023 року призупинено з 01.06.2023 року виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщених осіб по особовому рахунку ОСОБА_1 , відповідно до пункту 3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2022 року №332.

Згідно з довідкою Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат ХОДА №1398 від 27.06.2023 року переплата допомоги за період з 01.04.2022 року по 31.05.2023 року склала 28 000 грн, які і є предметом позовних вимог.

Позивач покликався на те, що відповідно до пункту 5, 11 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 332, внутрішньо переміщені особи несуть відповідальність за достовірність інформації, наданої для отримання допомоги. У разі неправомірного або повторного отримання внутрішньо переміщеною особою допомоги на проживання за певний період суми виплаченої допомоги повертаються особою добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення.

04.07.2023 року ОСОБА_1 було направлено повідомлення про повернення надміру нарахованих та виплачених сум за період з 01.04.2022 року по 31.05.2023 року в розмірі 28 000 грн., однак відповідачка ОСОБА_1 відмовилась повертати неправомірно отриману нею грошову допомогу, а тому позивач просив стягнути таку на підставі ст.1212 ЦК України в судовому порядку (а.с. 1-5).

Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову відмовлено (а.с. 94-97).

Дане рішення оскаржила представник позивача.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги Управління соціального захисту населення адміністрації Салтівського району Харківської міської ради, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права.

Вважає, що недобросовісність та зловживання з боку ОСОБА_1 доведена Управлінням тим фактом, що саме при отриманні допомоги після квітня 2022 року вона усвідомлювала факт неправомірного призначення допомоги та, незважаючи на втрату права, отримувала цю допомогу (а.с. 103-107).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження за вищезгаданою апеляційною скаргою, запропоновано учасникам справи протягом 15-ти днів подати до суду свій відзив на апеляційну скаргу та ухвалено розгляд справи у відповідності до частини 1 статті 369 ЦПК України проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 122-123).

Клопотань від учасників справи про апеляційний розгляд справи з їх повідомленням до суду не поступало.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).

Статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина 1).

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2).

Судами встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається всіма учасниками справи (в тому числі – і апелянтом) те, що 28 000 грн, які є предметом позовних вимог, є переплатою (на твердження позивача/апелянта) допомоги на проживання внутрішньо переміщених осіб за період з 01.04.2022 року по 31.05.2023 року, яку отримала відповідачка в результаті автоматичного призначення їй цієї допомоги - без подання нею додаткового звернення до позивача: як внутрішньо переміщеній особі, які станом на 01 березня 2022 року вже отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг».

Згідно з вимогами статті 1215 ЦК України не підлягають поверненню, зокрема, безпідставно набуті: пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц, провадження № 14-445цс18, зазначила, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року).

Недобросовісності з боку набувача (відповідачки ОСОБА_1 ) в отриманні нею 28 000 грн допомоги на проживання внутрішньо переміщених осіб за період з 01.04.2022 року по 31.05.2023 року судами не встановлено і позивач на таку не посилається.

Так само позивач не посилається і на рахункову помилку, а відтак отримані відповідачкою за період з 01.04.2022 року по 31.05.2023 року виплати у сумі 28 000 грн. також не є і результатом рахункової помилки.

Встановивши, що виплата відповідачці грошова допомога за період з 01.04.2022 року по 31.05.2023 року у сумі 28 000 грн. здійснена за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела виплату цієї допомоги, та факту недобросовісності згаданого набувача (відповідачки), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачки згаданих коштів.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування (та, відповідно, для задоволення позовних вимог) відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають.

Згідно з частиною дев`ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2026 року – 3 328 грн. 00 коп.

Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення з відповідачки 28 000 грн. грошової допомоги.

Відтак, ціна позову у цій справі складає 28 000 грн., що станом на 01 січня 2026 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп. х 250 = 832 000, 00 грн).

Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 28 000 грн., судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384, 389 частина 3 пункт 2 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення адміністрації Салтівського району Харківської міської ради залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду міста Львова від 02 січня 2026 року- без змін.

Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Повну постанову складено 29 липня 2026 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Копняк С.М.