Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №303/12572/23 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 303/12572/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 липня 2026 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Собослой Г.Г.,

суддів: Шевчук В.В., Мацунич М.В.,

з участю секретаря: Голубєвої Є.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Мукачівського державного університету - Русин Івана Михайловича на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2024 року у справі № 303/12572/23 (Головуючий: Монич В.О.), -

В С Т А Н О В И Л А

У грудні 2023 року Мукачівський державний університет в інтересах якого діє Русин І.М. звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 , третя особа Мукачівська міська рада служба у справах дітей, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до Договору найму службового жилого приміщення від 01 жовтня 2014 року Мукачівський державний університет надав наймачу ОСОБА_1 і членам її сім`ї ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на той час неповнолітнім дітям, у строкове користування службове житло - двокімнатну квартиру номер 4 (загальна площа -94,5 кв.м., житлова площа - 44,1 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом прийому службового житла від 01.10.2014 року.

Службове житло надавалось на підставі спільного засідання ректорату та профспілкового комітету Мукачівського державного університету від 02 червня 2014 року (протокол № 7).

Відповідно до контракту (трудової угоди) № 115 від 06 липня 2018 року ОСОБА_1 призначена на посаду доцента кафедри легкої промисловості і професійної освіти терміном з 06.07.2018 року по 06.07.2023 року.

На підставі заяви ОСОБА_1 , яка з 1 лютого 2022 року і до моменту звільнення перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, наказом ректора Мукачівського державного університету № 466-к від 29 липня 2022 року вона звільнена із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

На адресу відповідача ОСОБА_1 направлено листа про необхідність передачі службової квартири за адресою: АДРЕСА_2 ,балансоутримувачу - Мукачівському державному університету, у зв`язку із припиненням трудових відносин з 4 серпня 2022 року, однак до цього часу така вимога залишена без виконання.

Актами комісії Мукачівського державного університету від 14 листопада 2022 року, від 15 травня 2023 року та від 30 листопада 2023 року підтверджено факти тривалого не проживання відповідача ОСОБА_1 та членів її сім`ї за місцем проживання.

Через те, що відповідач та члени його сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 значаться зареєстрованими в службовій квартирі позивача, що створює Мукачівському державному університету перепони щодо повноцінного користування ним та змушує нести додаткові витрати по його утриманню, неможливості надання службового житла особам, які його потребують.

Із урахуванням вимог ст. ст. 317, 319, 391 ЦК України, усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користуватися житловим приміщенням є належним способом захисту порушених прав.

Так, відповідач втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 у зв`язку з тривалою, понад півтора роки, відсутністю за місцем реєстрації, крім того не сплачують за комунальні послуги, не несуть інших витрат по утриманню житлового приміщення, приміщення не оглядають комунальні служби району електромереж та газового господарства, що може призвести до непередбачуваних наслідків.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 30 жовтня 2024 року у задоволенні позову Мукачівського державного університету в інтересах якого діє Русин Іван Михайлович до ОСОБА_1 , третя особа Мукачівська міська рада служба у справах дітей, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції Мукачівським державним університетом подана апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для відмови у позові відсутні, так як наказом позивачка, на підставі заяви ОСОБА_1 , яка з 1 лютого 2022 року і до моменту звільнення перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, вона звільнена із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України. На адресу відповідача направлено лист про необхідність передачі службової квартири балансоутримувачу - Мукачівському державному університету, у зв`язку із припиненням трудових відносин з 4 серпня 2022 року, однак до цього часу така вимога залишена без виконання. Актами комісії позивача підтверджено факти тривалого не проживання відповідача та членів її сім`ї за місцем проживання. Судом не дано юридичної оцінки того факту, що зазначене приміщення є службовим житловим приміщенням, виділялось відповідачу у складі сім`ї із чотирьох осіб, і що порядок користування службовим житловим приміщенням керуються іншими ніж загальні норми Житлового кодексу України. Доказами, наявними у матеріалах справи фактично доведено, що відповідачка втратила право користування житловим приміщенням у зв`язку з тривалою, понад півтора роки, відсутністю за місцем реєстрації, не сплачують за комунальні послуги, не несуть інших витрат по утриманню житлового приміщення, приміщення не оглядають комунальні служби району електромереж та газового господарства, що може призвести до передбачуваних наслідків.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Дренкалюк І.І. який просить рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного висновку.

Представник Мукачівського державного університету - адвокат Русин І.М. у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить довідка про доставку електронного документу і його неявка не перешкоджає розгляду справи у відсутності представника позивача відповідно до ч 2 ст. 372 ЦПК України.

Встановлено, що відповідно до Договору найму службового жилого приміщення від 01 жовтня 2014 року Мукачівський державний університет надав наймачу ОСОБА_1 і членам її сім`ї ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на той час неповнолітнім дітям, у строкове користування службове житло - двокімнатну квартиру номер 4 (загальна площа -94,5 кв.м., житлова площа - 44,1 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом прийому службового житла від 01.10.2014 року.

Службове житло надавалось на підставі спільного засідання ректорату та профспілкового комітету Мукачівського державного університету від 02 червня 2014 року.

Відповідно до контракту (трудової угоди) № 115 від 06 липня 2018 року ОСОБА_1 призначена на посаду доцента кафедри легкої промисловості і професійної освіти терміном з 06.07.2018 року по 06.07.2023 року.

На підставі заяви ОСОБА_1 , яка з 1 лютого 2022 року і до моменту звільнення перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, наказом ректора Мукачівського державного університету № 466-к від 29 липня 2022 року вона звільнена із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Із висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 17.10.2024 року вбачається, що у квартирі АДРЕСА_3 зареєстрована неповнолітня дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка відповідно до ст.18 Закону України «Про охорону дитинства», як донька ОСОБА_5 , має право на користування цим житлом нарівні з наймачем цього приміщення, (договір найму службового житла укладений матір`ю дитини з Мукачівським державним університетом 01.10.2014 року), зважаючи на те, що в матеріалах цивільної справи відсутні відомості щодо забезпечення дитини на праві власності або користування іншим впорядкованим житлом, беручи до уваги рекомендації комісії з питань з захисту прав дитини Мукачівської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради вважає, що визнання ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_3 , можливо лише за умови попереднього забезпечення дитини правом користування іншим впорядкованим приміщенням.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відсутність члена сім`ї понад рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім`ї права користування житлом.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Підстава, відповідно до якої місце проживання малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 реєструвалося у спірній квартирі, у судовому порядку не оспорюється, а тому вважається, що вона набула право користування цим житлом на законних підставах.

Оскільки малолітня дитина не може самостійно обирати місце свого проживання, тому факт її не проживання у спірній квартирі не є безумовною підставою для позбавлення дитини права користування цим житлом.

Відповідно до статті 6 Сімейного кодексу України (далі - СК України) правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання (стаття 16 Конвенції ООН про права дитини).

Не можна вважати не поважною причину не проживання дитини у спірному житлі її проживання в іншому місці, з одним із батьків, оскільки малолітня дитина в силу свого віку не має достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання. Маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання, за місцем проживання будь-кого з батьків, дитина може реалізувати його лише за досягнення певного віку. Не впливає на поважність причин непроживання дитини і наявність у того з батьків з ким вона фактично проживає права власності на житло, оскільки наявність майнових прав у батьків дитини не може бути підставою для втрати її особистих житлових прав. Визначальним в цьому є забезпечення найкращих інтересів дитини.

Такі правові висновки узгоджуються з висновками суду касаційної інстанції, викладеними у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 711/4431/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 466/7546/16-ц, від 27 червня 2019 року у справі № 337/1760/17, від 25 серпня 2020 року у справі № 206/3425/18 (провадження № 61-9122св19).

Позбавлення малолітньої дитини права користування житловим приміщенням може відбуватися лише при наявності попереднього дозволу органу опіки та піклування.

При постановленні рішення, суд першої інстанції встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, із посиланням на докази, оцінка яких відображена у рішенні обґрунтовано відмовив у задоволенні заявлених позовних вимог.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Доводи апеляційної скарги, судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374,375,381-384 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Мукачівського державного університету - Русин Івана Михайловича, залишити без задоволення.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 30 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 липня 2026 року.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом: Г.Г.СОБОСЛОЙ