Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №490/348/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1865/2026 Справа № 490/348/26

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Романовій К.Т., без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визначення розміру часток у спільній сумісній власності,

ВСТАНОВИВ:

20 січня 2026 року адвокат Кузьміних І.М., яка представляє інтереси позивача, звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить визначити, що частка ОСОБА_1 в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , становить 1/5 частки, а також, що частки відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 також складають по 1/5 частині за кожним.

В обгрунтування вимог зазначає, що всі вони є співвласниками вказаної квратири на праві спільної сумісної власності . На даний час у позивача як співвласника квартири виникло бажання розпорядитися своїм майном, у зв`язку з чим виникла необхідінсть визначити частки між співвласниками, які на його думку, які рівними.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 23.01.2026 року справу прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 21.04.2026 року закрито підготовче провадження у справі.

В судове засідання сторона позивача не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, повністю підтримують вимоги позову, просять про його задоволення.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, повінстю визнають позовні вимоги та просять про їх задволення.

Відповідачка ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, повідомлялася судом належним чином, про причини неявки суду не повідомила, заперечень проти позову не надала.

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є чоловіком відповідачки ОСОБА_2 , тьа батьком відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

На підставі Свідоцтва про право власнсоті на житло від 20.01.1997 року, виданого миколаївською міською службою приватизації державного житлового фонду, квартира, загальною площею 64,8 кв.м., за адресою АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Вказане Свідоцтво було видано на підставі ордеру № 591 від 28.04.1989 року , виданого виконкомом Миколаївської міської ради народних депутатів на сім`ю у складі 5-х осіб; ОСОБА_1 , - відповідальний наймач, ОСОБА_2 - дружина, ОСОБА_4 - син, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - доньки.

Право власності сторін було зареєстрвоано в КП ММБТІ В установленому на той час законом порядку, на час розгляду справи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформація про право власноті на зазначену квартиру не міститься.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Непорушність права власності закріплено і в статті 321 ЦК України, відповідно до частини першої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

На підставі ч. 1, 2 ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Так за ч. 1 ст. 356 ЦК власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Натомість, згідно із ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

На підставі ч. 1, 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Згідно ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, а тому у даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом визначення часток у праві спільної сумісної власності на спадкове майно з метою можливості надалі реалізації ними права спадкування за законом.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що ніяких домовленостей про розмір часток між співвласниками не було, жодних доказів того, що участь когось з учасників спільної сумісної власності у надбанні майна була більшою або меншою- суду не надано, суд приходить до висновку, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності на зевказану квартиру є рівними.

Відповідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. . Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Разом з тим, суд враховує, що з позовом звернувся до суду лише ОСОБА_1 , інші співвласники таких вимог не заявляли і з відповідними вимогами до суду не зверталися, отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визначення окремо за кожним з відповідачів по 1/5 частці у праві спільної сумісної власнсоті.

Як зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 904/5726/19, активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон.

Більше того, з огляду на положення ЦПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Таким чином, на підставі викладеного вмотивування, з урахуванням позиції відповідачів про визнання позову, суд дійшов висновку, що частки співвласників квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у праві спільної власності на таку квартиру є рівними, а саме по 1/5 частці за кожним.

Враховуючи, що позивач просить визначити його частку в праві спільної сумісної власності у розмірі 1/5 частини спірної квартири, то суд приходить до висновку, що в цій частині позов підлягає до задоволення.

Відповдіно ст. 141 ЦПК України, судовий збір сплачено при подачі позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст.18,259,263-265, 352 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визначення розміру часток у спільній сумісній власності - задовольнити частково.

Визначити, що частка ОСОБА_1 в праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 , становить 1/5 (одна п`ята частини).

Визначити, що ідеальні частки у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1 , всіх співвласників є рівними , а саме по 1/5 частині за кожним.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Гуденко