Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №489/5336/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

справа № 489/5336/26 провадження №2/489/3007/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29 липня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі- ФОП ОСОБА_2 ) про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені за порушення прав споживача

встановив:

У червні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача 1919,00 грн. три проценти річних, 7661,78 грн. інфляційні втрати та 30600,00 грн. пені за порушення прав споживача.

Як на підставу позовних вимог позивач вказує, що рішенням ОСОБА_3 (на теперішній час – Інгульський) районного суду міста Миколаєва від 29.03.2024 розірвано договори підряду між сторонами та стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь позивача 30600,00 грн. сплачених коштів та 1073,60 грн. судового збору. Рішення набрало законної сили 29.04.2024.

На виконання рішення відкрито виконавче провадження № 75044387.

Станом на 01.06.2026 рішення суду не виконано, грошові кошти позивачу не повернуто.

Тривале невиконання відповідачем судового рішення нівелює судовий захист прав позивача та суперечить принципу обов`язковості судового рішення, передбаченого статтею 129-1 Конституції України.

Посилаючись на наведені обставини позивач, навівши відповідні розрахунки, просить стягнути з відповідача згідно частини другої статті 625 ЦК України 1919,00 грн. трьох процентів річних, 7661,78 грн. інфляційних втрат та на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» 30600,00 грн. пені.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 16.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, в т.ч. шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті судової влади. Направлена на адресу відповідача судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд.

Правом на дання відзиву відповідач не скористався.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України не надходило.

Згідно статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За частиною п`ятою статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи встановлено, що рішенням Інгульського районного суду міста Миколаєва від 29.03.2024 у цивільній справі №490/9742/23 позов ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про розірвання договорів та стягнення передоплати за договорами задоволено. Розірвано договори підряду № 257 від 23.02.2022 та № 254 від 22.12.2021, укладені між ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 . Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 передоплату за Договором підряду № 254 від 22.12.2021 у розмірі 15300,00 грн. та Договором підряду № 257 від 23.02.2022 у розмірі 15300,00 грн., всього 30600,00 грн.

Виданий на підставі рішення виконавчий лист пред`явлений позивачем для примусового виконання до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), постановою державного виконавця кого від 17.05.2024 відкрито виконавче провадження ВП75044387.

Із позову вбачається та підтверджується Інформацією про виконавче поводження від 27.05.2026 виконавче провадження не закінчено та державним виконавцем здійснюються присудові заходи з виконання рішення, яке боржником не виконано.

Позивач вважає, що внаслідок невиконання відповідачем рішення та не повернення присудженої з нього суми коштів, порушуються права позивача та нівелюється судовий захист його прав. У зв`язку із невиконанням відповідачем рішення, він має право на стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені за порушення прав споживача.

Правове обґрунтування та мотиви суду.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У частині п`ятій статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникнути з рішення суду.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року в справі № 922/3095/18,

від 18 березня 2020 року в справі № 902/417/18, від 07 лютого 2024 року в справі № 910/3831/22.

За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду (постанова Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 757/3530/20, провадження № 61-18137св23).

Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу

з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

3 % річних від простроченої суми виникає з саме моменту набрання судовим рішенням законної сили, а не з моменту звернення стягувача з виконавчим листом до органу державної виконавчої служби.

Із розрахунку позивача, який перевірено судом, вбачається, що інфляційні втрати та три проценти річних нараховані з дати набрання рішення законної сили – 29.04.2024 і по 01.06.2026, а їх розмір становить відповідно 7661,78 грн. та 1919,00 грн.

За такого, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних обґрунтованими і доведеними, а тому вони підлягають задоволенню.

При вирішення вимоги про стягнення пені за порушення прав споживача суд виходить з наступного.

Частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» врегульовано, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

У справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20) Велика Палата Верховного Суду розглядала спір, у якому споживач, посилаючись на порушення прав споживача внаслідок неналежного виконання банком зобов`язань за депозитним договором, просив суд стягнути з банку відсотки за користування грошовими коштами, три проценти річних на суму основного боргу та пеню за прострочення виконання зобов`язання відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

У наведеній постанові (пункт 66) Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок про те, що «… в разі невиконання банком рішення суду про стягнення відсотків за договором банківського вкладу на час звернення вкладника до суду підлягає застосуванню частина п`ята статті 10 Закону про захист прав споживачів, а тому погоджується з аналогічними за змістом правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року у справі № 180/1179/15-ц (провадження № 6-1699цс16) та від 13 березня 2017 року у справі № 761/14537/15-ц (провадження № 6-2128цс16), та не вбачає підстав для відступу від них.».

У даному випадку, відповідачем не виконано рішення суду, яким присуджено з нього на користь позивача грошові кошти в сумі 30600,00 грн., сплачених в якості передоплати за роботи з виготовлення меблів.

Таким чином, відповідно до частини п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пені у розмірі трьох відсотків, слід виходити із вартості роботи (послуги).

Із рішення суду від 29.03.2024 вбачається, що вартість послуги із виготовлення меблів по договору підряду № 257 від 23.02.2022 становить 20000,00 грн., а договору № 254 від 22.12.2021 – 11700,00 грн.

Отже, пеня згідно частини п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» складає 725613,00 грн. ((20000,00 + 11700,00) х 3% х 763)

Із позову вбачається, що позивач користуючись своїм правом зменшив пеню до розміру заборгованості стягнутої рішенням – 30600,00 грн.

Тому враховуючи встановлені обставини та межі судового розгляду, передбачені частиною першою статті 13 ЦПК України, суд вважає правомірною вимогу про стягнення з відповідача пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

За такого, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Згідно із частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За такого, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1919,00 грн. трьох процентів річних, 7661,78 грн. інфляційних втрат та 30600,00 грн. пені за порушення прав споживача, всього 40180,78 грн. (сорок тисяч сто вісімдесят гривень 78 коп.).

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на корить держави судовий збір в сумі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач – Фізична особа-підприємць ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 29.07.2026.

Суддя І.В.Коваленко