Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №468/2412/25 — Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/2412/25

2/468/33/26

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28.07.2026 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Янчук С.В., за участю секретаря судового засідання - Волощук А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка цивільну справу за позовом адвоката Місяченко Ольги Анатоліївни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про визначення ідеальної частки у праві спільної сумісної власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач через свого представника звернулася до суду із заявою, якою просить визначити, що розмір її ідеальної частки у праві спільної сумісної власності на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1/3 частку.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на праві спільної сумісної власності позивачу ОСОБА_1 та членам її сім`ї – ОСОБА_3 та ОСОБА_2 належить вищевказаний житловий будинок. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Правовстановлюючий документ на будинок - свідоцтво про право власності на житло було видане без визначення ідеальної частки за кожним із співвласників. Позивач має намір відчужити за договором дарування належну їй частину даного будинку, однак не може цього здійснити без визначенні належної їй частки, при цьому ОСОБА_3 помер, а з іншим співвласником – відповідачем ОСОБА_2 у неї неприязні відносини, що унеможливлює вирішення даного питання в позасудовому порядку. Оскільки у позивача з іншим співвласником склалися неприязні стосунки, вона не може без погодження іншого співвласника, одноособово визначити належну їй ідеальну частку в спільній сумісній власності на вищевказаний будинок, тому звернулась з даним позов.

Ухвалою від 30.10.2025 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

23.12.2025 року на запит суду від Баштанської державної нотаріальної контори Миколаївської області надійшло повідомлення про те, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилась.

Ухвалою від 21.01.2026 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її та позивача відсутності, а також підтримання позову в повному обсязі.

Відповідач до суду не з`явився, про час слухання справи повідомлявся вчасно та належним чином. До суду не надійшло відзиву на позов.

З огляду на те, що сторони належним чином повідомлені, відповідач не з`явився в судове засідання та не подав відзив, суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку наявності підстав для задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

Згідно свідоцтва про народження, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_2 та його батьками записані: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.11).

На підставі свідоцтва на право власності на житло від 20.07.1994 року, виданого органом приватизації Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області, на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_3 та членам його сім`ї – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить будинок по АДРЕСА_1 (а.с.12).

Згідно запису в погосподарській книзі №9 на 2016-2023 року с. Перемога Лоцкинської об`єднаної територіальної громади ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а.с.18-20).

Згідно повідомлення Лоцкинського старостинського округу Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області від 03.09.2025, ОСОБА_1 проживала та зареєстрована по АДРЕСА_1 з 07.03.1980, крім неї за вказаною адресою зареєстрований син ОСОБА_2 (а.с.17).

Встановленні судом обставини свідчать про неможливість розпорядитися позивачем належною їй часткою у вищевказаному житловому будинку в зв`язку з невизначеністю за кожним із співвласників частки у даному будинку.

За змістом статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Статтею 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до частин першої-другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Згідно частин першої-третьої статті 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (ч.3 ст. 372 ЦК України).

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.

Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Судом досліджено обставини справи та установлено, що між сторонами склались відносини, за яких вони не можуть за спільною згодою у позасудовому порядку визначити частки кожного з співвласників у спільному сумісному майні, а саме житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , тому визначення судом частки позивача у праві спільної сумісної власності у спірному будинку є ефективним засобом захисту права.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не надано доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві, а саме те, що позивачка не має право володіти, користуватися, розпоряджатися вказаним будинком на законних підставах або є законні підстави, що перешкоджають виділу часток із майна, що є у спільній сумісній власності сторін по справі.

З урахуванням наведених норм права співвласник спірного будинку, що перебуває у спільній сумісній власності, має право на припинення права спільної сумісної власності на будинок та визначення частки співвласника у праві спільної сумісної власності. У зв`язку з чим частка співвласника позивача у праві спільної сумісної власності є рівною, оскільки інше не встановлено домовленістю між ними, а тому розмір частки позивача у цьому майні є рівною та складає 1/3 частку.

В результаті визначення розміру частки позивача, між останньою та відповідачем припиняється режим спільної сумісної власності на вищевказаний будинок та виникає режим спільної часткової власності.

Отже, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 щодо визначення частки співвласника у праві спільної сумісної власності є правомірними, оскільки позивач вправі вимагати визначити належну їй частку у праві спільної сумісної власності.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12; 13; 82; 200 ч.3; 206 ч.4; 264; 265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визначити, що частка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в праві спільної сумісної власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1/3 частку.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків).

Повне судове рішення складене 28.07.2026 року.

Суддя: