Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №457/408/26 — Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/408/26

провадження №3/457/157/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року м. Трускавець

Суддя Трускавецького міського суду Марчук В.І., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли від відділення № 2 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №600506 від 25.02.2026, ОСОБА_1 25.02.2026 о 13 год. 35 хв. в м.Трускавець, вул.Бориславська,37 керував транспортним засобом Citroen Berlingo, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку, відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівниками поліції як вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.

ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину категорично не визнав, зазначивши, що працівниками поліції його не було зупинено під час керування транспортного засобу, оскільки працівники поліції під`їхали до місця його проживання та одразу без причин було запропоновано пройти тест на стан алкогольного сп`яніння.

Заслухавши ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та оглянувши їх у судовому засіданні, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Водночас згідно з вимогами ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, до матеріалів протоколу серії ЕПР1 №600506 від 25.02.2026 працівниками поліції долучено:

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.02.2026 року;

- рапорт поліцейського СРПП ВП№2 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області О.Федів від 25.02.2026 року;

- рапорт інспектора СРПП ВП№2 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області М.Пацевко від 25.02.2026 року;

- відеозаписи на CD-R диску.

Диспозиція норми ч. 1 ст.130 КУпАП виділяє два окремих, незалежних один від одного види адміністративних правопорушень. Перший – це керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а другий – це відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП включає умисні дії, спрямовані на керування транспортними засобами особами, з ознаками та в стані алкогольного сп`яніння, що нерозривно пов`язано з встановленням самого факту керування.

В свою чергу, Пленум Верховного Суду України у абз. 3 п. 27 Постанови №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що під керуванням транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора - водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Об`єктивна сторона правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є керування транспортними засобами особами в стані сп`яніння, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані сп`яніння, так само ухилення осіб, які керують транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Суб`єктом правопорушень, передбачених частиною 1статтею 130 КУпАП, є водії транспортних засобів.

Отже, лише при наявності у особи, яка керувала транспортним засобом ознак сп`яніння, або перебування у стані сп`яніння, може бути підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1ст.130 КУпАП.

У відповідності до вимог п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», судам слід враховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У пункті 1.10 Правил дорожнього руху зазначено, що водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Отже, необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, зокрема за порушення вимог п.п. 2.5, 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, є керування особою транспортним засобом і встановлення вказаного факту є обов`язковим при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Огляду на стан сп`яніння підлягають виключно водії транспортних засобів, які ним керували, що вбачається з Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/7350.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок).

Разом з тим, свобода пересування є конституційним правом кожної людини, котра законно перебуває на території України (ст. 33 Конституції України), тому зупинка автомобіля повинна відбуватись на підставах та в порядку, передбачених Законом України «Про національну поліцію» та ПДР України.

Вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу вказаний в ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію»:

1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;

10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Наведений вище перелік підстав зупинки транспортного засобу є вичерпним. Інші підстави є незаконними.

Тобто, під час зупинки транспортного засобу поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки (ч. 2 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію»). Безпідставна зупинка автомобіля або зупинка автомобіля з підстав не передбачених в ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» є незаконною.

Таким чином, поліцейські не мають права без задокументованих доказів вчинення водієм порушень ПДР України зупиняти автомобіль, перевіряти документи та, як наслідок, вимагати проходження перевірки на стан сп`яніння.

На підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП до протоколу було долучено диск з відеозаписом.

З відеозаписів вбачається, що працівники поліції підійшовши до ОСОБА_1 (який стояв біля будинку, та не перебував за кермом транспортного засобу чи біля нього), попросили пред`явити документи, без жодних причин та одразу запропонували пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння.

Більше того, у матеріалах долучених до протоколу про адміністративне правопорушення відсутні будь яке документальне підтвердження порушення водієм ПДР, що слугувало би підставою для зупинки транспортного засобу.

Аналіз наведених відеозаписів, а також не зазначення поліцейськими які норми правил дорожнього руху порушує автомобіль дає підстави для обґрунтованих сумнівів, щодо законної підстави для проходження огляду на стан спяніння, адже якщо навіть працівники поліції рухаючись позаду автомобіля (що вбачаєтся з відеозапису) після виявлення вказаного автомобіля, поліцейськими не було вжито заходів, що невідкладної зупинки цього автомобіля з метою припинення правопорушення, а автомобіль продовжував рух до моменту зупинки за ініціативою самого водія.

Вищенаведене вказує, що в матеріалах справи відсутні в повному обсязі докази, що підтверджують вину ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема, що ОСОБА_1 був підставно та законно зупинений працівниками поліції в процесі руху, що дає підстави для проведення подальшої перевірки.

Ознаками алкогольного сп`яніння відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Отже, передумовою для проходження водієм огляду на стан сп`яніння має бути виявлення (встановлення)поліцейським ознак сп`яніння, які передбачені пунктом 3,4 розділу І Інструкції. Вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан сп`яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності вважається необґрунтованою та безпідставною, а тому не породжує у водія обов`язку проходити огляд на стан сп`яніння.

Суд вважає, що відеозапис, наданий як додаток до протоколу, не підтверджує обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, зовнішні ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 не прослідковуються.

Із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 виконав всі вимоги працівників поліції та його поведінка під час спілкування з працівниками поліції відповідає обстановці.

У п.п. 1 п. 2 Розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 №1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999 передбаченого, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Згідно з п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відео реєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.

Наданий як доказ відеозапис, не є належним та допустимим доказом, оскільки він не відображає всіх відомостей про керування ОСОБА_1 транспортним засобом та процесуальної послідовності проведення огляду та складення протоколу. З наданого відеозапису, встановлено, що такий не є безперервними, складається з трьох відео файлів, фіксація події ведеться не до закінчення складання протоколу про адміністративне правопорушення, що жодним чином не відображає обставин викладених в протоколі про адміністративне правопорушення. Зазначені недоліки ставлять під сумнів повноту і допустимість вказаного доказу.

Крім цього, в матеріалах справи міститься акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, однак з оглянутого відеозапису не вбачається, що відносно та у присутності ОСОБА_1 поліцейськими складався долучений до матеріалів протоколу Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а відтак останній (Акт) не є належним доказом відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння.

В матеріалах справи міститься направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу чи швидкість реакції від 25.02.2026, в якому вказано, що такий складено 25.02.2026 о 14.14 год, проте в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що такий складався при ОСОБА_1 і що саме останній відмовився від проходження такого огляду, оскільки там відсутній його підпис.

За таких обставин, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є неналежним доказом у даній справі.

Зважаючи на викладене, оцінивши надані особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, аргументи на підтвердження відсутності складу адміністративного праавопорушення, дослідивши усі наявні у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про недоведеність у даному випадку вини у вчиненні адміністративного правопорушення за стандартом доведення «поза розумним сумнівом» і наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Суд будучи органом що здійснює правосуддя, не може брати на себе функцію збирання доказів та документальну законну фіксацію правопорушення, котра в даному випадку не була виконана належним чином. Також суд не вправі самостійно змінювати фабулу викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Так, ч.І ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Відповідно до вимог п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення, а тому суд вважає, що в даних матеріалах відсутня подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв`язку з чим вказана справа про адмінправопорушення за ст.130 ч.1 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.

Враховуючи усе вище викладене та аналізуючи докази в їх сукупності, вважаю, що в матеріалах справи відсутні і судом не здобуті належні докази про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Тому,враховуючи викладене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі у відповідності до п.1 ч.1ст.247 КУпАП.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 130 ч. 1, 247, 283-287 КУпАП,-

п о с т а н о в и в:

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу даного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду.

Суддя: В. І. Марчук