Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №443/1432/26 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1432/26

Провадження №3/443/569/26

ПОСТАНОВА

іменем України

28 липня 2026 року місто Жидачів

Суддя Жидачівського районного суду Львівської області Равлінко Р.Г., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №1 Стрийського районного управління поліції ГУ Національної поліції у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово непрацюючого, інваліда ІІІ групи

за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №211876 від 02.07.2026, ОСОБА_1 02.07.2026 близько 19 год 00 хв в приміщенні будинку за місцем проживання в АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , а саме висловлював словесні образи, погрози фізичною розправою, виганяв з будинку, чим своїми діями викликав у постраждалої особи побоювання за себе, не здатність захистити себе, що завдало шкоди психологічному здоров`ю ОСОБА_2 .. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що його співмешканка ОСОБА_2 три тижні вживала алкоголь та 02.07.2026 вчергове повернулась додому в стані алкогольного сп`яніння з пляшкою горілки. В цей час він був вдома та в них виник конфлікт, під час якого вона висловлювалась нецензурною лайкою, била посуд на кухні та хотіла вкоротити собі віку, тому брала в руки кухонний ніж та стукала по столі. Також ОСОБА_2 сховала його всі речі, а він наступного дня мав їхати на проходження ВЛК. ОСОБА_1 сприйняв її погрози реально та викликав поліцію. Вважає, що конфлікт спровокувала потерпіла.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 02.07.2026 їй зателефонували та повідомили, що загинув побратим її сина, який обіцяв їй повернутися з війни з Перемогою. Їй було важко, тому вона вживала алкоголь та повернулась додому в стані алкогольного сп`яніння з пляшкою горілки. В цей час вдома був чоловік ОСОБА_1 та в них виник конфлікт, під час якого вона висловлювалась нецензурною лайкою, била посуд на кухні та хотіла вкоротити собі віку, тому брала в руки кухонний ніж та стукала по столі. Її співмешканець ОСОБА_1 сприйняв її погрози реально та викликав поліцію. Зазначила, що ОСОБА_1 з будинку її не виганяв, конфлікт відбувся внаслідок її поведінки. Внаслідок конфлікту її психічному здоров`ю шкоди завдано не було.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція частини першої статі 173-2 КУпАП визначає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», під домашнім насильством слід вважати будь-які діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Чинне національне та міжнародне законодавство вирізняє чотири форми домашнього насильства: економічне, психологічне, сексуальне та фізичне.

Згідно з п. 4 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» економічне насильство це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Відповідно до п.14 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно з ч. 17 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

У той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, що несумісна з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Наявний конфлікт між членами сім`ї може, але не обов`язково, з часом трансформуватися та набути ознак домашнього насильства.

У свою чергу домашнє насильство вчиняється шляхом порушення основних прав та свобод іншого члена сім`ї та призводить або може призвести до заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, при якому має місце перевага сил того, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій.

У випадку психологічного насильства важливим є наявність спрямованості таких діянь на обмеження волевиявлення особи або контроль у репродуктивній сфері, а також умова, що такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Ці умови не є альтернативними та мають оцінюватися у їх сукупності.

Суд звертає увагу на те, що законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення дії ОСОБА_1 не охоплюються диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в судовому засіданні не здобуто доказів на підтвердження того, що внаслідок такий дій ОСОБА_1 було завдано шкоди психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 , більше того потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні вказала що її психічному здоров`ю шкоди завдано не було.

Сам по собі факт сімейного конфлікту, побутової сварки чи взаємного з`ясування стосунків між подружжям або колишнім подружжям не свідчить про вчинення домашнього насильства.

Для наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд повинен встановити, що особа умисно вчинила дії фізичного, психологічного або економічного характеру, які спричинили або могли спричинити шкоду фізичному чи психічному здоров`ю потерпілої особи.

За відсутності таких обов`язкових ознак сам по собі конфлікт не утворює складу адміністративного правопорушення.

Згідно пункту першого частини першої статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладені обставини, доходжу до висновку, що матеріалами справи не підтверджено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а відтак провадження у справі про адміністративне правопорушення слід закрити, у зв`язку з відсутністю події та складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП судовий збір стягується лише в разі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, тому в даному випадку судовий збір не підлягає стягненню.

Керуючись статтями 173-2, 247, 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.173-2 КУпАП закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Жидачівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Суддя Р.Г. Равлінко