Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №711/10593/25 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/10593/25

Провадження № 2-др/711/35/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.

при секретарі Півень С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси питання про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, –

в с т а н о в и в:

В провадженні суду перебувала на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

10.04.2026р. суд ухвалив рішення про часткове задоволення позовних вимог, як за первісним так і за зустрічним позовом, та вирішив:

1) в порядку поділу спільного майна подружжя виділити у власність ОСОБА_1 та визнати за ним право власності на наступне майно:

- частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 76,6кв.м.;

- автомобіль Volkswagen Caddy, 2000 року виписку, державний номерний знак НОМЕР_1 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 7121583102:24:001:0005, площею 0,12 га, яка знаходиться у садівничому товаристві «Косогір», с. Благодатне, Золотоніського району Черкаської області , (земельна ділянка № НОМЕР_2 );

- земельну ділянка з кадастровим номером 7121583102:24:001:0006, площею 0,12 га, яка знаходиться у садівничому товаристві «Косогір», с. Благодатне, Золотоніського району Черкаської області (земельна ділянка № НОМЕР_3 ).

2) в порядку поділу спільного майна подружжя виділити у власність ОСОБА_2 та визнати за нею право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 76,6 кв.м;

3) стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію частини вартості автомобілю Volkswagen Caddy, 2000р.в., державний номерний знак НОМЕР_1 , земельної ділянки з кадастровим номером 7121583102:24:001:0006, площею 0,12 га, яка знаходиться у садівничому товаристві «Косогір», с. Благодатне, Золотоніського району Черкаської області (земельна ділянка № НОМЕР_3 ) та земельної ділянки з кадастровим номером 7121583102:24:001:0005, площею 0,12 га, яка знаходиться у садівничому товаристві «Косогір», с. Благодатне, Золотоніського району Черкаської області, (земельна ділянка № НОМЕР_2 ), в розмірі 94 555 грн.

4) понесені сторонами витрати з оплати судового збору слід покласти на обидві сторони та не відшкодовувати відповідні витрати за рахунок іншої сторони.

Разом з тим, ухвалюючи судове рішення суд не вирішив питання про розподіл інших судових витрат сторін через неподання сторонами всіх доказів в обґрунтування їх розміру.

02.04.2026р. на адресу суду надійшла заява представника позивача – адвоката Мельніченко А.М. про долучення доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 22 100 грн., які позивач просив стягнути із відповідачки (провадження 2-др/711/35/26).

13.04.2026р. на адресу суду надійшла заява представника відповідачки – адвоката Литвин О.П., в якій заявлено вимогу про поділ судових витрат відповідачки на оплату правової допомоги в розмірі 16 000грн. Додатково представник відповідача просив розглянути питання про розподіл судових витрат без участі відповідачки та її представника (провадження 2-др/711/39/26).

Оскільки обидва провадження стосуються розподілу між сторонами судових витрат, дані провадження, на підставі ст. 188 ЦПК України, слід об`єднати в одне провадження з присвоєнням об`єднаному провадженню номеру провадження 2-др/711/35/26.

В судове засідання учасники справи не з`явилися і про причини неявки не повідомили, що відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України не перешкоджає розгляду судом питання про розподіл судових витрат.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази на підтвердження розміру понесених сторонами судових витрат суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Вирішуючи питання про розподіл витрат сторін на правову допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивач просив компенсувати йому за рахунок відповідачки витрати з оплати правової допомоги адвоката в сумі 22 100 грн. та витрати на проведення оцінки майна в розмірі 4000грн. Відповідачка просила компенсувати їй витрати з оплати правової допомоги в розмірі 16 000грн.

Щодо витрат на правову допомогу.

Оцінюючи розмір заявлених сторонами вимог для компенсації витрат на правову допомогу в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат суд виходить з наступного.

Верховний Суд у постанові від 17.09.2019р. у справі №810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано: витяг із договору №б/н від 01.03.2022р. про надання адвокатом представницьких функцій /а.с. 113-114/; акт приймання-передачі наданих послуг від 01.04.2026р. /а.с. 232/; платіжна інструкція про перерахування позивачем на картку адвоката суми коштів в розмірі 22 100 грн. за професійний юридичний захист /а.с. 229/.

Стороною відповідача на підтвердження витрат на правову допомогу суду надано: договір про надання професійної правничої (правової) допомоги №б/н/25 від 27.11.2025р. /а.с. 109-110/; додатки №1 від 08.12.2025р., №3 від 11.12.2025р., №5 від 06.01.2026р., №7 від 13.01.2026р., №11 від 10.02.2026р., №15 від 30.03.2026р. до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №б/н/25 від 27.11.2025р.; детальний опис наданих адвокатом послуг; акти виконаних робіт (наданих послуг) від 08.12.2025р., 11.12.2025р., 06.01.2026р., 13.01.2026р., 10.02.2026р., 30.03.2026р. на загальну суму 16 000грн.; платіжні інструкції про перерахування відповідачкою на картку адвоката оплати послуг згідно з актами від 06.01.2026р., 04.12.2025р., 10.02.2026р., 11.12.2025р., 13.01.2026р., 30.03.2026р. на загальну суму 16 000 грн.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналіз змісту наданих сторонами доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвокатів за здійснення представництва інтересів клієнтів під час судового провадження у даній справі, які полягають у складанні заяв по суті справи та участі адвокатів у судових засіданнях.

Представники кожної із сторін брали активну участь у судовому провадженні, вживаючи необхідних заходів для здійснення належної реалізації сторонами їх процесуальних прав та обов`язків. При цьому сторони не заперечували обґрунтованості розміру витрат кожної з них на правову допомогу та їх відповідності критеріям реальності та співмірності.

В той же час суд бере до уваги, що під час судового провадження обидві сторони заявляли відповідні позовні вимоги одна до одної, які за результатом їх розгляду задоволені судом частково, як за первісним так і за зустрічним позовом. Натомість фактично спірне майно було поділене між сторонами у той спосіб, про який вони просили у своїх заявах по суті справи (позов та зустрічний позов), а зміст таких вимог фактично доповнював вимоги протилежної сторони, окрім того, що відповідачка, після уточнення своїх вимог за зустрічним позовом, фактично заявила вимогу, яка є тотожньою вимозі позивача за первісним позовом (поділ квартири та спосіб такого поділу).

Зазначені обставини дають підстави лише для часткової компенсації обом сторонам їх витрат на правову допомогу за рахунок один одного.

За змістом ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Суд бере до уваги, що спірні правовідносини стосуються поділу між сторонами спільного майна подружжя, а отже беззаперечною є істотність значення предмету спору для обох сторін.

В той же час, суд звертає увагу, що в даному випадку спір між сторонами зумовлений неспроможністю обох сторін до спільного використання спірного майна на засадах рівності та правомірності законних прав та інтересів обох співвласників, а виникненню спору передувала суперечлива поведінка кожного з них щодо способу поділу спільного майна.

За таких обставин на підставі ст.ст. 2, 11, ч. 3, 9, 10 ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, ступень задоволення позовних вимог за первісним та зустрічним позовами, складність справи, тривалість розгляду справи, причини виникнення спору між сторонами, обсяг вчинених сторонами процесуальних дій, поведінку сторін, яка передувала виникненню спору, а також їх процесуальну поведінку, результат розгляду справи та значення справи для кожної із сторін, суд приходить до висновку про необхідність покладання витрат сторін на правничу допомогу на обидві сторони. Отже витрати на правову допомогу кожної зі сторін слід покласти на сторону, яка їх понесла, і не компенсувати такі витрати за рахунок іншої сторони, а тому відсутня потреба в ухваленні рішення про стягнення з однієї із сторін на користь іншої компенсації витрат на правову допомогу.

Щодо витрат на проведення оцінки майна.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У своїх заявах по суті справи сторона позивача просила відшкодувати витрати на проведення оцінки спірного майна в сумі 4000 грн. Натомість всупереч вимог ст.ст. 12, 81, ч. 8 ст. 141 ЦПК України стороною позивача не надано суду доказів на підтвердження такого розміру витрат та їх фактичного понесення.

За таких обставин у задоволенні вимог позивача про відшкодування витрат на оцінку майна слід відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.11-13, 81, 82, 133, 137, 141, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Об`єднати в одне провадження заяву представника позивача – адвоката Мельніченко А.М. від 02.04.2026р. про долучення доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 22 100 грн. (провадження №2-др/711/35/26, справа №711/1122/26) та заяву представника відповідачки – адвоката Литвин О.П. про розподіл судових витрат на оплату правової допомоги в розмірі 16 000грн. (провадження 2-др/711/39/26, справа №711/1122/26), з присвоєнням об`єднаному провадженню номеру провадження 2-др/711/35/26, справа №711/1122/26.

В порядку розподілу судових витрат, витрати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на правову допомогу покласти на сторону, яка їх понесла, та не відшкодовувати такі витрати за рахунок іншої сторони.

У задоволенні вимог ОСОБА_1 про відшкодування інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, – відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: В.М. Скляренко