Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №210/2851/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1777/26 Справа № 210/2851/26 Суддя у 1-й інстанції - Чайкіна О. В. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю:

секретаря судового засідання Черняєвої С.П.,

особи, яку притягнуто до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 20 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто судовий збір 665,60 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :

Постановою судді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 20 травня 2026 року встановлено, що 18.04.2026 року о 14:58 год. в м. Кривий Ріг, вул. Степана Бандери, 13 водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керував транспортним засобом Renault Duster з н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. На законну вимогу працівника патрульної поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою газоаналізатора ДРАГЕР та в закладі охорони здоров`я КП ДБКЛНПД ДОР, водій ОСОБА_1 відмовився. Зафіксовано БК475750, 475731, службовий відео реєстратор, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №644037 від 18.04.2026 року., чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.

Доводи апеляційної скарги:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 20 травня 2026року стосовно нього та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що оскаржена постанова є незаконною та не підтверджує факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вважає, що лише при отриманні водієм письмового направлення та послідуючої відмови водія від проходження огляду, настає право у поліцейського скласти протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. Вказані дії поліцейськими вчинені не були.

Наголошує, що він мав бажання пройти огляд у закладі охорони здоров`я, однак просив зачекати приїзду його адвоката для можливості скористатися своїм правом на отримання професійної правничої допомоги. Проте, поліцейські дуже поспішали, чим порушили його процесуальні права.

Звертає увагу, що долучені до матеріалів справи відеозаписи, складаються з декількох окремих файлів і мають кілька окремих коригованих частин, які постійно перериваються, що свідчить про небезперервність відеозапису, та містяться на диску не в повному обсязі, що є грубим порушенням вимог Інструкції.

Вважає, що такий доказ, з урахуванням наведеного, є неналежним, недопустимим, недостовірним доказом.

Позиції сторін в суді :

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити з підстав наведених в ній.

Висновки суду:

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення захисника та доводи його апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку:

На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.

Відповідальність за порушення пункту 2.5 ПДР передбачена статтею 130 КУпАП.

Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суддя 1-ї інстанції при її розгляді належним чином врахував зазначені вимоги закону та обґрунтовано прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими як судом 1-ї інстанції, так і під час апеляційного розгляду доказами, а саме:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №644037 від 18.04.2026 року у сукупності з наступними належними та допустимими доказами, зокрема:

- рапортом інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №2 полку ПП в м. Кривий Ріг, з якого встановлено, що під час патрулювання було зупинено транспортний засіб Renault Duster з н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . В ході спілкування у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. На законну вимогу працівника поліції згідно п.2.5 ПДР України пройти огляд у встановленому законом порядку на місці або у закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився. Згідно вимог статті 266 КУпАП громадянина ОСОБА_1 відсторонено;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18.04.2026 року, яке складено у відповідності до вимог інструкції, уповноваженою на те особою, та яке містить ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Відповідно до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18.04.2026 року ОСОБА_1 від огляду відмовився;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 18.04.2026 року, відповідно якого огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Результат огляду відсутній у зв`язку з тим, що огляд не проводився. З акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння. Акт підписаний інспектором поліції, який його склав;

- роз`ясненням про відсторонення від права керування транспортним засобом від 18.04.2026 року, виданим на ім`я ОСОБА_1 . Останній від підпису відмовився, зафіксовано на відео реєстратор №475731, 475750;

- довідкою інспектора адмінпрактики з якої вбачається, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 , повторність вчинення адміністративного правопорушення відсутня;

- відеозаписами з відео реєстратора та нагрудних-камер, на яких зафіксовано, що 18.04.2026 року о 14:58 год. в м. Кривий Ріг, вул. Степана Бандери, 13 водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керував транспортним засобом Renault Duster з н.з. НОМЕР_1 . Останньому роз`яснено причини зупинки. Крім того, з відеозапису також вбачається факт руху транспортного засобу, факт зупинки транспортного засобу, а також факту встановлення особи правопорушника. Факт неодноразової пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора на місці або в медичному закладі та факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння на місці. Також ОСОБА_1 працівниками поліції під відеозапис оголошено його права та зміст протоколу.

За весь час розмови працівників поліції з ОСОБА_1 , останній відмовлявся відповідати працівникам поліції, намагався затягувати процес розгляду та проходження огляду на стан сп`яніння, зловживаючи своїми правами задля уникнення відповідальності.

Вказані докази апеляційний суд вважає належними, допустимими, такими, що доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вирішуючи питання про допустимість та належність зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, відеозаписам подій, що мали місце 18.04.2026 року за участю ОСОБА_1 здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.

Апеляційний суд вважає, що наданий працівниками поліції відеозапис, який міститься в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, отриманий із автоматичної відеотехніки, з метою фіксування правопорушення, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», може слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП.

Відеозаписи відповідають вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026.

Той факт, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є роздільними, а відеофіксація не здійснювалася безперервно, не свідчить про наявність підстав піддавати сумніву зміст даних відеозаписів та вважати такі докази недопустимими. Доказами відповідно до приписів ст. 251 КУпАП є, в тому числі, і показання технічних приладів чи технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо.

Тож, доводи апелянта щодо визнання відеозапису недопустимим через його неповноту та небезперервність, ні є слушними, оскільки закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту керування особою транспортним засобом, причини зупинки, оформлення адміністративного матеріалу, що може бути встановлено за допомогою інших доказів.

Вважаю безпідставними доводи апелянта про те, що відеозапис є неналежним доказом, оскільки, наявні у справі відеозаписи є повними і послідовними, на яких зафіксовані усі ті істотні обставини, які мають значення для правильного вирішення цієї справи. Долучений до матеріалів справи відеозапис не містить даних, які б свідчили про те, що відеозапис у розумінні ст. 251 КУпАП є неналежним доказом у справі. Не встановлено під час апеляційного розгляду, що наявний в матеріалах справи відеозапис є відкоригованим, на чому наполягав апелянт.

Суд звертає увагу, що на відеозаписах відображено, що після зупинки працівниками поліції автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , останньому повідомлено, що транспортний засіб, яким він керував зупинений на підставі п.3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» (Сlip-1, починаючи з 15:00:31), оскільки до правоохоронних органів надійшло повідомлення про те, що водій вказаного автомобіля керує в стані алкогольного сп`яніння.

Вказане повністю спростовує заперечення ОСОБА_1 про те, що працівниками поліції йому не повідомлено причини зупинки.

Також, на відеозаписі зафіксовані події за участю водія ОСОБА_1 у хронологічній послідовності, відображено поведінку ОСОБА_1 , факт керування ним транспортним засобом (Clip-1), факт наявності в нього виявлених працівником поліції ознак алкогольного сп`яніння (Clip-1, починаючи з 15:03:09).

У подальшому інспектор неодноразово пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння (Сlip-1, починаючи з 15:04:04, з 15:06:21, з 15:07:41).

Однак, ОСОБА_1 намагався затягувати процес розгляду, зловживаючи своїми правами за для уникнення відповідальності і проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі. Наполягав на присутності адвоката під час проходження ним огляду. Висловив бажання проходити огляд саме в закладі охорони здоров?я.

По приїзду до медичного закладу ОСОБА_1 відмоввився виходити з поліцейського автомобіля, оскільки очікує адвоката (Сlip-2, починаючи з 15:25:10).

У подальшому працівник поліції неодноразово пропонував ОСОБА_1 вийти з автомобіля та пройти в будівлю медичного закладу, щоб почати огляд, на що останній відмовляється (Сlip-2, починаючи з 15:32:40 – 15:34:42).

У період часу з 15:25 год. по 15:53 год. ОСОБА_1 не вчиняє жодних дій задля проходження огляду у медичному закладі, на який погодився, не дивлячись на неодноразову вимогу працівників поліції.

Далі на відеозаписах відображено як ОСОБА_1 працівниками поліції роз`яснено права, передбачені статтею 63 Конституції України та статті 268 КУпАП (Сlip-4, починаючи з 15:53:00). Вказане спростовує апеляційні доводи ОСОБА_1 в цій частині.

Також ОСОБА_1 працівниками поліції під відеозапис оголошено зміст протоколу, місце, дата та час розгляду справи (Сlip-5, починаючи з 16:04:50).

Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння підтверджується відеозаписом події, який містить фіксацію обставин події, з яких вбачається, що на законну вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 протягом тривалого періоду часу ігнорував неодноразові вимоги працівників поліції щодо проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, тобто вчиняв дії спрямовані на затягування часу.

Така поведінка ОСОБА_1 була правильно розцінена працівниками поліції, як відмова водія пройти огляд на стан сп`яніння, що спростовує апеляційні доводи ОСОБА_1 в цій частині.

Тож, наданий відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Крім того, апелянтом на час апеляційного розгляду не було надано будь-яких доказів оскарження дій працівників поліції з цього питання.

Доводи апелянта, що працівниками поліції було порушено порядок огляду водія на встановлення стану сп`яніння вважаю необґрунтованими та такими, що спростовуються дослідженими доказами, наявними в матеріалах справи.

Як вбачається з оскарженої постанови судді 1-ї інстанції, такі доводи сторони захисту були предметом розгляду та їм надано повну та обґрунтовану оцінку суддею 1-ї інстанції, з якими погоджується і суд апеляційної інстанції

Доводи апелянта про порушення порядку огляду через невручення ОСОБА_1 направлення до закладу охорони здоров`я при його наявності в матеріалах цієї справи, суд апеляційної інстанції не вважає слушними.

Так, з аналізу п.п. 7-10 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, направлення на огляд видається в разі згоди водія на проходження такого огляду у закладі охорони здоров`я. Інструкція не містить норми, яка б зобов`язувала працівників поліції видавати таке направлення в разі відмови водія від проходження огляду.

Отже, під час апеляційного розгляду обставин, які б завадили ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, тобто в установленому законом порядку, судом встановлено не було, та стороною захисту під час апеляційного розгляду не надано.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Тому не грунтуються на закону і не беруться до уваги твердження апелянта про те, що він не порушував порядок проведення огляду на стан сп`яніння, оскільки погоджувався на проходження такого огляду, але за участю адвоката,

Обставини правопорушення об`єктивно підтверджуються сукупністю зібраних по справі матеріалів.

Отже, ті докази, які покладені в основу оскарженої постанови, відповідають положенням ч. 1 ст. 251 КУпАП, тобто є належними, допустимими, достовірними, а в сукупності та їх взаємозв`язку були достатніми для прийняття рішення про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення.

Під час апеляційного розгляду не було встановлено, що суддя 1-ї інстанції будь-яким чином спотворив чи перекрутив обставини події, що мала місце за участю ОСОБА_1 за викладених в протоколі про адміністративне правопорушення обставин, на чому наполягає апелянт.

Таким чином, під час судового розгляду достовірно встановлено, що поліцейський виконав всі вимоги чинного законодавства і вжив всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов`язок, передбачений п. 2.5 ПДР, не пройшов на вимогу поліцейського в установленому законом порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд вважає недоведеними доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було допущено спрощений підхід при розгляді справи, оскільки оскаржена постанова судді 1-ї інстанції містить аналіз всіх наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана повна та належна оцінка в оскарженій постанові.

Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в адміністративному протоколі, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника.

Тож, постанова судді 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог ОСОБА_1 та скасування постанови судді 1-ї інстанції та закриття провадження в справі за відсутності складу адміністративного правопорушення, немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 20 травня 2026 року стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.А. Гришин