Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №175/871/22 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1048/26 Справа № 175/871/22 Суддя у 1-й інстанції - Дараган Л. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді Халаджи О.В.

суддів: Агєєва О.В., Красвітної Т.П.,

секретар Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у. Дніпро апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Нестеченка Д.С. на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання незаконним і скасування рішення, скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за участі третьої особи Садівничого товариства «АИСТ», та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання незаконним дій державного кадастрового реєстратора та скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки, (суддя першої інстанції Дараган Л.В., повний текст рішення складено 29 травня 2025 року),

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області., в якму просила:

визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 1221455400:02:002:0601, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасувати в Державному земельному кадастрі запис про державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 1221455400:02:002:0601, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 1221455400:02:002:0836, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення паркану (огорожі), а саме металевих стовпчиків, бетонування та металевої сітки на межі вказаних вище земельних ділянок АДРЕСА_2 ;

стягнути з відповідачки на свою користь понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2977 гривень 20 копійок та витрати по сплаті професійної правничої допомоги в розмірі 15000 гривень 00 копійок.

У серпні 2022 року ОСОБА_2 звернулась до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області в якому просила визнати незаконними дії державного кадастрового реєстратора Відділу у Врадіївському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Барби К.П. щодо здійснення державної реєстрації земельної ділянки, площею 0,062 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1221455400:02:002:0836, та відновити становище, що існувало до порушення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 1221455400:02:002:0836, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з одночасним припиненням усіх речових прав їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки.

Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Із вказаним судовим рішенням не погодився представник ОСОБА_1 – адвокат Нестеченко Д.С. та подав апеляційну скаргу в якій посилався на порішення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також не відповідність висновків суду практиці Верховного Суду та обставинам справи в чатині відмови у задоволенні первісних позовних вимог.

Зокрема зазначав, що позивач не може зареєструвати земельну ділянку 1221455400:02:002:0836, яка належить їй на праві власності у Державному земельному кадастрі у звязку із помилкою держгеокадастру під час затвердження технічної документиції із землеустрою щодо відвеження земельної ділянки 1221455400:02:002:0601, яка належить на прав власності ОСОБА_2 , а саме помилкою у кооринатах поворотних точок що спричинило перетин спіних земельних ділянок з площею співпадіння 5.1627%. Таким чином на його думку представника ОСОБА_1 саме державна реєстрація земельної ділянки ОСОБА_2 , проведена на підставі рішення ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області про затерджвення тезхнічної документації із замлеутрою щодо відведення земльної ділянки 1221455400:02:002:0601, порушує майнові права апелянта, які підлягають захисту саме у спосіб, заявлений ним у позові.

Враховуючи наведене просив рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2025 року в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 скасувати та увалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, а судові витрати у вигляді судового збору та витрат на правву допомогу покласти на відповідачів.

Представником ОСОБА_2 – адвокатом Дрозд Р.Ю. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обгрунтоване, а також покласти на ОСОБА_1 судові витрати повязані з апеляційним розглядом справи.

Зокрема зазначав, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту володіння ОСОБА_1 земельною ділянкою 1221455400:02:002:0836 площею 0,0620 га. Звертав увагу, що підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Також зазначав, що технічна документація з землеустрою щодо відведення земельної ділянки не повинна затверджуватись Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, оскільки це є компетенцією Кіровської селищної ради. Також посилаючись на практику Верховного Суду зазначав, що скасування державної реєстрації земельної ділянки без скасування речових прав є неналежним способом захисту. Вважав, що паркан, який позивачка просить знести законно розташований на земельній діяльці ОСОБА_2 . Також зазначав, що відновлення меж земельної ділянки позивачки відбувалось не у відповідності до правоустановлюючих документів та норм земельного законодавства документація. Ввважав висновок експерта від 05.09.2023 року не допустимиим, оскільки він складений із порушенням вимог закону про екпертизу.

Інші сторони не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи про розгляд справи були повідомленні належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ДП № 001402 від 10 жовтня 1995 року, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 798, СТ «АИСТ», місцезнаходження: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с-ще Кіровське, надано у постійне користування 3,48 га землі в межах згідно з планом, землю надано у постійне користування для ведення садівництва.

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ДП ДН № 002153 від 06 серпня 1995 року, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3202, ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки, площею 0,062 га в межах згідно з планом, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, Кіровська селищна рада, СТ «АИСТ», призначена для садівництва і дачного будівництва.

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ДП ДН № 002156 від 06 серпня 1995 року, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3205, ОСОБА_3 є власницею земельної ділянки, площею 0,068 га в межах згідно з планом, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, Кіровська селищна рада, СТ «АИСТ», призначена для садівництва і дачного будівництва.

Згідно з науково-технічною документацією по інвентаризації земель СТ «АИСТ» в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, інвентаризація земель СТ «АИСТ» на території Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області була проведена у 1995 році.

Згідно з технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації меж земельної ділянки ОСОБА_3 для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1 , зазначена технічна документація розроблена на підставі договору на виконання робіт та у відповідності до технічного завдання. Замовницею технічної документації є ОСОБА_3 .. Відповідно до класифікатору видів цільового призначення земель земельна ділянка віднесена до земель: для ведення садівництва. Зазначені відомості про встановлені межові знаки на межі поділу, опис меж, каталог координат поворотних точок меж земельної ділянки, каталог координат кутів зовнішніх меж земельної ділянки. Площа земельної ділянки обчислена за координатами точок повороту межі і складає 0,0680 га.

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 16 червня 2017 року, який був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кухтіною В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1747, продавець – ОСОБА_3 продала (передала у власність), а покупець – ОСОБА_2 купила (прийняла у власність) належну продавцю на праві власності земельну ділянку, площею 0,068 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1221455400:02:002:0601.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, земельна ділянка з кадастровим номером 1221455400:02:002:0601, площею 0,068 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16 червня 2017 року.

Згідно з технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), ОСОБА_1 для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_1 , зазначена технічна документація розроблена на підставі договору на виконання робіт та у відповідності до технічного завдання. Замовницею технічної документації є ОСОБА_1 .. Відповідно до класифікатору видів цільового призначення земель земельна ділянка віднесена до земель: для ведення садівництва. Зазначені відомості про встановлені межові знаки на межі поділу, опис меж, каталог координат поворотних точок меж земельної ділянки, каталог координат кутів зовнішніх меж земельної ділянки. Площа земельної ділянки обчислена за координатами точок повороту межі і складає 0,0620 га.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, земельна ділянка з кадастровим номером 1221455400:02:002:0836, площею 0,062 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 06 серпня 1995 року.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 1221455400:02:002:0836, площею 0,062 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , категорія земель – землі сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення земельної ділянки – для індивідуального садівництва, форма власності – приватна власність, власник – ОСОБА_1 ..

Згідно з рішенням про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру № РВ-1200836862018 від 06 вересня 2018 року, державним кадастровим реєстратором Відділу у Дніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за заявою ОСОБА_1 з таких підстав: електронний документ не відповідає установленим вимогам; ХSD схема, наявні зауваження щодо валідності електронного документу, перетин ділянок з ділянкою 1221455400:02:008:1103, площа співпадає на 4,1677; перетин ділянок з ділянкою 1221455400:02:002:0601, площа співпадає на 5,1627 %.

Згідно з повідомленням про виявлення органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, у документації із землеустрою / оцінки земель помилки, допущеної у його відомостях № 1537942286/1 від 06 вересня 2018 року, державним кадастровим реєстратором Відділу у Дніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повідомлено ОСОБА_2 про наявність помилки в координатах поворотних точок земельної ділянки, а саме помилка в геодезичних вимірах, допущеної у земельній ділянці з кадастровим номером 1221455400:02:002:0601.

Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи (висновок експерта від 05 вересня 2023 року № 6596/6597-22), фактичні розміри, конфігурація, площа та координати поворотних точок земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1221455400:02:002:0601), власником якої є ОСОБА_2 , не відповідають правовстановлювальному документу, документації із землеустрою та даним Державного земельного кадастру. При проведені дослідження результатів виконання вишукувань згідно фактичного користування топографо-геодезичних земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 (кадастровий номер 1221455400:02:002:0601), встановлені наступні розміри: межа з т. 1 до т. 2 – 36,51 м; межа з т. 2 до т. 3 – 19,81 м; межа з т. 3 до т. 4 – 34,38 м; межа з т. 4 до т. 5 – 14,70 м; межа з т. 5 до т. 6 – 2,60 м; межа з т. 6 до т. 1 – 5,03 м. Площа земельної ділянки кадастровий номер: 1221455400:02:002:0601 згідно фактичного користування складає – 692 кв. м, тобто площа збільшилась на 12 кв. м. Координати поворотних точок земельної ділянки за кадастровим номером: 1221455400:02:002:0601 згідно фактичного користування: 1) 5369535,2963, 5251371,4671; 2) 5369561,7376, 5251396,6411; 3) 5369547,4652, 5251410,3732; 4) 5369522,4161, 5251386,8251; 5) 5369533,2626, 5251376,8969; 6) 5369531,6081, 5251374,8902. Згідно кадастрового плану земельної ділянки М 1:500, що міститься у технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації меж земельної ділянки примірник РВЗР виготовлений ТОВ «Геотрастзем» на замовлення ОСОБА_3 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1221455400:02:002:0601), має наступні розміри: від т. 1 до т. 2 (від Б до В) – 14,90 м; від т. 2 до т. 3 (від Б до В) – 3,30 м; від т. 3 до т. 4 (від Б до В) – 5,24 м; від т. 4 до т. 5 (від В до Г) – 3,87 м; від т. 5 до т. 6 (від Г до Д) – 30,83 м; від т. 6 до т. 7 (від Г до Д) – 1,83 м; від т. 7 до т. 8 (від Д до А) – 19,76 м; від т. 8 до т. 1 (від А до Д) – 33,90 м. Площа земельної ділянки становить 680 кв. м. Координати поворотних точок згідно Державного земельного кадастру земельної ділянки: АДРЕСА_4 , НОМЕР_1 ; 2) 5369533,7600, НОМЕР_2 ; 3) 5369531,3300, НОМЕР_3 ; 4) 5369535,2600, НОМЕР_4 ; 5) 5369537,8200, НОМЕР_5 ; 6) 5369560,2900, 5251395,3700; 7) 5369561,6500, 5251396,6100; 8) 5369547,6000, 5251410,5000. Згідно з державним актом на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1221455400:02:002:0601), виданим ОСОБА_3 (державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, серія ДП ДН № 002156, виданого на підставі рішення Кіровської селищної ради народних депутатів від 17 серпня 1994 року № 30, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3205 від 06 серпня 1995 року) земельна ділянка має наступні розміри: від т. 1 до т. 2 (від В до Г) – 14,9 м; від т. 2 до т. 3 (від В до Г) – 3,3 м; від т. 3 до т. 4 (від В до Г) – 5,7 м; від т. 4 до т. 5 (від Г до Д) – 3,3 м; від т. 5 до т. 6 (від Д до А) – 31,1 м; від т. 6 до т. 7 (від А до Б) – 20,5 м; від т. 7 до т. 1 (від Б до В) – 33,8 м. Документацію із землеустрою, на підставі якої було виготовлено ОСОБА_3 (державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, серія ДП ДН № 002156, виданого на підставі рішення Кіровської селищної ради народних депутатів від 17 серпня 1994 року № 30, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3205 від 06 серпня 1995 року) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1221455400:02:002:0601) не було надано, а тому відповідно не має можливості перевірити координати поворотних точок. Також слід зазначити, що неможливо повністю співставити довжини сторін (розміри) згідно з генеральним планом садівничого товариства «АИСТ» у зв`язку з нечіткими записами та довжини сторін (розміри), які зазначені в держаному акті ОСОБА_3 (державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, серія ДП ДН № 002156, виданого на підставі рішення Кіровської селищної ради народних депутатів від 17 серпня 1994 року № 30, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3205 від 06 серпня 1995 року). Земельна ділянка має наступні розміри відповідно до генерального плану СТ «АИСТ»: від т. 1 до т. 2 – 14,9 м; від т. 2 до т. 3 – 3,3 м; від т. 3 до т. 4 – (напис нечіткий); від т. 4 до т. 5 – 3,3 м; від т. 5 до т. 6 – 31,1 м; від т. 6 до т. 7 – 20,5 м; від т. 7 до т. 1 – (напис нечіткий). При цьому технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації меж земельної ділянки примірник РВЗР виготовлений ТОВ «Геотрастзем» за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 містить кадастровий план земельної ділянки, на якому зазначено, що від Г до Д земельна ділянка межує з земельною ділянкою № НОМЕР_6 (кадастровий номер: 1221455400:02:002:1836) ОСОБА_4 і в акті відновлення зовнішніх меж земельної ділянки від 19 липня 2010 року є погодження суміжної межі. Але згідно з даними Державного земельного кадастру земельні ділянки № НОМЕР_7 (кадастровий номер: 1221455400:02:002:0601) та АДРЕСА_5 (кадастровий номер: 1221455400:02:002:1836) не мають спільної межі та згідно фактичного користування земельні ділянки № НОМЕР_7 (кадастровий номер: 1221455400:02:002:0601) та АДРЕСА_5 (кадастровий номер: 1221455400:02:002:1836) не мають спільної межі (огороджені окремо парканами), що відображено на збірному кадастровому план-схемі земельних ділянок, виконаного ФОП ОСОБА_5 .. Існує накладання (перетин) земельної ділянки за кадастровим номером 1221455400:02:002:0836, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 згідно даних Державного земельного кадастру, та земельної ділянки за кадастровим номером 1221455400:02:002:0601, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , власником якої є ОСОБА_2 згідно фактичного користування. Площа накладання складає 0,0031 га. Розміри накладання земельної ділянки, яка має просту чотирикутну конфігурацію, наступні: 19,80 м, 2,32 м, 19,80 м, 0,84 м. Координати накладання земельних ділянок наступні: 1) 5369561,7376, 5251396,6411; 2) 5369547,4694, 5251410,3692; 3) 5369547,8572, 5251409,7937; 4) 5369560,0573, 5251395,0413. Не має можливості встановити, які мають бути вірні координати поворотних точок та межі земельної ділянки, кадастровий номер 1221455400:02:002:0601, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 , у зв`язку з ненаданням документації із землеустрою, що стала підставою для видачі ОСОБА_3 державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ДП ДН № 002156, виданого на підставі рішення Кіровської селищної ради народних депутатів від 17 серпня 1994 року № 30, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3205 від 06 серпня 1995 року, на підставі клопотання від 08 грудня 2022 року № 3383/06/13-22 та відсутності координат поворотних точок земельної ділянки при передачі її у власність. Відповідно до опису меж плану зовнішніх меж земельної ділянки державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ДП ДН № 002156, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3205 від 06 серпня 1995 року, земельна ділянка № 30 від Д до А межувала із землями ОСОБА_6 , тобто з земельною ділянкою № НОМЕР_6 . Згідно з генеральним планом СТ «АИСТ» ділянки № НОМЕР_7 (кадастровий номер: 1221455400:02:002:0601) та № НОМЕР_6 (кадастровий номер 1221455400:02:002:1836) мали спільну межу. Згідно технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації меж земельної ділянки примірник РВЗР виготовлений ТОВ «Геотрастзем» за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 на кадастровому плані зазначено, що від Г до Д земельна ділянка межує з земельною ділянкою № НОМЕР_6 (кадастровий номер: 1221455400:02:002:1836) ОСОБА_4 і в акті відновлення зовнішніх меж земельної ділянки від 19 липня 2010 року є погодження суміжної межі. Відповідно до автоматизованої системи з даними Державного земельного кадастру земельні ділянки № НОМЕР_7 (кадастровий номер: 1221455400:02:002:0601) та АДРЕСА_5 (кадастровий номер: 1221455400:02:002:1836) не мають спільної межі та згідно фактичного користування земельні ділянки № НОМЕР_7 (кадастровий 1221455400:02:002:0601) та № НОМЕР_6 (кадастровий номер: 1221455400:02:002: 1836) не мають спільної межі (огороджені окремо парканами), що відображено на збірному кадастровому план-схемі земельних ділянок, виконаного ФОП ОСОБА_7 , 2023 р.. Отже, межа земельної ділянки, кадастровий номер 1221455400:02:002:0601, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 повинна бути спільною з земельною ділянкою № НОМЕР_6 .

Крім того, в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_8 , якою був складений вказаний висновок судової земельно-технічної експертизи, підтримала та роз`яснила свій висновок і відповіла на питання суду та учасників справи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із неефективності обраних сторонами способів захисту сувоїх прав, а також того, що позивчка за первісним позовом та відповідачка за зустрічним не скористались законодавчо передбаченю процедурою виправлення помилок при допущених при веденні Державного земельного кадастру, а відразу звернулись до суду із позовами. Крім того матеріали справи не містять належних і допустимих доказів незаконності внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок з кадастровим номером 1221455400:02:002:0601 та 1221455400:02:002:0836.

З приводу заявлених вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою1221455400:02:002:0836 шляхом знесення паркану (огорожі), а саме металевих стовпчиків, бетонування та металевої сітки на межі вказаних вище земельних ділянок АДРЕСА_2 , зазначав, що такі вимоги самі по собі не сприяють ефективному відновленню порушеного права ОСОБА_1 ..

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками місцевого суду в оскаржуваній частині яка стосується первісних позовних вимог з огляду на наступне.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ст. ст.125,126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. ст.14,41 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. ст.316,321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно достатті 79-1ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до частини другої статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Частинами першою, другою статті 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Частиною третьою статті 152ЗК України визначено способи захисту прав на землю. Проте, визначений перелік не є вичерпним.

Згідно із пунктом 4 розділуVІІ Прикінцевих таперехідних положеньЗакону України«Про державнийземельний кадастр» у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв`язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок.

Відповідно до ч. 4 ст.9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

За змістом статті 37Закону України«Про Державнийземельний кадастр» у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб. Повідомлення про виявлення помилки може бути надіслано також в електронному вигляді з Державного аграрного реєстру через Єдиний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У разі виявлення технічної помилки, допущеної в записах Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення, зазначений орган у п`ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу.

Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах. Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації. Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.

Відповідно до пункту 138 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, помилками у Державному земельному кадастрі є, зокрема, 1) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру; 2) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру (в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру); 3) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель щодо визначення характеристик об`єктів Державного земельного кадастру в натурі (на місцевості) із порушенням (зміною) їх значень внутрішніх кутів та мір ліній між поворотними точками меж земельних ділянок та/або площі (в тому числі виявлена під час або після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про земельні ділянки та інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 01 січня 2013 року до Державного фонду документації із землеустрою); 4) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії; 5) технічна помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель; 6) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельної ділянки; 7) помилка у застосуванні систем координат земельних ділянок (в тому числі помилка, що виникає під час перерахунку із однієї системи координат в іншу), які були сформовані до 01 січня 2013 року та відомості про які були перенесені до Державного земельного кадастру, та помилка у відомостях щодо місця розташування земельних ділянок (зміщення, розворот, віддзеркалювання) з урахуванням суміжних землеволодінь та землекористувань.

Колегія суддів, повністю погоджуючись як зі встановленими фактичними обставинами справи судом першої інстанції, так і з висновками суду, що існування законодавчо закріпленого порядку виправлення помилок у Державному земельному кадастрі шляхом звернення до власника спірних земельних ділянок та письмової заяви такого власника спірних земельних ділянок до відповідних державних органів, передбачає позасудовий спосіб врегулювання спірного питання.

Щож стосується доводів апеляційної скарги з приводу належності обраного ними способу захисту слід зазначити наступне.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції – на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є сусідами за дачними ділянками, а саме ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки № НОМЕР_8 , площею 0,062 га кадастровий номер 1221455400:02:002:0836 , а ОСОБА_2 - земельної ділянки № НОМЕР_7 , площею 0,068 га, які розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с-ще Обухівка, СТ «АИСТ».

ОСОБА_1 звертаючись до суду із позовною заявою зазначала, що зумульну ділянку № НОМЕР_7 було відведено ОСОБА_2 із порушенням меж земельної ділянки №25 через накладенні сусідніх ділянок однієї а одну, що позбавляє первісного позивача права можливості оформити у встановленому законом порядку своє право на земельну ділянку.

Врахзовуючи наведене спірні правовідносини стосуються саме захисту прав сусідніх землекористувачів на землю, визначення накладення меж сусідніх земельних ділянок.

Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.

Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Встановивши, що ОСОБА_1 не пред`являє жодних вимог щодо оспорювання права власності на земельну ділянку № НОМЕР_7 , не є її користувачем, не оспорює факту належності такого майна ОСОБА_2 , а лише посилається на неправомірність дій з боку держгеокадастру щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, яке позбавляє позивача за первісним позовом можливості оформити у встанволеному законом порядку право власності на земельну ділянку № НОМЕР_8 , скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку № НОМЕР_7 не призведе до захисту порушених, невизнаних чи оспорених прав позивача.

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (пункт 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі

№ 914/2350/18 (914/608/20)).

Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації це право не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту (пункти 121-123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада

2023 року у справі № 916/1174/22).

Колегія суддів зауважує, що між сторонами фактично існує спір щодо меж сусідніх земельних ділянок, зокрема в частині площі їх накладення у розмірі 5,1627 %. Жодна із сторін не оспорює наявність в іншої права на відповідні об`єкти, як такі.

З урахуванням наведеного, достатньо обґрунтованим слід визнати висновок суду першої інстанції, що заявлений позивачем спосіб захисту у вигляді скасування державної реєстрації земельної ділянки АДРЕСА_1 є неналежним способом захисту.

Натомість належним способом захисту прав ОСОБА_1 на належну їй на праві власності земельну ділянку є усунення перешкод у її користуванні, у разі вчинення сусіднім землекористувачем таких дій на спірній частині земельної ділянки.

Відповідно до пунктів «г», «е» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Відповідно до статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

У справі що переглядається ОСОБА_1 просила суд усунути перешкоди у користуванні її земельною ділянкою шляхом шляхом знесення паркану (огорожі), а саме металевих стовпчиків, бетонування та металевої сітки на межі вказаних вище земельних ділянок № НОМЕР_8 і № НОМЕР_7 .

Однак на наявних в матералах справи доказів, позивачем не доведено факту здійснення відповідачем самочинного будівництва паркану, наявності перешкод з боку відповідача щодо належного користування позивачем його земельною ділянкою, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином апелянтом не спростовані встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у судовому рішенні, доводи апеляційної скарги в оскаржуваній частині зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом, а також тлумаченням норм матеріального права на свій розсуд.

Апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого в оскаржуваній частині ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Враховуючи зазначене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Нестеченка Д.С. залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

О.В Агєєв

Т.П. Красвітна

Повний текст судового рішення складено 28 липня 2026 року.

Головуючий-суддя О.В. Халаджи