Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №946/4381/24 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна

Дата: 26 липня 2026 р.

Справа: №946/4381/24

Суддя: Карташов О. Ю.

Номер провадження: 33/813/1308/26

Номер справи місцевого суду: 946/4381/24

Головуючий у першій інстанції Пащенко Т. П.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Карташова О.Ю.

за участю секретаря судового засідання Рудуман А.О.

особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

захисника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Горбачової Ганни Нестерівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження особи яка притягається до адміністративної відповідальності та апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 травня 2026 року у справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 травня 2026 року провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення — закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Як вбачається з постанови суду першої інстанції, відповідно до представлених матеріалів 25.05.2024 року о 09 год. 00 хв. водійка ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом - автомобілем «Toyota Tacoma», д.н.з НОМЕР_1 , по а/д М-15 Одеса-Рені, 206 км. + 500 м., перед початком обгону не переконалася, що автомобіль, який їхав попереду, не закінчив маневр та не повернувся у свою смугу, здійснила зіткнення з транспортним засобом «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_2 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Не погоджуючись з зазначено постановою суду, особа яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, з порушенням судом стандарту доказування вини “поза розумним сумнівом”, принципу “indubioproreo”, є невмотивованою, а розгляд справи є неповним, суб`єктивним та упередженим, просить скасувати постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26.05.2026 року повністю, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях апелянта ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Крім того, в апеляційній скарзі ставиться питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, вмотивовано тим, що 26.05.2026 року в судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частина постанови, повний текст постанови апелянт отримала 29.05.2026 року, що підтверджується відміткою, яка міститься в матеріалах справи. Також, апелянтом зауважується, що до отримання повного тексту рішення вона була позбавлена можливості з мотивами його прийняття.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом при винесенні оскаржуваного рішення зроблено висновок про винуватість ОСОБА_1 всупереч стандарту доказування “поза розумним сумнівом”, оскільки в постанові відсутнє будь-яке обґрунтування дій суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів однієї сторони, які суперечать іншим доказам у справі, та відхилення інших доказів, наданих іншою стороною.

Апелянт зауважує, що суд без будь-яких мотивувань, обґрунтувань чи наведення доводів відкидає пояснення чотирьох свідків, які були безпосередньо допитані в судовому засіданні, оцінюючи їх критично, натомість приймає як “єдино” правдиві пояснення обставин ДТП, викладені ОСОБА_2 , які абсолютно повністю суперечать показанням чотирьох свідків.

Крім того в скарзі зазначається, що складений протокол місця події та схема до нього не відображають механізму та місце зіткнення транспортних засобів, а отже і не дозволяє встановити винуватість апелянта у зіткненні, і як наслідок не є належними та допустимими доказами у цій справі. Також, на думку апелянта, протокол складений з суттєвими порушеннями Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не автоматичному режимі, а тому надані ОСОБА_2 експертні висновки не можуть братись до уваги, як такі, що ґрунтуються на припущеннях.

Дослідивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу та матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 її адвоката Горбачової Н.Н. апеляційний суд, дійшов наступного висновку.

Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому, що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до приписів ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо особа не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову було винесено судом першої інстанції 26.05.2026 року за участі ОСОБА_1 , проте в судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частина постанови.

Строк оскарження постави від 26.05.2026 року сплив 05.06.2026 року.

Копію повного тексту постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області апелянтом отримано 29.05.2026 року, а апеляційна скарга подана 08.06.2026 року.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що в контексті застосування на практиці ст. 55 Конституції України про вільний доступ кожного до правосуддя для захисту своїх прав і свобод, а також положень ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, враховуючи те, що апелянт послався на те, що після проголошення вступної та резолютивної частини мотиви прийнятого рішення їй не були відомі, дійсно не великий строк пропуску, апеляційний суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження вищевказаної постанови слід поновити.

Щодо доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтями 251, 280 КУпАП визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив із того, що докази які містяться в матеріалах справи в сукупності свідчать про порушення ОСОБА_1 вимог п.п. г п. 14.6 ПДР України, і її дії знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням ДТП. Суд критично віднісся до показів свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , оскільки вони суперечать матеріалам справи та письмовим поясненням ОСОБА_1 і ОСОБА_2 наданим на місці ДТП.

Апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції погоджується з огляду на таке.

Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна. Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України “Про дорожній рух” від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.2.3 б ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

За п.п. г п. 14.6 ПДР заборонено обгін транспортного засобу, який здійснює обгін або об`їзд.

За порушення зазначених вимог ПДР України передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. При цьому, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.

Чинне законодавство України та нормативно-правові акти покладають обов`язок на водіїв знати та безумовно виконувати правила ПДР України.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджена: протоколом про адміністративне правопорушення, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, письмовими поясненнями учасників ДТП.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності у апеляційного суду відсутні.

Таким чином, твердження апелянта про те, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Сутність вчиненого правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення викладена із належною повнотою та відповідає диспозиції ст. 124 КУпАП, який підписано ОСОБА_1 без жодних зауважень, як і схема місця ДТП.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд визнав винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення на підставі неналежних та недопустимих доказів (які були надані іншою стороною учасника ДТП) не розкривши суті правопорушення, обмежившись загальними фразами, апеляційний суд не приймає, з огляду на наступне.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що всі докази та пояснення осіб, висновки експерта, які маються в матеріалах справи, оцінюються судом в сукупності, що і було зроблено судом першої інстанції.

Доводи апелянта про не відповідність протоколу обставинам справи, не знайшли свого підтвердження. Крім того, з клопотанням про долучення нових даних з місця ДТП або висновку експерта апелянт не зверталася.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що вона в цілому відповідає приписам вищенаведених норм закону, оскільки в ній наведені положення матеріального та процесуального права, якими керувався суддя при її ухваленні, а також мотиви прийнятого рішення і його обґрунтування.

При апеляційному перегляді не встановлено порушення правил складання протоколу та схеми місця ДТП про які вказувались апелянтом.

Також, апеляційний суд зауважує, що постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26.05.2026 року провадження відносно ОСОБА_1 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення — закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, а висновки, щодо її винуватості містяться лише в мотивувальній частині судового рішення.

За таких обставин, вимога апелянта, про застосування п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП є неможливим, а вимога щодо зміни мотивувальної частини оскаржуваної постанови в апеляційній скарзі не ставилась.

Інші посилання в апеляційній скарзі не містять обставин, які не були б з`ясовані судом та могли б потягнути неправильне вирішення справи, а за такого, не впливають на обґрунтовані висновки суду, щодо відсутності підстав для закриття справи за відсутністю складу правопорушення, так як є фактичною, переоцінкою по іншому, доказів, які вже були досліджені та оцінені судом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», §84).

Істотних порушень суддею міськрайонного суду норм матеріального чи процесуального права, порушення принципів повного, всебічного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, порушення положень КУпАП, Конституції України, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, у тому числі на які посилаються особа, яка подала апеляційну скаргу, які б могли вплинути на правильність прийнятого рішення, при апеляційному перегляді не встановлено.

За таких обставин вважаю, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 травня 2026 року.

Апеляційну скаргу особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 травня 2026 року у справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua