Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №509/2535/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1041/26

Номер справи місцевого суду: 509/2535/25

Головуючий у першій інстанції Гандзій Д.М.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Карташова О.Ю.

за участю секретаря судового засідання Губар Д.В.

захисник особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Сидоренко Володимира Вікторовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 листопада 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 листопада 2025 року протоколи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ст. 130 ч.1, 130 ч.1, КУпАП, № 509/2536/25, 509/2535/25 об`єднати в одне провадження № 509/2535/25.

ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст. ст. 130 ч.1, 130 ч.1 КУпАП, на підставі ст. 36 КУпАП призначено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, строк позбавлення права керування транспортними засобами відраховувати з моменту вилучення у ОСОБА_1 посвідчення водія.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Як вбачається з постанови суду першої інстанції, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №313405 від 27.04.2025 року вбачається, що 27.04.2025 року о 17 годині 51 хвилині, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом електросамокат, по вулиці Базова 3, с-ще Авангард, Одеського району, Одеської області, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: почервоніння обличчя, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки або у медичному закладі відмовився під відеофіксацію. Чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

01.05.2025 року, складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №317324 з якого вбачається, що 01.05.2025 року о 19 годині 19 хвилин, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом електросамокат, по вулиці Базова 13, с-ще Авангард, Одеського району, Одеської області, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою алкотестера «Драгер 6810» або у медичному закладі відмовився під відеофіксацію. Чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з зазначено постановою суду, особа яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та справу закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення. Крім того, в апеляційній скарзі ставиться питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, вмотивовано тим, що про постанову апелянт дізнався 16.04.2026 року, на руки її не отримував, з матеріалами справи ознайомлений не був, розгляд відбувся без його участі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суду суд першої інстанції в порушення вимог Закону належним чином не з`ясував обставини справи, розглянув справу поверхнево, і взагалі викладені в постанові висновки суду про наявність в діях апелянта складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах даної справи та не відповідають фактичним обставинам справи.

Адвокатом Сидоренко В.В. який діє в інтересах ОСОБА_1 подані доповнення до апеляційної скарги, в яких захист посилається на невмотивованість оскаржуваного рішення; на відсутність доказів, що у працівників поліції була законна підстава для зупинки електросамокату під керуванням ОСОБА_1 ; відсутність у ОСОБА_1 ознак сп`яніння, які до того ж не встановлювались працівниками поліції; відсутність пропозиції проходження огляду в найближчому медичному закладі; не відсторонення ОСОБА_1 від подальшого керування після складання протоколу; відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом; не належність відеозапису події, оскільки він є не безперервним та постійно переривається.

Дослідивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу та матеріали справи, заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Сидоренко В.В. апеляційний суд, дійшов наступного висновку.

Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому, що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до приписів ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо особа не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову було винесено судом першої інстанції 04.11.2025 року без участі ОСОБА_1 , доказів повідомлення останнього про розгляд, матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що в контексті застосування на практиці ст. 55 Конституції України про вільний доступ кожного до правосуддя для захисту своїх прав і свобод, а також положень ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів повідомлення ОСОБА_1 про розгляд, дійсно не великий строк пропуску, апеляційний суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження вищевказаної постанови слід поновити.

Щодо доводів апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ст. ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону районним судом дотримано у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності складу правопорушення в діях ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а вина підтверджується дослідженими районним судом доказами, а саме: протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №313405 від 27.04.2025 року за ст. 130 ч. 1 КУпАП, серії ЕПР1 №317324 від 01.05.2025 року за ст. 130 ч. 1 КУпАП — який підписано ОСОБА_1 без жодних зауважень; відеозаписами з боди-камер; направленням від 27.04.2025 року та 01.05.2025 року на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в яких зафіксовані ознаки сп`яніння які були виявлені у ОСОБА_1 та останнє направлення підписано ОСОБА_1 без жодних зауважень; актами огляду; відеозаписом подій, якими підтверджується як керування ОСОБА_1 електросамокатом так і його відмова від проходження огляду.

Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, які доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП.

Щодо твердження захисту про неналежність долучених до матеріалів справи відеозаписів як доказу оскільки вони є переривчастими, апеляційний суд зауважує, що досліджені відеозаписи фіксують реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, мають достатньо високу інформативність, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, мають безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити послідовно зображені події, які хронологічно продовжують одна одну, та фіксують правопорушення що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.

Посилання захисту на те, що з відеозапису чітко вбачається відсутність у ОСОБА_1 ознак сп`яніння є суб`єктивною думкою сторони захисту, яка не підкріплена іншими доказами та не може слугувати підставою для закриття провадження у справі.

Доводи захисту про відсутність причини зупинки не впливають на правильність висновків щодо наявності складу адміністративного правопорушення, оскільки вказана обставина ніяким чином не впливає на факт його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, тобто порушення ним вимог п. 2.5 ПДР.

Більше того, якщо при цьому з`ясувалось, що водій перебував з ознаками сп`яніння чи в іншому неадекватному стані, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов`язку виконання ним вимог п. 2.5 ПДР.

Правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд відповідно до п. 2.5 ПДР кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Посилання захисту про те, що ОСОБА_1 не відсторонено від керування транспортним засобом, не спростовують факту вчинення ним адміністративного правопорушення.

Доводи захисту про не доведення факту керування транспортними засобами та відсутність пропозиції, щодо проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки це спростовується матеріалами справи, в тому числі й відеозаписами.

Загалом доводи, наведені в апеляційній скарзі та доповненнях захисту, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що вказана справа розглянута суддею суду першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно, і доводами апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростована.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.

Апеляційний суд також наголошує, що порушення Правил дорожнього руху, які мають наслідком відповідальність за ст. 130 КУпАП, є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.

У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 листопада 2025 року.

Апеляційну скаргу особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 листопада 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП– залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов