Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №492/540/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3024/26

Справа № 492/540/23

Головуючий у першій інстанції Гусєва Н. Д.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання – Шахової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на заочне рішення Арцизького районного суду Одеської області від 31 березня 2025 року

у цивільній справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки Товариство з обмеженою відповідальністю «Арцизька управляюча компанія»; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачки Арцизька міська рада, Комунальне підприємство «Житловик», про визнання недійсним рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку,

встановив:

У червні 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним вище позовом, у якому просила:визнати недійсним рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , оформлене протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку від 02 квітня 2023 року, вирішити питання судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що 02 квітня 2023 року відповідачкою ОСОБА_2 , як співвласником вказаного багатоквартирного будинку, було проведено збори співвласників вказаного багатоквартирного будинку, якими вирішено:

1) відкликано управителя ТОВ «АУК» та визначено управителем КП «ЖИТЛОВИК»);

2) обрано ОСОБА_2 уповноваженою особою співвласників вказаного будинку під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням.

Позивачка вважає, що рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку прийнято в порушення вимог чинного законодавства, оскільки порушено: порядок проведення скликання зборів співвласників вказаного багатоквартирного будинку, а саме позивачку не було повідомлено про дату, час проведення вказаних зборів, а також була відсутня інформація про вказані збори в загальнодоступних місцях; порядок складення протоколу зборів співвласників вказаного багатоквартирного будинку, оскільки після повернення Виконавчим комітетом Арцизької міської ради вказаного протоколу без прийняття на зберігання відповідачкою було змінено текст протоколу та Виконавчий комітет Арцизької міської ради прийняв його; порядок голосування, визначення співвласників, відсотків голосів, сфальсифіковано підписи співвласників, оскільки, згідно з протоколом, у зборах брали участь співвласники в кількості 29 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 1777,22 кв. м., у письмовому опитуванні взяли участь ще 6 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 326,37 кв. м., і таким чином за підсумками голосування проголосували «за» 35 співвласників на загальну площу 2103,59 кв. м. та «проти», «утримався» немає, а також у протоколі зазначені особи, яким не належать квартири у вказаному будинку та особи, які проживають в інших місцях та перебувають за кордоном і двічі зазначені, тому оскаржуване рішення підлягає визнанню недійсним, у зв`язку з чим позивачка звернулась до суду із зазначеною позовною заявою.

Заочним рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 31 березня 2025 року відмовлено у задоволенні вказаного вище позову.

У апеляційній скарзі, позивачка ОСОБА_1 , посилаючись на обставини якими обґрунтовується позов,яким судом не надано належної оцінки вважає висновок суду про відмову в задоволенні її позовних вимог помилковим та незаконним, тому просить скасувати заочне рішення Арцизького районного суду Одеської області від 31 березня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов у повному обсязі.

Скаржниця також зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що рішення загальних зборів співвласників оформлене протоколом від 02.04.2023 року, не впливає на її права та обов`язки, адже вона не має свідомого обов`язку підкорятись такому рішенню, як співвласник, якщо воно прийнято в незаконний спосіб.

Крім того суд першої інстанції порушив принцип безсторонності, адже висловив позицію щодо позову ОСОБА_1 , прийнявши ухвалу про відмову у відкритті провадження, яка була скасована судом апеляційної інстанції та направлена для продовження розгляду судом у тому ж складі.

Відповідачка та третя особа, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися, із заявами (клопотаннями) про відкладення розгляду справи не зверталися, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю — доповідача, пояснення представника скаржниці – адвоката Кочурова А.О, який підтримав вимоги апеляційної скарги та надав пояснення за її доводами, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним нормам оскаржуване рішення відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що викладені у позові порушення під час прийняття рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 не порушує права позивачки ОСОБА_1 , у розумінні частини 11 статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмовку у задоволенні позову, проте, щодо мотивів такої відмови зауважує про таке.

Звертаючись до суду із позовом про визнання майнових прав та скасування рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , оформлене протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку від 02 квітня 2023 року, позивачка ОСОБА_1 визначила відповідачкою ОСОБА_2 .

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі N 523/9076/16-ц).

Відповідно до роз`яснень, викладених в абз. 5 п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду. Згідно з частиною першою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом наведеної норми цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Таким чином, якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє в задоволенні позову.

Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Отже, належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення.

Подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 (провадження № 12-280гс18), Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 757/31237/18.

Предметом позову в цій справі є визнання недійсним рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , оформлене протоколом від 02 квітня 2023 року.

Дійсно, як убачається з наданих позивачкою протоколів від 02 квітня 2023 року, відповідачка ОСОБА_2 є особою, яка складала відповідні протоколи.

Проте, рішення зборів співвласників, яке оскаржує позивачка приймалось не відповідачкою ОСОБА_2 одноособово, а власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 (перелік власників чи уповноважених ними осіб, наведено у змісті вказаних протоколів).

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначені та регулюються Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII (далі за текстом – Закон).

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.

Відповідно до положень статті 10 Закону, співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем, визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком.

При цьому, клопотань про заміну відповідача у справі або про залучення до участі у справі співвідповідачів від позивачки ОСОБА_1 до суду не надходило.

Доводи позивачки ОСОБА_1 про те, що саме ОСОБА_2 є належним відповідачем у справі, оскільки провела відповідні збори мешканців багатоквартирного будинку, апеляційний суд відхиляє, зауважуючи, що хоча відповідачка і є однією з власників квартир у будинку АДРЕСА_1 та була особою, що склала відповідні протоколи, проте прийняття оспорюваних рішень є наслідком реалізації свої повноважень щодо управління багатоквартирним будинком його співвласників, перелік яких чи уповноважених ними осіб, наведено у змісті вказаних протоколів, а не особисто ОСОБА_2 .

Колегія суддів зауважує, що позовна заява не містить обґрунтувань про порушення прав позивачки діями ОСОБА_2 саме, як уповноваженою особою багатоквартирному будинку №30, якою, крім того, відповідачку було обрано лише оспорюваними рішеннями.

При цьому апеляційний суд не надає правової оцінки іншим доводам апеляційної скарги ОСОБА_2 та обставинам, якими скаржниця обґрунтовує заявлені позовні вимоги, оскільки це може мати місце під час розгляду справи із усіма належними відповідачами.

На вказане суд першої інстанції не звернув належної уваги, і передчасно вважав можливим вирішити спір по суті у визначеному суб`єктному складі.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 , однак помилився щодо мотивів такої відмови.

Нормами Цивільного процесуального кодексу України не передбачено вирішення апеляційним судом питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача, тобто зміни складу осіб, які беруть участь у справі, крім випадків процесуального правонаступництва, передбаченого ст. 55 ЦПК України.

Також, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За положеннями ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду слід змінити виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Арцизького районного суду Одеської області від 31 березня 2025 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді О.Ю. Карташов

М.В. Назарова