Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №947/427/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3986/26

Справа № 947/427/25

Головуючий у першій інстанції Петренко В. С.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання – Шахової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу Приватного підприємства «Блек Сі Логістік»

на рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 червня 2025 року

у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Блек Сі Логістік» про витребування майна із чужого незаконного володіння, за зустрічним позовом Приватного підприємства «Блек Сі Логістік» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги зберігання транспортного засобу та за зустрічним позовом Приватного підприємства «Блек Сі Логістік» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги зберігання транспортного засобу,

встановив:

У січні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із вказаним вище позовом у якому просили: витребувати у ПП «Блек Сі Логістік»

- на користь ОСОБА_1 автомобіль Honda модель Accоrd, номер кузова (VIN) НОМЕР_1 , оригінали документів на вказаний автомобіль та ключі до нього;

- на користь ОСОБА_2 автомобіль Chevrolet модель Orlando, номер кузова (VIN) НОМЕР_2 , оригінали документів на вказаний автомобіль та ключі до нього.

Позов обґрунтовано тим, що позивачка ОСОБА_1 є власницею автомобілю Honda модель Accоrd, номер кузова (VIN) НОМЕР_1 , на підставі митної декларації UA500500/2022/000265 та посвідчення про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , а ОСОБА_2 автомобілю - Chevrolet модель Orlando, номер кузова (VIN) НОМЕР_2 , на підставі митної декларації UA500500/2022/001423 та посвідчення про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

Вказані вище транспортні засоби перебувають на території, яку орендує Приватне підприємство «Блек Сі Логістік» за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольське шосе, 22 Однак, у зв`язку із перешкодами, а саме металевого паркану, воріт із замком та охороною, позивачки не можуть отримати доступ до належного їм майна.

На адресу Приватного підприємства «Блек Сі Логістік» була скерована претензія щодо повернення майна, яка була отримана, однак в частині, що стосується позивачів була залишена без реагування.

У січні 2025 року ПП « ОСОБА_3 » звернулось до суду із зустрічними позовами, у яких просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованості за надані послуги зберігання транспортного засобу у розмірі 317 541, 63 грн; ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги зберігання транспортного засобу у розмірі 338 487, 21 грн, посилаючись на те, що в процесі своєї діяльності ПП «Блек Сі Логістік» починаючи з 17 січня 2022 року надає громадянці України ОСОБА_1 послуги зберігання транспортного засобу марки «HONDA» модель: «ACCORD HYBRID» 2015, Номер кузова (VIN) НОМЕР_1 , проте ОСОБА_1 не було вжито жодних дій щодо отримання вантажу (транспортного засобу).

Транспортний засіб відповідача марки «HONDA» модель: «ACCORD HYBRID» 2015, Номер кузова (VIN) НОМЕР_1 , перебуває на зберіганні (стоянці) Приватного підприємства - 1 109 (одна тисяча сто дев`ять) днів.

Обрахунок вартості послуг здійснюється виходячи з затвердженого наказами Приватного підприємства розрахунку вартості послуг за період з 2022 по 2025 р.р., а саме: за першу добу: безкоштовно; з 2 доби по 6 добу включно - 2 дол. США (без ПДВ); з 7 діб по 14 включно - 3 дол. США (без ПДВ); з 15 діб до 30 діб - 4 дол. США (без ПДВ); з 30 діб до 60 діб - 6 дол. США (без ПДВ); всі наступні - 7 дол. США (без ПДВ).

Таким чином, станом на 23 січня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за надані послуги стоянки транспортного «HONDA» модель: «ACCORD HYBRID» 2015, Номер кузова (VIN) НОМЕР_1 , становить 7 945 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 24 січня 2025 року становить - 338 487, 21 грн.

Так само починаючи з 17 січня 2022 року ПП « ОСОБА_3 » послуги зберігання стоянки транспортного засобу «CHEVROLET»; модель - «ORLANDO»; білого кольору; номер кузова (VIN) - НОМЕР_2 ; 2012 року випуску надає громадянці України ОСОБА_2 . ОСОБА_2 не було вжито жодних дій щодо отримання вантажу (транспортного засобу).

Транспортний засіб відповідача марки «CHEVROLET»; модель - «ORLANDO»; білого кольору; номер кузова (VIN) - НОМЕР_2 ; 2012 року випуску, перебуває на зберіганні (стоянці) Приватного підприємства - 1 103 (одна тисяча сто три) дні.

Обрахунок вартості послуг здійснюється виходячи з затвердженого наказами Приватного підприємства розрахунку вартості послуг за період з 2022 по 2025 р.р., а саме: за першу добу: безкоштовно; з 2 доби по 6 добу включно - 2 дол. США (без ПДВ); з 7 діб по 14 включно - 3 дол. США (без ПДВ); з 15 діб до 30 діб - 4 дол. США (без ПДВ); з 30 діб до 60 діб - 6 дол. США (без ПДВ); всі наступні - 7 дол. США (без ПДВ).

Таким чином, станом на 23 січня 2025 року заборгованість ОСОБА_2 за надані послуги стоянки транспортного засобу марки «CHEVROLET»; модель - «ORLANDO»; білого кольору; номер кузова (VIX) - НОМЕР_2 ; 2012 року становить 7 565 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 24 січня 2025 року становить - 317 541, 13 грн..

ішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 червня 2025 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено. Витребувано у ПП «Блек Сі Логістік» на користь ОСОБА_1 автомобіль Honda модель Accоrd, номер кузова (VIN) НОМЕР_1 , оригінали документів на вказаний автомобіль та ключі до нього. Витребувано у ПП «Блек Сі Логістік» (ЄДРПОУ 41035312, м. Одеса, вул. Недєліна, 49) на користь ОСОБА_2 автомобіль Chevrolet модель Orlando, номер кузова (VIN) НОМЕР_2 , оригінали документів на вказаний автомобіль та ключі до нього. Відмовлено у задоволенні зустрічних позовів ПП «Блек Сі Логістік» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Вирішено питання щодо судових витрат.

У апеляційній скарзі ПП «Блек Сі Логістік», посилаючись на обставини, якими обґрунтовано зустрічні вимоги та заперечення проти первісних позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Березівського Київського районного суду м. Одеси від 05 червня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічні позови.

За доводами скаржника суд першої інстанції залишив поза увагою, що саме ПП «Блек Сі Логістік» здійснював документальний супровід митного оформлення автомобілів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , після завершення такого вказані транспортні засоби було переміщено на стоянку митного складу ПП «Блек Сі Логістік», при цьому позивачки не надали суду належних доказів виникнення у них права власності на відповідні автомобілі.

ПП « ОСОБА_3 » звернулось до суду із заявою про розгляд справи у відсутності його представника..

Інші учасники справи у судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи не з`явились, заяв про відкладення розгляду справи до суду не подавали, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю – доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає вказаним вимогам.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позовних ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та відмову у задоволенні зустрічного позову ПП «Блек Сі Логістік», суд першої інстанції виходив з того, що є власницями автомобілів Honda модель Accоrd, номер кузова (VIN) НОМЕР_1 та Chevrolet модель Orlando, номер кузова (VIN) НОМЕР_2 , які знаходяться на території ПП «Блек Сі Логістік» за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольське шосе, 22, проте матеріали справи не містять доказів укладення між ПП «Блек Сі Логістік» та ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договорів зберігання, тож безпідставним є обмеження відповідача у наданні позивачкам можливості забрати належне їм майно у зв`язку з несплатою вартості зберігання.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 було придбано транспортний засіб Honda модель Accоrd, номер кузова (VIN) НОМЕР_1 , здійснено оплату митних платежів за результатом чого, було оформлено митну декларацію UA500500/2022/000265 та 11 січня 2022 року Одеською митницею було видано, а ОСОБА_1 отримано посвідчення серія НОМЕР_3 . Зазначене підтверджується відміткою наявною у такому посвідченні.

Згідно митної декларації UA500500/2022/000265, вантажоотримувачем є ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 було придбано транспортний засіб Chevrolet модель Orlando, номер кузова (VIN) НОМЕР_2 , здійснено оплату митних платежів за результатом чого, було оформлено митну декларацію UA500500/2022/001423 та 17 січня 2022 року Одеською митницею було видано, а ОСОБА_2 отримано посвідчення серія НОМЕР_4 від 17 січня 2022 року. Зазначене підтверджується відміткою наявною у такому посвідченні.

Згідно митної декларації UA500500/2022/001423, вантажоотримувачем є ОСОБА_2 .

Вказані вище транспортні засоби перебувають на території ПП «Блек Сі Логістік» за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольське шосе, 22.

Апеляційний суд, вважає помилковими твердження скаржника ПП «Блек Сі Логістік» про те, що позивачки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не є власницями відповідних транспортних засобів, з огляду на таке.

За частиною другою статті 41 Конституції України «право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом». Конституційний Суд України в цьому контексті зазначав: «Посутнє тлумачення … приписів Основного Закону України дозволяє стверджувати, що юридичні інститути будь-якої країни конституційної демократії не є підґрунтям для набуття права власності або права добросовісного володіння внаслідок злочинної або іншої протиправної діяльності, оскільки подібне унормування суспільних відносин суперечило би конституційному ладу, порушувало би публічний порядок та права власників і добросовісних володільців, які є потерпілими від такої діяльності» (Рішення КС України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).

Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законними межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними (Рішення КС України від 28 квітня 2021 року № 2-р(ІІ)/2021).

Відповідно до статті 328 ЦК України (у редакції на час укладення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договору купівлі-продажу автомобілю) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Найбільш поширеними похідними способами набуття права власності є набуття права власності на підставі правочинів (стаття 334 ЦК України) та внаслідок правонаступництва (стаття 107 , глава 84 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 319 ЦК України).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 334 ЦК України).

На відміну від нерухомого майна, ЦК України не передбачено переходу права власності на рухоме майно за наслідком державної реєстрації переходу права на підставі правочину, навіть якщо реєстрація рухомого майна є обов`язковою виходячи з нормативного регулювання (частина четверта статті 334 ЦК України).

Відповідно до статті 34 Закону № 3353-XII державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників. Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Отже, правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі загальних положень ЦК України про перехід права власності за договором, спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Закону № 3353-XII та прийнятих на його виконання нормативних актів відповідних органів, що регламентують порядок державної реєстрації окремих видів транспортних засобів.

Зокрема, відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин у вересні 2012 року.0

Транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС або через центри надання адміністративних послуг(пункт 6).

Власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів (пункт 7).

Державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб - організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів(пункт 8).

Також пунктом 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин у вересні 2012 року визначено, що документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку:

договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках;

укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;

укладені та оформлені в центрах надання адміністративних послуг у присутності адміністраторів таких центрів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;

нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;

договори купівлі-продажу транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб`єкти господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб`єктів уповноваженою особою;

договір комісії між власником транспортного засобу і суб`єктом господарювання, який за таким договором є комісіонером, та договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким продавцем є такий суб`єкт господарювання, які підписані від імені суб`єкта господарювання уповноваженою особою, - у разі продажу транспортних засобів суб`єктами господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу;

свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати;

рішення про закріплення транспортних засобів на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів чи особами, уповноваженими управляти таким майном;

рішення власників майна, уповноважених ними органів про передачу транспортних засобів з державної в комунальну власність чи з комунальної власності в державну власність;

копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин;

довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску;

акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача;

митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери;

договір фінансового лізингу та договір купівлі-продажу предмета лізингу;

акт про проведені електронні торги або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем.

акт про придбання майна на аукціоні з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність);

договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений за результатами прилюдних торгів (аукціону) або електронних торгів, за яким продавцем виступає Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, або акт про реалізацію активів на електронних торгах, виданий Національним агентством з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів;

акт про придбання товару на електронному аукціоні, виданий митним органом у разі продажу транспортних засобів у випадках, передбачених статтею 243 Митного кодексу України;

договір купівлі-продажу, оформлений в електронному вигляді через електронний кабінет водія або Єдиний державний веб-портал електронних послуг.

Отже, як положеннями частини першої статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Порушення приписів про державну реєстрацію автомобілів, автобусів а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів має наслідком заборону його експлуатації (користування рухомим майном).

Проте, право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статтей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд зауважує про помилковість висновків суду першої інстанції стосовно того, що автомобіль у власність позивачок не переходив, оскільки не відбулася його держаної реєстрації в органах МВС.

Щодо доводів ПП «Блек Сі Логістік» про наявність у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості за зберігання автомобілів Honda модель Accоrd, номер кузова (VIN) НОМЕР_1 , та Chevrolet модель Orlando, номер кузова (VIN) НОМЕР_2 , апеляційний суд, погоджуючись із висновками суду першої про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заявлених ПП « ОСОБА_3 » сум, виходить з такого.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

За ч.3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ЦПК України).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно – правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства – суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, – із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд від 02 жовтня 2019 року у справі № 522/16724/16-ц.

Так, як слушно зазначено судом першої інстанції, у матеріалах відсутні будь-які докази укладення договору зберігання між ПП «Блек Сі Логістік» та ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Дійсно, як убачається з митних декларацій, декларантом відповідних транспортних засобів, ввезених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , є ПП «Блек Сі Логістік». Проте, з наявних у справі доказів не убачається того, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 уповноважували ПП «Блек Сі Логістік» після завершення митного оформлення обрати на власний розсуд митний склад для зберігання ввезених автомобілів та залишати такі у ньому.

Ураховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи ПП «Блек Сі Логістік» про те, що він є утримувачем митного складу та вартість зберігання товарів на такому.

Крім того, апеляційний суд зауважує про безпідставність посилань скаржника на Наказ Міністерства фінансів України №731 від 15.06.2012 року, оскільки такий визначає, що, зокрема, убачається з його назви, механізм відшкодування витрат митних органів на огляд товарів та інших витрат, пов`язаних з переміщенням товарів на склад митного органу, та зберіганням товарів, транспортних засобів, зазначених в частині сьомій статті 239 глави 37 розділу VII Митного кодексу України, на такому складі. Проте ПП « ОСОБА_3 », хоча і є утримувачем митного складу, митним органом ("митницею ДФС" згідно з Наказом Міністерства фінансів № 115 від 19.03.2019) не є.

Щодо доводів ПП «Блек Сі Логістік» про те, що воно не обмежує ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у безперешкодному доступі до належних ним транспортних засобів, апеляційний суд звертає увагу на посилання самого скаржника на те, що транспорті засоби видаються ним з утримуваного митного складу лише після пред`явлення квитанції (касового чека) про оплату наданих послуг зберігання.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає зі закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст.ст.387, 388, 1212 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст.391 ЦК України, ч.2 ст. 52 ЗК України).

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (п.57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 766/4410/17 від 09.02.2023 при розгляді спорів про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів, в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, установлених законом. Відповідачем у справах цієї категорії є особа, яка на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом, адміністративним актом чи договором. Застосовуючи положення статей 387, 388 ЦК України необхідно виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше. Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача, які і становлять предмет доказування. Тлумачення положення статті 387 ЦК України свідчить про те, що віндикаційний позов ґрунтується передусім на тому, що право власності на річ є абсолютним і слідує за річчю, зберігаючись навіть у випадку незаконного вибуття з володіння власника та в період перебування в незаконному володінні іншої особи. Тому віндикаційна вимога може бути заявлена щодо витребування лише індивідуально-визначеної речі (постанова Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 203/3937/16-ц від 27.11.2019) .

Отже, зважаючи на те, що належні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 автомобілі Honda модель Accоrd, номер кузова (VIN) НОМЕР_1 , та Chevrolet модель Orlando, номер кузова (VIN) НОМЕР_2 , були розміщенні на території митного складу ПП «Блек Сі Логістік» поза волею позивачок та повертати такі відповідач відмовляється, безпідставно вимагаю оплати вартості зберігання вказаних транспортних засобів, останні підлягають витребуванню на корить їх власниць.

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бюрг та інші проти Франції" (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гору проти Греції" N 2) [ВП], § 41" (Gorou v. Greece no.2).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) від 10.02.2010 року, заява №4909/04).

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність заявлених ПП «Блек Сі Логістік» позовних вимог та задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , з вказаних вище підстав.

Доказів, які б спростували правильні висновки суду, скаржником не надано.

Порушень судом норм процесуального права колегією суддів не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги за своєю суттю зводяться до обґрунтування зустрічних позовних вимог та незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, також фактично зводяться до суб`єктивного тлумачення скаржником норм права та переоцінки доказів, що містяться у справі, яким судом надано належну правову оцінку, без посилення на обставини, які не були враховані під час вирішення цієї справи.

Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, з мотивів наведених у скарзі.

У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Блек Сі Логістік» залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді О.Ю. Карташов

В.В. Кострицький