Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №751/3230/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 751/3230/26

Провадження № 2/750/2832/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Крапивного Б.В.,

за участю секретаря Буглака А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

У березня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» звернулося до Новозаводського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 7-003-851-2-21-Г від 04.03.2021 в розмірі 76385,14 грн та понесених судових витрат.

Згідно з ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07.04.2026 справу за позовом ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю до Деснянського районного суду м. Чернігова.

Позов обґрунтовано тим, що 04.03.2021 між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 7-003-851-2-21-Г від 04.03.2021. Відповідно до умов вказаного договору відповідач отримав кредит у сумі 37752 грн і мав сплатити проценти за користування кредитними коштами та комісію на умовах, визначених договором. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконував, у зв`язку із чим виникла заборгованість в сумі 76385,14 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу становить 31402,71 грн; сума заборгованості за процентами – 12364,83 грн; заборгованість по сплаті комісії – 32617,60 грн. У подальшому, на підставі договорів про відступлення прав вимоги від 03.09.2024 № GL1N426240 та від 27.12.2024 № 1/12 право грошової вимоги за кредитним договором № 7-003-851-2-21-Г від 04.03.2021 поступово перейшло від первісного кредитора до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ». Окрім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача понесених судових витрат, в які включено витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 15.06.2026.

15.06.2026 розгляд справи відкладено на 22.07.2026 у зв`язку з неявкою відповідача; у позовній заяві представник позивача просив розгляд справи проводити без участі сторони позивача, зазначивши, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

22.07.2026 сторони повторно не з`явились; відповідач про час і місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, про причини неявки не повідомив, відзив на позов не подав.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. За таких обставин, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

За згодою позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

04.03.2021 між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 7-003-851-2-21-Г (далі – Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору кредитодавець надає кредитні кошти в сумі та на умовах, визначених Договором, які позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками.

Пунктом 2 Договору визначено умови та порядок надання кредиту. Зокрема, розмір кредиту становить 37752,00 грн; строк кредитування – до 03.03.2025; процентна ставка за користування кредитом – 15% річних; щомісячний платіж – 2093,35 грн; розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості – 2,7% від суми кредиту; процентна ставка за користування кредитом після 03.03.2025 – 0,1% річних.

Згідно з п. 1.2. Договору кредит надається на споживчі цілі, шляхом видачі грошових коштів з каси банку готівкою.

За змістом п. 7.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 03.03.2028, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

З матеріалів позовної заяви вбачається, що Договір укладено у письмовій формі; його підписано представником АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 особисто. При цьому в укладеному договорі сторонами визначено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування. Отже, сторонами дотримано вимоги щодо форми такого договору та досягнуто згоди щодо істотних умов договору кредитування.

04.03.2021 внаслідок укладення вказаного кредитного договору між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 виникло кредитне правовідношення, за яким АТ «МЕГАБАНК» зобов`язалося надати кредит ОСОБА_1 , а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти на визначених у договорі умовах.

АТ «МЕГАБАНК», здійснивши 04.03.2021 видачу готівки ОСОБА_1 в сумі 37752 грн, виконало своє зобов`язання за вказаним кредитним договором, що підтверджено заявою на видачу готівки № TR.2869929.1053.2425 від 04.03.2021.

ОСОБА_1 був ознайомлений з паспортом споживчого кредиту «Споживчий кредит готівкою» АТ «МЕГАБАНК» від 03.03.2021, в якому визначено умови надання кредиту, аналогічні договірним, і 03.03.2021 звернувся з заявою на отримання Експрес кредиту на споживчі цілі у АТ «МЕГАБАНК».

Згідно з позовною заявою та за результатами дослідження довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором, виданою уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МЕГАБАНК», судом встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення кредиту, сплати процентів та комісій своєчасно й у повному обсязі не виконав, допустивши прострочення грошового зобов`язання на загальну суму 76385,14 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Таким чином, встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Щодо відступлення права вимоги за кредитним договором № 7-003-851-2-21-Г від 04.03.2021 на користь позивача суд звертає увагу на таке.

03.09.2024 між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» укладено договір про відступлення прав вимоги № GL1N426240, відповідно до умов якого банк відступив новому кредитору належні банку права вимоги, а новий кредитор набув права вимоги банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього договору (п. 1 Договору). При цьому за відступлення прав вимоги новий кредитор сплачує банку грошові кошти в сумі та в порядку, визначеними цим договором (п. 4 Договору).

У подальшому, 27.12.2024 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладено договір про відступлення прав вимоги № 1/12, згідно з умовами якого первісний кредитор відступив новому кредитору належні первісному кредитору права вимоги, а новий кредитор набув права вимоги первісного кредитора до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у додатку № 1 до цього договору (реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до боржників/дебіторів за такими договорами), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (овердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром в додатку № l до цього договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором; новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти в сумі та в порядку, визначених цим договором.

Згідно з абз. 2 п. 1 договору про відступлення прав вимоги № 1/12 права вимоги, що відступаються за цим договором, належать первісному кредитору на підставі договору від 03.09.2024 № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, що укладений ним з попереднім кредитором боржників – АТ «МЕГАБАНК».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Отже, заміна осіб в окремих зобов`язаннях, у тому числі в таких, які виникли внаслідок укладення кредитного договору, через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт; фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Отже, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором – банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

На підтвердження переходу прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7-003-851-2-21-Г від АТ «МЕГАБАНК» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» позивачем надано копію витягу з додатку № 1 до договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03.09.2024 (реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників/дебіторів за такими договорами) та копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 66895 від 31.07.2024.

У свою чергу, на підтвердження переходу прав вимоги до відповідача за кредитним договором № 7-003-851-2-21-Г від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» позивачем надано копію додатку № 1 до договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27.12.2024 (реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників/дебіторів за такими договорами) та копії платіжних інструкцій № 1074 від 27.12.2024, № 1091 від 31.01.2025 та № 1822 від 22.09.2025.

Отже, на підставі зазначених вище договорів факторингу ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7-003-851-2-21-Г від 04.03.2021.

Щодо вимоги про відшкодування заборгованості за кредитним договором, суд звертає увагу на такі правові норми й фактичні обставини.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (зокрема, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Водночас, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором кредиту, відповідачу нараховано заборгованість у сумі 76385,14 грн. Так, із довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № 7-003-851-2-21-Г від 04.03.2021, виданою уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МЕГАБАНК», вбачається, що станом на 03.09.2024 сума заборгованості відповідача становить 76385,14 грн, із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу становить 31402,71 грн; сума заборгованості за відсотками – 12364,83 грн; сума заборгованості за несплаченими комісіями – 32617,60 грн. Вказана заборгованість є предметом позову.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС – денна процентна ставка; ЗВСК – загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК – загальний розмір кредиту; t – строк кредитування у днях.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1% (у даному випадку 377,52 грн).

Умови кредитного договору № 7-003-851-2-21-Г від 04.03.2021 цілком відповідають зазначеним вище законодавчим обмеженням. Зокрема, денна процентна ставка за цим договором складає 0,18% (розрахунок здійснено на підставі даних, наведених у паспорті даного споживчого кредиту, наступним чином: (99686,13 : 37752) : 1461 ? 100%); розрахунок заборгованості за цим кредитним договором в частині нарахування відсотків здійснено правильно, з урахуванням строку кредитного договору та його умов, а також платежів, здійснених ОСОБА_1 по кредиту у період з 04.03.2021 по 01.02.2022.

Щодо нарахування відповідачу заборгованості за комісією за кредитним договором суд зважає на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, у тому числі, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитора встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

Пунктом 2.8 Договору передбачено нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,7% від суми кредиту, яка має сплачуватись щомісячно.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації щодо стану кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 та від 29.11.2023 у справі № 461/2857/20.

У постанові від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 Верховний Суд зазначив наступне: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Разом з тим, умовами Договору не визначено перелік послуг, які підлягають оплаті як комісія за обслуговування кредитної заборгованості; доказів надання таких послуг кредитодавцем не надано, а отже положення договору про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості слід визнати нікчемними відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», а відповідні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Зважаючи на викладене, слід частково задовольнити вимоги позивача та стягнути з відповідача заборгованість, що утворилася внаслідок невиконання ним умов кредитного договору в сумі 43767,54 грн, з яких 31402,71 грн – заборгованість за кредитом, 12364,83 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на таке.

Розподіл судових витрат між сторонами судом здійснюється відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Правничу допомогу позивачу надавав адвокат Журавльов Станіслав Георгійович на підставі договору про надання правничої допомоги № 1/07 від 01.07.2025.

На підтвердження надання правничої допомоги адвоката позивачем надано акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 12081405 від 05.01.2026, в якому зазначено опис наданих адвокатом Журавльовим С.Г. позивачу послуг та їх вартість на загальну суму 11200 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта (постанови Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №200/10535/19-а, від 18.03.2021 у справі №520/4012/19, від 23.04.2021 у справі №521/15516/19, від 14.06.2021 у справі №826/13244/16).

Ураховуючи норми цивільного процесуального законодавства щодо сплати, дослідження та розподілу судових витрат між сторонами судового процесу, зважаючи на характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення з відповідача сума витрат за надану правничу допомогу є завищеною, а тому підлягає зменшенню.

Так, проаналізувавши опис наданих адвокатом позивача послуг, перевіривши відповідність заявлених до стягнення сум наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи незначну складність справи, що розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, з огляду на ціну позову (76385,14 грн), суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування витрат на правничу допомогу, надану позивачу, до 4000 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову на суму 43767,54 грн, що становить 57,3% ((43767,54 : 76385,14) ? 100%), з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» слід стягнути судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме слід стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 1525,55 грн (2662,4 ? 57,3%) та витрати на правничу допомогу в сумі 2292 грн (4000 ? 57,3%).

Керуючись ст.ст. 141, 142, 258, 259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором № 7-003-851-2-21-Г від 04.03.2021 в сумі 43767,54 грн (сорок три тисячі сімсот шістдесят сім гривень п`ятдесят чотири копійки).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» 1525,55 грн (одну тисячу п`ятсот двадцять п`ять гривень п`ятдесят п`ять копійок) у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 2292 грн (дві тисячі двісті дев`яносто дві гривні) у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», місцезнаходження: пров. Ушинського, 1, офіс 105, м. Дніпро; код ЄДРПОУ 40932411.

Відповідач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Судд Б.В. Крапивний