Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №191/3100/26 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/3100/26

Провадження № 3/191/1081/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Синельникове

Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Гречко Ю.В., розглянувши матеріал, який надійшов від Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

До Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД №963264 18 червня 2026 року о 10-50 годин ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , ухилилася від виконання батьківських обов`язків відносно своїх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме, залишила дітей без нагляду, не створила належних умов для їх проживання, в будинку брудно, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення не визнала і пояснила, що в будинку жодного бруду немає. Вона проживає разом з матір`ю і двома дітьми, чоловік її перебуває на військовій службі. Іноді вона їздила до чоловіка до іншого міста і діти залишалися під наглядом її матері. Її письмові пояснення вона не читала, працівник поліції наказав розписатися, але ознайомитися з ними їй можливості надано не було.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, доходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьківа бо осіб, які їх замінюють, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року у справі про тлумачення терміну «законодавство» визначено, що під законодавством слід розуміти (охоплюється) закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Тобто, якщо вказані акти передбачають обов`язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких батьків мають притягувати до відповідальності згідно диспозицій норм ст.184 КУпАП.

Згідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Стаття 256 КУпАП встановлює вимоги до змісту протоколу, а саме: у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

З огляду на викладене, виходячи з аналізу вказаного вище законодавства, при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, вказана норма матеріального права застосована не була, оскільки не було конкретизовано, у який спосіб особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своїх неповнолітніх дітей та яких саме обов`язків така особа не виконала, що прямо суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у рішеннях ЄСПЛ (п.31 по справі «Ракевич протии Росії» та п.109 по справі «Церква Бесарабської Митрополії протии Молдови»), згідно якого «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, що б дати змогу особі в разін еобхідності регулювати його положеннями свою поведінку».

Виходячи з положень ст.8, ст.62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

У данному випадку в протоколі про адміністративне правопорушення не визначено, коли саме ОСОБА_4 залишила дітей без нагляду, який її склад сім`ї, чи можна вважати залишення дітей без нагляду у разі якщо за дітьми доглядала мати ОСОБА_4 .

Крім протоколу про адміністративне правопорушення і рапорту працівника поліції жодних інших доказів вчинення ОСОБА_4 вказаного адміністративного правопорушення суду не надано.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що докази, надані на підтвердження вини ОСОБА_5 у вигляді протоколу про адміністративне правопорушення, акту обстеження умов проживання, письмових пояснень свідків, викликають розумні сумніви, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішеннявід 18 січня 1978 року у справі «Ірландія протии Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п.161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а також докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту».

У цій правовій позиції можна відокремити такі конструктивні ознаки: а) обов`язкова наявність сукупності ознак чи неспростовних презумпції; б) ознаки чи презумпції повинні бути достатньо вагомими; в) чіткими; г) взаємоузгодженими. Тому за відсутності таких ознак не можна констатувати, що правопорушення доведено «поза розумним сумнівом».

У зв`язку з вищевикладеним, суд доходить до висновку, що вказана у протоколі подія відбулася не внаслідок ухилення ОСОБА_4 від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення виховання дитини.

Таким чином, перевіривши докази у справі на допустимість, проаналізувавши їх у сукупності, суддя дійшла висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, не підтверджена наявними доказами, а відтак провадження у справі підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, ст.184, 245, 247, 256, 278, 280 КУпАП, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі у відношенні ОСОБА_4 закрити за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не буде подана, а у разі її подання – після розгляду справи апеляційним судом у разі, якщо постанова не буде скасована.

Суддя Ю. В. Гречко