Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №201/1433/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/1433/26

Провадження № 2/201/2495/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

13 липня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Наумової О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

31 січня 2025 року о 15 год. 06 хв. відповідач, керуючи автомобілем «Субару», д.н.з. НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху праворуч в районі буд. 28 по вул. Шевченка у м. Дніпрі не переконався в безпечності свого маневру та здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Тойота Ленд Крузер», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить позивачці, внаслідок чого транспортному засобу було завдано механічних пошкоджень.

Постановою Соборного районного суду м. Дніпра від 07.05.2025 року у справі № 201/3299/25 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження закрито у зв`язку зі спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім того, постановою Соборного районного суду м. Дніпра від 28.04.2025 у справі № 201/3300/25 відповідача визнано винним за ст. 122-4 КУпАП за залишення місця дорожньо-транспортної пригоди.

Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, здійсненого в офіційного дилера ТОВ «САМІТ МОТОРЗ УКРАЇНА», склала 82 415,42 грн згідно з рахунком № СР25-011892 від 15.05.2025, який був сплачений за рахунок цільової позики, отриманої сином позивачки за договором позики № 15/05-15 від 15.05.2025, укладеним з ТОВ «ТВОЯ ГАЗЕТА». Оскільки шкоду завдано джерелом підвищеної небезпеки, а вина відповідача встановлена постановою у справі про адміністративне правопорушення, позивачка вважає, що майнова шкода підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Щодо моральної шкоди позивачка вказала, що внаслідок пошкодження нового автомобіля, придбаного незадовго до ДТП, вона зазнала тривалих душевних страждань, пов`язаних із відсутністю коштів на ремонт, необхідністю звертатися по допомогу до сина, який був змушений позичати кошти в юридичної особи, тривалою невизначеністю щодо особи винуватця та способу відшкодування шкоди через залишення відповідачем місця пригоди, а також вимушеним користуванням таксі за відсутності власного автомобіля в умовах воєнного стану. Розмір моральної шкоди позивачка оцінила у 50 000,00 грн.

Предмет позову

Стягнути майнову шкоду у розмірі 82415,42 грн та моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.

Заяви учасників процесу по суті справи.

Відповідач позовні вимоги не визнав, представник відповідача – адвокат Орлова О.А. 19.05.2026 подала відзив на позовну заяву, в якому позов визнав частково – в частині стягнення майнової шкоди у розмірі 82 415,42 грн, зазначивши, що не заперечує проти свого обов`язку відшкодувати завдані збитки, оскільки постановою суду, яка набрала законної сили, його вину у ДТП встановлено. Щодо моральної шкоди відповідач позов не визнав, посилаючись на недоведеність позивачкою факту заподіяння моральних страждань належними та допустимими доказами, відсутність письмових доказів (медичних документів, доказів витрат на таксі тощо), а також на необхідність дотримання принципів розумності, добросовісності та справедливості при визначенні розміру відшкодування.

Представник позивачки – адвокат Ратушний В.В. 30.05.2026 надав відповідь на відзив, у якій підтримав надав додаткові пояснення щодо моральної шкоди, зазначивши, що чинне законодавство не встановлює вичерпного переліку доказів заподіяння моральної шкоди, а її розмір визначається судом з урахуванням характеру правопорушення, поведінки заподіювача шкоди (залишення місця ДТП, спроби уникнути відповідальності в межах справи № 201/3299/25) та інших обставин, що мають істотне значення.

Рух справи.

Ухвалою судді від 09.04.2026 відкрите провадження у справі, розгляд справи призначено у спрощеному провадженні без виклику сторін (а.с. 42).

Враховуючи категорію спору (малозначна справа), справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін для розгляду малозначних справ відповідно до положень ст. 274 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

31 січня 2025 року о 15 год. 06 хв. сталася ДТП, за обставинами якої відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Субару», д.н.з. НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху праворуч в районі буд. 28 по вул. Шевченка у м. Дніпрі не переконався в безпечності свого маневру та здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Тойота Ленд Крузер», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить позивачці, внаслідок чого транспортному засобу було завдано механічних пошкоджень.

Постановою Соборного районного суду м. Дніпра від 07.05.2025 року у справі № 201/3299/25 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження закрито у зв`язку зі спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Постановою Соборного районного суду м. Дніпра від 28.04.2025 у справі № 201/3300/25 відповідача визнано винним за ст. 122-4 КУпАП (залишення місця дорожньо-транспортної пригоди) (а.с. 18-23).

На підтвердження вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивачка надала рахунок № СР25-011892 від 15.05.2025 ТОВ «САМІТ МОТОРЗ УКРАЇНА» на суму 82 415,42 грн, який сплачений за рахунок цільової позики, отриманої ОСОБА_3 за договором позики № 15/05-15 від 15.05.2025, укладеним з ТОВ «ТВОЯ ГАЗЕТА» (а.с. 10-16).

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 року №21-1465а15.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, за приписами ст. 1192 ЦК України визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна, зокрема вартості необхідних для відновлення пошкодженої речі робіт.

Розмір майнової шкоди у сумі 82 415,42 грн підтверджений належними доказами. Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав позовні вимоги в цій частині у повному обсязі, що відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України звільняє позивачку від обов`язку доказування цих обставин.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки майнової шкоди у розмірі 82 415,42 грн є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та визнаними відповідачем, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при цьому враховуються вимоги розумності і справедливості. Аналогічна правова позиція викладена у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц, згідно з якою розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин, керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності.

Заперечення відповідача проти позову в цій частині зводяться до посилання на недоведеність моральної шкоди письмовими доказами. Суд не погоджується з такою позицією з огляду на таке. Чинне законодавство не встановлює вичерпного переліку доказів заподіяння моральної шкоди та не покладає на позивача обов`язок підтверджувати немайнові страждання виключно письмовими доказами (довідками, чеками тощо).

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що внаслідок пошкодження придбаного незадовго до ДТП автомобіля позивачка протягом тривалого часу перебувала у стані невизначеності щодо способу відшкодування завданої шкоди, що спричинено, зокрема, поведінкою самого відповідача, який залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, за що притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП постановою у справі про адміністративне правопорушення № 201/3300/25.

Крім того, суд враховує тривалу неможливість позивачки користуватися власним транспортним засобом.

Оцінюючи наведені обставини в сукупності – характер порушення (пошкодження майна внаслідок протиправних дій відповідача), поведінку відповідача після ДТП, тривалість та глибину душевних переживань позивачки, необхідність пошуку додаткових джерел фінансування ремонту та обставини воєнного часу, суд вважає, що позивачкою доведено факт заподіяння їй моральної шкоди, тому ураховуючи вимоги розумності та справедливості , вважає за можливе стягнути з відповідача 30000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено в повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачкою при поданні позовної заяви у розмірі 1331,20 грн, підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішується в цьому рішенні, оскільки відповідно до заяви позивачки докази понесення таких витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, що відповідає вимогам ч. 8 ст. 141 ЦПК України; зазначене питання підлягає вирішенню судом додатково після надання відповідних доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) майнову шкоду у розмірі 82415 (вісімдесят дві тисячі чотириста п`ятнадцять) грн 42 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) моральну шкоду у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 коп.

У задоволенні іншої частини вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя О.С. Наумова