Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №608/2568/23 — Чортківський районний суд Тернопільської області

Копія:

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" липня 2026 р. Справа № 608/2568/23

Номер провадження2/608/52/2026

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Запорожець Л. М.

за участю секретаря с/з Фаштиковської М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 в місті Чорткові справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів позики недійсними,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання договорів позики недійсними посилаючись на те, що він починаючи з 14 листопада2019 року постійно проживає на території США, що стверджується формою 1-94, посвідченням водія штату WA, посвідченням водія штату NY.

05.02.2023 року він – позивач ОСОБА_1 дізнався, що на його розрахункових рахунках діють обмеження, накладені виконавчою службою.

В процесі з`ясування цих обставин стало відомо, що відносно ОСОБА_1 було ухвалено рішення Чортківським районним судом Тернопільської області по справі № 608/2000/21 від 10.01.2022 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 418 860 (чотириста вісімнадцять тисяч вісімсот шістдесят) гривень заборгованості за договорами позики та 300 720 (триста тисяч сімсот двадцять) гривень штрафу внаслідок невиконання зобов`язання.

Також стягнуто з ОСОБА_1 на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 7 195 (сім тисяч сто дев`яносто п`ять) гривень 80 копійок судового збору.

06.02.2023 року він – позивач ОСОБА_1 уклав угоду з адвокатом Білик Л.С за допомогою ЕЦП. 07.02.2023 року адвокат Білик Л.С. ознайомилась з матеріалами справи №608/2000/21 Чортківського районного суду Тернопільської області, та надіслала позивачу фотокопії матеріалів справи.

З матеріалів справи № 608/2000/21 вбачалося, що нібито між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були укладені договори позики від 12.03.19р. на суму 10000 (десять тисяч) доларів США та від 12.03.19р. на суму 5600 (п`ять тисяч шістсот) доларів США.

Вищезазначені договори позики вважає такими, що підлягають визнанню недійсними, з огляду на наступне.

Як вбачається з тексту оспорюваних договорів позики, їх місцем укладання було м. Чортків, а дата укладання -12.03.2019 року.

12 березня 2019 року, в день коли нібито були укладені договори позики, він – позивач, весь час був у місті Харкові, та не мав фізичної можливості бути в м. Чортків Тернопільської області.

Оспорювані договори позики були зроблені шляхом вилучення з кримінального провадження № 12018220480001252 від 28.03.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, слідство якого проводив Шевченківський відділ поліції Головного управління Національної в Харківській області, процесуальних документів позивача, які ним були подані в рамках здійснення адвокатської діяльності.

Вказані процесуальні документи були вилучені з матеріалів кримінального провадження № 12018220480001252 від 28.03.2018 року, в період часу з 14.11.2019 року по 22.09.2021 року. Це період часу з якого він - позивач був відсутній в Україні, та по час подання позовної заяви про стягнення з нього заборгованості до Чортківського районного суду Тернопільської області.

Тобто, службовою особою в провадженні якої знаходилось або знаходиться в даний час кримінальне провадження №12018220480001252 від 28.03.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, слідство якого проводив або проводить Шевченківський відділ поліції Головного управління Національної в Харківській області, вступивши в злочинний зговір, шляхом зловживання службовим становищем, за попередньою домовленістю з групою осіб, з метою отримання неправомірної вигоди, був розшитий том кримінального провадження та було вилучено з матеріалів справи два процесуальних документа від 12.03.2019 року, які були подані позивачем як адвокатом в рамках процесуальних дій в період здійснення адвокатської діяльності. Указані факти підтверджуються наступним чином:

Договір позики від 12.03.2019 року на суму 10000 доларів США створений з процесуального документу, який позивачем, як адвокатом було подано та долучено до матеріалів кримінального провадження №12018220480001252 від 28.03.2018 року.

Договір позики від 12.03.2019 року має чіткі сліди від вигину та дірки від прошивання, як це робиться при прошиванні кримінальної справи.

Якщо зіставити том кримінального провадження в якому знаходяться матеріали датовані березнем місяцем 2019 року з аркушем на якому міститься договір позики від 12.03.2019 року на суму 10000 доларів США, то можна встановити, що дірки будуть співпадати.

Договір позики від 12.03.2019 року на суму 5600 доларів США створений з процесуального документу, який позивачем, як адвокатом, було подано та долучено до матеріалів кримінального провадження №12018220480001252 від 28.03.2018 року.

Договір позики від 12.03.2019 року, має чіткі сліди від вигину та дірки від прошивання, як це робиться при прошиванні кримінальної справи.

Якщо порівняти том кримінального провадження, в якому знаходяться матеріали, датовані березнем місяцем 2019 року, з аркушем на якому міститься договір позики від 12.03.2019 року на суму 5600 доларів США, то можна встановити що дірки будуть співпадати.

Крім того, слід звернути ретельну увагу на той факт, що аркуш, на якому складено договір позики від 12.03.2019 року на суму 5600 доларів США має сліди забруднення від роздруківки, тобто аркуш був раніше роздрукований на принтері.

Вказаний аркуш був роздрукований 12.03.2019 року, в присутності його - позивача, в службовому кабінеті на принтері, слідчим Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Він – позивач, вже звернувся до правоохоронних органів із заявою про кримінальне правопорушення, за фактом дій відповідача та інших осіб, які намагаються заволодіти його майном або придбанням права на майно шляхом обману та підробки договорів позики. текст договорів позики взагалі не містить підтверджень отримання позивачем грошових коштів в розмірі вказаному в договорі. При цьому, також відсутні боргові розписки або інші документи, які повинні бути написані позичальником, на підтвердження факту отримання грошових коштів на загальну суму 15600 (п`ятнадцять тисяч шістсот) доларів США. Указане є ще однією підставою для визнання оспорюваних договорів недійсними.

З приводу негативних наслідків для нього - позивача у вигляді порушення його прав та інтересів, до яких призвели оспорювані договори зазначаємо наступне:

Оспорювані договори надали можливість відповідачу ОСОБА_2 стягнути з позивача в судовому порядку грошові кошти у розмірі 418 860 (чотириста вісімнадцять тисяч вісімсот шістдесят) гривень заборгованості за договорами позики та 300 720 (триста тисяч сімсот двадцять) гривень штрафу внаслідок нібито невиконання зобов`язання, а також 7 195 (сім тисяч сто дев`яносто п`ять) гривень 80 копійок судового збору. Як наслідок, виконавчою службою при примусовому виконанні судового рішення були накладені обмеження на його розрахункові рахунки, що свідчить про наявність у нього значних матеріальних збитків.

На сьогоднішній день, визнання договорів позики від 12.03.19 року, на суму 10000 (десять тисяч) доларів США та від 12.03.19 року, на суму 5600 (п`ять тисяч шістсот) доларів США недійсними, зможе забезпечити можливість йому – позивачу ОСОБА_1 здійснювати належний захист власних прав та інтересів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Поняття договору позики визначено статтею 1046 ЦК України, згідно з якою за цим договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона -позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № і4-465цс18).

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч. 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У частинах 1-5 статті 203 ЦК України закріплено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави й суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивач та його представник адвокат в судове засідання не з`явився, в адресу суду надійшла письмова заява про розгляд справи у відсутності позивача та його представника. Позов підтримують, просять задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання неодноразово не з`являвся, про причини неявки суд не повідомив, хоча судом його явка була визнана обов`язковою. Відповідач належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи судом.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними її правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Зокрема, в рішенні в справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Суд наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».

Суд, дослідивши зміст позовної заяви та додані письмові докази, враховуючи заяву позивача та його представника, приходить до висновку, що позовну заяву слід задоволити виходячи із наступного:

Згідно наданих суду копій договорів позики від 12.03.19 року, на суму 10000 (десять тисяч) доларів США та від 12.03.19 року, на суму 5600 (п`ять тисяч шістсот) доларів США вбачається, що між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ніби то було укладено вище вказані договори.

Як вбачається з тексту оспорюваних договорів позики, їх місцем укладання було зазначено м. Чортків, а датою укладання - 12.03.2019 року.

Позивач ОСОБА_1 стверджує, і вказане не спростоване відповідачем ОСОБА_2 , що 12 березня 2019 року, в день коли нібито були укладені договори позики, позивач, весь час був у місті Харкові, та не мав фізичної можливості бути в м. Чортків Тернопільської області.

Позивач ОСОБА_1 вказує, що оспорювані договори позики були зроблені шляхом вилучення з кримінального провадження № 12018220480001252 від 28.03.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, слідство якого проводив Шевченківський відділ поліції Головного управління Національної в Харківській області, процесуальних документів позивача, які ним були подані в рамках здійснення адвокатської діяльності.

Також позивач ОСОБА_1 стверджує, а відповідач ОСОБА_2 не надав доказів протилежного, та вказані процесуальні документи були вилучені з матеріалів кримінального провадження № 12018220480001252 від 28.03.2018 року, в період часу з 14.11.2019 року по 22.09.2021 року.

Це період часу, з якого позивач був відсутній в Україні, та по час подання позовної заяви про стягнення з нього заборгованості до Чортківського районного суду Тернопільської області.

Тобто, службовою особою в провадженні якої знаходилось або знаходиться в даний час кримінальне провадження №12018220480001252 від 28.03.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, слідство якого проводив або проводить Шевченківський відділ поліції Головного управління Національної в Харківській області, вступивши в злочинний зговір, шляхом зловживання службовим становищем, за попередньою домовленістю з групою осіб, з метою отримання неправомірної вигоди, був розшитий том кримінального провадження та було вилучено з матеріалів справи два процесуальних документа від 12.03.2019 року, які були подані позивачем як адвокатом в рамках процесуальних дій в період здійснення адвокатської діяльності. Указані факти підтверджуються наступним чином:

Договір позики від 12.03.2019 року на суму 10000 доларів США створений з процесуального документу, який позивачем, як адвокатом було подано та долучено до матеріалів кримінального провадження №12018220480001252 від 28.03.2018 року.

Договір позики від 12.03.2019 року має чіткі сліди від вигину та дірки від прошивання, як це робиться при прошиванні кримінальної справи.

Договір позики від 12.03.2019 року на суму 5600 доларів США створений з процесуального документу, який позивачем, як адвокатом, було подано та долучено до матеріалів кримінального провадження №12018220480001252 від 28.03.2018 року.

Договір позики від 12.03.2019 року, має чіткі сліди від вигину та дірки від прошивання, як це робиться при прошиванні кримінальної справи.

Крім того, суд, без допиту відповідача ОСОБА_2 , не має можливості встановити реальні обставини справи та дослідити оригінали оспорюваних розписок, а тому доводи позивача не може спростувати.

Суд, сприяв позивачу ОСОБА_1 у здійсненні ним своїх процесуальних прав та намагався, згідно клопотань представника позивача адвоката, витребувати додаткові докази з ГУНП в Харківській області щодо місця знаходження осіб, які зазначені в якості свідків, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які з зазначених у клопотання представником позивача адвокатом обставин на той час були в розшуку і не могли бути свідками укладення оспорюваних договорів, однак такі докази суду не надані.

Суд також, надавав неодноразову можливість відповідачу ОСОБА_2 скористатись своїми процесуальними правами та доводити безпідставність вимог позивача, однак, сам відповідач ОСОБА_2 не був зацікавлений у явці до суду, поданні доказів безпідставності позовної заяви та доведення перед судом переконливості своєї позиції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Поняття договору позики визначено статтею 1046 ЦК України, згідно з якою за цим договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № і4-465цс18).

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч. 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У частинах 1-5 статті 203 ЦК України закріплено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави й суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно Постанови КЦС ВС від 09.08.2023 у справі №755/16831/19, розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми. Розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики.

Відповідно до правової позиції, висловлено Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася і Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2018 року у справі №319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі №524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16.

Однак, в судовому засіданні не встановлено, та не доведено належними та допустимими доказами, що позивач ОСОБА_1 отримав від відповідача ОСОБА_2 зазначені у фотокопіях оспорюваних договорів від 12.03.2019 року кошти в сумі 10000 (десять тисяч) доларів США та в сумі 5600 (п`ять тисяч шістсот) доларів США, а тому позовні вимоги слід задоволити.

Керуючись ст.ст. 203, 207, 215 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 208, 209, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів позики недійсними, задоволити.

Визнати недійсним договір позики від 12.03.2019 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на суму 10000 (десять тисяч) доларів США.

Визнати недійсним договір позики від 12.03.2019 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на суму 5600 (п`ять тисяч шістсот) доларів США.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у випадку оскарження –після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Чортківський районний суд Тернопільської області протягом 30 днів з часу оголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення 27 липня 2026 року.

Суддя:/підпис/

Копія вірна

Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи №608/2568/23

Рішення набрало законної сили " " __________________ року.

Суддя: Л. М. Запорожець

Копію рішення видано " " ___________________ року.

Секретар: