Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №608/453/26 — Чортківський районний суд Тернопільської області

Копія:

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року Справа № 608/453/26

Номер провадження3/608/201/2026

Суддя Чортківського районного суду Тернопільської області Запорожець Л. М. , розглянувши матеріали, які надійшли від військової служби правопорядку у Збройних силах України ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, уродженця м. Ізяслав Хмельницької області, фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , заступника начальника ремонтно-відновлювального батальйону з тилу в/ч НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності, згідно відмітки в протоколі, раніше не притягався, за ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення та за ч. 2. ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

04 лютого 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 було складено протокол ЛВТ/Ч № 41 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП відносно ОСОБА_1 , згідно якого вбачається, що 04 лютого 2026 року о 17 годині начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ВПС підполковником ОСОБА_3 на території військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , був виявлений майор ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, в умовах особливого періоду. Однак, від проходження такого огляду в відділенні ВСП ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 ) , про що свідчить акт оглядц № 42 від 04.02.2026 року та в подальшому в приміщенні КНП «Чортківська ЦМЛ» Чортківської міської ради відмовився, про що зроблено запис в Журналі реєстрації відмов на огляд з метою виявлення стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за № 75 о 18 годині 50 хвилин. Згідно клінічних даних ОСОБА_1 04.02.2026 року перебував в стані алкогольного сп`яніння (виписка із медичної карти), чим вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Крім того, 04 лютого 2026 року офіцером відділення запобігання вчиненню, виявленню та припиненню кримінальних та інших правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_4 лейтенантом ОСОБА_4 був складений протокол ЛВТ № 35 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП відносно ОСОБА_1 , згідно якого вбачається, що 04 лютого 2026 року заступник командира ремонтно – відновлювального батальйону в тилу військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_1 , діючи умисно, всупереч інтересам служби, вчинив недбале ставлення до військової служби в умовах особливого періоду, чим вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Суд, дослідивши зміст адміністративних протоколів: № ЛВТ/Ч № 41 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та № 35 від 04.02.2026 року за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, вислухавши особу, відносно якої складено вказані протоколи ОСОБА_1 , враховуючи його письмові та усні пояснення та заперечення його представника адвоката Мірошнікової - Заглинської О.А., приходить до наступних висновків:

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

За змістом ст. 252 КУпАП, суддя має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення - доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата та місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по - батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища та адреси свідків та потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі «Кобець проти України».

В своїх письмових поясненнях та даних в судовому засіданні раніше, ОСОБА_1 пояснив, що Штаб військової частини НОМЕР_1 знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Однак, проходив військову службу він фактично в АДРЕСА_5 , так як особовий склад в/ч НОМЕР_1 знаходився саме там.

З 22.01.2026 по 04.02.2026 він перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Чортківській центральній міській лікарні», що підтверджується Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 153 від 05.02.2026 р.

Оскільки його виписка планувалась лікарем аж на 05.02.2026 р., то він вирішив 04.02.2026 р. піти до автовокзалув м. Чортків та придбати квитки на автобус на 05.02.2026р. до с. Скала Подільська, де він роходив фактично службу у в/ч НОМЕР_1 .

По дорозі з автовокзалу до лікарні йому зателефонував т.в.о. командира ремонтно відновлювального батальйону майор ОСОБА_5 та спитав, де він на даний момент знаходиться і повідомив йому, що невідкладно потрібно поїхати зі ним по справам.

Він сказав, що його особисті речі знаходяться в лікарні і що він ще не закінчив лікування та не виписаний з лікарні. Проте, він під`їхав до нього на автомобілі і вони разом поїхали. По дорозі він вже зрозумів, що вони їдуть в іншому напрямку і спитав ОСОБА_5 , на що той сказав, що потрібно на декілька хвилин заїхати до ВСП, і щоб я не чекав в автомобілі, а наполягав піти разом з ним до приміщення ВСП.

В ході розмови між черговим ВСП та т.в.о командира рем. відновлювального батальйону майора ОСОБА_5 , він зрозумів, що його привезли для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, з застосуванням технічних засобів. Його це обурило, і він нагадав їм про те, що в сьогодні останній день його стаціонарного лікування, та що він не на службі і не приступав до виконання свої посадових обов`язків. Так як при собі не мав підтверджуючого медичного документу, то попросив почекати і надати йому можливість принести їм з лікарні відповідний документ. Однак, його не хотіли чути. Та він розвернувся і пішов до лікарні за документом. Коли прийшов до лікарні, то туди приїхали співробітники ВСП, т.в.о. командира рем. відновлювального батальйону майор Барабаш та нач. штабу ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_6 . Вони наполягала, фактично примусово змушували його пройти з ними до прийомного відділення для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння. Він намагався вирватись і знайти лікаря, який здійснював його стаціонарне лікування, щоб довести, що він ще перебуває на стаціонарному лікуванні станом на сьогодні. Оскільки він принципово відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, співробітники ВСП самостійно складали протоколи і акти, після чого залишили його в лікарні. В лікарні його вже повідомили, що виписка відбулася за проханням т.в.о. командира рем. відновлювального батальйону майора ОСОБА_5 саме 04.02.2026р., але він може залишити переночувати в лікарні і вранці поїхати за місцем служби.

05.02.2026р. в м. Чорткові просто на вулиці йому стало зле і він втратив свідомість та був знову доставлений медичною швидкою допомогою до лікарні.

ОСОБА_1 та його представник адвокат Мірошнікова - Заглинська О.А. вважають, що в його діях відсутній склад військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП та відсутній склад військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП з наступних підстав:

Так, диспозиція статті 172-15 КУпАП - недбале ставлення військової службової особи до військової служби.

Безпосереднім об`єктом цього правопорушення є встановлений порядок службової діяльності у сфері реалізації військовими службовими особами своїх прав і виконання обов`язків.

З об`єктивної сторони це правопорушення характеризується суспільно небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби, суспільно небезпечними наслідками у вигляді істотної шкоди і причинним зв`язком між вказаними бездіяльністю і наслідками.

Недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов`язків, передбачених законами, військовими статутами, положеннями, наказами командування, через недбале чи несумлінне ставлення до них.

Невиконання службових обов`язків полягає у невиконання дій, які входять до службових обов`язків. Неналежне виконання службових обов`язків полягає в нечіткому, формальному або неповному здійсненні обов`язків.

Статтею 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено перелік загальних обов`язків.

Статтею 16 цього Статуту передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Обсяг дій та заходів, які вважають військовими обов`язками, міститься і в ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Слід ураховувати, що відповідальність настає лише в тому разі, коли військова службова особа була не лише зобов`язана, а й мала реальну можливість діяти відповідним чином та виконати свої службові обов`язки в повному обсязі.

Вважає, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне затримання № 42 від 04.02.2026р. та в протоколі про військове адміністративне правопорушення № 35 від 04.02.2026р., не відповідають дійсності, так як 04.02.2026 року він не перебував на території в/ч НОМЕР_1 (штаб) за адресою АДРЕСА_4 , що підтверджується «Книгою записів відвідувачів штабу військової частини НОМЕР_1 » (Розпочата 20.01.2026р.), відповідно не міг бути виявлений начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_3 саме на території штабу в/ч НОМЕР_1 та в подальшому бути затриманим там же.

Після лікування вперше відвідав в/ч НОМЕР_1 (штаб) 13.02.2026р., про що зроблений відповідний запис в «Книзі записів відвідувачів штабу військової частини НОМЕР_1 » за № 47 і № 48.

Крім того, 04.02.2026 року мим не був поданий рапорт після лікування до командира в/ч НОМЕР_1 про прибуття з лікувального закладу, завершення лікування/відпустки за станом здоров`я та готовність приступити до обов`язків (Статут внутрішньої служби ЗСУ), а відповідно він не приступав 04.02.2026 року до виконання свої службових обов`язків, а фактично завершував стаціонарне лікування.

До протоколу про військове адміністративне правопорушення № 35 долучені письмові пояснення військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які поясняють, що він нібито знаходився 04.02.2026р. на території в/ч НОМЕР_1 і виконував свої службові обов`язки, а потім в їх присутності відмовився від медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння. Пояснення вищевказаних військовослужбовців надумані і не відповідають дійсності.

Крім того, вважає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним і беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Також, у медичній документації зроблено виправлення з 5 на 4 ручкою, що підтверджує правдивість його слів та той факт, що він перебував 04.02.2026 на лікуванні і не вчиняв ні військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП ні військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Суд приймає пояснення ОСОБА_1 як такі, що відповідають фактичним обставинам справи, доведені належними та допустимими доказами і не спростовані в судовому засіданні стороною обвинувачення.

Так, суд вважає, що в даному випадку, не було доведено як винуватість особи у вчиненні інкримінованих йому правопорушень, так і правомірність складання адміністративних протоколів № ЛВТ/Ч № 41 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та № 35 від 04.02.2026 року за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

В справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року) вбачається, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обгрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.» Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ і на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (Справа Лучанінова проти України (рішення від 09.06.2011 року, заява № 16347/02)).

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.

Згідно правового висновку викладеного в Постанові КАС ВС від 08.07.2020р. №463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає зона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази не дозволяють зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 наявні поза «розумним сумнівом» склади військових адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 172-20 та ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.

На думку суду, законність складання протоколів про військові адміністративні правопорушення, з врахуванням усіх вище наведених обставин, викликає розумні сумніви, які виключають можливість визнання цих документів, як допустимих та достовірних доказів в справі.

Інші будь-які належні та допустимі докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, в матеріалах справи відсутні.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, провадження у справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю, за відсутністю події та складу військових адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.172-20 КУпАП та ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 38, 40-1, ч. 2 ст. 172-15, ч. 3 ст. 172-20, п.1 ст. 247, ст. ст. 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та ч. 2 ст. 172-15 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та ч.2 ст. 172-15 КУпАП.

Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя: (підпис)

Згідно з оригіналом :

Оригінал постанови знаходиться в матеріалах справи №608/453/26.

Постанова набрала законної сили " " __________________ року.

Суддя Л. М. Запорожець

Копію постанови видано " " __________________ року.

Секретар: