Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №523/8887/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/8887/26

Провадження №2-др/523/92/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді – Далеко К.О.,

за участю секретаря судового засідання – Дяченко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 м. Одеси, заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Базалицького Р.В. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу по цивільній справі № 523/8887/26 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», треті особи яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округ Одеської області Цинєв Андрій Олександрович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

14.07.2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Базалицький Р.В. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 523/8887/26, якою просить стягнути суму витрат понесених на професійну (правничу) допомогу у розмірі 9984,00 гривень. В якості доказів понесення витрат, посилається на: 1) Копію Договору про надання правової допомоги №21/04-1 від 21.04.2026; 2) Додатки №1 до Договору про надання правової допомоги № 21/04-1 від 21.04.2026; 3) Остаточний розрахунок суми витрат; 4) Акт наданої правничої допомоги до Договору про надання професійної правничої допомоги від 13.07.2026 про прийняття передачу наданої правової допомоги.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

В судове засідання учасники справи не з`явилися.

Зваживши доводи заяви, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог п.3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо: - судом не вирішено питання про судові витрати;

Рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 22.06.2026 року позов ОСОБА_1 задоволено, яким визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 72756 виданий 22.12.2021р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М., яким стягнуто із ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованість в сумі 30 883,28 гривень, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у справі у вигляді сплаченого судового збору за подання позову та заяви про забезпечення позову, у розмірі 798 (сімсот дев`яносто вісім) грн. 72 коп., а також зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області повернути ОСОБА_1 , сплачений ним судовий збір в розмірі 798 (сімсот дев`яносто вісім) грн. 72 коп., згідно квитанції № 2308-5047-7975-0547 від 27.04.2026, сплаченого на рахунок № UA78999980313181206000015759, код кваліфікації 22030101 (ГУК в Од.обл./Пересипський р-н)..

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За правилами частини 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 зазначила наступне.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Конституційний Суд зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Верховний Суд у постанові від 06.03.2019р. по справі №922/1163/18 дійшов наступних висновків:

(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; (6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

З матеріалів даної справи вбачається, що на підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, його представник - адвокат Базалицький Р.В. надав: 1) Копію Договору про надання правової допомоги №21/04-1 від 21.04.2026; 2) Додатки №1 до Договору про надання правової допомоги № 21/04-1 від 21.04.2026; 3) Остаточний розрахунок суми витрат; 4) Акт наданої правничої допомоги до Договору про надання професійної правничої допомоги від 13.07.2026 про прийняття передачу наданої правової допомоги.

Зі вказаного Акту прийому-передачі наданих послуг від 13.07.2026 року вбачається, що адвокат Базалицький Р.В. надав клієнту наступні правові послуги: 1) Узгодження правової позиції по справі; 2) отримання та ознайомлення з документами та виконавчим провадженням; 3) підготовка, подання до суду позовної заяви.

Разом із тим Відповідачем було подане клопотання про зменшення витрат на правову допомогу.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, а також постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року в справі № 904/4507/18).

Проаналізувавши вказанийАкт прийому-передачі наданих послуг від 13.07.2026 року, суд вважає що відображена у ньому інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) не відповідає дійсності та критерію розумності, обґрунтованості та реальності.

Враховуючи незначну складність справи, досліджені докази, що надані на підтвердження понесених позивачем витрат на оплату правової допомоги, вимоги чинного процесуального законодавства щодо справедливого вирішення спорів та дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд дійшов висновку про необґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, що належать розподілу між сторонами та про наявність підстав для зменшення розміру витрат на оплату правової допомоги.

З урахуванням вище викладеного, суд вважає, що до стягнення підлягають витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн., що є справедливим, розумним, пропорційним та обґрунтованим її розміром.

На підставі викладеного, керуючись ст. 134, 137, 141, 270 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Базалицького Р.В. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу по цивільній справі № 523/8887/26 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», треті особи яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округ Одеської області Цинєв Андрій Олександрович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» ( ЄДРПОУ 40340222) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу по цивільній справі № 523/8887/26 в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення виготовлений 23 липня 2026 року.

Суддя К.О. Далеко