Вирок від 27 липня 2026 р. у справі №522/2965/21 — Приморський районний суд м. Одеси

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретарів судового засідання – ОСОБА_2 , ОСОБА_3

прокурорів – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисників – ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10

обвинуваченого –

ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14

розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.02.2020 року за №12020161500000411 та 20.01.2021 року за № 12021166500000086, за обвинуваченням:

ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нігде, Республіки Туреччина, громадянина Республіки Туреччина, має посвідку на постійне проживання на території України, офіційно не працевлаштованого, одруженого, має на утриманні 1 малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,-

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 та кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, -

встановив:

ОСОБА_15 обвинувачується у тому, що у невстановлений час та місці, при невстановлених слідством обставинах, маючи прямий умисел на зберігання бойових припасів, діючи умисно, придбав у невстановленої досудовим розслідуванням особи осколкову гранату РГД-5 та 14 патронів, які у подальшому зберігав при собі, без передбаченого законом дозволу.

16.02.2020 р. за адресою: місто Одеса, вулиця Генуезька, буд. №5 слідчо-оперативною групою Шевченківського ВП Приморського ВП в місті Одесі ГУНП в Одеській області проведено огляд місця події – автомобіля «Маzda 3», н/з НОМЕР_1 , який перебуває у користуванні ОСОБА_16 , в ході якого виявлено та вилучено: предмет схожий на гранату «РГД-5» та 14 предметів, зовні схожих на набої.

Вилучений предмет схожий на гранату «РГД-5» є ручною осколковою гранатою РГД-5, виготовленою промисловим способом, яка належить до бойових припасів, призначена для поразки живої сили противника в період наступу та в обороні осколками корпусу при своєму вибуху.

Вилучені 5 предметів, зовні схожих на набої є боєприпасами до бойової, нарізної вогнепальної зброї калібру 7,62 мм, промислового способу виготовлення, призначені для стрільби з нарізної вогнепальної зброї, а саме автоматів, ручних кулеметів системи «Калашнікова», «Дегтярьова» та самозарядного карабіну «Сімонова» калібру 7,62х39 мм.

Вилучені 2 предмети, зовні схожих на набої є боєприпасами до бойової, нарізної вогнепальної зброї калібру 5,45 мм, промислового способу виготовлення, призначені для стрільби з нарізної вогнепальної зброї, а саме автоматів, ручних кулеметів системи «Калашнікова» калібру 5,45х39 мм.

Вилучені 7 предметів, зовні схожих на набої є боєприпасами до бойової, нарізної вогнепальної зброї калібру 9мм, промислового способу виготовлення, призначені для стрільби з нарізної вогнепальної зброї, а саме пістолетів системи «Макарова», «Форт» та автоматичних пістолетів системи «Стечкіна» та в інший відповідного калібру.

Ручну осколкову гранату РГД-5 та 14 патронів ОСОБА_15 незаконно придбав та в подальшому зберігав в салоні автомобіля без передбаченого законом дозволу.

Дії ОСОБА_15 за цим епізодом кваліфіковані за ч.1 ст. 263 КК України, за кваліфікуючими ознаками – незаконне придбання, зберігання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.

Крім того, згідно обвинувачення ОСОБА_15 , у невстановлений час та місці, при невстановлених слідством обставинах, маючи прямий умисел, придбав та почав зберігати паперовий згорток з речовиною рослинного походження.

16.02.2020 року за адресою: місто Одеса, вулиця Генуезька, буд. №5, слідчо-оперативною групою Шевченківського ВП Приморського ВП в місті Одесі ГУНП в Одеській області проведено огляд автомобіля «Маzda 3», н/з НОМЕР_1 , який перебуває у користуванні ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого виявлено та вилучено речовину зеленого кольору рослинного походження, згорнуту у шматок газетного паперу, яку запаковано до сейф-пакету ГСУ НПУ №ІNZ 1038253.

Згідно висновку експерта № 511-Х від 12.03.2020 р. надана на експертизу речовина рослинного походження зеленого кольору масою 9,52 г., є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено – канабісом. Маса канабісу у висушеному стані становить 8,81 г.

Особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – канабіс, ОСОБА_15 , незаконно придбав та незаконно зберігав в автомобілі «Маzda 3», н/з НОМЕР_1 , з метою особистого вживання.

Дії ОСОБА_15 за цим епізодом органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_15 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав, та пояснив, що 16.02.2020 зранку хотів відвести дитину в дитячий садочок, підійшовши до автомобіля «Маzda 3», н/з НОМЕР_1 , який перебував у його користуванні та знаходився за адресою м. Одеса вул. Генуезька, 5 до нього підійшли декілька людей в цивільному та показали посвідчення, представились поліцейськими. Поліцейські попросили щоб він вийшов з автомобіля та сказали, що необхідно проводити обшук в авто. Син сидів позаду, а обвинувачений перебував за кермом вищевказаного автомобіля. На таку вимогу обвинувачений відповів, що якщо вони покажуть дозвіл, то він дозволить проведення обшуку, проте дозволу не було. Поліцейські зателефонували в поліцейський відділ та одразу під`їхало 2-3 поліцейські автомобілі та очепили його авто. Поліцейські повідомили, що обшук необхідно проводити в цілях безпеки, бо в автомобілі є щось небезпечне і їм необхідно його оглянути. Так як в автомобілі була дитина, то будучи занепокоєним, обвинувачений ОСОБА_15 не хотів провокувати ситуацію та дозволив провести огляд. Під час огляду його автомобіля під сидінням знайшли предмети, які йому не належали –патрони, пакети, ніби наркотики і сказали, що можливо ще вдома щось є, то він надав добровільну згоду на огляд його квартири. Тільки після того як поліцейські привезли обвинуваченого до райвідділу, запропонували йому звернутись до адвоката, до цього при всіх слідчих діях адвоката у нього не було. Крім того, обвинувачений пояснив, що за декілька днів до цього, хтось хотів заволодіти його авто, та у нього спрацювала сигналізація. Після обшуку ОСОБА_15 попросив свого адвоката зробити офіційний запит відео з камер відеоспостереження і, коли передивилися відео, було видно, що якісь люди підходили до його автомобіля та без нього проникли у його авто. На думку обвинуваченого саме ці люди і підклали заборонені речі в його авто, оскільки до цього у нього був конфлікт щодо його підприємницької діяльності, в результаті чого у нього були сварки, надходили погрози. Також обвинувачений ОСОБА_15 повідомив, що під час проведення огляду перекладача не залучали, права та обов`язки йому працівниками поліції не роз`яснено, щось українською мовою йому намагалися пояснити, але він розуміє трохи російську мову, тобто те, що йому говорили він повністю не розумів. Працівники поліції лише повідомили, що йому з сином необхідно вийти з автомобіля, так як там може знаходитись щось небезпечне, вони і вийшли з сином. Обвинувачений ОСОБА_15 також повідомив, що наркотичні засоби не вживає та зброї у нього не має.

Стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_15 у вчиненні зазначених злочинів, передбачених за ч.1 ст. 263; ч. 1 309 КК України, надані суду для дослідження в порядку, передбаченому ст.ст. 357-358 КК України, наступні докази:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12020161500000411 від 26.02.2020 р., згідно якого 26.02.2020 року до Чергової частини Шевченківського ВП Приморського ВП в місті Одесі ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення оператора «102» про те, що 26.02.2020 року співробітниками УСБУ в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька,5, виявлено підозрілу особу із зброєю (ЖЄО №3973 від 26.02.2020 року) (т. 3 а.с.1);

- доручення начальника СВ Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_17 на проведення досудового розслідування від 27.02.2020 року (т.3 а.с.2);

- постанова заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № від 17.12.2020 року 3про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №12020161500000411 (т.3 а.с. 3);

- протокол огляду місця події від 26.02.2020 року, з додатком у вигляді CD-карти, складений слідчим СВ Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області в присутності понятих ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , згідно якого об`єктом огляду являється ділянка місцевості розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька,5 на ділянці розташований автомобіль «Маzda 3», н/з НОМЕР_1 , синього кольору. В ході огляду салону автомобіля під переднім сидінням виявлено предмет ззовні схожий на гранату. Відеозапис перервано о 11:35 годин до приїзду спеціаліста вибухотехніка. Після огляду предмета відеозапис продовжено о 12:34 годин. Предмет ззовні схожий на ручну гранату РГД-5 споряджену запалом типу УЗРГМ-2. При детальному огляді встановлено, що даний предмет являє собою ручну осколкову гранату РГД-5 маркування на корпусі - 140-81 Т, корпус гранати споряджений запалом типу «УЗРГМ-2» маркування на спусковому важелі каналу «72-83 УЗРГМ-2,583», з метою забезпечення вибухобезпечним номінальним способом здетонування, розрядження (від`єднання) засобу ініціювання вибуху від заряду вибухової речовини. Крім того у пакеті разом з предметом схожим на гранату виявлено предмет зовні схожий на набої у кількості 14 штук: 7 штук з маркуванням 9мм «Макарова», 5 штук з маркуванням «71181», 2 штуки з маркуванням «27082». Предмет ззовні схожий на гранату-запал та корпус було упаковано в картонні коробки коричневого кольору та скріплено підписами понятих. Набої у кількості 14 штук упаковано до паперового конверту ГСУ НПУ та скріплено підписами понятих. Речовина зеленого кольору в ході огляду виявлено у бардачку автомобіля загорнута у шматок газетного паперу та в упаковку з-під цигарок «Ротменс». Речовину зеленого кольору рослинного походження упаковано до сейф пакету № ІNZ 1038253. В ході огляду задньої частини салону автомобіля виявлено, що обстановка не порушена, заборонених речовин або предметів не виявлено. В ході огляду багажника виявлено предмет ззовні схожий на пістолет з маркуванням ТROOPER – № НОМЕР_2 з одного боку та «Flobert Col/ 4mm. Made in Turkey з іншого боку, без набоїв з №006 від 14.12.2013 р. на револьвері 4-мм ТROOPER – 2,5 № 0713-0393988, висновок спеціаліста №5 та інструкція до револьверу «ТROOPER» предмет упакований до сейф-пакету № 6ХР02025507 (т. 3 а.с. 4-6);

- акт про застосування службової собаки від 26.02.2020 року складений ст. інспектором кінологом ОСОБА_20 , про те, що виїхали та несли службу за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 5 зі службовою собакою за кличкою «Альф» у складі ВТУ з метою огляду автомобіля «Маzda 3», н/з НОМЕР_1 , на місці було виявлено предмет схожий на гранату «РГД-5», застосування собаки розпочато о 12 годин 15 хвилин, після повідомлення про подію закінчено о 13 00 годин (т.3 а.с. 7);

- акт перевірки об`єкта на наявність вибухових матеріалів за №65 від 26.02.2020 року, згідно якого початок огляду о 12 годин 15 хвилин, кінець огляду 13.00 годин групою спеціалістів -вибухотехніків у складі: майора поліції ОСОБА_21 , ст. лейтенанта поліції ОСОБА_22 , ст.сержанта поліції ОСОБА_20 , яка здійснила огляд об`єкта за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька,5, автомобіля «Маzda 3», н/з НОМЕР_1 під час якого було оглянуто підозрілий предмет. Для огляду застосовувалися такі засоби пошуку: візуально, засоби індивідуального захисту. Результати огляду на момент його закінчення: виявлено ручну осколкову гранату «РГД-5» (маркування на корпусі - 140-81 Т, споряджену запалом УЗРГМ-2 (маркування на важелі «72-83 УЗРГМ-2,583» (т.3 а.с.8);

- довідка про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів від 26.02.2020 року № 24, відповідно до якої встановлено, що під час огляду запалу ручної гранати УЗРГМ-2 маркування на спусковому важелі «72-83 УЗРГМ-2,583» вилученого під час огляду автомобіля «Мазда» д/н НОМЕР_1 за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька,5 та встановлено, що зазначений об`єкт належить до ІІ (другої) категорії і вимагає таких заходів безпеки а саме: забороняється термічний та механічний вплив, зберігання поряд з джерелом відкритого вогню, яка складена гол. спеціалістом – вибухотехніком ОСОБА_23 , інспектором-кінологом ОСОБА_24 , мол. інспектором ОСОБА_20 (т. 3 а.с.9);

- довідка про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів від 26.02.2020 року за №23 відповідно до якої, під час перевірки, огляду корпусу ручної гранати «РГД-5» маркування «^- 140-81 Т» виявлено під час огляду автомобіля «Мазда» н/з НОМЕР_1 за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька,5, та встановлено, що зазначений об`єкт належить до ІІ категорії, і вимагає таких заходів безпеки: забороняється термічний вплив, зберігання разом з засобами ініціювання вибуху та поблизу відкритого вогню, яка складена гол. спеціалістом – вибухотехніком ОСОБА_23 , інспектором-кінологом ОСОБА_24 , мол. інспектором ОСОБА_20 (т. 3 а.с.10);

- акт знищення (знешкодження) вибухових матеріалів або таких, що їх нагадують від 26.02.2020 року №13, відповідно до якого: початок роботи 12.15 годин, кінець роботи 12.25 годин, комісії у складі: гол. спеціалістом – вибухотехніком ОСОБА_23 , інспектором-кінологом ОСОБА_24 , мол. інспектором ОСОБА_20 проведено огляд матеріалів: гранати «РГД-5» маркування на корпусі «- 140-81 Т», маркування на спусковому важелі запалу «72-83 УЗРГМ-2,583», які підлягають знешкодженню, оскільки належить до надзвичайно небезпечної категорії: поєднані між собою засіб ініціювання вибуху та заряд вибухової речовини. Знешкодження проведено на місці виявлення за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька,5. Знешкодження проведено із застосуванням контактного способу, за результатами огляду залишків вибухових матеріалів після їх знищення попередньо встановлено, що придатні для здійснення вибуху (т.3 а.с.11);

- постанова про визнання і приєднання до провадження речових доказів слідчого СВ Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_25 від 27.02.2020, відповідно до якої визнано та долучено до кримінального провадження №12020161500000411 від 26.02.2020 р., в якості речового доказу (т.3 а.с. 12-13);

- постанова про призначення експертизи зброї за спеціальністю 3.1 «Балістичне дослідження вогнепальної зброї та бойових припасів до неї» від 02.03.2020 року складена слідчим СВ Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_26 (т .3 а.с.14-16);

- постанова про призначення експертизи матеріалів, речовин і виробів за експертною спеціальністю 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 02.03.2020 року складена слідчим СВ Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_26 (т.3 а.с. 17-19);

- постанова про проведення вибухово-технічної експертизи за експертною спеціальністю 5.2 «Дослідження вибухових пристроїв, слідів та обставин вибуху» від 08.09.2020 року, складена слідчим СВ Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_26 (т.3 а.с.20-22);

- висновок експерта ОНДЕКЦ МВС України № 147-Б від 10.03.2020 року з додатком у вигляді Ілюстративної таблиці, відповідно до якого:

?наданий на дослідження револьвер до категорії вогнепальної зброї не відноситься;

?наданий револьвер є 4-мм 9-ти зарядним револьвером ТROOPER – 2,5 № 0713-039398, виробництва Туреччини (компанія-виробник «ТROOPER»), призначеним для стрільби патронами Флобера кільцевого запалювання калібру 4 мм та використовується у спортивно-тренувальних і розважальних стрільбах;

?наданий револьвер виготовлений промисловим способом, без внесених конструктивних змін;

?вирішити питання щодо справності даного револьвера та його придатності для проведення пострілів не є можливим у зв`язку з неможливістю проведення експериментальної стрільби, за результатами якої вирішується це питання через відсутність в Одеському НДЕКЦ набоїв відповідного калібру (т.3а.с.26-30);

- висновок експерта ОНДЕКЦ МВС України № 142-Б від 10.03.2020 року з додатком у вигляді Ілюстративної таблиці (т.3 а.с.33-39) відповідно до якого:

Надані на дослідження предмети схожі на патрони у загальній кількості 14 штук, які були вилучені у ході обшуку від 26.02.2020 року автомобіля «Маzda 3», н/з НОМЕР_1 , а саме:

?5 патронів, призначені для стрільби з нарізної вогнепальної зброї, а саме автоматів, ручних кулеметів системи «Калашнікова», «Дегтярьова» та самозарядного карабіну системи «Сімонова» калібру 7,62х39 мм;

?2 патрона, призначені для стрільби з нарізної вогнепальної зброї, а саме автоматів та ручних кулеметів системи «Калашнікова» калібру 5,45х39 мм;

?7 патронів призначені для стрільби з нарізної вогнепальної зброї, а саме пістолетах системи «Макарова», «Форт» та автоматичних пістолетах системи «Стечкина» та в іншій відповідного калібру.

?Питання про придатність до стрільби наданих 5 патронів калібру – 7,62х39 мм, не вирішувалось, у зв`язку з відсутністю в Одеському НДЕКЦ МВС умов для проведення відстрілу патронів, споряджених трасуючими кулями;

?2 патрона калібру – 5,45х39 мм до стрільби придатні;

?7 патронів калібру – 9х18 (ПМ) до стрільби придатні;

- висновок експерта ОНДЕКЦ МВС України № 511-Х від 12.03.2020 року з додатком у вигляді Ілюстративної таблиці відповідно до якого речовина рослинного походження зеленого кольору масою 9,52 г., є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено – канабісом. Маса канабісу в висушеному стані становить 8,81 г. (т.3 а.с.42-45);

- висновок експерта ОНДЕКЦ МВС України № 134-В від 17.09.2020 року з додатком у вигляді Ілюстративної таблиці (т.3 а.с. 48-65) відповідно до якого надані на дослідження предмети є:

?корпусом ручної осколкової гранати «РГД-5»;

?уніфікованим запалом ручних гранат модернізованим УЗРГМ-2.

?корпус ручної осколкової гранати РГД-5 є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини в металевому корпусі та належить до вибухових речовин.

?Запал УЗРГМ-2 призначений для ініціювання вибуху розривного заряду гранат Ф-1, РГД-5, РГ-42, є засобом підриву та належить до бойових припасів.

Корпус гранати РГД-5 та запал УЗРГМ-2 конструктивно сумісні і в сукупності є ручною осколковою гранатою РГД-5.

Запал УГРГМ-2 призначений для ініціювання вибуху розривного заряду гранат Ф-1, РГД-5, РГ-42, є засобом підриву та належить до бойових припасів.

Корпус гранати РГД-5 та запал УЗРГМ-2 конструктивно сумісні і в сукупності є ручною осколковою гранатою РГД-5.

Ручна осколкова граната РГД-5 є промислово виготовленим вибуховим пристроєм та належить до бойових припасів.

Ручна осколкова граната РГД-5 – граната дистанційної дії, призначена для поразки живої сили противника в період наступу і в обороні. Основне призначення гранати РГД-5 – ураження особового складу супротивника осколками корпусу при своєму вибуху. При підриві гранати РГД-5 створюється близько 3000 осколків, радіус ураження якими становить близько 20-25 м. Радіус розльоту осколків – близько 70 м.

Ручна осколкова граната РГД-5, складові частини якої надані на дослідження придатна для здійснення вибуху;

- постанова прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_6 про виділення матеріалів досудового розслідування від 19.01.2021 року, згідно якої з кримінального провадження за № 12020161500000411 виділено матеріали щодо вчинення кримінального проступку передбаченого ч.1 ст.309 КК України, про що внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (т.3 а.с.66-67);

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12021166500000086 від 20.01.2021 року, відповідно до якого 20.01.2020 року до СД ВП №5 Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області надійшов висновок експерта № 511-Х від 12.03.2020 року, за результатами проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, проведеної у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12020161500000411, згідно якого надана на дослідження речовина рослинного походження зеленого кольору масою 9,52 г., є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено – канабісом. Маса канабісу у висушеному стані становить 8,81 г. (ЖЕО 1232 від 20.01.2021 р.) (т.3 а.с.68);

- доручення про проведення досудового розслідування від 20.01.2021 року складене начальником СД Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_27 (т.3 а.с. 69);

- постанова заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_28 , від 20.01.2021 року про призначення групи прокурорів ( т.3 а.с. 70).

Також стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_15 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст. 309 КК України, було забезпечено явку свідка ОСОБА_19 , яка була допитана судом.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні дала суду показання про те, що працює консьєржкою в ЖК «Пальміра». 16.02.2020 року вона прийшла на роботу, до неї підійшов директор ОСМД «Пальміра» та вони разом з ним пішли за будинок, за будинком знаходилася машина синього кольору, де її залучили в якості понятої. Також свідок пояснила, що не весь час перебувала на місці огляду, бо відлучалась по своїх справах. Що саме робили з автомобілем та що там знайшли вона не бачила, оскільки пішла, а потім її знову запросили підійти і попросили підписати якісь документи, дівчина слідчий повідомила їй, що підпис ОСОБА_19 – це лише формальність.

Крім того, на спростування позиції обвинуваченого прокурором було представлено суду для допиту свідків ОСОБА_29 (дошлюбне прізвище ОСОБА_30 ) та ОСОБА_31 .

Так, свідок ОСОБА_32 пояснив суду, що на час події, що розглядається у даному кримінальному провадженні проходив службу в УСБУ в Одеській області. До них надійшла оперативна інформація, що в автомобілі, який знаходиться за адресою: місто Одеса, вулиця Генуезька, буд. №5, імовірно зберігаються вибухові речовини, про що було повідомлено 102 і викликано СОГ. Під час проведення огляду автомобіля «Маzda 3», н/з НОМЕР_1 , в присутності ОСОБА_16 було виявлено гранату, патрони та речовину, схожу на наркотичний засіб. Також свідок пояснив, що від ОСОБА_16 перед оглядом було отримано згоду на такий огляд. Перекладача він не вимагав.

Свідок ОСОБА_29 дала показання про те, що була слідчим у цьому кримінальному провадженні. У лютому 2020 року на адресу: АДРЕСА_3 було викликано слідчо-оперативну групу з приводу надходження інформації про зберігання в автомобілі, який перебуває за вказаною адресою вибухових речовин. Прибувши на місце, було виявлено автомобіль «Маzda» та ОСОБА_16 . Далі, зі згоди ОСОБА_16 було проведено огляд автомобіля. В процесі огляду автомобіля, в присутності ОСОБА_16 було виявлено гранату, патрони та речовину, схожу на наркотичний засіб. Також свідок пояснила, що від ОСОБА_16 перед оглядом було отримано згоду на такий огляд, перекладача він не вимагав, спілкувались з ним російською мовою.

Так, дослідженні безпосередньо в судовому засіданні докази, яким судом надано оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, свідчать про те, що стороною обвинувачення не доведено, що кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.263, ч.1 ст. 309 КК України, були вчинені саме ОСОБА_15 , зважаючи на наступне.

Частиною 1 ст. 2 КК України, передбачено, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Суд зазначає, що для вирішення питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинений злочин мають бути встановлені усі елементи складу злочину, зокрема об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона, а обов`язок доведення наявності вказаних елементів покладається на сторону обвинувачення.

За змістом ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення).

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Предмет доказування в конкретному кримінальному провадженні, тобто сукупність передбачених кримінальним процесуальним законом обставин, встановлення яких необхідно для вирішення кримінального провадження, залежить від того, у вчиненні якого саме кримінального правопорушення обвинувачується особа, оскільки кримінальні правопорушення різняться за об`єктом, об`єктивною та суб`єктивною сторонами, суб`єктом. Пред`являючи особі обвинувачення у вчиненні конкретного кримінального правопорушення з кваліфікацією її дій за статтею (частиною статті) Кримінального кодексу, сторона обвинувачення фактично визначає, які обставини вона буде доводити перед судом.

Відповідно до положень ст. 92 КПК України, у кримінальному провадженні обов`язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Стаття 84 КПК України визначає, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно статей 85 та 86 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, в тому числі чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Тобто, сторона обвинувачення, поряд з іншими питаннями, повинна довести перед судом належними та допустимими доказами той факт, що мало місце діяння, зазначене у обвинуваченні, що таке діяння містить склад кримінального правопорушення, в даному випадку кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст. 309 КК України, а також те, що обвинувачений ОСОБА_15 винен у вчиненні цих кримінальних правопорушень.

Відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 26.04.2002 року «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» (далі за текстом постанова ПВСУ про поводження зі зброєю), під незаконним зберіганням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв розуміються умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при собі, а в обраному нею місці. Незаконне носіння холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв є умисними, вчиненими без передбаченого законом дозволу діями по їх переміщенню, транспортуванню особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеціальному футлярі, транспортному засобі, тощо).

Згідно п. 12 постанови ПВСУ про поводження зі зброєю, незаконним придбанням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв слід вважати умисні дії, пов`язані з їх набуттям (за винятком викрадення, привласнення, вимагання або заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем), всупереч передбаченому законом порядку в результаті купівлі, обміну, привласнення знайденого, одержання як подарунок, на відшкодування боргу, тощо.

Підстави для виправдання обвинуваченого з зазначених мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Під час судового розгляду суд проаналізував сукупність доказів, обсяг дослідження яких був визначений судом з урахуванням думок учасників судового провадження в порядку передбаченого ст. 349 КПК, у відповідності до засад кримінального провадження, передбачених ст.ст.22,26 КПК України, таких як диспозитивність, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Допитавши обвинуваченого ОСОБА_15 , дослідивши надані прокурором матеріали кримінального провадження, а також допитавши свідків обвинувачення та свідка захисту, дослідив матеріали, отриманні під час судового розгляду, суд прийшов до висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим ОСОБА_15 .

При цьому відповідно до вимог ст. 337 КПК України судовий розгляд проводився лише стосовно ОСОБА_15 , якому висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувальних актів.

Суд, оцінивши кожний досліджений доказ, на які посилався прокурор, відповідно до ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що вказані докази не підтверджують винуватість ОСОБА_15 , у висунутих обвинуваченнях з таких підстав.

Так, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року № 475/97 ВР та яка є обов`язковою для застосування відповідно до ч.1 ст. 9 КПК України, передбачено право кожного мирно володіти своїм майном.

Конституцією України заборонено проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку як за вмотивованим рішенням суду (ч.2 ст. 30).

Відповідно до вимог ст.13 КПК України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 234 КПК України встановлено, що обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте в результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.

Відповідно до ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Відповідно до ч.2 ст.233 КПК України під іншим володінням особи розуміється у тому числі транспортний засіб.

Як виняток ч.3 ст. 30 Конституції України передбачає, що у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Такий виняток встановлено саме у ч.3 ст. 233 КПК України, слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчинені злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами ст. 234 КПК України, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому ст. 255 цього Кодексу.

Конституцією України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь (ч.3 ст. 62).

Згідно з ч.1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отриманні внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Пунктом 1 частини 2 статті 87 КПК України встановлено, що суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод у випадку здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Крім того, суд також враховує і висновок Верховного Суду, що викладений у його постанові від 23.05.2018 року у справі № 159/451/16-к, згідно якому за загальним правилом, встановленим у ч.2 ст. 234 та ч.2 ст. 237 КПК України, огляд та обшук житла чи іншого володіння особи здійснюється на підставі ухвали слідчого судді. У винятковому випадку, передбаченому ч.3 ст.233 КПК України, слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, однак у такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій (постфактум) звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Докази, встановлені внаслідок огляду та обшуку, проведених з порушенням зазначених правил, а також, якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволені клопотання про обшук, є недопустимими.

Підставою же для проведення огляду слідчим слугувало повідомлення зі служби 102 про те, що 26.02.2020 року співробітниками УСБУ в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька,5, виявлено підозрілу особу із зброєю та було викликано оперативно-слідчу групу.

Згідно даними протоколу огляду місця події від 26 лютого 2020 року, який був проведений слідчим в період часу з 11 годин 30 хвилин по 14 годин 04 хвилини у присутності понятих та за участю власника (користувача) автомобіля Їлдирим Анил, був оглянутий автомобіль «Маzda 3», н/з НОМЕР_1 , синього кольору, під час якого оглядався салон автомобіля, та під переднім сидінням якого виявлено предмет ззовні схожий на ручну гранату РГД-5 споряджену запалом типу УЗРГМ-2. При детальному огляді встановлено, що даний предмет являє собою ручну осколкову гранату РГД-5 маркування на корпусі - 140-81 Т, корпус гранати споряджений запалом типу «УЗРГМ-2» маркування на спусковому важелі каналу «72-83 УЗРГМ-2,583», та предмет зовні схожий на набої у кількості 14 штук: 7 штук з маркуванням 9мм «Макарова», 5 штук з маркуванням «71181», 2 штуки з маркуванням «27082», крім того, речовину зеленого кольору в ході огляду виявлено у бардачку автомобіля загорнуту у шматок газетного паперу та в упаковку з-під цигарок «Ротменс», в ході огляду багажника виявлено предмет ззовні схожий на пістолет з маркуванням ТROOPER – № НОМЕР_2 з одного боку та «Flobert Col/ 4mm. Made in Turkey з іншого боку, без набоїв з №006 від 14.12.2013 р. на револьвері 4-мм ТROOPER – 2,5 № 0713-0393988, висновок спеціаліста №5 та інструкція до револьверу «ТROOPER», які упаковані до вищевказаних сейф-пакетів та картону коробку (т. 3 а.с. 4-6).

Також дослідженням в судовому засіданні додатку до протоколу огляду від 26.02.2020 у виді відеозапису згаданої процесуальної дії, встановлено, що метою цієї процесуальної дії було виявлення предметів та засобів вчинення кримінального правопорушення. Заборонені речі та речовини вилучені були з-під сидіння, бардачка, багажника автомобіля, що не може в розумінні кримінального процесуального закону вважатись огляд, адже фактично відбулось проникнення до іншого володіння особи. Таким чином, суд констатує, що слідчий під виглядом проведення огляду місця події, фактично здійснив обшук автомобіля обвинуваченого, під час якого було вилучені заборонені речі та речовину, чим порушив вимоги процесуального закону, якими не передбачено можливості проведення такої слідчої дії до внесення до ЄРДР відомостей про скоєне кримінальне правопорушення, що в подальшому потребувало легалізації слідчим суддею.

У матеріалах же кримінального провадження відсутні дані про те, що слідчий, прокурор після проведення зазначеного огляду зверталися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Відповідні рішення слідчого судді у матеріалах кримінального провадження відсутні.

При цьому, суд наголошує, що відсутність заперечень з боку обвинуваченого щодо проведення огляду транспортного засобу сама по собі не може свідчити про правомірність дій працівників правоохоронного органу в ході проведення слідчої (розшукової) дії та його добровільну згоду на такий огляд, проведений за правилами обшуку. Відсутність заперечень, формальне надання згоди, з боку особи не впливає та не спростовує допущених слідчим процесуальних порушень під час проведення слідчої дії та недопустимість як доказу протоколу огляду місця події. У зв`язку з цим, суд відхиляє показання допитаних за клопотанням прокурора свідків ОСОБА_29 (слідча) та ОСОБА_33 (працівник УСБУ) щодо наявності згоди ОСОБА_15 на проведення огляду його автомобіля, адже ця процесуальна дія безумовно потребувала легалізації у слідчого судді.

Вказані обставини повністю підтверджують показання обвинуваченого ОСОБА_15 , про те, що спочатку проводився огляд автомобіля, а також пояснив, що на обшук автомобіля він дозволу не давав, та співробітники поліції дозволу не питали, відповідних документів не надавали, рішення суду про дозвіл на обшук його транспортного засобу не було, понятих спочатку залучено не було. Коли поліцейські попросили щоб він вийшов з автомобіля та сказали, що необхідно оглянути його авто, він відповів, що якщо вони покажуть дозвіл, то він дозволить проведення обшуку, але дозволу не було. Він не став далі сперечатись, бо поліцейські повідомили, що обшук необхідно проводити в цілях безпеки, що в автомобілі щось знаходиться і їм необхідно оглянути. Так як в автомобілі була дитина, то обвинувачений не хотів наражати її на небезпеку і провокувати ситуацію та не сперечався при проведенні огляду. Коли оглядали авто, то під сидінням знайшли предмети, які йому не належали та їх походження йому не відомо. Були якість патрони, якісь пакети, ніби наркотики. Далі пішли до його квартири, але так нічого не знайшли.

Крім того, суд також враховує і висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.02.2019 р. у справі №159/451/16-к, згідно якому, якщо подія, з приводу якої проводиться огляд, відбулась у житлі чи іншому володінні особи, на проведення такого огляду місця події поширюються вимоги, передбачені статтею 30 Конституції та відповідними положеннями статей 13, 233,234 та 237 КПК України. Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що посилання прокурора на той факт, що огляд місця події може відбуватися у невідкладних випадках до внесення відомостей в ЄРДР, а звернення до суду можливо лише після такого внесення не змінює цього висновку. Верховний Суд не вбачив жодних логічних суперечностей в цих нормах або практичних труднощів у виконанні вимог негайно після огляду місця події внести відомості до ЄРДР та невідкладно звернутися до слідчого судді, якщо такий огляд було проведено у житлі та іншому володінні особи без попереднього дозволу суду.

Верховний Суд також у вказаній постанові дійшов висновку, що для з`ясування допустимості доказів, отриманих під час огляду в житлі чи іншому володінні особи, якщо наявність та/або добровільність згоди володільця ставиться стороною під сумнів, суд має виходити із сукупності всіх обставин, що супроводжували цю слідчу дію, враховуючи, але не обмежуючись, наявність письмового підтвердження такої згоди.

Саме тому, враховуючи пояснення самого володільця (користувача) транспортного засобу про те, що він не давав дозволу та згоду на проникнення в його транспортний засіб, а давав лише згоду на огляд його автомобіля, суд погоджується з доводами сторони захисту щодо відсутності добровільності згоди володільця (користувача) транспортного засобу на огляд останнього.

Але в будь-якому разі, враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства та висновки Верховного Суду, прокурор чи слідчий за погодженням прокурора у будь-якому разі мали невідкладно звернутися до слідчого судді в порядку ч.3 ст. 233 КПК України, чого зроблено не було, що свідчить про істотне порушення прав людини і основоположних свобод.

Крім того, враховуючи те, що виявлені в автомобілі обвинуваченого бойові припаси та наркотична речовина, які знаходилися під сидінням, в бардачку та в багажнику автомобіля, який перебуває у користуванні обвинуваченого ОСОБА_15 , та їх вилучення із салону автомобіля, про що повідомив обвинувачений та зазначено у протоколі огляду вищевказаного автомобіля від 26.02.2020 року, не відповідали положенням ст. 34 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 21015 року № 580-VIII, яка регламентує поверхневу перевірку.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 34 вказаного Закону, поверхнева перевірка як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі або транспортного засобу. При цьому, ч. 5 ст. 34 зазначеного Закону передбачено, що поверхнева перевірка речі або транспортного засобу здійснюється шляхом візуального огляду речі та/або транспортного засобу або візуального огляду салону та багажника транспортного засобу; поліцейський при здійсненні поверхневої перевірки має право вимагати відкрити кришку багажника та/або двері салону.

Отже, при поверхневій перевірці транспортного засобу поліцейські не уповноважені проникати в салон транспортного засобу та вилучати з нього будь-які речі. Однак, із досліджених доказів слідує, що поліцейські всупереч положень ч.3 ст. 233 КПК України, ст. 34 Закону України «Про Національну поліцію» без відповідних підстав, не маючи відповідних повноважень, незаконно проникли в салон автомобіля, звідки вилучили вищевказані речі.

Більше того, як було вище зазначено, слідчий, прокурор після проведення зазначеного огляду не зверталися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді, чим порушили вимоги ч.3 ст. 233, ч. 2 ст. 234, ч.2 ст. 237 КПК України. Відповідні рішення слідчого судді у матеріалах кримінального провадження відсутні. При цьому, той факт, що на вилучені речі було накладено арешт, не спростовує висновку про недотримання стороною обвинувачення вимог ч.3 ст. 233, ч. 2 ст. 234, ч.2 ст. 237 КПК та не звільняє від обов`язку дотримання вказаних норм.

У зв`язку з викладеним суд дійшов висновку про те, що огляд автомобіля «Маzda 3», н/з НОМЕР_1 , був проведений з істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, у зв`язку із здійсненням процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу та з порушенням його суттєвих умов.

Тому ключовий доказ, а саме протокол огляду місця події від 26.02.2020 року під час якого було виявлено та вилучено: ручна граната РГД-5 споряджена запалом типу УЗРГМ-2., маркування на корпусі - 140-81 Т, маркування на спусковому важелі каналу «72-83 УЗРГМ-2,583», та набої у кількості 14 штук: 7 штук з маркуванням 9мм «Макарова», 5 штук з маркуванням «71181», 2 штуки з маркуванням «27082», речовина зеленого кольору загорнута у шматок газетного паперу та в упаковку з-під цигарок «Ротменс», предмет ззовні схожий на пістолет з маркуванням ТROOPER – № НОМЕР_2 з одного боку та «Flobert Col/ 4mm. Made in Turkey з іншого боку, без набоїв з №006 від 14.12.2013 р., який став підставою для притягнення ОСОБА_15 до кримінальної відповідальності та в подальшому обвинуваченні у незаконному придбанні, зберіганні бойових припасів, без передбаченого законом дозволу та у незаконному придбанні, зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, суд на підставі ч.1 п.1 ч.2 ст. 87 КПК України визнає недопустимим доказом, у зв`язку з чим, згідно ст. 86 КПК України, суд не може покладати його в основу обвинувального вироку.

Європейський суд з прав людини застосовує у своїй практиці, зокрема у рішеннях в справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України», різновид доктрини «Плодів отруєного дерева», яка полягає в тому, що коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отриманні внаслідок порушення, а також і докази, які б не були отриманні, якби не були отримані перші. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отриманні за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.

Фактично такі ж підстави для визнання доказів недопустимими закладені і в ч.1 ст.87 КПК України, згідно якій недопустимими визнаються будь-які докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Враховуючи відсутність у матеріалах провадження ухвали слідчого судді з дозволом на проведення огляду чи обшуку, що є наслідком недопустимості протоколу огляду місця події від 26.02.2020 року, похідні від нього докази, а саме висновки експертів за № 147-Б від 10.03.2020 року; за №142-Б від 10.03.2020 року; за № 511-Х від 12.03.2020 року; за № 134-В від 17.09.2020 року, об`єктом дослідження яких були вищевказані вилучені речі та речовини, вилучені на підставі вказаного недопустимого доказу, здобутого внаслідок істотного порушення прав людини і основоположних свобод, враховуючи принцип «плодів отруйного дерева», в силу ч.1 ст. 87 КПК України, також є недопустимими.

Інші документи надані прокурором, а саме: доручення начальника СВ Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_17 на проведення досудового розслідування від 27.02.2020 року; постанова про призначення групи прокурорів від 17.12.2020; акт про застосування службової собаки від 26.02.2020 року складений ст. інспектором кінологом ОСОБА_20 ; акт перевірки об`єкта на наявність вибухових матеріалів за №65 від 26.02.2020 року; довідка про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів від 26.02.2020 року № 24; довідка про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів від 26.02.2020 року №23; акт знищення (знешкодження) вибухових матеріалів або таких, що їх нагадують від 26.02.2020 року №13); постанова про визнання і приєднання до провадження речових доказів від 27.02.2020 р.; постанова про призначення експертизи зброї за спеціальністю 3.1 «Балістичне дослідження вогнепальної зброї та бойових припасів до неї» від 02.03.2020 року; постанова про призначення експертизи матеріалів, речовин і виробів за експертною спеціальністю 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 02.03.2020 року; постанова про проведення вибухово-технічної експертизи за експертною спеціальністю 5.2 «Дослідження вибухових пристроїв, слідів та обставин вибуху» від 08.09.2020 року; постанова про виділення матеріалів досудового розслідування від 19.01.2021 року; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12021166500000086 від 20.01.2021 року; доручення про проведення досудового розслідування від 20.01.2021 року; постанова заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_28 , від 20.01.2021 року про призначення групи прокурорів; ухвала слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси про арешт майна від 10.12.2020 року, самі по собі та у сукупності без допустимих доказів щодо виявлення та вилучення бойових припасів та наркотичних засобів не підтверджують винуватість ОСОБА_15 , у висунутому обвинуваченні.

Щодо показань свідка ОСОБА_19 , яка була понятою при проведенні огляду автомобіля Їлдирим Анил та допитана в судовому засіданні, то з її показань вбачається, що остання фактично не була очевидцем проведеної процесуальної дії, адже за її поясненнями її запросили бути присутньою понятою, потім вона пішла у справах і не бачила як вилучались речі та речовини з автомобіля, потім вона просто поставила свій підпис в протоколі процесуальної дії за вказівкою слідчої, яка пояснила що це лише формальність. Отже ці показання свідка підтверджують лише те, що понята підписала протокол про проведення огляду місця події, який судом визнаний недопустимим доказом, а тому ці показання свідка обвинувачення самі по собі та у сукупності без допустимих доказів щодо виявлення та вилучення бойових припасів та наркотичних засобів також не підтверджують винуватість ОСОБА_15 , у висунутому обвинуваченні.

Суд також визнає слушними доводи сторони захисту про незалучення до проведеної процесуальної дії перекладача з підстав, що ОСОБА_15 є громадянином іншої держави.

Так, відповідно до положень ст. 29 КПК кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право користуватись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Положеннями п.18 ч.3 ст. 42 КПК передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок коштів держави.

Згідно з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на безоплатний переклад у разі, якщо обвинувачений не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, є одним зі спеціальних елементів права на справедливий суд, яке гарантовано цією статтею.

У своєму рішенні в справі «Візгірда проти Словенії» ЄСПЛ зробив висновок про те, що мовна допомога російською мовою, яку отримав ОСОБА_34 ), обвинувачений в скоєнні злочину та визнаний винним у Словенії, не дозволила йому брати активну участь в кримінальному процесі, оскільки влада ніколи не перевіряла наскільки добре обвинувачений знає російську мову, а тому суд не був справедливим у розумінні положень ст. 6 Конвенції.

У своєму рішенні ЄСПЛ наголосив, що «під час встановлення потреби обвинуваченого у перекладі, питання його лінгвістичних навичок є основним… Сам факт базового володіння обвинуваченим мовою провадження або… третьою мовою, на яку здійснювався переклад, не означає, що особа може отримати користь від перекладу на мову, яку вона розуміє досить добре, але не достатньо для того, щоб у повному обсязі реалізувати своє право на захист. Це випливає з вимоги про повідомлення обвинуваченого про те, у чому його звинувачують, мовою «яку він розуміє» та з вимоги про надання допомоги з перекладом в обсязі, який би дозволив обвинуваченому слідкувати за ходом справи проти нього та захищатися».

В даному кримінальному провадженні встановлено, що обвинувачений є громадянином Туреччини і хоча має посвідку на постійне проживання в Україні, української – мови, якою здійснюється кримінальне провадження не розуміє, володіння російською мовою, якою спілкувались з ним під час проведення огляду автомобіля, зводиться до побутового рівня. Зазначене свідчить, що під час проведення процесуальної дії (огляду місця події) знання та розуміння ОСОБА_15 подій, які з ним відбуваються потребувало ретельної перевірки з боку правоохоронного органу наскільки добре обвинувачений знає російську мову і чи достатньо його знань для повного розуміння подій та процесуальних дій, які відбуваються з ним та його майном. Сам факт базового володіння ОСОБА_15 третьою мовою (російською на базовому рівні), якою з ним спілкувались, не означає однозначно, що він міг отримати користь від перекладу на мову, яку він розуміє, але не достатньо для того, щоб у повному обсязі реалізувати своє право на захист під час здійснення з ним процесуальних дії. Слід також наголосити, що згідно з вимогами закону учасники кримінального провадження, в даному випадку представники правоохоронного органу, не мають права перебирати на себе обов`язки перекладача, користуватися його правами та нести відповідальність. За такого суд констатує, що огляд місця події за участі ОСОБА_15 відбувався з істотним порушення його права на захист у зв`язку з порушенням вимоги про надання допомоги з перекладом в обсязі, який би дозволив ОСОБА_15 слідкувати за ходом процесуальної дії, яка здійснювалась проти нього та захищатися. Більш того, з матеріалів кримінального провадження не вбачається та прокурором не надано доказів, що ОСОБА_15 було залучено перекладача і під час досудового розслідування, що документи, які складались перекладались на його рідну мову. При цьому, присутність захисника не може компенсувати чи замінити собою право іноземця на перекладача. Отже, за таких обставин, під час розгляду справи судом встановлено допущені порушення органом досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, тому докази, здобуті у даному кримінальному провадженні є недопустимими і з цим підстав.

У зв`язку з визнанням ключових доказів, наданих стороною обвинувачення у даному кримінальному провадженні недопустимим, та встановленням підстав для виправдання обвинуваченого, суд відхиляє та не надає оцінку наданим стороною захисту суду доказам, а саме відеозапису, який за твердженням захисту підтверджує незаконні маніпуляції з автомобілем обвинуваченого на парковці біля його будинку та відповідно провокацію злочину, та показанням свідка ОСОБА_35 , який пояснив, що у лютому 2020 автомобіль Їлдирим Анил мав проблеми із сигналізацією, а потім сталася подія, яка розглядається в даному кримінальному провадженні, що також на переконання захисту підтверджує провокацію злочину.

З цього приводу суд зазначає, що Верховний Суд в своїй практиці звертає увагу на те, що якщо сторона захисту стверджує, що має місце провокація злочину, то висунення цієї версії передбачає визнання факту вчинення злочину. Одночасне твердження стороною захисту про те, що особа не вчиняла злочину і про те, що мала місце провокація з боку правоохоронних органів, є взаємовиключними. ЄСПЛ визнає необґрунтованими заяви щодо провокації кримінального правопорушення й не розглядає їх по суті, коли заявник заперечує факт вчинення ним правопорушення та одночасно заявляє про провокацію.

У цьому провадженні обвинувачений не визнав свою причетність до інкримінованих йому злочинів, водночас захисник під час судового розгляду представляючи суду показання свідка та відеозапис, пояснила, що вони підтверджують факт провокації вчинити кримінальні правопорушення. Далі сторона захисту звернулась до суду з клопотаннями про визнання протоколу огляду місця події від 26.02.2020 року та похідних від нього висновків експертів у даному кримінальному провадженні недопустимими доказами, що є взаємовиключними обставинами для виправдання обвинуваченого.

Стаття 22 КПК України передбачає змагальність сторін та свободу в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Суд у відповідності до ч. 6 зазначеної статті КПК України, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Судом також відповідно до положень ч.2 ст. 22 КПК України забезпечено рівність прав сторін кримінального провадження на збирання та подання суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України, та всебічно, повно й неупереджено досліджені всі надані сторонами докази. На пропозицію суду перед закінченням з`ясування обставин та перевірки їх доказами сторонами кримінального провадження не надано інших доказів. Враховуючи фундаментальний принцип кримінального процесу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також враховуючи положення ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, у тому числі і винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, покладений виключно на слідчого та прокурора та, у встановлених КПК випадках, на потерпілого, і аж ніяк не на суд. Більше того, ч. 3 ст. 22 КПК України прямо заборонено під час кримінального провадження покладання функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду на один і той самий орган чи службову особу.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини також закріплена і в ст. 17 КПК України, згідно положення якої особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Судом відхиляються посилання прокурора, висловлені в обвинувальній промові на постанову Верховного суду від 21.11.2022 у справі 161/620/19, оскільки вона є нерелевантною у даній справі. В постанові, на яку посилався прокурор Верховний суд оцінював правомірність проникнення до житла на підставі згоди потерпілих та допустимість обшуку, проведеного до постановлення ухвали слідчим суддею і скасував рішення апеляційного суду, оскільки в ухвалі суду апеляційної інстанції не вказано підстав для невизнання законності проведення огляду місця події, яка проводилась за участю власників, які не були іноземцями і, як наслідок, повністю розуміли події, які відбуваються. Аналіз постанов ККС ВС від 20.06.2023 у справі 756/16122/21 та від 08.10.2025 у справі №593/1248/16-к, на які посилався прокурор свідчить про те, що Верховний суд надавав оцінку проведеної слідчої дії за участі власників/законних володільців житлового приміщення, які не були іноземцями, а відтак, повністю розуміли події, які відбуваються, і не висловлювали заперечень щодо вилученого майна. Натомість у цій справі ОСОБА_15 заперечував належність йому вилученого під час огляду його автомобіля майна, а огляд автомобіля був проведений за правила обшуку, тому в даному випадку, поведена процесуальна дія потребувала подальшої легалізації у слідчого судді в порядку ч.3 ст.233 КПК.

Суд, оцінивши кожний досліджений доказ, на які посилався прокурор, а також які надала сторона захисту, відповідно до ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості, достовірності, дійшов висновку про недоведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_15 , у незаконному придбанні, зберіганні бойових припасів, без передбаченого законом дозволу та незаконному придбанні, зберіганні наркотичних засобів без мети збуту.

Усі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_15 , у висунутому обвинуваченні у силу ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України тлумачаться судом на його користь.

Отже стороною обвинувачення не доведена винуватість ОСОБА_15 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263, ч.1 ст. 309 КК України, поза розумним сумнівом, у зв`язку з чим обвинувачений в силу положень ст. 17 КПК України не зобов`язаний доводити свою винуватість і має бути виправданим на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з тим, що не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене ним.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування, запобіжні заходи відносно ОСОБА_15 не застосовувались.

В силу ч.4 ст.174 КПК України, накладений на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2020 року (справа №522/3552/20, провадження № 1-кп/522/15522/20) арешт на майно, яке виявлено та вилучено в ході огляду 16.02.2020 автомобіля Маzda 3», н/з НОМЕР_1 , – слід скасувати.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України, зокрема речові докази, визнані такими та долучені до матеріалів провадження і передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській областіпостановою слідчого від 27.02.2020, а саме:

- предмет схожий на гранату «РГД 5» з маркуванням (трикутник у трикутнику)-140-81Т» на корпусі та запалом з маркуванням «72-83 УЗРГМ-2 583»; 14 предметів, зовні схожих на набої: 7 штук з маркуванням «9 mm MKAROV», 5 штук з маркуванням «711 81», 2 штуки з маркуванням «270 82»; речовину зеленого кольору рослинного походження, загорнуту у шматок газетного паперу, – слід знищити як майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним обігом, та вилучене з обігу;

- предмет зовні схожий на пістолет з маркуванням «ТROOPER – № 0713-039388, Flobert Cаl/ 4mm. Made in Turkey» без набоїв, чек №006 від 14.12.2013 року на револьвер калібру 4мм «ТROOPER, 2,5 № НОМЕР_3 », висновок спеціаліста №51 та інструкція до револьверу «ТROOPER», – слід повернути власнику, оскільки за висновком експерта № 147-Б від 10.03.2020 року наданий на дослідження револьвер до категорії вогнепальної зброї не відноситься.

Оскільки судом ухвалюється виправдувальний вирок, то процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз: за № 147-Б від 10.03.2020 року у сумі 628,04 гривень; за №142-Б від 10.03.2020 року у сумі 1256,08 гривень; за № 511-Х від 12.03.2020 року у сумі 1256,08 гривень; за № 134-В від 17.09.2020 року у сумі 2647,20 гривень, а всього 5787,40 гривень, не можуть бути стягнуті з обвинуваченого, у зв`язку з чим їх слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 369 – 371, 373 – 375 КПК, суд –

ухвалив:

ОСОБА_15 визнати невинуватим у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України та кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК Українита виправдати його на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з тим, що не доведено, що кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.263, ч.1 ст. 309 КК України, вчинені обвинуваченим.

Поновити ОСОБА_15 в правах, обмежених під час кримінального провадження.

З набранням вироком законної сили арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2020 року (справа №522/3552/20, провадження № 1-кп/522/15522/20), – скасувати.

Речові докази:

- предмет схожий на гранату «РГД 5» з маркуванням (трикутник у трикутнику)-140-81Т» на корпусі та запалом з маркуванням «72-83 УЗРГМ-2 583»; 14 предметів, зовні схожих на набої: 7 штук з маркуванням «9 mm MKAROV», 5 штук з маркуванням «711 81», 2 штуки з маркуванням «270 82»; речовину зеленого кольору рослинного походження, загорнуту у шматок газетного паперу, – знищити як майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним обігом, та вилучене з обігу;

- предмет зовні схожий на пістолет з маркуванням «ТROOPER – № 0713-039388, Flobert Cаl/ 4mm. Made in Turkey» без набоїв, чек №006 від 14.12.2013 року на револьвер калібру 4мм «ТROOPER, 2,5 № 0713-039388», висновок спеціаліста №51 та інструкція до револьверу «ТROOPER», – повернути власнику, оскільки за висновком експерта № 147-Б від 10.03.2020 року наданий на дослідження револьвер до категорії вогнепальної зброї не відноситься.

Процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз за № 147-Б від 10.03.2020 року у сумі 628,04 гривень; за №142-Б від 10.03.2020 року у сумі 1256,08 гривень; за № 511-Х від 12.03.2020 року у сумі 1256,08 гривень; за № 134-В від 17.09.2020 року у сумі 2647,20 гривень, а всього 5787,40 гривень, віднести на рахунок держави.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення вироку надсилати його копію учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя

Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1

Єдиний унікальний номер справи: №522/2965/21

Номер провадження № 1-кп/522/825/26

Головуючий суддя – ОСОБА_1