Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №541/3909/25 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/3909/25

Номер провадження 2-др/541/18/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 липня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Дністрян О.М.,

при секретарі Докуніній А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород заяву представника відповідачки – адвоката Козирєва Андрія Вікторовича про ухвалення додаткового рішення у справі № 541/3909/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, які стягуються на утримання неповнолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И В:

15 червня 2026 року Миргородським міськрайонним судом Полтавської області ухвалено рішення у справі № 541/3909/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, які стягуються на утримання неповнолітньої дитини, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Представник відповідачки звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі стосовно судових витрат. Просив ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат, що пов`язані з розглядом справи, зокрема, з оплатою професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 30 000,00 грн.

Учасники справи, сповіщені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились.

До початку судового засідання представник позивача звернувся до суду з запереченнями на заяву про ухвалення додаткового рішення. Просив: відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового відшкодування витрат - зменшити їх до розумного та співмірного розміру з урахуванням фактичної складності справи, обсягу виконаних робіт і фінансового стану сторін; розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення провести у відсутність сторони позивача.

Також до початку судового засідання представник відповідачки подав заяву про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у відсутність відповідачки та її представника.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що подана у справі заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Стаття 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Суд вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу приймає до уваги обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи; час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт вважає, що стягнення витрат за надання професійної допомоги адвоката, які поніс позивач підлягають до задоволення.

Так, представник відповідачки просить стягнути з позивача витрати на правову допомогу у розмірі 30000,00 грн. На підтвердження розміру витрат представником відповідачки надано договір про надання правничої допомоги від 11 жовтня 2025 року, укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Козирєвим А.В.; Додаток №1 до Договору про надання правової допомоги від 11 жовтня 2025 року; детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних представником відповідача адвокатом Козирєвим А.В., необхідних для надання ОСОБА_2 професійної правничої допомоги по цивільній справі № 541/3909/25; квитанцію серії ААБ № 9522 від 11.10.2025 про оплату ОСОБА_2 винагороди адвоката у вигляді гонорару, відповідно до Договору про надання правової допомоги від 11.10.2025, у розмірі 30000,00 грн.

Отже, суду надані достатні докази на підтвердження фактичної сплати витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги.

Розглянувши надані представником відповідача документи, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд виходить з того, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Представник позивача у своїх запереченнях зазначає, що вартість правничої допомоги у сумі 30000,00 грн є неспівмірною, оскільки справа стосується зменшення розміру аліментів і не характеризується винятковою складністю, позивач не погоджується з таким розміром правової допомоги, адже вважає його значно завищеним та таким що не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх вартості.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020: «Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторонни витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони».

Суд, розподіляючи витрати, понесені відповідачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з позивача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є зміна розміру аліментів, які стягуються на утримання неповнолітньої дитини, шляхом його зменшення. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також клопотання представника позивача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру, понесених у даній справі витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 до 10000,00 грн.

Відповідно п.2 ч.2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача, а тому з позивача на користь відповідачки слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 133,137, 141, 258-260, 270 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Заяву представника відповідачки – адвоката Козирєва Андрія Вікторовича про ухвалення додаткового рішення у справі № 541/3909/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, які стягуються на утримання неповнолітньої дитини – задовольнити частково.

Ухвалити у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, які стягуються на утримання неповнолітньої дитини додаткове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) грн 00 коп..

Додаткове рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачка – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: О. М. Дністрян