Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №552/8401/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/8401/24 Номер провадження 22-ц/814/176/26Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Одринської Т.В.,

суддів Карпушина Г.Л., Пікуля В.П.,

за участю секретаря Сальної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , законного представника неповнолітньої дочки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування,

зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування автомобілем

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 , яка діє також в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 – адвоката Гудзь Любові Григорівни на рішення Київського районного суду м. Полтави від 20 березня 2025 року,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2024 року позивач звернулась до суду першої інстанції із вказаним позовом, у якому просила суд визначити, що частка померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності на квартиру загальною площею 44,5 кв.м, житловою площею 27,8 кв.м, одне відділення сараю у підвалі площею 2,2 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 становила її частину. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину квартири загальною площею 44,5 кв.м, житловою площею 27,8 кв.м, одне відділення сараю у підвалі площею 2,2 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 одружилась з ОСОБА_4 . За життя ОСОБА_4 був попередньо одружений з ОСОБА_3 , точніше з 26 грудня 2015 року. В шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_5 , якій зараз 8 років.

Відповідно до рішення Київського районного суду м.Полтави від 12.06.2023 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був розірваний. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання, будучи одруженим з ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме на частину квартири загальною площею 44,5 кв.м, житловою площею 27,8 кв.м разом з одним відділенням сараю у підвалі площею 2,2 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира належала ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві приватної спільної сумісної власності на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: р.н.398, виданий 14.04.2016 року, видавник: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Тимошенко С.М.

Після смерті ОСОБА_4 спадкоємцями є неповнолітня дитина дочка ОСОБА_6 , яка успадковує обов`язкову частку та мати ОСОБА_7 , яка відмовилась від своєї частки на користь онуки ОСОБА_8 . Батько ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Таким чином, частка ОСОБА_1 є 1/6 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (1 частина квартири / 2/3 =1/6).

Позивач зверталась до ОСОБА_3 з пропозицією мирного врегулювання спору щодо визначення маси спадкового майна відносно кожного спадкоємця. Вирішити питання в позасудовому порядку не виявилось можливим. Крім того, ОСОБА_1 не може заявити про спадкування частини квартири, оскільки в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником квартири зазначена ОСОБА_3 . Тому ОСОБА_1 змушена звернутися до суду для виділення (визначення) частки спадкодавця ОСОБА_4 у спільному майні

У подальшому 13.01.2025 від представника відповідача ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , адвоката Гудзь Любов Григорівни до суду надійшла зустрічна позовна заява про встановлення порядку користування автомобілем з додатками (а.с.42-59), в якій просили суд прийняти зустрічну позовну заяву про встановлення порядку користування автомобілем.

Усунути ОСОБА_3 та ОСОБА_9 перешкоди у користуванні транспортним засобом марки HONDA, комерційний опис CIVIC, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 , рік виписку 208, колір сірий, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та зобов`язати ОСОБА_1 передати ключі та свідоцтво про реєстрацію автомобіля від цього автомобіля, встановити порядок користування автомобілем між сторонами.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 20 березня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визначено, що частка померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності на квартиру загальною площею 44.5 кв.м, житловою площею 27.8 кв.м; одне відділення сараю у підвалі площею 2,2 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , становила 1/2 (одну другу) її частину.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 (одну шосту) частки квартири загальною площею 44.5 кв.м, житловою площею 27.8 кв.м; одне відділення сараю у підвалі площею 2,2 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .

Стягнуто з ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 1 350 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування автомобілем відмовлено за безпідставністю.

Не погодившись із вказаним рішенням у частині відмови у задоволенні зустрічного позову, його в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_3 , яка діє також в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 – адвокат Гудзь Любов Григорівна, просила скасувати рішення та ухвалити у цій частині нове про задоволення зустрічного позову у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги вказувала, що співвласниками спірного транспортного засобу HONDA, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 є сторони у справи у наступних частинах: ОСОБА_3 належить - 12; (3/6); ОСОБА_9 1/3; (2/6); ОСОБА_1 1/6.

Вказувала, що ОСОБА_1 фактично утримує майно, ключі і документи від автомобіля знаходяться у позивача, домовитись про порядок користування спірного автомобіля можливості немає. Так, позивачем чиняться перешкоди у користуванні вищевказаним автомобілем.

Між сторонами у справі не досягнуто згоди, вже більше року, щодо користування спільним автомобілем та будучи співвласниками рухомого майна, ОСОБА_3 та її малолітня донька ОСОБА_10 ( володіючи разом значною частиною майна а саме 5/6) позбавлені можливості як володіти та користуватись транспортним засобом, так і реалізувати свої права співвласника (володіння, користування та розпорядженням майном) у ті способи, які прямо передбачені законом.

Зазначено, що посилання суду при винесенні оскаржуваного рішення на стан правової невизначеності у відносинах позивача з відповідачем, щодо страхування та профілактики автомобіля, фактично і створило таку невизначеність для ОСОБА_3 та її малолітньої доньки ОСОБА_2 та позбавило останніх законного права на користування належного їм майна.

Вважає, що спір, який виник між сторонами, щодо користування спільним майном, яке є неподільним, може бути вирішено у спосіб, обраний позивачем, шляхом зобов`язання усунути перешкоди та визначення порядку користування автомобілем помісячно. Відповідач не запропонувала іншого можливого варіанта користування спірним транспортним засобом.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлені строки не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 26 грудня 2015 року ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .

Від шлюбу мають малолітню дитину ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.89).

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 12.06.2023 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано (а.с.95).

13 вересня 2023 року ОСОБА_4 зареєстрував шлюб з ОСОБА_12 (а.с.7).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер (а.с.6).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме на частину квартири загальною площею 44,5 кв.м, житловою площею 27,8 кв.м разом з одним відділенням сараю у підвалі площею 2,2 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Також спадщина відкрилась на транспортний засіб автомобіль марки HONDA, комерційний опис CIVIC, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 , рік виписку 208, колір сірий, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Спадкоємцями майна ОСОБА_4 є його малолітня донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка успадковує обов`язкову частку (а.с.96 зворот-97) та мати ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.90-92), яка відмовилась від своєї частки на користь дочки померлого ОСОБА_2 (а.с.87). Батько ОСОБА_4 ОСОБА_14 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.89 зворот). З заявою про прийняття спадщина до нотаріуса звернулась ОСОБА_1 (а.с.80). З заявою про прийняття спадщини до нотаріуса звернулась колишня дружина ОСОБА_4 ОСОБА_3 (а.с.88).

23.08.2024 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Кривенко Н.В. ОСОБА_3 видано Свідоцтво про право власності, відповідно до якого спільне сумісне майно колишнього подружжя, право власності на яке в указаній частці посвідчується цим свідоцтвом, складається з: транспортного засобу марки HONDA, комерційний опис CIVIC, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 , рік виписку 208, колір сірий, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належав померлому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 , виданого ТСЦ 3246 від 21.09.2021 року (а.с.109).

23.08.2024 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Кривенко Н.В. ОСОБА_9 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частку транспортного засобу марки HONDA, комерційний опис CIVIC, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 , рік виписку 208, колір сірий, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належав померлому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 , виданого ТСЦ 3246 від 21.09.2021 року (а.с.109 зворот).

18.10.2024 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Кривенко Н.В. ОСОБА_1 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/6 частку транспортного засобу марки HONDA, комерційний опис CIVIC, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 , рік виписку 208, колір сірий, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належав померлому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 , виданого ТСЦ 3246 від 21.09.2021 року (а.с.117).

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про встановлення порядку користування автомобілем, місцевий суд виходив з того, що в судовому засіданні не встановлено, а сторони по справі не надали докази того, де знаходиться спірний автомобіль, хто буде здійснювати профілактичні роботи, страхування та ремонт автомобіля в разі необхідності, яка необхідність користування спірного автомобіля в запропонованому позивачем порядку.

Колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Стаття 321 ЦК України закріплює принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частин першої, другої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статі 356 ЦК України).

Стаття 358 ЦК України визначає, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається, представник ОСОБА_3 посилався на те, що ОСОБА_1 чинить їй перешкоди у здійсненні нею права користування рухомим майном - спірним автомобілем, співвласником якого вона є.

Посилалась на те, що ОСОБА_1 фактично утримує майно, ключі і документи від автомобіля знаходяться у позивача, домовитись про порядок користування спірного автомобіля можливості немає.

Встановлено, що ОСОБА_1 чиняться перешкоди у користуванні вищевказаним автомобілем, що підтверджено матеріалами справи.

Отже, спірні правовідносини стосуються встановлення порядку спільного користування автомобілем, що належить на праві спільної часткової власності сторонам у справі.

У постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15, а також у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 333/3048/16-ц (провадження № 61-3994св18) та від 07 листопада 2019 року у справі № 570/1999/15-ц (провадження № 61-29371св18) зазначено, що положення статті 358 ЦК України свідчать про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Вочевидь, рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток. Отже, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

У постанові Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 487/3769/20 (провадження № 61-7928св22) зроблено висновки про те, що володіння та користування спільним майном здійснюється усіма його співвласниками за спільного згодою, тобто в результаті досягнення консенсусу. У тому ж разі, якщо такої згоди сторони не досягли, спір щодо порядку володіння та користування спільним майном повинен вирішуватися судом. Отже, у разі коли існує між співвласниками спір з приводу порядку користування та володіння спільним майном, суд має вирішити такий спір щодо суті, визначивши певний порядок користування спільним майном для його співвласників, які в позасудовому порядку не досягли згоди з приводу користування та управління ним.

Дійсно, первинне значення у врегулюванні правовідносин між співвласниками має їх домовленість, яку не може підміняти рішення суду, проте у разі виникненні конфліктної ситуації, що унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном, такий порядок користування може встановити суд з метою забезпечення рівної реалізації співвласниками їх прав.

Матеріалами справи підтверджено, що сторони не досягли домовленості щодо порядку та способу спільного користування спірним автомобілем, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом. Тож такий спір підлягає вирішенню саме судом.

Спірний автомобіль є неподільною річчю, перебуває у спільній частковій власності сторін та у фактичному й постійному володінні і користуванні ОСОБА_1 , що обмежує права ОСОБА_3 , яка діє також в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , як рівноправного співвласника на використання належним йому майном.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частини перша статті 5 ЦПК України).

Отже, спір, який виник між сторонами, щодо користування спільним майном, яке є неподільним, може бути вирішено у спосіб, обраний позивачем за зустрічним позовом, шляхом зобов`язання усунути перешкоди та визначення порядку користування автомобілем помісячно. Відповідач за зустрічним позовом не запропонувала іншого можливого варіанта користування спірним транспортним засобом.

Відмовивши в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанцій не виконав обов`язок забезпечення дійсного вирішення у дієвий спосіб спору, що виник та існує між сторонами, існування якого позбавляє їх можливості спільно використовувати єдиний автомобіль, що є неподільним майном.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідач пропозицій щодо врегулювання спору та власних варіантів усунення порушень шляхом визначення порядку спільного користування автомобілем не надала, порушені права позивача не відновила. Суд першої інстанції не врахував зазначені обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору.

З огляду на те, що спірний автомобіль перебуває у спільній частковій власності сторін і згоди щодо порядку користування цим транспортним засобом вони не можуть досягнути, а також керуючись принципами рівності прав співвласників щодо майна, розумності та справедливості, колегія суддів прийшла до висновку про наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову та зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні транспортним засобом та встановлення порядку користування цим автомобілем у спосіб, запропонований позивачем, який пропорційно відповідає часткам сторін у праві спільної часткової власності, визначений судовим рішенням.

Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11 грудня 2019 року у справі № 523/4575/16-ц (провадження № 61-4013св18) та від 19 листопада 2021 року у справі № 484/495/21 (провадження № 61-14273св21), у яких спори також стосувалися визначення порядку користування автомобілями, що перебували у спільній власності.

Зважаючи на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову.

Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання позову сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1211,20 грн, за подання апеляційної скарги 1816,80 грн.

Оскільки, зустрічний позов задоволено у повному обсязі, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання зустрічного позову та апеляційної скарги у розмірі 3028,00 грн.

Ураховуючи те, що рішення оскаржується лише у частині відмови у задоволенні зустрічного позову, в іншій частині рішення у порядку ст.367 ЦПК України, апеляційним судом не переглядається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 383, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 , яка діє також в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 – адвоката Гудзь Любові Григорівни – задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 20 березня 2025 року у частині відмови у задоволенні зустрічного позову - скасувати та прийняти нове рішення.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування автомобілем – задовольнити.

Усунути ОСОБА_3 та ОСОБА_9 перешкоди у користуванні транспортним засобом марки HONDA, комерційний опис CIVIC, ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 , рік випуску - 2008, колір - сірий, реєстраційний номер НОМЕР_3 та зобов`язати ОСОБА_1 передати ключі та свідоцтво про реєстрацію автомобіля від цього автомобіля.

Встановити наступний порядок користування транспортним засобом марки HONDA, комерційний опис CIVIC, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , рік випуску - 2008, колір - сірий, реєстраційний номер НОМЕР_6 :

- перші десять місяців після набрання рішенням законної сили передати транспортний засіб марки HONDA, комерційний опис CIVIC, ідентифікаційний номер – НОМЕР_5 , рік випуску - 2008, колір - сірий, реєстраційний номер НОМЕР_7 , та ключі та свідоцтво про реєстрацію автомобіля в користування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;

- після збігу десяти місяців після набрання рішенням законної сили передати транспортний засіб марки HONDA, комерційний опис CIVIC, ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 , рік випуску - 2008, колір - сірий, реєстраційний номер НОМЕР_7 в користування на два місяць ОСОБА_1 та в подальшому (після збігу дванадцяти місяців з моменту набрання рішення законної сили) користування автомобілем здійснювати почергово: десять місяців автомобіль знаходиться у спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , а потім два місяці автомобіль знаходиться у користуванні ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у розмірі 3028 грн.

В іншій частині рішення Київського районного суду м. Полтави від 20 березня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді Г.Л. Карпушин

В.П. Пікуль