Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №542/1236/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 542/1236/25 Номер провадження 22-ц/814/1191/26Головуючий у 1-й інстанції Шарова-Айдаєва О. О. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Одринської Т.В.,

суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.,

за участю секретаря Сальної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новосанжарської селищної ради, третя особа: Новосанжарська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Щукіної Наталії Олегівни на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області 14 жовтня 2025 року,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2025 року позивач звернулась до суду першої інстанції із вказаним позовом, у якому просила суд визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Після її смерті залишилось спадкове майно - житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є спадкоємицею за заповітом після померлої ОСОБА_2 .

У червні 2025 року позивачка звернулась до Новосанжарської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , однак їй відмовлено у прийнятті заяви у зв`язку із пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, представником позивача зазначено, що починаючи з 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у державі введено воєнний стан, який триває і до цього часу. З 24 лютого 2022 року майже щоденно відбуваються обстріли, внаслідок чого у період з 2022 року по 2023 рік призупинялася робота окремих державних установ, суттєво ускладнилося транспортне сполучення, зупинялася робота державних реєстрів, в тому числі й нотаріальних, а також існувала реальна загроза життю і здоров`ю громадян, пов`язана з артилерійськими обстрілами. Позивачка вимушена була займатися забезпеченням особистої безпеки.

В умовах воєнного стану позивачка була позбавлена можливості звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, до того ж вимушена була шукати собі безпечне місце проживання, щоб зберегти своє життя, а тому зазначені обставини свідчать про поважність причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для позивача при поданні заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області 14 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано недоведеністю непереборних обставин, які перешкоджали позивачу звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_1 – адвокат Щукіна Наталія Олегівна, просила скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги вказувала, що рішення суду є помилковим, оскільки неможливість вчасного звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, викликана обставинами воєнного стану , загрозою життю, зупинкою роботи державних реєстрів. Оскільки інших спадкоємців немає, надання додаткового строку позивачу для прийняття спадщини, це єдиний спосіб захистити її право на майно.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлені строки не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Мала Перещепина, Полтавський район, Полтавська область у віці 94 роки померла ОСОБА_2 , 1928 року народження, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 4).

Відповідно до заповіту від 21 травня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 98 ОСОБА_2 на випадок смерті зробила розпорядження, відповідно до якого: усе її майно, що належить і буде належати їй на день її смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалося, а також все те, на що вона за законом буде мати право, заповідала ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає в с. Мала Перещепина Новосанжарського району Полтавської області (а.с. 5).

Згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 94 років, заявником зазначена ОСОБА_1 (а.с. 38-39).

Отже, позивачці, достовірно було відомо про факт смерті заповідача.

Судом встановлено, що 20 січня 2024 року Кобеляцькою державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу, номер у спадковому реєстрі 7/2024, після померлої ОСОБА_2 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 75503303 (а.с. 42).

Крім цього, встановлено, що за номером у спадковому реєстрі 64320149, зареєстрований заповіт за номером в реєстрі 98, посвідчений Малоперещепинською сільською радою Новосанжарського району Полтавської області 21 травня 2019 року, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру № 75503286 від 20 січня 2024 року (а.с. 41).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що у червні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Новосанжарської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , але їй було відмовлено у прийнятті заяви у зв`язку із пропущення шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , представник позивачки вказувала на те, що позивачка була позбавлена можливості вчинити відповідні дії у зв`язку із введенням на території України воєнного стану через збройну агресію російської федерації.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_1 не наведено непереборних обставин, які перешкоджали б їй як самостійно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за місцем її відкриття, так і надіслати заяву про прийняття спадщини поштою на адресу нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5).

Місцевий суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визначення позивачці додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зміст статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

У частині першій статті 1269 ЦК України зазначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (частина друга статті 1269 ЦК України).

Статтею 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними причинами є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на час вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1 ) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі№ 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, представник позивача посилається на те, що загроза життю та робота в умовах воєнного стану перешкоджали зверненню ОСОБА_1 до нотаріуса.

Проте матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 у період із 28 липня 2022 року по січень 2023 року перебувала в умовах, які фізично унеможливлювали її звернення до нотаріальної контори засобами поштового зв`язку чи до будь-якого іншого нотаріуса на підконтрольній території України.

Воєнний стан в Україні носить загальний характер, проте оцінка поважності причин пропуску строку завжди носить індивідуальний характер щодо конкретної особи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проживає у с. Мала Перещепина, Полтавський (Новосанжарський) район, Полтавська область.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій від 28.02.2025 № 376 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік).

Із зазначеного Переліку не вбачається, що на території населених пунктів Полтавського району велись активні бойові, така територія не входить до території можливих бойових дій, не є окупованою територією.

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 від 22.02.2012, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини, або будь-яким нотаріусом незалежно від місця відкриття спадщини у випадках, встановлених абзацами першим, третім, четвертим пункту 21 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, на підставі поданої (або такої, що надійшла засобами поштового зв`язку або технічними засобами електронних комунікацій) першою заяви (вимоги кредиторів), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового та/або спільного майна.

Згідно з підпунктами 3.3-3.5 пункту 3 глави 10 розділу ІІ Порядку № 296/5 заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу в письмовій формі. Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка, яка скріплюється підписом нотаріуса. У разі надходження засобами поштового зв`язку заяви, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, або заяви, підписаної кваліфікованим електронним підписом або удосконаленим електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису спадкоємця, яка надійшла технічними засобами електронних комунікацій, нотаріус приймає таку заяву, заводить спадкову справу, а спадкоємцю повідомляє про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса.

Тобто, ОСОБА_1 мала можливість подати заяву про прийняття спадщини (особисто або за допомогою поштового зв`язку) до будь-якого нотаріуса на території України, в тому числі й до нотаріуса на території Новосанжарської ОТГ, проте в період з 28 липня 2022 року до 28 травня 2023 року не вчиняла дій щодо прийняття спадщини.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 333/1912/23.

Таким чином, обгрунтованими є висновки місцевого суду про те, що посилання позивача на існування воєнного стану як на самостійну підставу для поважності причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини є безпідставним. Жодних аргументів про те, яким саме чином військовий стан перешкоджав позивачці звернутись до нотаріуса із зазначеною заявою, окрім описаних загальних формулювань, остання не навела.

Суд першої інстанції також правильно вказав на те, що посилання на загрозу життю і здоров`ю громадян, пов`язану із артилерійськими обстрілами є необґрунтованим, оскільки Новосанжарська ОТГ обстрілам артилерією не піддавалась.

Доводи апеляційної скарги про зупинку роботи державних реєстрів у спірний період є безпідставними.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» роботу нотаріату було адаптовано, а спадкові справи у період воєнного стану заводилися нотаріусами безперешкодно.

Позивачкою не надано жодних доказів звернень до нотаріусів у межах шестимісячного строку та отримання відмов через технічні чи інші перешкоди.

Місцевий суд правильно вказав на те, що попри війну в Україні на підконтрольній їй території, в тому числі й у Полтавській області, з 24 лютого 2022 року продовжують діяти всі державні органи та інші органи, яким делеговані функції державних органів, в тому числі державні та приватні нотаріуси.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що надання додаткового строку є єдиним способом захистити право позивача на майно за відсутності інших спадкоємців, не спростовує факту відсутності доказів поважності причин пропуску строку.

Звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку вимагає обов`язкового доведення поважності причин пропуску, а не факту бажання оформлення спадкових прав.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем наявності об`єктивних, непереборних та істотних труднощів, які перешкоджали їй звернутися із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк.

Підстав для скасування чи зміни законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції за доводами апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 383, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Щукіної Наталії Олегівни – залишити без задоволення.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області 14 жовтня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді О.О. Панченко

В.П. Пікуль