Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №536/3205/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/3205/24 Номер провадження 22-ц/814/1956/26Головуючий у 1-й інстанції Рибалка Ю. В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Панченка О.О.,

Суддів: Пікуля В.П., Одринської Т.В.

при секретарі: Філоненко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Моторного (транспортного) страхового бюро України – адвоката Гусева Павла Володимировича

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 грудня 2025 року ухвалене у складі головуючого судді Рибалки Ю.В. повний текст рішення складено 24.12.2025

у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди заподіяної смертю фізичної особи,-

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди заподіяної смертю фізичної особи.

Позов мотивовано тим, що 31.01.2023 близько 11:00 в Полтавській обл., м. Кременчук на перехресті вул. Вадима Пугачова та пров. Будівельників відбулася дорожньо-транспортна пригода в якій водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ 217030», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Внаслідок даної ДТП ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинув.

За фактом ДТП Слідчим управлінням ГУНП у Полтавській області 01.02.2023 року внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, до ЄРДР.

Таким чином, на думку позивача, між отриманими потерпілим внаслідок ДТП тілесними ушкодженнями та настанням його смерті існує прямий причино-наслідковий зв`язок.

Станом на дату подання позову кримінальне провадження № 12023170000000077 закрите у зв`язку з відсутністю в діях водія складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

В результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього ОСОБА_4 зазнала шкоду, у зв`язку з чим вважає, що у неї виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача, а тому просила суд першої інстанції стягнути на її користь 241 200 грн. шкоди по втраті годувальника, 36 500 грн. витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника, 20 000 грн. витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди заподіяної смертю фізичної особи – задоволено.

Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування пов`язане з втратою годувальника у розмірі 241 200 грн.

Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування пов`язане із витратами на поховання та спорудження надгробного пам`ятника у розмірі 36 500 грн.

Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Держави судовий збір у розмірі 2 777 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

З рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 грудня 2025 року не погодився представник Моторного (транспортного) страхового бюро України – адвокат Гусєв П.В. та оскаржив його в апеляційному порядку подавши до суду апеляційну скаргу, в якій прохав скасувати вказане рішення та ухвали нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Вирішити питання судових витрат.

На думку представника Моторного (транспортного) страхового бюро України - оскаржуване судове рішення ухвалено внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також з порушенням норм матеріального права.

Зазначає, що відповідно до приписів ст. 23.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого. Відповідно до п. 27.1 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо транспортної пригоди.

Відповідно до п. 27.2 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі , яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно зі статтею 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Вказує, що позивачем не було надано довідку про доходи до моменту настання дорожньо-транспортної пригоди, а отже не підтверджено потребу у матеріальній допомозі.

Стосовно витрат на поховання апелянт вказує, що рахунок та накладна не відповідає положенню Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Положення про форму та зміст розрахункових документів, який затверджено наказом від 21.01.2016 року № 13 Міністерства фінансів України та не може прийматися судом, як доказ проведення оплати потерпілим на рахунок Фізичних осіб-підприємців.

У МТСБУ відсутні підстави щодо відшкодування витрат на встановлення пам`ятника, які не підтверджені належними та допустимими доказами

18.02.2026 представник ОСОБА_1 адвокат Чабан І.В. надала Полтавському апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу в якому просила суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу представника Моторного (транспортного) страхового бюро України – адвоката Гусева Павла Володимировича на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 грудня 2025 року, залишити без задоволення, а рішення залишити без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 31.01.2023 близько 11:00 в Полтавській обл., м. Кременчук на перехресті вул. Вадима Пугачова та пров. Будівельників відбулась ДТП в якій водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ 217030», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підтвердженя чого надано довідку № 3023031595409488 про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 11-12).

Внаслідок даної ДТП ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинув, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим Департаментом «Центру надання адміністративних послуг» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (а.с. 13).

Підтвердженням того, що ОСОБА_3 та позивач перебували у шлюбі є свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 (а.с. 14).

Згідно з перевіркою наявності полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на транспортний засіб «ВАЗ 217030» р.н. НОМЕР_1 чинного полісу не знайдено (а.с. 15).

За фактом ДТП слідче управління ГУНП у Полтавській області 01.02.2023 року внесло до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Станом на дату подання позову кримінальне провадження № 12023170000000077 закрите у зв`язку з відсутністю в діях водія автомобіля складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що підтверджується відповіддю № 36 від 21.10.2024 року (а.с. 10)

Позивачем на підтвердження перебування на утриманні загиблого надано свідоцтво про народження, свідоцтво про укладення шлюбу, довідку ОК-5 (а.с. 14, 16, 17-19).

На підтвердження витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника позивачем надано засвідчені копії товарних чеків, рахунку на оплату наданих послуг та товарів (а.с. 20-21).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , як на підставу для захисту своїх порушених прав послалась на те, що вона є пенсіонеркою, а отже є особою, що втратила годувальника, розмір її пенсії був значно меншим за доходи її чоловіка, який отримував і пенсію і заробітну плату, у зв`язку з чим вона має право на відшкодування страхової регламентної суми на підставі статті 27-2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в ДТП, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Частиною першою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Пунктом 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ)) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами.

Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Наведена норма Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою ( висновки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 304/936/19 (провадження № 61-12719сво20)).

Відповідно до частини першої статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Шкода відшкодовується дружині, яка досягла пенсійного віку, встановленого законом, - довічно.

Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої статті 1200 ЦК України, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

З системного аналізу вищевказаних норм цивільного законодавства, повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо.

Поняття «непрацездатні громадяни» надається у статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Вирішуючи спір у даній справі, судом зазначено, що відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» мінімальна заробітна плата становила 6700 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що відшкодування пов`язане із втратою годувальника має бути виплачено одноразово та в обсязі - 241200,00 грн (36 х 6700=241 200 грн).

З таким висновком суду, погоджується і суд апеляційної інстанції.

У справі, яка переглядається, на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_1 , як непрацездатна особа потребувала матеріальної допомоги, надано такі докази: довідка ОК – 5 на гр.. ОСОБА_3 з якої вбачаються розміри заробітної плати за рік до ДТП, а також інформація де саме працював загиблий, а саме в ПАТ «Обод» та отримував дохід.

Отже, суд першої інстанції встановивши, що позивачка є непрацездатною особою, надав належну оцінку вищенаведеним доказам і дійшов до вірного висновку про задоволення позову про відшкодування шкоди відповідно до пункту 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Колегія суддів надає оцінку доказам у контексті з`ясування питання, чи перебувала позивачка на утриманні чоловіка ОСОБА_3 на момент його смерті. Відповідно до вищезазначених доказів доходи ОСОБА_3 були достатніми для утримання дружини пенсійного віку.

Слід зауважити, що відповідно до положень статті 75 СК України, дружина, чоловік зобов`язані матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя має можливість її надавати. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.

Таким чином, закон прямо встановлює взаємний обов`язок подружжя щодо матеріальної підтримки, а також право одного з подружжя на утримання за наявності визначених законом умов.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що оскільки ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_3 , між ними протягом шлюбу існували сімейні відносини, які передбачають взаємну матеріальну підтримку та допомогу.

За життя ОСОБА_3 така матеріальна підтримка надавалась його дружині в межах сімейних обов`язків подружжя, що є природним та таким, що випливає із самого факту перебування у шлюбі.

Крім того, на момент подання заяви про страхове відшкодування ОСОБА_1 була особою пенсійного віку, не здійснювала трудової діяльності та отримувала пенсійне забезпечення, що підтверджує її соціальний статус та необхідність у матеріальній підтримці.

Отже, сукупність наведених обставин підтверджує наявність у позивачки права на утримання у розумінні статті 75 Сімейного кодексу України та, відповідно, її право на отримання страхового відшкодування у зв`язку із втратою годувальника.

Щодо страхового відшкодування пов`язаного із витратами на поховання та спорудження надгробного пам`ятника колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Стаття 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначає поховання померлого, як комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству.

Відповідно до п.27.4.ЗаконуУкраїни «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані позивачем докази є належними та допустимими, а відповідачем не доведено невідповідності розміру таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи і аргументи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не задовольняє вимоги апеляційної скарги представника Моторного (транспортного) страхового бюро України – адвоката Гусева П.В., не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст.375, 382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника Моторного (транспортного) страхового бюро України – адвоката Гусева П.В. залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 грудня 2025 року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 липня 2026 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді Т.В. Одринська

В.П. Пікуль