Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №276/950/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №276/950/25 Головуючий у 1-й інст. СЕМЕНЮК А. С.

Категорія 44 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Бондар О.О., Шевчук А.М.

за участю секретаря судового засідання Лугини О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу№276/950/25 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Коростишівська окружна прокуратура Житомирської області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хорошівського районного суду Житомирської області від 02 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Семенюка А.С. в селищі Хорошів,

в с т а н о в и в :

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог та збільшення розміру вимог в іншій частині від 18.05.2026 просив стягнути з Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Житомирській області на свою користь заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 70 479,08 грн., моральну шкоду у розмірі 40 000 грн., а також судові витрати в розмірі 19 277,45 грн.

Вимоги обґрунтовані тим, що у провадженні Хорошівського відділення поліції №4 тривалий час (починаючи з 08.09.2016) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016060140000480 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України. Вказане провадження відкрито за фактом умисного невиконання службовою особою СП «Іскар» ЛТД рішення Господарського суду Житомирської області від 18.05.2009 у справі №12/82-НМ, винесеного на користь ТОВ «Совкувейт ЛТД». Позивач зазначає, що внаслідок системної та умисної бездіяльності слідчих органів, затягування строків розслідування та безпідставного закриття провадження йому як фізичній особі було завдано значної матеріальної шкоди. Ця шкода складається з понесених ним витрат на проїзд автобусами між селищем Іршанськ, селищем Хорошів, селищем Нова Борова та містом Житомир, витрат на виплату добових згідно з наказом підприємства, компенсації за відрив від звичайних занять (розрахованої з мінімальної заробітної плати), витрат на поштові відправлення та виготовлення ксерокопій документів. Крім того, позивач вказує, що багаторічна бездіяльність поліції та постійна необхідність відстоювати свої права завдали йому моральних страждань, порушили його нормальні життєві зв`язки, принизили честь, гідність та підірвали ділову репутацію.

Рішенням Хорошівського районного суду Житомирської області від 02 червня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю. Судові витрати залишено за позивачем.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в даній справі він діє виключно як фізична особа, яка є одним із засновників та виконує обов`язки керівника ТОВ «Совкувейт ЛТД» на громадських засадах, без отримання заробітної плати. В даному випадку, суду першої інстанції необхідно було врахувати, що спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди державними досудовими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Звертає увагу, що правовою підставою для відшкодування моральної шкоди є не факт скасування процесуальних рішень, а саме систематичне неправомірне прийняття відповідних рішень всупереч вимогам КПК України та надмірне тривале досудове розслідування кримінального провадження, що свідчить про неправомірність дій відповідних посадових осіб, та має наслідком наявність у позивача права на відшкодування моральної шкоди. У зв?язку з надмірною тривалістю розслідування кримінального провадження, неодноразового прийняття рішення про закриття кримінального провадження, він був змушений відвідувати органи досудового розслідування, звертатися з відповідними клопотаннями, заявами, скаргами, що не входить до його звичайної діяльності та призводить до моральних страждань, відволікаючи від інших потреб. А тому, зазначеними діями відповідача завдано моральних страждань, які оцінено у розмірі 40 000 грн., що є співмірним та справедливим. Окрім того, наданими до позову письмовими доказами беззаперечно підтверджується заподіяння матеріальної шкоди в сумі 70 479,08 грн.

02 липня 2026 року представник ГУ Національної поліції в Житомирській області – Мельнічук Ю.В. подав відзив, у якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що судом першої інстанції справа розглянута всебічно, встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, яким надана вірна правова оцінка, досліджені наявні докази, висновки суду обґрунтовані чинними нормами матеріального права. Оцінюючи вимогу про стягнення 40 000 грн моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано вважав її такою, що не підлягає задоволенню. Кримінальне провадження №12016060140000480 відкрито за фактом невиконання рішення господарського суду, винесеного на користь ТОВ «Совкувейт ЛТД». Відповідно, об`єктом можливого посягання є майнові права юридичної особи. Позивач діє у цьому провадженні як керівник підприємства. Юридичний статус підприємства відділяє його інтереси від особистих інтересів її засновників. Моральна шкода юридичній особі може полягати у приниженні її ділової репутації, доказів чого суду не надано. Ті душевні хвилювання, на які посилається позивач, пов`язані з його діяльністю як керівника підприємства, який відстоює інтереси цього підприємства. Відсутні будь-які докази того, що органи поліції своїми незаконними діями безпосередньо порушили особисті немайнові права позивача як фізичної особи, що могло б бути підставою для відшкодування йому моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України. Сам факт тривалого досудового розслідування та скасування постанов слідчих не є автоматичним і достатнім доказом заподіяння моральної шкоди фізичній особі - керівнику підприємства. Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги надані позивачем розрахунки збитків, а саме: автобусні та залізничні квитки, фіскальні чеки відділень поштового зв`язку, товарні чеки на послуги ксерокопіювання, а також посвідчення про відрядження та авансові звіти як докази наявності майнової шкоди (збитків) у цивільному правовідношенні, саме через їх неналежність до предмета доказування у цивільній справі про відшкодування деліктної шкоди. Зазначені документи підтверджують факт несення певних витрат, однак за своєю правовою природою ці витрати є процесуальними витратами учасника кримінального провадження, порядок компенсації яких регулюється виключно нормами КПК України, а не є матеріальною шкодою (реальними збитками) у розумінні статті 22 ЦК України.

06 липня 2026 року Коростишівська окружна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення Хорошівського районного суду Житомирської області від 02.06.2026 залишити без змін. Зазначає, що у позовній заяві та апеляційній скарзі відсутні будь-які докази завдання шкоди діловій репутації ТОВ «Совкувейт ЛТД». Крім того, позивачем належним чином не доведено розмір нанесеної саме ТОВ «Совкувейт ЛТД» матеріальної шкоди в сумі 70 479,08 грн. Позивачем не доведено, що квитанції про виготовлення копій документів пов`язані саме із виготовленням документів у зв`язку із розслідування кримінального провадження №12016060140000480, а не являють собою будь-які інші копії. Аналогічно і квитанції щодо проїзду автобусом до різних населених пунктів не містять доказів пов`язаності із розслідування вказаного кримінального провадження. Окремі документи стосуються ведення виконавчого провадження щодо СП «Іскар ЛТД» та не стосуються проведення слідчих дій у кримінальному провадженні №12016060140000480. Також у розрахунках матеріальних витрат до позовної заяви позивачем долучені розрахунки: «витрат на проїзд», «добові», «компенсація», «відрядження», однак відсутні та недолучені докази фактичного понесення таких витрат ТОВ «Совкувейт ЛТД». Відповідна бухгалтерська документація, а також документація кадрового підрозділу підприємства з питань відрядження саме ОСОБА_1 до позовної заяви не додавалась.

Розглянувши справу в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.05.2009 у справі №12/82-НМ зобов`язано Спільне підприємство «Іскар» ЛТД передати ТОВ «Совкувейт ЛТД» частину дільниці електролінії ПЛ-6кв, а саме 17 залізобетонних стовпів з траверсами та ізоляторами, 2 лінійних роз`єднувача. Вказане судове рішення набрало законної сили 23.12.2009, що підтверджується копією наказу Господарського суду Житомирської області №12/82-НМ від 26.01.2010.

26 січня 2010 року на виконання вказаного рішення було видано відповідний судовий наказ, на підставі якого 18.02.2010 відкрито виконавче провадження, що підтверджується копією постанови державного виконавця від 18.02.2010 про відкриття виконавчого провадження ВП №17527952. Встановлено, що на даний час триває ВП №45534230 (відкрито 24.11.2014) з виконання зазначеного судового наказу, що підтверджується копією постанови про прийняття виконавчого провадження від 21.12.2022 та відповідними заявами стягувача.

Вбачаючи у діях посадових осіб боржника ознаки злочину, позивач звернувся до правоохоронних органів із відповідною заявою. 08.09.2016 слідчим відділенням Хорошівського відділення поліції було внесено відомості до ЄРДР за №12016060140000480 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України (невиконання судового рішення). Вказана обставина підтверджується відповіддю заступника начальника ГУНП в Житомирській області від 27.09.2016 №11606/24-2016 та письмовим повідомленням слідчого від 12.09.2016.

Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні неодноразово закривалося постановами слідчих поліції у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Відповідні постанови слідчих у подальшому скасовувалися прокурорами Коростишівської окружної прокуратури як передчасні та прийняті за неповноти проведених слідчих дій. Вищевказане підтверджується долученими копіями постанов прокурора Коростишівської місцевої (окружної) прокуратури, зокрема про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 03.07.2019 та від 21.11.2022. Після скасування вказаних постанов досудове розслідування поновлювалося та триває.

Для підтвердження понесених матеріальних витрат, які ОСОБА_1 кваліфікує як майнову шкоду на загальну суму 70 479,08 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), надано:

- копії проїзних квитків на автобуси сполученням селище Іршанськ – селище Хорошів, селище Іршанськ – місто Житомир та залізничні квитки за період з 2015 по 2026 роки;

- квитанції та фіскальні чеки АТ «Укрпошта» про направлення рекомендованих листів;

- чеки на послуги ксерокопіювання;

- розрахунки добових витрат, складені позивачем, де вказано тариф 300 грн за добу (з посиланням на наказ ТОВ «Совкувейт ЛТД» №41 від 31.12.2021);

- розрахунки компенсації за втрачений час (відрив від занять), обчислені пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати у відповідні роки;

- копії посвідчень про відрядження та авансових звітів, виписаних ТОВ «Совкувейт ЛТД» на ім`я директора Недопрядка Г.Я.

Вирішуючи спір у цій справі суд першої інстанції виходив з того, що цивільні права, свободи та охоронювані законом інтереси позивача ОСОБА_1 (як фізичної особи), за захистом яких мало місце звернення до суду з даним позовом, не були порушені відповідачами у розумінні норм цивільного права.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України (ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

За статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду визначені статтею 1166 та статтею 1167 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з пунктом 10 частини 1 КПК України кримінальне провадження, досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 118 КПК України процесуальні витрати складаються із: 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, виготовленням дублікатів і копій документів.

Згідно з частиною 1 статті 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Згідно з ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витрати, які позивач поніс на проїзд до правоохоронних органів, відправлення поштової кореспонденції, копіювання документів, а також вимоги про виплату добових та компенсації за втрачений час прямо охоплюються положеннями статті 118 КПК України (витрати, пов`язані із прибуттям до місця досудового розслідування; витрати, пов`язані із пересиланням документів). Порядок визначення, обчислення та відшкодування таких витрат регламентується нормами кримінального процесуального законодавства.

Отже, судові витрати, які поніс позивач в кримінальному провадженні №12016060140000480 не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України, і не можуть стягуватися як збитки.

Тому суд першої інстанції обгрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 70 479,08 грн майнової шкоди.

Матеріалами справи підтверджується, що кримінальне провадження №12016060140000480 відкрито за фактом невиконання рішення господарського суду, винесеного на користь ТОВ «Совкувейт ЛТД». Позивач діє у цьому провадженні як керівник підприємства. Юридичний статус підприємства відділяє його інтереси від особистих інтересів її засновників. В той же час, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди відповідачем, як фізична особа.

Відтак, суд першої інстанції правильно вважав, що відсутні будь-які докази того, що органи поліції своїми незаконними діями безпосередньо порушили особисті немайнові права позивача як фізичної особи, що могло б бути підставою для відшкодування йому моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України.

За цих обставин суд першої інстанції правильно констатував, що позивач не довів порушення його, як фізичної особи права та заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди внаслідок здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні з 2016 року.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що цивільні права, свободи та охоронювані законом інтереси позивача (як фізичної особи), за захистом яких мало місце звернення до суду з даним позовом, не були порушені відповідачами у розумінні норм цивільного права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хорошівського районного суду Житомирської області від 02 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 28 липня 2026 року.

Головуючий Павицька Т. М.

Судді Бондар О. О.

Шевчук А. М.