Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №274/3966/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №274/3966/26 Головуючий у 1-й інст. Корбут В. В.

Категорія 70 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Бондар О.О., Шевчук А.М.

за участю секретаря судового засідання Лугини О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №274/3966/26 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 червня 2026 року, постановлену під головуванням судді Корбут В.В. в м. Бердичів Житомирської області,

в с т а н о в и в :

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, у якій просив зупинити стягнення на підставі виконавчого листа №295/12997/15-ц, виданого 04.11.2015 Богунським районним судом м. Житомира з нього на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частики всіх видів заробітку щомісячно, і до повноліття дитини.

Заяву обґрунтовував тим, що він має намір звернутися з позовом до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів, що стягуються на підставі виконавчого листа, виданого Богунським районним судом м. Житомира у справі №295/12997/15-ц про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частики всіх видів заробітку щомісячно, і до повноліття дитини. Вказує, що рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області №79 від 24.03.2026 вирішено відібрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від матері ОСОБА_2 та передати на виховання йому як батькові. У зв`язку з цим, змінилися обставини, що впливають на існування його аліментного обов`язку. Враховуючи вищевикладене просив задовольнити заяву в повному обсязі.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 червня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що наразі наявна ситуація, за якої фактичне утримання дитини здійснюється ним, при цьому з нього продовжують примусово стягувати аліменти на користь відповідача. Такі обставини суперечать цільовому призначенню аліментів. Зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам наявним у справі та фактично формально підійшов до розгляду заяви, не врахувавши реальних ризиків того, що невжиття заходів забезпечення позову призводить до подальшого утримання аліментів на користь відповідача, але не на утримання дитини, що суперечить цільовому призначенню аліментів. Вказує, що у разі задоволення позову дана ситуація призведе до обов`язку відповідача повернути надміру стягненні суми аліментів, що є недоцільним та може створити нові судові процеси і не сприятиме принципу процесуальної економії. Зазначає, що відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову обмежує його у праві на справедливий судовий захист. Вказує, що заявлені заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами та безпосередньо пов`язані з предметом спору. Враховуючи вищевикладене просить скасувати ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 червня 2026 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 13.08.2013.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22 жовтня 2015 року, справа №295/12997/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача щомісячно і до повноліття дитини, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину з урахуванням певного її віку, починаючи з 31.08.2015.

На виконання рішення суду 04 листопада 2015 року був виданий виконавчий лист, на підставі якого було відкрито виконавче провадження №49254048.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області №79 від 24.03.2026 вирішено відібрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від матері ОСОБА_2 та передати на виховання батькові ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що обов`язковою умовою забезпечення позову зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа є оскарження боржником такого виконавчого документа у судовому порядку. Між тим, зі змісту заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову випливає, що він не має наміру оскаржувати виконавчий лист №295/12997/15-ц, виданий 04.11.2015 Богунським районним судом м. Житомира (має інший намір – звернутися з позовом про звільнення від сплати аліментів, однак такі дії (такий позов) не є оскарженням виконавчого документа (листа) у судовому порядку).

Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі №361/8953/21 зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

У постанові Верховного Суду від 26 червня 2023 року у cправі №925/731/18 вказано, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Крім того, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі №908/309/21, від 04 листопада 2021 року у справі №907/416/21 та від 12 січня 2023 у справі №334/9179/21).

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За змістом ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Колегія суддів зазначає, що встановлення заборони державним виконавцям, які здійснюють примусове виконання судового рішення, що набрало законної сили, вчиняти дії щодо перерахування стягнутих із позивача коштів або зупинення стягнення на підставі виконавчого листа фактично призведе до зупинення виконання судового рішення, яке є обов`язковим до виконання, що суперечить вимогам закону та є недопустимим.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, але помилився щодо мотивів такої відмови, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частини ухвали в редакції цієї постанови.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки, висновки суду першої інстанції частково не відповідають фактичним обставинам справи, тому колегія суддів вважає за необхідне викласти його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 червня 2026 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 28 липня 2026 року.

Головуючий Павицька Т. М.

Судді Бондар О. О.

Шевчук А. М.