Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №753/8368/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/8368/26

провадження № 3/753/2573/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Каліушко Ф.А., за участі ОСОБА_1 , його представника Оверчук Ю.О., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 625038, 26 березня 2026 року о 22:05 годині, ОСОБА_1 по проспекту Миколи Бажана, в м. Києві, керував транспортним засобом VolvoFN 500, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (поведінка, що не відповідає обстановці, підвищена жвавість, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудну камеру БК 472349, від керування ТЗ відсторонений, чим порушив п. 2.5. ПДР - відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

В судове засідання ОСОБА_1 з`явився, надав суду пояснення, що 26 березня 2026 року о 22:05 був зупинений працівниками патрульної поліції в м. Києві, в ході розмови при перевірці документів повів себе дещо агресивно відносно працівників поліції, які таку поведінку розцінили як ознаки наркотичного сп`яніння, а в подальшому як відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Пояснив, що від проходження огляду він не відмовлявся, ще до початку складення протоколу неодноразово підходив до працівників патрульної служби та просив пройти огляд, вибачився, що повів себе агресивно, пояснював, що йому потрібно спочатку забезпечити збереження вантажу і він не має можливості негайно проїхати з ними для проведення огляду. Зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що він прямо відмовився проходити огляд. Натомість із його пояснень випливає протилежне - він не заперечував проти огляду як такого. Навпаки, виконав усі вимоги працівника патрульної поліції щодо перевірки наявності ознак сп`яніння на місці. Однак, незважаючи на це, виключно суб`єктивно оцінивши його поведінку на початку конфлікту, працівники патрульної поліції, без встановлення жодних об`єктивних дій, які б свідчили про категоричну відмову проходження огляду, всупереч вимогам закону, склали відносно нього протокол про притягнення до адміністративної відповідальності. Вважає такі дії незаконними та просить провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в його діях складу такого правопорушення.

Захисник Оверчук Ю.О. в судове засідання з`явилась, надала суду письмові пояснення, в яких звертала увагу суду на наступне.

ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду, а до висновку про наявність відмови працівники патрульної дійшли виключно на підставі суб`єктивного трактування поведінки ОСОБА_1 по відношенню до них, не встановивши жодних об`єктивних дій, які б свідчили про категоричну відмову від проходження огляду.

Крім того, відеозапис не є належним і допустимим доказом, долучений до матеріалів справи всупереч вимогам закону.

Зазначала, що діъ працівників поліції є незаконними, оскільки останні фактично створили ситуацію, за якої будь-яка поведінка з боку ОСОБА_1 могла бути інтерпретована як відмова. Зокрема, не відсторонено його від керування транспортним засобом, не було надано можливості забезпечити евакуацію авто на стоянку для збереження цілісності вантажу, ОСОБА_1 не надано направлення на прохолодження огляду самостійно, що свідчить про те, що дії поліцейських спрямовані на досягнення іншої мети, ніж забезпечення безпеки дорожнього руху. У справі відсутні належні, допустимі та достатні докази, які підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а всі сумніви щодо доведеності вини повинні тлумачитися на його користь.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника, які просили провадження у справі закрити, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд ухвалює рішення про притягнення особи до відповідальності у випадку наявності доказів, які доводять кожну із обставин, що в своїй сукупності утворюють як об`єктивну, так і суб`єктивну сторону даного адміністративного правопорушення.

Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Зазначених вимог закону під час складення протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 дотримано не було.

Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, з об`єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду в закладі охорони здоров`я для визначення стану наркотичного сп`яніння, а суб`єктивна сторона передбачає умисну форму вини.

Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Згідно п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

У відповідності до вимог частини першої ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Зі змісту зазначених норм закону вбачається, що особа, уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення встановивши наявність усіх складових складу адміністративного правопорушення зобов`язана скласти протокол, в якому в обов`язковому порядку має бути зазначені суть адміністративного правопорушення, тобто дії особи, які відповідають диспозиції статті 130 КУпАП та утворюють об`єктивну сторону складу зазначеного правопорушення.

Оскільки у відповідності до приписів ст. 254 КУпАП складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачено виключно у випадку його вчинення, уповноважена посадова особа на момент складання протоколу повинна мати в своєму розпорядженні належні та допустимі докази, визначені ст. 251 КУпАП, які беззаперечно доводять вину особи у вчиненні правопорушення.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР №625038, 26 березня 2026 року о 22:05 годині ОСОБА_1 по проспекту Миколи Бажана в м. Києві керував транспортним засобом VolvoFN 500, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (поведінка, що не відповідає обстановці, підвищена жвавість, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудну камеру БК 472349, від керування ТЗ відсторонений, чим порушив п. 2.5. ПДР - відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Також до матеріалів справи було долучено відеозапис на оптичному диску (а. с. 8).

Із вказаних відеоматеріалів вбачається, що на них зафіксовано спілкування між поліцейськими та ОСОБА_1 , який знаходиться в салоні транспортного засобу на водійському сидінні, з приводу надання ним документів для перевірки.

Так, на долученому Управлінням патрульної поліції у м. Києві відеофайлі під назвою «625038» зафіксовано, що о 22:10 відеозапису ОСОБА_1 агресивно відповідає працівнику патрульної поліції. Після чого працівник поліції звертається до ОСОБА_1 : «Що вживаєте?». ОСОБА_1 повідомив що нічого не вживає. Після чого між ними продовжується розмова, в ході якої працівник патрульної поліції, який веде відеофіксацію, відходить до авто, а коли повертається камера фіксує, що інший працівник повідомляє ОСОБА_1 , що він вважає та, що той перебуває у стані наркотичного сп`яніння. О 22:13 відеозапису працівник поліції пропонує ОСОБА_1 проїхати до лікаря нарколога для встановлення його стану. ОСОБА_1 заперечує наявність у себе ознак наркотичного сп`яніння та повідомляє, що не відмовляється їхати на огляд. О 22:14 відеозапису ОСОБА_1 на повторну пропозицію працівників поліції пройти медичний огляд у лікаря нарколога повідомляє, що згодний пройти огляд та повідомляє, що йому потрібно забезпечити збереження вантажу, який він везе і не може залишити авто посеред дороги. О 22:14 працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 , що він керує авто з явними ознаками сп`яніння і відносно нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з відмовою пройти огляд. Починаючи з 22:16 ОСОБА_2 просить у працівників поліції щоб надали можливість пройти огляд на стан сп`яніння, погоджуючись проїхати з ними в найближчий заклад охорони здоров`я. При цьому жоден із патрульних не реагує на ці прохання. О 22:18 ОСОБА_2 виконує усі вимоги працівника поліції щодо перевірки ознак сп`яніння та продовжує наполягати на проходженні огляду на стан сп`яніння. Працівники поліції не реагують на його прохання та складають протокол про адміністративне правопорушення.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 625038 відносно ОСОБА_2 , він був складений о 22 год. 31 хв. 52 сек.

З урахуванням вищевикладеного, поведінка ОСОБА_1 , який на пропозицію працівників поліції погодився на проходження огляду у лікаря нарколога, однак повідомив, що йому необхідно забезпечити збереження вантажу і він не має можливості негайно проїхати для проведення огляду, була помилково розцінена працівниками поліції як пасивні дії щодо ухилення від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння та підстава для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, що вимога працівників поліції до ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння до лікаря нарколога була висунута безпосередньо після його відмови вийти з транспортного засобу, а отже виключно з метою спонукання ОСОБА_1 вийти з автомобіля.

Оскільки за умов виявлення у особи ознак наркотичного сп`яніння висунута їй пропозиція пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння є вочевидь безпідставною, це дає підстави для висновку про штучність мотивів складання протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 625038, і, що дії поліцейських були спрямовані на досягнення іншої мети, ніж забезпечення безпеки дорожнього руху.

Суд враховує положення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), згідно яких у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Таким чином, аналіз вказаних доказів дає підстави стверджувати про недотримання поліцейськими вимог нормативних документів, які регламентують порядок виявлення та фіксації відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а також оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

При цьому, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, яке ставиться їй в вину, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282).

Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: ... юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

У відповідності до п. 4.1 вказаного рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Україна, давши згоду на обов`язковість міжнародного договору, зобов`язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов`язковими до застосування.

Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI;

У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

У відповідності до п. 4.1 вказаного рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, у зв`язку із недоведеності наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Допущені порушення вимог закону є безумовною підставою для закриття провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись стст. 7, 9, 40-1, 221, 247, 251, 252, 266, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі відносно притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 цього Кодексу за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки визначені Кодексом України про адміністративне правопорушення, з урахуванням норм статтею 287-291 даного Кодексу, і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.