Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №753/7160/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/7160/25

провадження № 2/753/407/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Маркєлової В.М.,

за участю секретаря судового засідання Шепко А.А.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки адвоката Хром`як Уляни Вікторівни,

відповідача ОСОБА_2 ,

представників відповідача - адвокатів Юрлагіної Валерії Валеріївни, Лагодіна Дениса Сергійовича,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні 24.06.2026 цивільну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та пені,

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та зменшення розміру пені,

В С Т А Н О В И В:

ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

09.04.2025 Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відповідача ОСОБА_2 про стягнення відкоригованої суми аліментів та пені.

Просить стягнути заборгованість за Договором між батьками про сплату аліментів від 13.06.2014 за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 у розмірі 2 459 631 гривня 44 копійки та пеню у розмірі 1 207 809 гривень 58 копійок. Позивачка подала заяву про зміну предмета позову та просить додатково стягнути заборгованість за Договором між батьками про сплату аліментів від 13.06.2014 за період з 01.01.2024 по 31.12.2025 у розмірі 1 427 432 гривні 21 копійка та пеню у розмірі 549 939 гривень 90 копійок.

Відповідач ОСОБА_2 подав зустрічний позов про звільнення від сплати заборгованості за аліментами за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 у розмірі 2 459 631 гривня 44 копійки та пені у розмірі 1 207 809 гривень 58 копійок. Відповідач подав заяву про зміну предмета зустрічного позову та просить додатково звільнити його від сплати заборгованості за період з 01.01.2024 по 31.12.2025 у розмірі 1 427 432 гривні 21 копійка та пені у розмірі 549 939 гривень 90 копійок.

Відповідач також просить зменшити розмір пені на 90 відсотків. Обґрунтовує зустрічні вимоги зміною сімейного та матеріального стану, наявністю великих боргових зобов`язань перед третіми особами, втратою бізнесу та народженням іншої дитини.

Позивачка заперечила проти зустрічного позову та заяв Відповідача. Позивачка вказує на відсутність істотних обставин для звільнення від сплати боргу. Зазначає про недобросовісну поведінку Відповідача, який є працездатним, є працюючим адвокатом, засновником юридичних осіб та отримує дохід. Відповідач відчужив частку квартири на користь матері 04.04.2025. Дружина Відповідача володіє автомобілем бізнес класу.

ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ У СПРАВІ.

Суд ухвалою від 10.04.2025 залишив позовну заяву без руху.

Суд ухвалою від 10.04.2025 частково задовольнив заяву Позивачки про забезпечення позову. Суд наклав арешт на грошові кошти Відповідача у розмірі 3 667 441 гривня 02 копійки.

Суд ухвалою від 16.04.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач 08.07.2025 подав зустрічну позовну заяву.

Суд ухвалою від 01.08.2025 прийняв зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом. Суд об`єднав вимоги в одне провадження та здійснив перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач 18.10.2025 та 23.10.2025 подав заяви про долучення додаткових доказів.

Відповідач 27.11.2025 подав клопотання про витребування доказів. Позивачка подала заяви про зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог.

Суд 24.06.2026 провів судове засідання з розгляду справи по суті за участю сторін та їхніх представників: заслухав пояснення учасників, дослідив матеріали справи та провів судові дебати, оголосивши перерву перед стадією ухвалення судового рішення - до 06.07.2026.

Вивчивши заяви сторін, дослідивши надані письмові докази, заслухавши пояснення сторін у відкритому судовому засіданні, суд вважає встановленими такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали Договір між батьками про сплату аліментів 13.06.2014.

Батько зобов`язався сплачувати матері щомісяця аліменти у розмірі 15 000 гривень на кожну дитину до досягнення кожною дитиною повноліття.

Сторони погодили, що в разі відхилення середнього обмінного курсу долару США до української гривні більш ніж на 10 відсотків порівняно з курсом на момент укладання цього Договору сума аліментів підлягає автоматичному коригуванню пропорційно такому збільшенню.

Закон (частина перша статті 196 Сімейного кодексу України) передбачає право одержувача аліментів на стягнення неустойки у розмірі 1 відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Проте Сторони під час укладення Договору скористалися своїм правом домовитися про інші умови і в пункті 6 закріпили значно менший розмір неустойки - 0,1 відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день. Відповідно, суд застосовує саме цю договірну ставку, яка не погіршує становище платника порівняно із законом.

Відповідач сплачував аліменти не в повному обсязі.

Суд також встановив, що старша донька сторін, ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 досягла повноліття. Відповідно до умов Договору, обов`язок Відповідача зі сплати аліментів на її утримання за цим правочином припинився з вказаної дати.

Суд детально перевірив наданий Позивачкою розрахунок за період з 01.01.2024 по 31.12.2025 та констатує, що нарахування аліментів на старшу доньку після 18.04.2024 правомірно не здійснювалося. Заявлена сума заборгованості у розмірі 1 427 432 гривні 21 копійка стосується утримання обох дітей до квітня 2024 року, та виключно утримання молодшої доньки, ОСОБА_4 , після цієї дати, що повністю відповідає умовам Договору

Відповідач не скористався своїм правом на спростування правильності здійсненого Позивачкою розрахунку.

Суд перевірив розрахунок сум заборгованості, наданий Позивачкою за два періоди, що заявлені в позові. При перевірці розрахунку заборгованості Суд враховує, що за умовами Договору сторони встановили базовий орієнтир для нарахування аліментів - курс долара США станом на день підписання правочину (13.06.2014). Суд перевірив застосовані Позивачкою у розрахунках офіційні курси НБУ у розрахункові періоди 2021-2025 років. Оскільки документально підтверджено, що зростання середнього обмінного курсу долара США протягом спірного періоду стабільно і суттєво перевищувало погоджений сторонами поріг у 10 відсотків, автоматичне пропорційне коригування базової суми аліментів, здійснене Позивачкою, є арифметично правильним та обґрунтованим, тому Суд вважає доведеним наступний розмір заборгованості зі сплати аліментів за Договором:

- за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 становить 2 459 631 гривню 44 копійки.

- за період з 01.01.2024 по 31.12.2025 становить 1 427 432 гривні 21 копійку.

Згідно застосованих Судом норм права:

«Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати» (частина перша статті 189 Сімейного кодексу України).

«Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними» (частина перша статті 181 Сімейного кодексу України).

Отже, Договір між батьками про сплату аліментів від 13.06.2014 є правовою підставою нарахування і сплати аліментів у цій справі. Договір укладений у письмовій формі і нотаріально посвідчений.

Відповідач просить суд звільнити його від сплати заборгованості за аліментами на підставі частини другої статті 197 Сімейного кодексу України. Відповідач посилається на істотне погіршення фінансового стану через наявність значних боргових зобов`язань перед третіми особами та втрату бізнесу.

Суд відхиляє ці доводи з огляду на таке.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 Сімейного кодексу України). Аліментні зобов`язання мають пріоритетний характер над цивільно-правовими боргами. Наявність виконавчих проваджень щодо стягнення боргу або тимчасові фінансові труднощі не звільняють батька від обов`язку утримувати власних неповнолітніх дітей. Відповідач є працездатною особою та кваліфікованим адвокатом, який здатний отримувати дохід.

Відповідач стверджує про зміну сімейного стану, а саме - народження доньки від іншого шлюбу та добровільне утримання пасинка. Суд не вважає ці обставини такими, що мають істотне значення для повного звільнення від боргу. Донька, ОСОБА_5 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто через п`ять днів після укладення Договору про сплату аліментів. Відповідач повністю усвідомлював свій сімейний стан під час підписання правочину. Зміна сімейного стану платника аліментів, зокрема, народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів чи звільнення від боргу. Батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Пасинок отримує аліменти від рідного батька за судовим рішенням.

Відповідач посилається на дострокове погашення кредитів у травні-червні 2014 року на загальну суму 151 308 доларів США. Ці доводи є безпідставними щодо звільнення від боргу за 2021-2023 роки. Погашення зазначених кредитів відбулося до укладення Договору між батьками про сплату аліментів від 13.06.2014. Відповідач добровільно взяв на себе зобов`язання щодо утримання дітей, чітко усвідомлюючи свій фінансовий стан після здійснення вказаних витрат.

Відповідач обґрунтовує свої вимоги фактом передачі часток у праві власності на квартиру на АДРЕСА_1 своїм донькам. Суд відхиляє цей аргумент. Той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно (частина перша статті 190 Сімейного кодексу України). Відповідач не укладав такого окремого нотаріально посвідченого договору про припинення права на аліменти. Договір між батьками про сплату аліментів від 13.06.2014 також не містить умов про припинення чи зменшення аліментних зобов`язань у зв`язку з передачею нерухомості.

Відповідач вказує на відсутність власного житла та необхідність догляду за батьками пенсійного віку. Ці обставини не свідчать про об`єктивну неможливість сплати аліментів. Позивачка зазначає про умисне відчуження Відповідачем 04.04.2025 частки квартири на АДРЕСА_2 на користь матері та відчуження частки квартири на вулиці Урлівській на користь теперішньої дружини. Суд зазначає, що відчуження частки квартири на вулиці Урлівській відбулося у 2017 році, до виникнення заборгованості за аліментами, тому ці ції Відповідача не можуть свідчити про його недобросовісність і умисність дій з несплати аліментів. Водночас відчуження Відповідачем частки квартири на АДРЕСА_2 відбулося 04.04.2025. Відповідач володів часткою квартири на АДРЕСА_2 та добровільно, усвідомлюючи наслідки своїх дій, відчужив її на користь матері за договором дарування 04.04.2025, тому доводи відповідача про його скрутне матеріальне становище у зв`язку з відсутністю власного житла Суд відхиляє. Факт добровільного надання матеріальної допомоги власним батькам не знімає з Відповідача обов`язку з утримання власних неповнолітніх дітей.

Відповідач стверджує, що він частково фінансував утримання дітей та перераховував кошти безпосередньо на банківський рахунок доньки. Суд відхиляє ці доводи як такі, що не підтверджують виконання Відповідачем Договору. Сторони погодили, що аліменти перераховуються на рахунок матері. Переказ незначних сум на рахунок дитини із призначенням платежу «переказ власних коштів» не звільняє Відповідача від відповідальності за несплату погодженого розміру аліментів та виникнення боргу за Договором.

Відповідач стверджує, що Позивачка продала квартиру за 2 532 000 гривень та придбала новий автомобіль Toyota RAV4, тому не потребує допомоги в утриманні дітей. Суд відхиляє ці доводи Відповідача. Наявність у Позивачки майна та доходу не звільняє Відповідача від обов`язку виконувати умови підписаного ним Договору щодо утримання власних дітей. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 Сімейного кодексу України). Договір між батьками про сплату аліментів є дійсним та обов`язковим для виконання Відповідача незалежно від фінансового стану Позивачки.

ОЦІНКА СУДОМ ДОКАЗІВ СТОРІН.

Позивачка надала копії свідоцтв про народження дітей, рішення суду про розірвання шлюбу від 14.08.2014 та Договір між батьками про сплату аліментів від 13.06.2014. Ці докази підтверджують факт наявності у Відповідача обов`язку з утримання дітей та встановлюють розмір і порядок такої сплати. Відповідач не оспорює дійсність цих доказів, тому вони є належними, допустимими та достовірними.

Позивачка подала розрахунки заборгованості по аліментах та розрахунки пені. Позивачка підтвердила свої розрахунки банківськими виписками по карткових рахунках за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 та платіжними інструкціями. Суд вважає банківські виписки достовірними та достатніми доказами для встановлення фактичних сум, сплачених Відповідачем, та визначення періоду прострочення.

Позивачка долучила договір та квитанції зі школи. Суд приймає ці докази як достовірні для підтвердження обсягу реальних потреб неповнолітніх дітей. Вартість навчання однієї доньки за один навчальний рік становить 165 000 гривень згідно з договором № 94 від 13.08.2025. Вказані докази спростовують твердження Відповідача про забезпечення ним достатнього рівня утримання дітей частковими платежами.

Аналізуючи доводи Позивачки щодо недобросовісної поведінки Відповідача та майнового стану його сім`ї (зокрема, щодо придбання Відповідачем у 2021 році автомобіля LEXUS ES 250 та наявності у його дружини автомобіля AUDI Q7), Суд встановив таке.

Згідно з офіційною відповіддю Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС від 26.08.2025 (№ 31/28/17/2907-аз-2967-2025), транспортний засіб марки AUDI Q7, 2018 року випуску (ДНЗ НОМЕР_1 ), зареєстрований за дружиною Відповідача, ОСОБА_6 , при цьому будь-які обмеження на здійснення реєстраційних дій щодо нього відсутні.

Натомість Суд встановив, що 29.12.2021 в заставу був переданий саме автомобіль Відповідача LEXUS ES 250, 2019 року випуску (ДНЗ НОМЕР_2 ). Вказане підтверджується Договором застави транспортного засобу, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Євтушок І.О. (реєстровий №2867), та Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Цей договір застави був укладений Відповідачем з метою забезпечення виконання його особистих зобов`язань за договором позики №К291221-1.

Наявність у сім`ї Відповідача цінного рухомого майна бізнес-класу (AUDI Q7), яке не обтяжене заставними зобов`язаннями, свідчить про спроможність сім`ї акумулювати значні кошти, що спростовує доводи Відповідача про його вкрай скрутне матеріальне становище та об`єктивну неможливість сплачувати аліменти на утримання власних дітей.

Позивачка посилається на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідач відчужив 04.04.2025 свою частку у квартирі на АДРЕСА_2 на користь матері за договором дарування. Суд бере до уваги, що відчуження Відповідачем частки квартири на АДРЕСА_2 відбулося 04.04.2025, тобто всього за кілька днів до звернення Позивачки до суду із цим позовом 09.04.2025. Той факт, що Відповідач добровільно та безоплатно позбувся цінного ліквідного майна за договором дарування у період наявності значної заборгованості за аліментами, повністю нівелює його доводи про неможливість сплати боргу через скрутне матеріальне становище та відсутність власного житла. Вказані дії Відповідача свідчать про те, що його фінансові складнощі є частково результатом його власних цілеспрямованих дій щодо розпорядження активами.

Надані Позивачкою докази у їх сукупності є достатніми для повного та всебічного встановлення обставин щодо розміру заборгованості, наявності вини Відповідача у її виникненні та відсутності істотних обставин для звільнення його від сплати боргу.

Відповідач надав суду довідки АКБ «Райффайзенбанк Україна» від 21.05.2014 та АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» від 22.05.2014 про дострокове погашення кредитних зобов`язань на суму 91 308 доларів США 27 центів та 60 000 доларів США відповідно. Суд визнає ці письмові докази достовірними, однак неналежними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 Цивільного процесуального кодексу України). Зазначені документи підтверджують обставини, які виникли до укладення Договору між батьками про сплату аліментів від 13.06.2014. Ці докази не мають жодного юридичного зв`язку з причинами виникнення заборгованості у 2021-2023 роках та не підтверджують скрутний матеріальний стан Відповідача у вказаний період.

Відповідач долучив копію Договору про визначення часток в праві спільної власності та копію Договору дарування частини квартири від 24.06.2014. Суд визнає ці докази достовірними та допустимими, проте недостатніми для доведення факту припинення чи зменшення аліментних зобов`язань. Договір дарування не містить умов щодо зарахування вартості нерухомості в рахунок майбутніх аліментів і не замінює собою спеціального договору про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно, передбаченого нормами Сімейного кодексу України.

Позивачка зазначає, що Відповідач є засновником діючих юридичних осіб та отримав 1 406 615 гривень доходу як самозайнята особа у 2023 році.

Суд встановив з матеріалів справи інше. Адвокатське бюро «Кауфманн» Валентина Загарія та Адвокатське бюро «Спенсер Легіс» Валентина Загарія не здійснювали господарської діяльності з моменту створення. Діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Спенсерс» фактично заблокована у зв`язку з накладенням арешту на майно та рахунки приватним виконавцем 23.09.2025. Отриманий Відповідачем у 2023 році дохід у розмірі 37 310 доларів США був повністю використаний на погашення особистих боргових зобов`язань за договором позики № К291221-1.

Відповідач подав як докази наявності боргів копію рішення Донецького обласного постійно діючого третейського суду від 20.09.2023 про стягнення з нього 26 358 550 гривень 04 копійки та копії постанов приватного виконавця Юрченка В.Я. від 03.07.2025 і 23.09.2025 про відкриття виконавчих проваджень і накладення арештів. Суд приймає ці офіційні письмові докази як належні та достовірні на підтвердження наявності у боржника цивільно-правових зобов`язань перед третіми особами. Водночас суд оцінює їх критично в аспекті вимог про звільнення від сплати заборгованості за аліментними платежами. Наявність боргів не звільняє батька від пріоритетного виконання аліментного обов`язку перед дітьми та не є безумовною обставиною, що має істотне значення для повного звільнення від боргу у розумінні норм сімейного законодавства.

Окрім того, докази про доходи ОСОБА_2 , додані до листа Головного управління ДПС у м. Києві, який надійшов до суду 07.10.2025 року (на виконання ухвали суду від 03.09.2025 року), містять розгорнуту інформацію про його фінансові надходження з різних джерел.

Додані до листа ДПС у вигляді таблиці відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків розкривають детальну структуру доходів ОСОБА_2 за період з січня 2024 року по серпень 2025 року, зокрема, такі надходження:

Заробітна плата в Українському державному університеті імені Михайла Драгоманова:

Починаючи з лютого 2024 року по травень 2025 року відповідач систематично щомісяця отримував заробітну плату в розмірі 7 420,91 грн.

У лютому 2025 року від цього ж закладу зафіксовано надходження у розмірі 28 500,00 грн.

У червні 2025 року від університету нараховано 21 088,83 грн.

Доходи від пов`язаних юридичних осіб та адвокатських бюро:

У січні 2024 року ТОВ «ЮРИДИЧНА ФІРМА «СПЕНСЕРС» виплатило йому 6 800,00 грн.

У травні 2025 року від АБ «СПЕНСЕР ЛІГАЛ» ВАЛЕНТИНА ЗАГАРІЯ» відповідач отримав дохід, виплачений як самозайнятій особі, у розмірі 115 000,00 грн.

.У червні 2025 року від цього ж АБ «СПЕНСЕР ЛІГАЛ» ВАЛЕНТИНА ЗАГАРІЯ» надійшло ще 146 700,00 грн доходу.

Поворотна фінансова допомога:

У березні 2025 року від АБ «СПЕНСЕР ЛЕГІС» ВАЛЕНТИНА ЗАГАРІЯ» відповідачу перераховано 50 000,00 грн із класифікацією платежу як «сума поворотної фін. допомоги».

Позивачка ( ОСОБА_1 ) вказує, що ці офіційні дані ДПС беззаперечно підтверджують наявність у відповідача високих та стабільних доходів, що повністю спростовує його заяви про скрутне матеріальне становище та доводить факт умисного ухилення від сплати аліментів

Вона також наголошує, що отримуючи такі значні суми (зокрема понад 1,4 млн грн у 2023 році), відповідач мав змогу гасити свої приватні боргові зобов`язання (сплативши кредитору 28 000 доларів США готівкою у березні та травні 2023 року), але при цьому ігнорував обов`язок з утримання власних неповнолітніх дітей.

Відповідач ( ОСОБА_2 ) натомість стверджує, що більша частина доходу самозайнятої особи за 2023 рік (ті самі 37 310 доларів США) була вимушено витрачена ним саме на погашення старих боргів перед третіми особами за договором позики

Відповідач також зазначав суду, що його єдиним стабільним доходом тривалий час була лише заробітна плата в університеті Драгоманова (7 420,91 грн), але він був позбавлений і цього джерела, оскільки 30 червня 2025 року його було звільнено з посади асистента кафедри

Щодо адвокатських бюро він стверджував, що вони є збитковими і він як їх засновник не отримує там жодної винагороди

Однак, інформація з реєстрів ДПС про виплати йому від АБ «СПЕНСЕР ЛІГАЛ» 115 000 грн у травні та 146 700 грн у червні 2025 року документально спростовує це твердження.

Відповідач долучив накази про припинення адвокатських бюро, фінансову звітність АБ «Кауфманн» за 2022 рік та АБ «Спенсер Легіс» за 2021 рік, а також довідку Пенсійного фонду України за формою ОК-7.

Суд оцінює ці докази у сукупності з інформацією Головного управління ДПС у м. Києві від 07.10.2025, яка підтверджує отримання Відповідачем доходу від незалежної професійної діяльності у розмірі 1 406 615 гривень у 2023 році. Надані Відповідачем докази втрати доходу від окремих юридичних осіб є недостатніми для доведення факту його абсолютної неплатоспроможності, оскільки Відповідач продовжує отримувати значні доходи як самозайнята особа та здійснює погашення інших кредитів (зокрема 28 000 доларів США за розписками від 28.03.2023 та 02.05.2023), що спростовує його доводи про неможливість сплати аліментів на дітей за Договором, укладеним з Позивачкою.

Відповідач надав платіжні інструкції щодо перерахування грошових коштів на загальну суму 468 209 гривень у період з 01.01.2021 по 31.12.2023. Суд визнає ці докази достовірними щодо факту переказу коштів на картку дитини. Проте, здійснення переказів всупереч умовам Договору безпосередньо дитині, із призначенням платежу «переказ власних коштів», є неприпустимою односторонньою зміною умов нотаріально посвідченого правочину і не замінює і не припиняє його безумовного обов`язку сплачувати фіксовані аліменти на рахунок матері, яка є їх законним розпорядником в інтересах дітей.

Відповідач подав копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 від 18.06.2014 та копію шлюбного договору з ОСОБА_6 від 06.03.2021. Суд визнає ці письмові докази достовірними на підтвердження факту зміни сімейного стану. Однак вони є недостатніми для звільнення Відповідача від сплати аліментного боргу. Батьки не мають права компенсувати утримання однієї дитини за рахунок обмеження прав іншої, а народження дитини від іншого шлюбу через п`ять днів після укладення Договору свідчить про те, що Відповідач свідомо приймав на себе аліментні зобов`язання, усвідомлюючи свій реальний сімейний стан.

Щодо стягнення та зменшення розміру пені суд дійшов таких висновків.

«У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості» (частина перша статті 196 Сімейного кодексу України).

Сторони передбачили у пункті 6 Договору неустойку у розмірі 0,1 відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

«Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення» (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.11.2021 у справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20)).

Стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти (постанова Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 711/2765/21).

Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника (постанова Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 334/7702/16).

Відповідач не довів відсутність своєї вини у виникненні заборгованості. Проте Відповідач заявив вимогу про зменшення розміру пені на 90 відсотків. Позивачка заперечує проти цього, вказуючи, що такий надмірний відсоток зменшення нівелює превентивну та штрафну функцію неустойки.

Суд частково відхиляє цей довід Позивачки, керуючись наступним.

«Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів» (частина друга статті 196 Сімейного кодексу України).

Хоча наявність цивільно-правових боргів у розмірі понад 26 млн грн та народження іншої дитини не звільняють Відповідача від його пріоритетного основного обов`язку зі сплати аліментів, суд бере ці обставини до уваги при оцінці пропорційності нарахованої санкції. Загальний розмір пені, заявлений Позивачкою, складає 1 757 749 гривень 48 копійок. Стягнення неустойки у такому надмірному розмірі в умовах наявності інших майнових зобов`язань матиме явно каральний, а не компенсаційний характер, та може призвести до неможливості виконання Відповідачем як цього судового рішення, так і поточного утримання дітей. Зважаючи на баланс інтересів сторін, принцип розумності та необхідність уникнення покладання надмірного фінансового тягаря на Відповідача, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені на 50 відсотків - до 878 874 гривень 74 копійок.

Щодо заходів забезпечення позову у цій справі.

Відповідно до вимог ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Враховуючи, що Суд ухвалою від 10.04.2025 частково задовольнив заяву Позивачки про забезпечення позову і наклав арешт на грошові кошти Відповідача у розмірі 3 667 441 гривня 02 копійки. Ці заходи забезпечення позову - у зв`язку з частковим задоволенням вимог позову - продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Оскільки рішення ухвалюється на користь позивачки, а позивачі за подання позовів про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд відповідно до вимог ст. 141, 142 ЦПК України стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 12 782 гривні 76 копійок - пропорційно розміру задоволених вимог позову.

Керуючись нормами ст. 133, 141, 142, 259, 263, 265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, 196 СК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та пені задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 :

- заборгованість зі сплати аліментів за Договором між батьками про сплату аліментів від 13.06.2014 за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 у розмірі 2 459 631 гривня 44 копійки;

- заборгованість зі сплати аліментів за Договором між батьками про сплату аліментів від 13.06.2014 за період з 01.01.2024 по 31.12.2025 у розмірі 1 427 432 гривні 21 копійка;

- пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 878 874 гривні 74 копійки,

разом до стягнення - 4 765 938 (чотири мільйони сімсот шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот тридцять вісім) гривень 39 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 12 782 гривні 76 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та зменшення розміру пені задовольнити частково.

У задоволенні зустрічних позовних вимог про звільнення від сплати заборгованості за аліментами відмовити.

Зменшити на 50 відсотків розмір пені, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 за Договором між батьками про сплату аліментів від 13.06.2014.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (підписання).

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи - 06.07.2026, суд підписує рішення без його проголошення. Дата складення повного судового рішення - 28.07.2026.

Суддя В.М. Маркєлова