Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №953/2388/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/2388/26

н/п 2/953/2313/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Дяченка О.М.,

секретаря судового засідання - Засєєвої С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Косінцев Костянтин Вікторович звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та моральної шкоди.

В обгрунтування позову зазначається, що 04.05.2025 в м. Харкові по Харківському шосе ОСОБА_2 керуючи велосипедом не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 . Внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження з матеріальним збитком. Відповідача визнано винним у скоєнні ДТП постановою Київського районного суду м. Харкова від 07.07.2025. Внаслідок ДТП було значно пошкоджено автомобіль «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 . Згідно висновку експерта щодо вартості матеріального збитку № 11567 від 10.09.2025, така вартість складає 47 626,98 грн, а вартість відновлювального ремонту складає 91 544,70 грн. Окремо позивач поніс витрати з оцінки вартості збитку у розмірі 6 615,65 грн, що підтверджується договором, рахунком та актом виконаних робіт від 10.09.2025, квитанцією та поштовими витратами з повідомлення відповідача про проведення експертного дослідження. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна. Позивач є фізичною особою-підприємцем та вимушений постійно їздити до різних віддалених куточків країни з метою виконання своїх обов`язків. Розмір душевних страждань Позивача і страждань його родини оцінюється Позивачем в 10 000,00 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, представник позивача надав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заяв про відкладення розгляду справи не надходило. В матеріалах справи наявні докази належного повідомлення відповідача, зокрема, поштові конверти з відміткою про повернення "адресат відсутній за вказаною адресою", що згідно з усталеною практикою Верховного Суду вважається належним повідомленням.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, та те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Відповідно до протокольної ухвали суду від 21.07.2026, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд розглядає справу за відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 18.08.2023, автомобіль Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_1 , належить ОСОБА_1 (а.с. 9-10).

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 04.07.2025 (справа

№ 953/5281/25, н/п 3/953/1724/25) на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн 00 коп на користь держави за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Вказана постанова набрала законної сили 15.07.2025 (а.с. 11-12).

Змістом постанови Київського районного суду м. Харкова від 04.07.2025 (справа

№ 953/5281/25, н/п 3/953/1724/25) визначено: «Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №335392 від 19.05.2025, 04.05.2025 15:45 м.Харків, шосе Харківське 27 км. ОСОБА_2 , керуючи велосипедом, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не обрав безпечної швидкості руху та скоїв наїзд на автомобіль Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_1 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Події даної дорожньо-транспортної пригоди відбулися в результаті порушення п.12.1, 2.3.б Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_2 . Дії ОСОБА_2 особою, уповноваженою на складання адміністративного протоколу, кваліфіковано за ст.124 КУпАП.» (а.с. 11).

Відповідно до п. 1.1. Договору № 11567 від 30.07.2025, замовник ОСОБА_1 доручає, а виконавець Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України приймає на себе зобов`язання надати послуги з проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи (експертного транспортно-товарознавчого дослідження) № 11567 (далі - послуги) у порядку та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник – оплатити вартість цих послуг (а.с. 13).

Сплата послуг за проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи № 11567 згідно рахунку № 1635 від 08.08.2025 на суму 6 615,65 грн (а.с. 16), підтверджується платіжною інструкцією від 08.09.2025 (а.с. 18).

На підтвердження позовних вимог, позивачем надано копію висновку експерта № 11567 від 10.09.2025 з додатками до нього (а.с. 22-30).

За результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження за заявою ОСОБА_1 зроблено висновок експерта № 11567, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулась 04.05.2025, становить 47 626,98 грн (а.с. 25 зв.с.).

Згідно ремонтної калькуляції № 11567 від 10.09.2025, що є додатком № 1 до висновку експерта, вартість ремонту складає 91 544,70 грн (а.с. 29 зв.с.).

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Таким чином, судом встановлено, що в наслідок неправомірних дій відповідача, позивачу було завдано майнової шкоди, збитків, які знаходяться в безпосередньому причинному зв`язку зі вказаними діями відповідача.

Частиною першою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у повному обсязі на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

З огляду на викладене, суд встановив, що матеріальний збиток завданий позивачу як власнику транспортного засобу Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_1 , становить 91 544,70 гривень.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок ДТП суму, що становить 91 544,70 грн.

Щодо стягнення моральної шкоди

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (п. 1 ч. 2 ст.1167 ЦК України).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 1 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)).

Грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)).

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14 (провадження № 14-538цс19)).

Позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10 000,00 гривень.

Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Суд погоджується, що внаслідок ДТП і пошкодження транспортного засобу позивача, йому була спричинена моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню, однак суд не може погодитись з заявленим розміром такої.

Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню, суд враховує, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу внаслідок ДТП позивач мав певні порушення усталеного способу життя, беручи до уваги психологічно-травмуючий фактор (неправомірних дій відповідача), користуючись принципами розумності, співмірності та справедливості, суд дійшов висновку, що розмір моральної шкоди слід визначити у сумі 3000,00 гривень, що буде достатнім для розумного задоволення потреб позивача та не призведе до його безпідставного збагачення.

Щодо стягнення судових витрат

Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 1, 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено судом, сплата послуг за проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи № 11567 згідно рахунку № 1635 від 08.08.2025 на суму 6 615,65 грн (а.с. 16), підтверджується платіжною інструкцією від 08.09.2025 (а.с. 18), відтак підлягає стягненню з відповідача на корить позивача.

Що стосується поштових витрат з повідомлення відповідача про час та місце проведення експертного дослідження у сумі 91,50 грн, останні підтверджені фіскальними чеками № 57 від 30.07.2025, № 75 від 08.09.2025, № 56 від 30.07.2025 (а.с. 20), а отже також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в порядку ст. 141 ЦПК України.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом і суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представником позивача ОСОБА_1 є адвокат Косінцев Костянтин Вікторович на підставі ордеру серії АХ № 1272932.

Постановою ВС України від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 визначено, що гонорар адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не потребує надання детального опису робіт.

На підтвердження факту понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн, останнім надано квитанцію № 4РЕ3-07РС-ТНН9-М5В8 від 08.12.2025 на суму 20 000,00 грн (відправник: ОСОБА_1 , одержувач: Костянтин Косінцев, призначення платежу: переказ особистих коштів за послуги адвоката).

Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи, та пропорційності до розміру задоволених позовних вимог.

Оцінюючи співмірність послуг категоріям складності справи, ціни позову, обсягом наданих послуг, суд враховує, що предметом позову є відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача становить 94 554,70 грн (91 544,70 грн – відшкодування матеріальних збитків в якості вартості відновлювального ремонту та 3 000,00 грн – моральна шкода), справа відноситься до справ незначної складності з типовим предметом позову.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що сума у розмірі 20 000,00 грн в якості судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою під час розгляду справи в Київському районному суді міста Харкова, яку просить стягнути позивач з відповідача не є пропорційною та розумною.

Суд зазначає, що сума у розмірі 2 500,00 грн в якості судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою під час розгляду справи в Київському районному суді міста Харкова, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, буде відповідати пропорційності розміру задоволених позовних вимог, є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Ураховуючи, що позивач, відповідно до положень п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за позовну вимогу майнового характеру у розмірі 1 331,20 грн та враховуючи часткове задоволення позовних вимог в частині вимоги немайнового характеру на 33,33% (10 000,00 х 100 : 3 000,00) від заявленої до стягнення суми, то судовий збір який підлягає стягненню з відповідача становить 399,36 грн (1 331,20 х 33,33 %), а загалом 1 730,56 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 223, 265, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, яка заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 91 544,70 грн та моральну шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 3 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати з експертної оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 6 615,65 грн, поштові витрати у розмірі 91,50 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 730,56 грн на користь держави.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 27.07.2026.

Суддя О.М. Дяченко