Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №591/4965/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/4965/26 Провадження № 3/591/1250/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року м. Суми

Суддя Зарічного районного суду міста Суми Косар А. І.

за участю

представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвоката Скородєд С. І.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Суми матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли

відуправління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України

пропритягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП

стосовно ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство: України, місце проживання: АДРЕСА_1 , військовослужбовець і установила,

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 650099 від 25.04.2026, 25.04.2026 о 22 год. 35 хв. м. Суми вул. Харківська, 32 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом DAF XF530FTT д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом TAD Classic 45-3 д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись по проїзній частині був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, закріпив вантаж неналежним чином, внаслідок чого допустив наїзд на повітряну лінію електромережі, що призвело до її обриву, чим завдано матеріальних збитків. Після цього не попередив органи Національної поліції та поїхав з місця пригоди. У ході розшукових заходів водій був розшуканий та встановлений, чим порушив п.2.10 а ПДР – залишення водієм транспортного засобу місця пригоди.

Дії ОСОБА_1 поліцейський уповноваженого підрозділу поліції кваліфікував за ст. 122-4 КУпАП.

20.07.2026 адвокат Скородєд С. І., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення, мотивуючи тим, що:

ним отримано від Сумської міської ради відеозапис з камери зовнішнього спостереження “Безпечне місто“, на яких о 22:15 год. зафіксований сам момент руху вантажного автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та подальшого контактування вантажу, який знаходився в задній частині напівпричепу, а саме стрілою трактор-екскаватора, з лінією тролейбусною, що призвело до її обриву. При цьому автомобіль під час повороту ліворуч постійно рухається з невеликою швидкістю. Враховуючи довжину автомобіля з напівпричепом, водій ОСОБА_1 не відчув, що сталося згадане контактування стріли трактор-екскаватора з лінією тролейбусною, тому його подальший рух не можна розцінювати як залишення ДТП. Тим більше, що залишення місця ДТП здійснюється з прямим умислом.

Також не має порушень п. 22.2 ПДР в діях водія ОСОБА_1 , оскільки в цьому пункті йдеться саме про надійність кріплення вантажу щоб запобігти його падінню і тим самим створенню перешкод іншим учасникам руху. Жодних з цих обставин в даному випадку не відбулося.

Мова може йти про перевищення норми по висоті вантажу над рівнем дорожнього покриття, яке не повинно перевищувати, відповідно до п. 22.5 – висоти 4 метри.

Крім того, слід звертає увагу на те, що тролейбусна лінія на перехресті вул. Харківська та проспекту Свободи знаходиться досить низько до дорожнього покриття.

Відповідно до п. 8.1.10 ДБН В.2.3.-18:2007” Трамвайні та тролейбусні лінії. Загальні вимоги до проєктування“ - висота розташування контактних проводів трамвая чи тролейбуса на рівні головок рейок чи дорожнього покриття в будь-якому місці прольоту в найгіршому розрахунковому режимі не повинна бути менше ніж 5.2 м…

Водій ОСОБА_1 проїхав по вул. Харківській з боку с. Токарі, його маршрут пролягав через перехрестя з іншими вулицями, де також розташовані перетини таких ліній і це не призвело до їх пошкодження, і подальшому під час руху вже на виїзді з м. Суми через вул. Роменську також жодних тролейбусних ліній не пошкоджено.

Такі обставини вказують на те, що тролейбусна лінія на зазначеному перехресті розташована нижче від встановленої норми, і саме ця обставина стала причиною того, що стрілою трактор-екскаватора її зачепило.

У судове засідання, призначене на 22.07.2026, ОСОБА_1 не з`явився, повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення судового засідання не надійшло. Виходячи з положень ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за 122-4 цього Кодексу при розгляді справи про адміністративне правопорушення не є обов`язковою.

Зважаючи на положення ст. 268 КК України, неявка ОСОБА_1 видається такою, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні адвокат Скородєд С. І. в інтересах ОСОБА_1 клопотання своє підтримав з наведених у ньому підстав. ОСОБА_1 не допускав порушень ПДР, що підтверджується наявним в матеріалах справи відеоматеріалом та Державними будівельними нормами В.2.3-18:2007.

Дослідивши наявні докази, зокрема і ті, що надійшли від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд (суддя) доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Виходячи зі змісту ст. 7, 254, 279 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушення в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який і є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 245 КУпАП є своєчасне, повне, всебічне з`ясування обставин справи, її вирішення у точній відповідності до закону.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 251 КУпАП).

У силу Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди України застосовують пр. розгляді справ Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі “Кобець проти України” (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі “Авшар проти Туреччини” (Avsar v. Turkey, п. 282) зазначається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (справа “Коробов проти України” № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування “поза розумним сумнівом” (рішення від 18.01.1978 у справі “Ірландія проти Сполученого Королівства” (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Суб`єктивна сторона правопорушення за ст. 122-4 КУпАП характеризується умисною формою вини. Водій повинен усвідомлювати, що став учасником ДТП, та мати намір приховати цей факт або ухилитися від обов`язків.

Враховуючи габарити та масу транспортного засобу DAF, темну пору доби (22 год. 35 хв.), а також відсутність фактів падіння чи волочіння вантажу, водій ОСОБА_1 об`єктивно не міг відчути чи зафіксувати момент зачеплення провисаючого дроту електромережі верхньою точкою автопоїзда або вантажу.

Сама по собі подія зачеплення повітряної лінії електромережі великогабаритним транспортним засобом DAF XF530FTT із напівпричепом TAD Classic 45-3 свідчить про ймовірне недотримання безпечних габаритів за висотою (що регулюється іншими пунктами ПДР, зокрема п. 22.5, який водієві не інкримінується) або про провисання лінії електромережі нижче встановлених державними стандартами норм, що виключає вину водія у контексті порушення саме правил кріплення вантажу.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, схему місця події, відеоматеріал, Державні будівельні норми В.2.3-18:2007, судом встановлено, що обставини, викладені в протоколі не знайшли свого підтвердження. Відсутнє підтвердження вчинення водієм умисних дій на приховання протиправних дій. Будь-які заміри дотримання висоти розташування контактних проводів тролейбуса над рівнем головок рейок чи дорожнього покриття в місті пориву тролейбусної лінії не було проведено. Доводи сторони захисту матеріалами адміністративної справи не спростовуються.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Інші належні докази відсутні в матеріалах справи.

Суд, зберігаючи безсторонність позбавлений можливості самостійно збирати докази на користь будь- якої із сторін провадження.

Отже, матеріалами справи поза розумним сумнівом не доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

Відповідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Пунктом 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи те, що суддя розглядає справу про вчинення адміністративного правопорушення в межах і на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, складеного уповноваженими органами, а належні і достатні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, відсутні, провадження у справі підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Крім того, суд зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм "м`якого права", наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть "проміжні" процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.

По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.

Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі

Судовий збір не підлягає стягненню з особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з встановленням обставин, визначених п. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись статтями 247, 283, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

Постановив:

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд міста Суми протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя А. І. Косар