Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №128/1744/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 128/1744/26

Провадження № 2-а/127/184/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,

за участю: секретаря Бральчук Р.А.,

представника позивача Ковганич Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, закриття провадження у справі, -

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся із позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що на його думку, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ОСОБА_2 стосовно позивача за ч. 3 ст. 210 КУпАП, допущено грубі порушення норм КУпАП та спеціальних нормативно-правових актів.

Так, КМУ зобов`язав призовників, які досягли 27 років під час воєнного стану прибути на призовні дільниці ТЦК та СП для проходження ВЛК, що регламентовано поставою КМУ №92 від 01.02.2023 року, яка набрала чинності 02.02.2023 року. Оповіщення призовників, які досягли 27 років, їх прибуття на призовні дільниці, проведення їх медичного огляду, організація роботи призовних комісій, оформлення їх рішень та ведення обліково-призовної документації на призовників здійснюється відповідно до вимог Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом шляхом направлення виклику особи. Положення п.п. 1, 2, 7 п.1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних та резервістів, згідно з Додатком 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників. Військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року, не покладають на особу, яка досягла 27 річного віку обов`язок особисто прибути в семиденний строк із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного ТЦК та СП, який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.

19.05.2024 року набув чинності Закон України №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210 доповнено ч. 3, отже до 19.05.2024 року частини 3 ст. 210 КУпАП не існувало.

З 19.05.2024 року встановлено 60-денний строк уточнити громадянам України свої дані щодо виконання військового обов`язку, що включає виконання правил військового обліку, і одночасно введено норму, яка передбачає адміністративну відповідальність за невиконання цих правил.

Таким чином, позивач вважає, що не міг вчинити адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП в 2000 році, оскільки зміни до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та норма ч. 3 ст. 210 КУпАП введені в дію лише 19.05.2024 року, одночасно із вказівкою на 60-денний строк для уточнення своїх даних щодо військового обліку.

Крім того, позивач зазначає, що 04.04.2024 року прийнято у тексті Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» цифри і слова «27-річного віку» замінити цифрами і словами «25-річного віку». Тобто, після прийняття відповідних змін, вік військовозобов`язаного вважається з 25 років, але на момент коли позивач нібито мав обов`язок встати на військовий облік, граничний вік призовника був 27 років. Тому, позивач вважає, що порушень, які зазначені у постанові № 4598 від 29.07.2025 року, не існує, оскільки у позивача ніколи не було обов`язку вставати на військовий облік у 25 років.

Таким чином, на думку позивача, притягнення його до адміністративної відповідальності 28.07.2025 року за ч. 3 ст. 210 КУпАП погіршує його становище та не має ретроспективної дії. З моменту коли, як вважає відповідач, позивач начебто вчинив адміністративне правопорушення пройшло вже більше 20 років, а тому, на думку позивача. Розпочате провадження у справі про адміністративне правопорушення мало бути закрито за закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Отже, з огляду на те, що відсутні докази виклику для взяття позивача на облік військовозобов`язаних та вини позивача у не взятті його на військовий облік військовозобов`язаних, позивач вважає, що відповідач не довів порушення позивачем Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є додатком 2 Порядку щодо взяття на військовий облік військовозобов`язаних за обставин, викладених в оскаржуваній постанові.

Тому позивач звернувся з даним позовом до суду та просить скасувати винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 постанову № 4598 від 29.07.2025 року, про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн., та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.06.2026 року справу було прийнято до розгляду, відкрито провадження та роз`яснено, що відповідач має право подати суду відзив на позовну заяву.

Своїм правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, оскільки такий відзив, як й будь-які інші заяви та клопотання, від відповідача до суду не надходили. Тому, відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На виконання вимог ухвали суду, представником відповідача було надіслано суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та не погоджується з викладеними у позовній заяві обставинами та правовими підставами, а також вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України №2232-ХІІ в редакції станом на 24.05.2000 року, від призову на строкову військову службу в мирний час звільняються громадяни, зокрема ті, які до дня відправки на строкову військову службу досягли 25-річного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України №2232-ХІІ в редакції станом на 24.05.2000 року, громадяни, звільнені з військової служби, а також звільнені від призову на строкову військову службу зараховуються в запас.

Згідно з ч. 3 ст. 37 Закону України №2232-ХІІ в редакції станом на 24.05.2000 року, для постановки на військовий облік усі військовозобов`язані повинні у семиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів за місцем постійного або фактичного проживання.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , по досягненню 25-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_4 , не прибув до районного (міського) військового комісаріату за місцем постійного або фактичного місця проживання для взяття на військовий облік військовозобов`язаних.

22.02.2025 року другим відділом ІНФОРМАЦІЯ_5 в особі головного спеціаліста ОСОБА_4 було складено протокол №645 відносно гр. ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Об`єктивна сторона правопорушення не перебування позивача на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання у ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Протокол №645 містить підписи позивача про роз`яснення йому положень ст. 63 Конституції України, прав та обов`язків, передбачених ст. 268 КУпАП та підпис позивача про отримання ним другого примірника протоколу. У протоколі №645 вказано, що позивач порушив вимоги абз. 5 п. 10 ст. 1 Закону України №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу», що передбачає виконання правил військового обліку та п. 1, пп. 7 п. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних згідно з Додатком 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року.

Позивач не прибув до Р(М)ВК, пізніше ТЦК та СП, з 2000 року для взяття на військовий облік. Тому, на думку представник відповідача, позивачем вчинено триваюче правопорушення, яке тривало з 23.04.2021 року в особливий період і кваліфікувалось за ч. 2 ст. 210 КУпАП. 19.05.2024 року внесено зміни до КУпАП, згідно з якими було додано кваліфікуючий склад адміністративного правопорушення в особливий період внесено частину 3. Тому, на думку представника відповідача, з 19.05.2024 року по 22.07.2025 року триваюче порушення правил війсьвого обліку ОСОБА_1 має кваліфікуватися за ч. 3 ст. 210 КУпАП, яка застосовується у зв`язку з тим, що в Україні триває особливий період, регламентований Законом України «Про оборону України», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Особливий період в України розпочався з 18.03.2014 року відповідно до Указу Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію». Указом Президента від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан. Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію» було оголошено про загальну мобілізацію на території України.

Таким чином, як зазначає представник відповідача, позивач вчинив триваюче адміністративне правопорушення, а саме порушував правила військового обліку, що є не припустимим під час дії військового стану.

Будучи належним чином повідомленим, позивач не прибув на розгляд адміністративної справи та не надав заяв та клопотань щодо порядку розгляду. Під час складання протоколу №645 позивач надав клопотання про слухання справи за його відсутності.

На підставі доказів, які містяться у справі, начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 дійшов висновку про наявність складу правопорушення в діях позивача, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, було винесено постанову № 4598 про визнання гр. ОСОБА_5 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився та про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому його неявка не є перешкодою для розгляду справи на підставі матеріалів, що містяться у справі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані в їх обґрунтування докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За приписами ст. 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що відносно позивача 22.07.2025 року було складено протокол про адміністративне правопорушення №645 за ч. 3 ст. 210 КУпАП у зв`язку з тим, що позивач по досягненню 25-річного віку мав особисто прибути в семиденний строк із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного РТЦК та СП, який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік, чого не зробив.

29.07.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 було винесено постанову № 4598 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони №3 від 1.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 5.01.2024 року за №36/41381.

Відповідно до п. 1 Розділу ІІ наведеної вище Інструкції протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до положень ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 3 ст. 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період.

За змістом ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності.

Відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Пунктом 2 ч. 1 ст.37 Закону України №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції від 24.05.2000 року, яка діяла станом на 15.08.2000 року - день досягнення позивачем 25 років) було передбачено, що взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у районних (міських) військових комісаріатах підлягали громадяни України, які досягли граничного (36-річного) віку під час перебування на військовому обліку призовників.

Частиною шостою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції станом 24.05.2000 року) визначено, що Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, зобов`язані: прибувати за викликом військового комісаріату до призовних дільниць для приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою одержання військової спеціальності, призову на військову службу або на збори; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку.

З аналізу викладених норм убачається, що обов`язок прибути до призовних дільниць мав виконуватися виключно на підставі виклику військового комісаріату, попередньо доведеного до відома військовозобов`язаного.

Однак, стороною відповідача не надано суду жодних доказів вручення позивачу виклику (або викликів) до районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки протягом серпня 2000 року - липня 2025 року.

Докази, що свідчать про ігнорування позивачем викликів до військового комісаріату або до РТЦК та СП протягом серпня 2000 року - липня 2025 року у матеріалах справи відсутні, та будь-яких посилань на них при винесенні оскаржуваної постанови не має, що виключає вказівку відповідача на триваюче правопорушення.

Крім того, Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» до 19.05.2024 року не визначав строку виконання громадянами України військового обов`язку, зокрема і щодо виконання правил військового обліку. Проте з 19.05.2024 року в Законі №2232-ХІІ частина 10 статті 1 викладена в новій редакції та визначає, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Також, 19.05.2024 року з набранням чинності Закону №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», статтю 210 КУпАП було доповнено частиною 3, а сааме встановлено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період, тобто було посилено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Отже, до 19.05.2024 року норми ч. 3 ст. 210 КУпАП не існувало, а з 19.05.2024 року встановлено 60-денний строк уточнити громадянам України свої дані щодо виконання військового обов`язку, що включає виконання правил військового обліку, і одночасно введено норму, яка передбачає сувору адміністративну відповідальність за невиконання цих правил в умовах особливого періоду.

Згідно зі ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). За ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Особливий період діє в Україні з 17.03.2014 року, коли була оголошена перша хвиля часткової мобілізації у зв`язку з російською агресією проти України, та діє і зараз, про що також зазначив Верховний Суд у листі від 13.07.2018 року № 60-1543/0/2-18.

Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Частиною 2 статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності. Чинним законодавством заборонено притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо на момент подій адміністративна відповідальність не була передбачена певною нормою КУпАП, адже закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Отже, ОСОБА_1 не міг вчинити адміністративне правопорушення, яке передбачене за ч. 3 ст. 210 КУпАП 15 серпня 2000 року, бо норма ч. 3 ст.210 КУпАП введена в дію лише 19.05.2024 року, одночасно із вказівкою на 60-денний строк для уточнення своїх даних щодо військового обліку. Тому суд дійшов висновку, про відсутність події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, за яке позивача піддано стягненню у виді штрафу в розмірі 17000,00 гривень. Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП неможливе, бо закон, який погіршує становище, не має зворотної дії у часі. Крім того, згідно зі ст. 62 Конституції України всі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності. Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно позивача не могло бути розпочато, а розпочате підлягало закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному становищі відносно суб`єкта владних повноважень.

Дослідивши подані позивачем докази в сукупності, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП відповідачем не була доведена.

Відповідач діяв не на підставі закону, оскаржувана постанова незаконна і має бути скасована, а провадження закрите. Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, їх необхідно задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 139 КАС України, враховуючи задоволення позову слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору у розмірі 532,48 грн., що підтверджено документально.

Надміру сплачений позивачем, при зверненні з позовною заявою до суду в системі «Електронний суд», судовий збір у сумі 133,12 грн., відповідно до вимог ч. 3 ст. 4, п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», слід повернути позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19 Конституції України, ст. 4, 7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 7, 9, 122, 247, 251, 280, 283, 286, 294, 317, 317-1 КУпАП, ст.ст. 2, 4, 8, 9, 11, 72-77, 90, 121, 122, 139, 241-246, 250, 255, 286, 268-272, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, закриття провадження у справі - задовольнити.

Скасувати винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 постанову № 4598 від 29.07.2025 року, про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн., та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 532,48 грн. (п`ятсот тридцять дві гривні 48 коп.)

Повернути ОСОБА_1 надміру сплачений судовий збір за квитанцією №6978-1329-1807-9422 від 27.03.2026 року у сумі 133,12 грн. (сто тридцять три гривні 12 коп.), які були ним сплачені при подачі до Вінницького міського суду Вінницької області адміністративного позову до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Повний текст рішення суду складений 27.07.2026 року.

Суддя: