Вирок від 27 липня 2026 р. у справі №153/1418/26 — Ямпільський районний суд Вінницької області

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2026 р. Справа153/1418/26

Провадження1-кп/153/72/26-к

у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Могилів-Подільського району Вінницької області

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026025170000029 про обвинувачення ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Безводне Ямпільського району Вінницької області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , із повною загальною середньою освітою, не працюючого, інвалідності немає, одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей 13, 6 та 2 років, раніше не судимого, громадянина України,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_5 та її законного представника ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В :

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 до 06.07.2026 спільно проживав однією сім`єю з ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з ними проживала донька ОСОБА_6 – малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З огляду на викладене на указаних осіб поширюється дія п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Дізнанням установлено, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, пов`язане з домашнім насильством, за наступних обставин: 06.07.2026 близько 12:00 год. поряд з територією тваринницької ферми СТОВ «Нива», що розташована по вулиці Щасливій,132 в с.Безводне Могилів-Подільського району Вінницької області, між ОСОБА_3 та його колишньою співмешканкою ОСОБА_6 , на ґрунті тривалих не приязних відносин виникла словесна суперечка, в яку втрутилась малолітня ОСОБА_5 , через що у ОСОБА_3 виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень падчерці ОСОБА_5 . Так, реалізовуючи свій протиправний умисел 06.07.2026 близько 12:10 год. ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, під час того, як ОСОБА_5 намагалась припинити протиправні дії ОСОБА_3 , останній, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, правою рукою схопив за волосся ОСОБА_5 , потягнув на себе та коліном ноги наніс останній три удари в ділянку голови справа, де знаходився металевий затискач для волосся. В результаті вказаних протиправних дій ОСОБА_3 , малолітній ОСОБА_5 заподіяно тілесні ушкодження у виді різаної рани правої вушної раковини, які згідно висновку експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у скоєному визнав. Вказав, що дійсно він проживав біля двох років у цивільному шлюбі із ОСОБА_7 . Того дня, 06 липня 2026 року близько 12 години він розсердився і вдарив Аріну. Потім зрозумів, що вчинив не вірною. Запевняє, що все обдумав. Просить суд суворо не карати, запевнив, що більше такого не повториться. Просить призначити покарання у виді штрафу або громадських робіт.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає. Також судом роз`яснено учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Фактичні дані, які містяться в показаннях обвинуваченого, їх об`єктивна оцінка з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, передбачених ст.368 КПК України, дають підставу суду вважати про обґрунтованість пред`явленого органами досудового розслідування обвинувачення ОСОБА_3 про заподіяння 06.07.2026 потерпілій ОСОБА_5 умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Оцінюючи всі зібрані докази в їх сукупності, суд знаходить винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 встановленою, а його дії кваліфікує за ч.2 ст.125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного.

Щире каяття та визнання вини, у відповідності із ст.66 КК України, суд відносить до пом`якшуючих вину ОСОБА_3 обставин.

Вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, у відповідності до ст.67 КК України суд відносить до обтяжуючих вину ОСОБА_3 обставин.

При призначенні покарання судом також враховуються характеризуючі матеріали відносно ОСОБА_3 , а саме те, що він раніше не судимий, що підтверджується вимогою від 08.07.2026. На обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, що підтверджується листом від 13.07.2026. Посередньо характеризується за місцем проживання, що підтверджується довідкою-характеристикою від 10.07.2026 та інформацією від 10.07.2026. Наданий прокурором лист від 13.07.2026 суд не бере до уваги, оскільки він не підтверджує та не спростовує обставини справи.

Тому, із врахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, враховуючи думку сторони обвинувачення, а також думку потерпілої та її законного представника, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без ізоляції його від суспільства. Тому, вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 покарання у виді штрафу у розмірі, передбаченому санкцією ч.2 ст.125 КК України.

Призначаючи ОСОБА_3 зазначене вище покарання, суд виходить із того, що воно є достатнім для виправлення обвинуваченого, його перевиховання, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення, передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання. Що стосується покарання, яке було запропоновано стороною обвинувачення у виді громадських робіт на строк 240 годин, то суд вважає дане покарання занадто суворим.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 не застосовувався, клопотань про застосування відносно неї запобіжного заходу не заявлено.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлено.

Речові докази та судові витрати по кримінальному провадженню відповідно до обвинувального акту відсутні.

Керуючись ст.ст.349, 368-371, 373-374, 392-393, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот) гривень.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Ямпільський районний суд Вінницької області до Вінницького апеляційного суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий ОСОБА_1