Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №464/7007/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/7007/24 Головуючий у 1 інстанції: Тімченко О.В.

Провадження № 22-ц/811/1630/26 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Просто Мані» на ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 22 квітня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про відстрочення виконання судового рішення, –

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду із завою про відстрочення виконання судового рішення.

Заяву мотивувала тим, що на підставі постанови Львівського апеляційного суду від 21 листопада 2025 року вона зобов`язана сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Просто Мані» заборгованість, загальний розмір якої становить 527 232.75 грн.

Зазначала, що протягом останніх трьох років перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у зв`язку з чим була позбавлена можливості здійснювати повноцінну трудову діяльність та отримувати дохід.

Утримання дитини пов`язане із значними щомісячними витратами на харчування, одяг, медичне обслуговування, розвиток та навчання, що суттєво обмежує її фінансові можливості.

Крім того, внаслідок захворювання, підтвердженого висновком лікарсько-консультативної комісії, вона не здатна до самостійного обслуговування та потребує постійного стороннього догляду, тому фактично є непрацездатною.

Вказувала, що усвідомлює обов`язок виконання судового рішення повністю, однак незадовільний стан здоров`я, відсутність стабільного доходу та необхідність утримання малолітньої дитини, є об`єктивними обставинами, що унеможливлюють негайне та одноразове виконання судового рішення.

З наведених підстав просить відстрочити виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 травня 2025 року з урахуванням змін, внесених постановою Львівського апеляційного суду від 21 листопада 2025 року, у справі № 464/7007/24 на строк один рік, починаючи з дня постановлення судом відповідної ухвали.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 22 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Відстрочено виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 травня 2025 року, з урахуванням постанови Львівського апеляційного суду від 21 листопада 2025 року та постанови Верховного Суду від 06 березня 2026 року у справі № 464/7007/24 на строк один рік, починаючи з дня постановлення ухвали – 22 квітня 2026 року.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 22 квітня 2026 року оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Просто Мані».

В апеляційній скарзі покликається на те, що його представника не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду, що позбавило його можливості завчасно підготувати свої заперечення щодо доводів заяви.

У нього виникли сумніви щодо дійсності документів, наданих відповідачкою на підтвердження наявності у неї тяжкого захворювання, з огляду на те що вона проживає у місті Львові, а довідку ЛКК №21/26 від 13 березня 206 року та висновок № 21/26 від 13 березня 2026 року видано КНП «Ужгородський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», що знаходиться в іншій області на значній відстані від місця проживання відповідачки.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували скрутне фінансове становище відповідачки.

Незадовільний майновий стан та наявність на утриманні дітей не є підставою для відстрочення виконання рішення суду, оскільки при укладенні кредитного договору на умовах, зазначених у ньому, відповідачка повинна враховувати розмір своїх доходів та усвідомлювати, що на час дії кредитного договору у неї є зобов`язання щодо утримання дітей.

Крім того, судом не враховано, що відповідачка є фізичною особою-підприємцем, здійснює підприємницьку діяльність, а маючи заборгованість за кредитним договором, відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 4623686600:04:000:1761, площею 0.0493 га.

Надмірна тривалість виконання рішення суду, що набрало законної сили суперечить вимогам пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Навіть при відкритому виконавчому провадженні відповідачка має можливість встановити видаткові операції у сумі 17 294.00 грн, які не будуть стягуватися з неї, а відтак вона не залишиться без засобів існування, тому відсутні підстави для відстрочення виконання рішення суду.

Просить ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.

В судове засідання сторони не з`явилися, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи предмет спору, складність справи, а також необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, колегія суддів ухвалила проводити розгляд справи без участі сторін.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення – 28 липня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що незадовільний стан здоров`я заявниці та її скрутний майновий стан, а також утримання малолітньої дитини, ускладнюють виконання судового рішення, а відстрочення виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 травня 2025 року, з врахуванням постанови Львівського апеляційного суду від 21 листопада 2025 року та постанови Верховного Суду від 06 березня 2026 року, на строк один рік, починаючи з дня постановлення цієї ухвали, тобто з 22 квітня 2026 року забезпечить баланс інтересів боржника та стягувача та не створить істотних негативних наслідків.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції в повній мірі погодитися не може з наступних мотивів.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, суспільства і держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

Розділом VI ЦПК України врегульовані питання, пов`язані щ виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Відповідно до ч. 1 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 435 ЦПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 435 ЦПК України).

Перелік обставин, що можуть бути підставою для відстрочення чи розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, не є вичерпним.

Тлумачення положень вищезазначеної правової норми дає підстави для висновку про те, що питання відстрочення або розстрочення виконання рішення суду може бути розглянуто у виняткових випадках, що обумовлені об`єктивними ускладненнями при виконанні судового рішення.

Відстрочення виконання рішення суду – це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової, конкретної, більш пізньої, ніж первинна, дати, з настання якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин справи, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 435 ЦПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10.

Крім того, право сторони звернутися із заявою про відстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Тобто, вищезазначеними нормами визначено процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення суду, оскільки у процесі виконання можливе виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Судом встановлено, що у жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Просто Мані» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 09 травня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Просто Мані» задоволено частково

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Просто Мані» заборгованість за договором № 26-10-21-01-26/3509_LV про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, від 26 жовтня 2021 року у розмірі 334423,98 грн, що складається з: 315000 грн – сума заборгованості по тілу кредиту; 19423,98 грн – суми заборгованості по відсотках за користування кредитом.

Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Просто Мані» 5015,90 грн судового збору та 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Львівського апеляційного суду від 21 листопада 2025 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 06 березня 2026 року, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Просто Мані» задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 травня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Просто Мані» до ОСОБА_1 стягнення суми девальвації нарахованої на тіло кредиту та суми девальвації на нараховані відсотки – скасовано.

Ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Просто Мані» суму девальвації нарахованої на тіло кредиту – 175 579,11 грн, суму девальвації на нараховані відсотки - 7 213,76 грн, змінивши загальний розмір суми стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Просто Мані» з 334 423,98 грн до 517216,85 грн.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 травня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Просто Мані» 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу змінено, збільшивши розмір стягнення витрат на професійну правничу допомогу до 5000 грн.

В решті рішення залишено без змін.

Звертаючись із заявою про відстрочення виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 травня 2025 року у справі № 464/7007/24, з врахуванням змін, внесених постановою Львівського апеляційного суду від 21 листопада 2025 року, ОСОБА_1 обгрунтовує підстави для відстрочення незадовільним станом здоров`я та скрутним майновим станом.

Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 Ю виданим Сихівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального у правління Міністерства юстиції, підтверджується, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з довідкою № 21/26 від 13 березня 2026 року, наданою ЛКК КНП «Ужгородський міський центр первинної меливо-соціальної допомоги», ОСОБА_1 встановлено діагноз цукровий діабет II типу з незадовільним контролем, перебіг важкий, стадія декомпенсації. Діабетична полінейропатія. Діабетична ретинопатія, у зв`язку з чим за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду, нездатна до самообслуговування.

Висновком ЛКК КНП «Ужгородський міський центр первинної меливо-соціальної допомоги» № 21/26 від 13 березня 2026 року, дійним до 13 березня 2028 року, визначено потребу ОСОБА_1 в постійному сторонньому догляді.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (Форма ОК-5) ОСОБА_1 за 2025 рік отримала пенсію в загальному розмірі 98532.90 грн.

Встановивши, що розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Просто Мані» є значним, а після ухвалення постанови Львівського апеляційного суду від 21 листопада 2025 року, значно погіршився стан здоров`я заявниці, що спричинило необхідність додатково витрачати кошти на лікування, а також потребу у постійному сторонньому догляді за станом здоров`я, що впливає її можливість працевлаштування та отримання заробітку, врахувавши рішень її доходів, а також перебування на її утриманні малолітньої дитини, що в сукупності істотно ускладнює виконання судового рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відстрочення виконання судового рішення.

Однак, задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції помилково відстрочив виконання судового рішення на один рік, починаючи з дня постановлення оскаржуваної ухвали суду, тобто з 22 квітня 2026 року, що не відповідає вимогам частини п`ятої статті 435 ЦПК України.

Положення частини п`ятої статті 435 ЦПК України містить імперативну вимогу про неможливість відстрочення виконання судового рішення більше ніж на один рік з дня його ухвалення, яка не підлягає двоякому тлумаченню.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2024 року у справі № 824/50/22, від 25 жовтня 2024 року у справі №824/28/22, від 07 листопада 2024 року у справі № 824/111/22, від 06 лютого 2025 року у справі № 824/45/22.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 травня 2025 року, виконання якого просить відстрочити заявниця, змінено постановою Львівського апеляційного суду від 21 листопада 2025 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 06 березня 2026 року.

При цьому, ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії (виконання) постанови Львівського апеляційного суду від 21 листопада 2025 року.

Отже, судове рішення, на підставі якого стягується заборгованість, ухвалено саме 21 листопада 2025 року

Оскільки частиною 5 статті 435 ЦПК України передбачена можливість відстрочення виконання судового рішення на строк, не більше ніж на один рік з дня його ухвалення, судове рішення ухвалене 21 листопада 2025 року, то виконання цього рішення слід відстрочити на строк один рік, починаючи з 21 листопада 2025 року.

Враховуючи наведене, ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 22 квітня 2026 року слід змінити, відстрочивши виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 травня 2025 року з урахуванням змін, внесених постановою Львівського апеляційного суду від 21 листопада 2025 року, у справі № 464/7007/24 на строк один рік, починаючи з 21 листопада 2025 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Просто Мані» не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду, спростовуються довідкою про доставку судової повістки до його електронного кабінету (т. 2 а.с. 72).

Покликання апелянта на те, що при укладенні кредитного договору на умовах, зазначених у ньому, відповідачка повинна враховувати розмір своїх доходів не свідчить про відсутність підстав для відстрочення виконання рішення суду, оскільки виконання рішення суду ускладнено не тільки рівнем доходів заявниці, а сукупність обставин, в тому числі і погіршенням стану здоров`я після ухвалення судового рішення, що не могло бути враховано нею при укладенні кредитного договору, у зв`язку з невиконанням умов якого виникла заборгованість.

Доводи апеляційної скарги щодо отримання ОСОБА_1 доходів від здійснення підприємницької діяльності не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованого висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для відстрочення виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 травня 2025 року, з врахуванням постанови Львівського апеляційного суду від 21 листопада 2025 року та постанови Верховного Суду від 06 березня 2026 року у справі № 464/7007/24.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Просто Мані» – задовольнити частково.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 22 квітня 2026 року – змінити, виклавши абзац другий її резолютивної частини в наступній редакції:

«Відстрочити виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 травня 2025 року, з врахуванням постанови Львівського апеляційного суду від 21 листопада 2025 року та постанови Верховного Суду від 06 березня 2026 року у справі № 464/7007/24 на строк один рік, починаючи з 21 листопада 2025 року».

В решті ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 22 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 28 липня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.