Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №990/31/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ф

РІШЕННЯ

Іменем України

28 липня 2026 року

м. Київ

справа №990/31/26

адміністративне провадження № П/990/31/26

Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого (судді-доповідача) Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А., Олендера І.Я., Юрченко В.П.

розглянув як суд першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу №990/31/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність з 15 грудня 2022 року Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо навмисного незастосування, відповідно до статті 46 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішень Європейського суду з прав людини від 27 березня 2025 року у справі «Головчук проти України» (заяви № 16111/19 та № 4737/21) та рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» при вирішенні питання по заявах позивача про переведення його до іншого суду у зв`язку із ліквідацією Окружного адміністративного суду м.Києва та неухвалення рішення з 07 червня 2018 року про підтвердження або непідтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя у відповідному суді, що призвело до порушення статті 8 Конвенції;

зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України застосовувати відповідно до статті 46 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду з прав людини від 27 березня 2025 року у справі «Головчук проти України» (заяви № 16111/19 та № 4737/21) та рішення від 09 січня 2013 року року у справі «Олександр Волков проти України» при вирішенні питання по заявах позивача про переведення його до іншого суду у зв`язку із ліквідацією Окружного адміністративного суду м.Києва та не ухвалення рішення з 07 червня 2018 року про підтвердження або непідтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя у відповідному суді;

визнати протиправною бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо нерозгляду у місячний строк відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та відповідно до порядку встановленого статтями 82, 82-1, 93, 98, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на пленарному засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України заяв ОСОБА_1 від 10 жовтня 2025 року та 23 жовтня 2025 року з урахуванням заяв ОСОБА_1 до ВККСУ про переведення до іншого суду від 01 вересня 2023 року та 27 листопада 2023 року про надання позивачу рекомендації про переведення судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 без конкурсу, до закінчення проходження кваліфікаційного оцінювання на відповідність посаді судді (не закінчено з причин не залежних від судді) до новоутвореного суду - Київського міського окружного адміністративного суду (код ЄДРПОУ № 44951485), до «Спеціалізованого окружного адміністративного суду» (код ЄДРПОУ № 45956416), до Одеського окружного адміністративного суду (код ЄДРПОУ 35118626) за місцем постійного проживання позивача;

зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України розглянути заяви ОСОБА_1 від 10 жовтня 2025 року, від 23 жовтня 2025 року з урахуванням його заяв до ВККСУ про переведення до іншого суду від 01 вересня 2023 року, 27 листопада 2023 року та враховуючи ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва надати позивачу рекомендацію про переведення його без конкурсу, до закінчення проходження кваліфікаційного оцінювання на відповідність посаді судді (не закінчено з причин не залежних від судді) до одного із новоутвореного суду - Київського міського окружного адміністративного суду (код ЄДРПОУ № 44951485), до «Спеціалізованого окружного адміністративного суду» (код ЄДРПОУ 45956416), до Одеського окружного адміністративного суду (код ЄДРПОУ 35118626) за місцем постійного проживання позивача.

ІІ. ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07.06.2018 №133/ зп-18 призначена процедура оцінювання на відповідність суддів займаній посаді, тобто перевірка здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді. Крім того, 15.12.2022 набрав чинності Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX, яким ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Як зазначає позивач, 01.09.2023 він звернувся до ВККС з заявою про переведення його до іншого суду у зв`язку із ліквідацією ОАСК. Позивач посилається на те, що станом на 01.09.2023 відповідно до статі ст. 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» переведення судді до іншого суду здійснювалось без кваліфікаційного оцінювання і без конкурсу. Незважаючи на те, що позивач звернувся до ВККС 01.09.2023, а зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» набрали чинності лише 30.12.2023, національні суди необгрунтовано відмовили позивачу у задоволені вимог про зобов`язання надати рекомендацію для переведення до іншого суду, у зв`язку із ліквідацією ОАСК.

Позивач відзначає, що у позовних заявах до ВККС, у заявах про прискорення кваліфікаційного оцінювання звертав увагу на практику ЕСПЛ у справах «Гуменюк та інші проти України» (рішення від 22.07.2021, заява № 11423/19) та «Головчук проти України» (рішення від 27.03.2025, заяви № № 16111/19 та 4737/21), проте, ВККС ігнорує рішення ЕСПЛ у зазначених справах і вчиняє, на думку позивача, очевидну протиправну бездіяльність.

В адміністративному позові зазначено, що незважаючи на подані заяви 01.09.2023, 27.11.2023, 10.10.2025, 23.10.2025, Конституцію України та ст.82, 82-1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ВККС порушуючи принцип незалежності суддів, принцип правової визначеності, рішення щодо переведення позивача до новоутвореного суду не ухвалює. Позивач доводить, що ВККС має керуватись строком, встановленим у спеціальному Законі України «Про судоустрій і статус суддів», а у разі відсутності встановленого строку розгляду заяви судді про переведення до іншого суду у спеціальному Законі «Про судоустрій і статус суддів» ВККС має застосувати Закон України «Про звернення громадян», який регулює загальні правила, норми, строки розгляду заяв, звернень, скарг, повідомлень.

Позивач констатує, що у зв`язку із бездіяльністю ВККС щодо непереведення позивача до іншого суду, позивач 11.04.2023 відповідно до ст.126 Конституції України, ст.116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вимушено звернувся до Вищої ради правосуддя із заявою про звільнення у відставку.

Таким чином, як вважає позивач, ВККС вчиняє очевидну протиправну бездіяльність з метою покарати позивача за надумані дії та обставини, які досліджуються у кримінальних провадженнях та з метою помститись позивачу за подані до суду позовні заяви, за звернення до тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень у правоохоронних органах, судах та органах судової влади, і навмисно не розглядає заяви позивача.

ОСОБА_1 у позові покликається на правові позиції Великої Палати Верховного Суду у спорах про визнання бездіяльності протиправною, зокрема, у справах №990SCGC/22/24, №9901/378/20, №9901/374/21, №990/46/22, №9901/191/19 ВП ВС надала правову оцінку протиправній бездіяльності суб`єктів владних повноважень та визнала їх бездіяльність протиправною (том 1 арк спр 1-29).

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов. ВККС не погоджується з доводами і вимогами позивача, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх заперечень ВККС зазначає, що суддя, який був призначений на посаду строком на п`ять років або обраний безстроково, має пройти оцінювання на відповідність займаній посаді у порядку визначеному Законом. Підставою для завершення кваліфікаційного оцінювання є ухвалення Комісією відповідного рішення за результатами всіх етапів оцінювання: про відповідність або невідповідність займаній посаді судді. Ухвалення такого рішення залежить від активної участі судді у процесі оцінювання, зокрема, від його явки для складання іспиту та участі у співбесіді.

Відповідач звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» від 09.12.2023 № 3511-IX набув чинності 30.12.2023, розділ ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, зокрема, доповнено пунктом 61. Відповідно до цього пункту переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у разі реорганізації або ліквідації суду, в якому такий суддя обіймає посаду, може здійснюватися без конкурсу виключно після підтвердження таким суддею відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)». Таким чином, позивач як суддя Окружного адміністративного суду міста Києва може бути рекомендований Комісією для переведення на посаду судді до іншого суду того самого рівня без конкурсу виключно після підтвердження відповідності займаній посаді судді. Процедуру підтвердження відповідності займаній посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 на момент подачі заяв від 10.10.2025 та 23.10.2025 про переведення та звернення із зазначеним позовом до суду не завершено. Як відзначає відповідач, з огляду на об`єктивну відсутність повноважного складу Комісії у період з 07.11.2019 до 01.06.2023 та подальше поновлення процедур після її формування, підстав вважати бездіяльність Комісії протиправною з окресленого позивачем строку відсутні, також, відсутні правові підстави вважати, що Комісія порушила статтю 8 Конвенції. Відповідач зазначає, що відповідно до статті 46 Конвенції, держава зобов`язана виконувати остаточні рішення Європейського суду з прав людини у справах, у яких вона є стороною. При цьому обов`язок виконання рішень покладається на державу в цілому та реалізується через передбачені національним законодавством механізми, з урахуванням змісту та меж конкретного рішення.

Крім того, відповідач вважає безпідставними доводи позивача, що до теперішнього часу його заяви від 10.03.2025 та 23.10.2025 по суті та у порядку встановленому статтями 93, 98, 101 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» на пленарному засіданні Комісії не розглянуті та відповіді позивачем не отримано, адже розгляд заяв ОСОБА_1 від 10.10.2025 та 23.10.2025 про надання рекомендації щодо переведення його до іншого суду було призначено на 26.11.2025 у засіданні Комісії в пленарному складі. За результатами розгляду вказаних заяв Комісією прийняте протокольне рішення про оголошення перерви у розгляді питання щодо розгляду заяв ОСОБА_1 від 13.10.2025 та 23.10.2025 про надання рекомендації щодо переведення його до іншого суду. Відповідач указує, що норми Закону України «Про звернення громадян» не поширюються на правовідносини щодо переведення судді до іншого суду без конкурсу.

Як вже зазначив відповідач, у розгляді заяв позивача 26.11.2025 Комісією у пленарному складі оголошено перерву. Водночас, позивач просить зобов`язати Комісію розглянути його заяви від 10.10.2025 та 23.10.2025 з урахуванням заяв від 01.09.2023 та 27.11.2023. Відповідач зауважує, що листом від 15.01.2023 № 21-1760/23 Комісією повідомлено позивача, що Комісією не призначено до розгляду питання переведення суддів до іншого суду на постійній основі без конкурсу. 27.11.2023 ОСОБА_1 повторно звернувся до Комісії з заявою про призначення до розгляду по суті питання щодо надання рекомендації про переведення судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 без конкурсу до новоутвореного Київського міського окружного адміністративного суду. Рішенням Комісії від 26.02.2024 № 8/пс-24 відмовлено у внесенні до Вищої ради правосуддя рекомендації про переведення судді ОСОБА_1 на посаду судді Київського міського окружного адміністративного суду. Відповідач звертає увагу, що згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

На підставі указаного, відповідач вважає, що наведені обставини дають підстави для висновку про відсутність протиправної поведінки Комісії, відтак, позовна заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки Комісією не допущено порушень вимог законодавства України, позовна заява не містить жодних доказів протиправності дій чи бездіяльності Комісії (том 1 арк спр 176-181).

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ, ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

28.01.2026 через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Верховного Суду від 28.01.2026 задоволено заяву судді Ханової Р.Ф. про самовідвід.

Ухвалою суду від 02.02.2026 відкрито провадження у справі №990/31/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 .

Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 02.03.2026.

12.02.2026 від позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів.

02.03.2026 судом отримано відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 02.03.2026 розгляд справи відкладено на 30.03.2026.

12.03.2026 від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Судове засідання, призначене на 30.03.2026, не відбулося. Справу направлено до Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою від 23.06.2026 розгляд справи призначено в судовому засіданні на 28.07.2026.

У судовому засіданні судом задоволено клопотання представника відповідача про розгляд справи у порядку письмового провадження.

IV. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Указом Президента України №432/2007 від 21.05.2007 позивач призначений на посаду судді Одеського окружного адміністративного суду і працював на цій посаді з 04.06.2007 по 17.08.2010.

Указом Президента України №769/2010 від 16.07.2010 позивача переведено на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва і наказом №209/к від 18.08.2010 Окружного адміністративного суду міста Києва зараховано на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постановою Верховної ради України №4737-VI від 17.05.2012 позивача обрано безстроково на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва.

15.12.2022 набрав чинності Закон України «Про ліквідацію окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022, яким ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Позивач звернувся до Комісії із заявою про прийняття рішення щодо внесення рекомендації до Вищої ради правосуддя про переведення його на посаду судді без застосування конкурсних процедур до новоутвореного Київського міського окружного адміністративного суду.

Листом від 15.01.2023 № 21-1760/23 Комісією повідомлено Позивача, що Комісією не призначено до розгляду питання переведення суддів до іншого суду на постійній основі без конкурсу.

27.11.2023 ОСОБА_1 повторно звернувся до Комісії з заявою про призначення до розгляду по суті питання щодо надання рекомендації про переведення судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 без конкурсу до новоутвореного Київського міського окружного адміністративного суду.

Рішенням Комісії від 26.02.2024 № 8/пс-24 відмовлено у внесенні до Вищої ради правосуддя рекомендації про переведення судді ОСОБА_1 на посаду судді Київського міського окружного адміністративного суду.

ОСОБА_1 звернувся до Комісії з заявами від 10.10.2025 та 23.10.2025 про надання рекомендації про переведення його без конкурсу, до закінчення проходження кваліфікаційного оцінювання на відповідність посаді судді до новоутвореного суду - Київського міського кружного адміністративного суду, Спеціалізованого окружного адміністративного суду, Одеського окружного адміністративного суду за місцем його постійного проживання.

Розгляд заяв ОСОБА_1 від 13.10.2025 та 23.10.2025 про надання рекомендації щодо переведення його до іншого суду було призначено на 26.11.2025 у засіданні Комісії в пленарному складі. За результатами розгляду вказаних заяв Комісією прийняте протокольне рішення про оголошення перерви у розгляді питання щодо розгляду заяв ОСОБА_1 від 13.10.2025 та 23.10.2025 про надання рекомендації щодо переведення його до іншого суду.

Також, одночасно, Рішенням Комісії від 07.06.2018 № 133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 .

Іспит у межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 призначено на 16.07.2018.

ОСОБА_1 для складення іспиту не з`явився у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Рішенням Комісії від 12.12.2018 № 313/зп-18 судді ОСОБА_1 призначено проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді та визначено його дати: проведення тестування - 25.01.2019; інтерв`ю з психологом - 10.02.2019.

У визначені Комісією дати 25.01.2019 та 10.02.2019 ОСОБА_1 не з`явився.

Рішенням Комісії від 26.03.2019 № 39/зп-19 призначено іспит у межах кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, а також проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей та визначено його дати: проведення тестування - 09.04.2019; проведення іспиту - 17.04.2019; інтерв`ю з психологом - 20.04.2019.

У визначені Комісією дати 09.04.2019, 17.04.2019 та 20.04.2019 ОСОБА_1 не з`явився.

Рішенням Комісії від 08.05.2019 № 67/зп-19 судді ОСОБА_1 призначено іспит у межах кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді та визначено дату його проведення - 21.05.2019.

У визначену Комісією дату 21.05.2019 ОСОБА_1 не з`явився.

Вищою радою правосуддя 01.06.2023 призначено шістнадцять членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Після формування повноважного складу Комісія продовжила незавершені процедури кваліфікаційного оцінювання суддів.

Рішенням Комісії від 11.01.2024 № 6/зп-24 з метою продовження процедур оцінювання, передбачених Законом, здійснено автоматизований розподіл (повторний автоматизований розподіл справ) між членами Комісії, справ стосовно суддів місцевих та апеляційних судів, а саме: щодо яких Вищою радою правосуддя відмовлено в задоволенні подання Комісії про звільнення у зв`язку з невідповідністю займаній посаді судді, суддів ліквідованих судів, здійснення правосуддя в яких припинено відповідно до закону, зокрема стосовно ОСОБА_1 як судді ліквідованого Окружного адміністративного суду міста Києва.

Згідно з рішенням Комісії від 19.06.2024 № 199/зп-24 (зі змінами, внесеними рішенням Комісії від 10.07.2024 № 218/зп-24) визначено дату складення суддею ОСОБА_1 іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді - 30.07.2024.

У визначену Комісією дату 30.07.2024 ОСОБА_1 не з`явився, у зв`язку з чим йому запропоновано складати іспит 20.08.2024.

Рішенням Комісії від 11.09.2024 № 271/зп-24 суддю ОСОБА_1 за результатами складення 20.08.2024 першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Іспит» допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Рішенням Комісії від 26.12.2024 № 382/зп-24 судді ОСОБА_1 призначено проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді та визначено дату його проведення - 17.01.2025.

У визначену Комісією дату 17.01.2025 ОСОБА_1 не з`явився.

Рішенням Комісії від 07.03.2025 № 47/зп-25 судді ОСОБА_1 призначено проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді та визначено дату його проведення - 17.03.2025.

Рішенням Комісії від 19.05.2025 № 55/зп-25 судді ОСОБА_1 призначено проведення другого етапу тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, а саме: інтерв`ю з психологом в режимі відеоконференції, та визначено дату його проведення - 31.03.2025.

У визначену Комісією дату 31.03.2025 ОСОБА_1 не з`явився.

Вважаючи бездіяльність Комісії протиправною з 15.12.2022 щодо незастосування рішень ЄСПЛ у справі «Головчук проти України» та у справі «Олександр Волков проти України» при вирішенні Комісією питань по заявах позивача про переведення його до іншого суду та неухвалення рішення з 07.06.2018 про підтвердження або непідтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя у відповідному суді, звернувся до суду з позовом, у якому просить зобов`язати Комісію застосовувати рішення ЄСПЛ при вирішенні питання по заявах позивача.

Крім того, позивач вважає протиправною бездіяльність Комісії щодо нерозгляду у місячний строк на пленарному засіданні ВККС заяв ОСОБА_1 про переведення до іншого суду, про надання позивачу рекомендації про переведення його без конкурсу, до закінчення проходження кваліфікаційного оцінювання на відповідність посаді судді, одного із судів. Затим, позивач просить зобов`язати ВККС розглянути заяви ОСОБА_1 про переведення до іншого суду та надати позивачу рекомендацію про переведення його без конкурсу, до закінчення проходження кваліфікаційного оцінювання на відповідність посаді судді, до одного із судів.

V. НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ОЦІНКА СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Вища кваліфікаційна комісія суддів України вносить рекомендацію про переведення судді відповідно до цього Закону, крім переведення як дисциплінарної санкції.

За приписами частини другої статті 53 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю не може бути переведено до іншого суду без його згоди, крім переведення: 1) у разі реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду; 2) у порядку дисциплінарного стягнення.

Положеннями частин першої - третьої статті 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суддя може бути переведений, в тому числі тимчасово шляхом відрядження, на посаду судді до іншого суду Вищою радою правосуддя в порядку, передбаченому законом. Переведення судді на посаду судді до іншого суду здійснюється на підставі та в межах рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, внесеної за результатами конкурсу на заміщення вакантної посади судді, проведеного в порядку, визначеному статтею 79 цього Закону. Переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня може здійснюватися без конкурсу тільки у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

Відповідно до пункту 6-1 частини першої статті 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вища кваліфікаційна комісія суддів України затверджує більшістю голосів від її складу, визначеного цим Законом, регламент, що визначає порядок роботи Комісії в межах, встановлених цим Законом.

Відповідно до статті 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» внесення рекомендації до Вищої ради правосуддя про переведення судді є однією з форм реалізації повноважень Комісії, входить до її компетенції, а строки такої правореалізації законодавчо не визначені.

Комісія як державний орган суддівського врядування самостійно планує свою роботу, визначає черговість проведення тих чи інших заходів, виконує свої повноваження відповідно до норм чинного законодавства та основних засад діяльності Комісії, до яких належить верховенство права, законність, публічність, політична нейтральність, рівність прав учасників засідань, колегіальність ухвалення рішень, незалежність та неупередженість, об`єктивність, повне з`ясування обставин, обов`язковість рішень Комісії, право на оскарження рішень Комісії у передбачених Законом випадках.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, у межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Колегія суддів вказує, що вирішення ВККС питання переведення до іншого суду того самого або нижчого рівня без проведення конкурсу у випадку припинення роботи суду є сутнісним проявом дискреційних повноважень відповідача, реалізуються ним на власний розсуд із використанням належної компетенції та не потребують погодження судді, що переводиться.

Наведене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у рішенні від 15.04.2024 у справі №990/227/23.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України та КАС України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

За правилами пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Зі змісту цієї норми процесуального закону випливає, що вимога про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень може бути заявлена в адміністративному позові разом з вимогою про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, яка повинна бути спрямована на відновлення порушеного права.

Надаючи оцінку доводам сторін та обставинам справи, Верховний Суд вказує, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачені повноваження ВККС щодо внесення до Вищої ради правосуддя рекомендацій про переведення судді на посаду судді до іншого суду без конкурсу у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий судді обіймає посаду судді.

Разом з цим, такі повноваження реалізуються ВККС у межах, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», положеннями частини другої статті 53 якого встановлено, що розгляд питання про переведення судді у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду не передбачає згоди такого судді на початок вказаної процедури, та, відповідно, волевиявлення позивача щодо необхідності його переведення до суду за його вибором у порядку, передбаченому частиною третьою статті 82 цього Закону, не може мати наслідком ініціювання розгляду вказаного питання ВККС на засіданні та ухвалення відповідного рішення, оскільки такі дії законодавчо не передбачені.

Щодо доводів позивача про допущення ВККС протиправної бездіяльності, яка полягає у нерозгляді його заяв, Верховний Суд зауважує, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Водночас для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість і межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.

Самі собою строки поза зв`язком з конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не матимуть правового значення, якщо в зобов`язаної особи існували певні об`єктивні обставини, які перешкодили належному виконанню функцій державним органом.

Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких установлюється цей строк.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.09.2022 у справі №9901/276/19.

Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

Суб`єкта, дії або бездіяльність якого оскаржується, може бути зобов`язано до виконання лише тих обов`язків, які на нього покладено законом чи іншими підзаконними нормативно-правовими актами.

Окрім того, Верховний Суд вказує, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

Так, рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

В свою чергу, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи або інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Верховний Суд наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

За правилами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом у публічно-правових відносинах.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити, чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства.

Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.12.2019 у справі № 712/3842/17, від 27.02.2020 у справі № 500/477/15-а.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначено статтею 266 КАС України.

З набранням чинності 30 вересня 2016 року Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VІІІ «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі також Закон № 1401-VІІІ) та Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі також Закон № 1402-VІІІ) в Україні розпочалася судова реформа, яка передбачає, серед іншого, й підвищення вимог та професійних стандартів для суддівського корпусу.

Частинами першою та третьою статті 92 Закону № 1402-VІІІ визначено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. Порядок роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначається цим Законом.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 93 Закону № 1402-VІІІ, Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить кваліфікаційне оцінювання.

Отже, у розумінні Закону № 1402-VІІІ ВККС України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України в межах повноважень, визначених цим Законом.

Водночас, відповідно до мети, з якою прийнято Закон № 1402-VIII, кваліфікаційне оцінювання проводиться щодо усіх суддів, які призначені або обрані без конкурсу.

Частиною першою статті 83 цього Закону передбачено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Зазначена норма не містить будь-яких виключень щодо тієї чи іншої категорії суддів.

Пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII установлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

За час дії спірних правовідносин Верховною Радою України 16 жовтня 2019 року прийнято Закон України № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (далі також Закон № 193-ІХ), який набрав чинності 07 листопада 2019 року.

Згідно із пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 193-ІХ з дня набрання ним чинності припинено повноваження обраних (призначених) членів Комісії.

На підставі Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міською окружною адміністративного суду» (далі також Закон № 2825-ІХ), який набрав чинності 15 грудня 2022 року, ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Судом встановлено, що за результатами відповідних змін у законодавстві та проведених конкурсів, рішеннями Вищої ради правосуддя від 01 червня 2023 року призначено шістнадцять членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, які фактично приступили до виконання повноважень 02 червня 2023 року.

ОСОБА_1 звернувся до Комісії із заявами про переведення його до іншого суду того ж рівня та спеціалізації у зв`язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва.

Заявник просив призначити до розгляду питання та ухвалити відповідне рішення про надання рекомендації (надати рекомендацію) про переведення судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 без конкурсу до новоутвореного суду - Київського міського окружного адміністративного суду на вакантну посаду судді для здійснення правосуддя, що є забезпеченням дотримання гарантій незалежності та незмінюваності суддів, правової визначеності.

В абзаці 13 пункту 3.3. рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 наголошено, що «судді, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання, у тому числі з причин, що не залежать від них особисто, та отримують суддівську винагороду за Законом № 2453 в редакції Закону № 192, не втратили гарантій своєї незалежності, передбачених Основним Законом України, оскільки не позбавлені статусу судді».

З матеріалів слідує, що рішенням Комісії від 26.02.2024 № 8/пс-24 відмовлено у внесенні до Вищої ради правосуддя рекомендації про переведення судді ОСОБА_1 на посаду судді Київського міського окружного адміністративного суду.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що умовою реалізації Комісією своїх повноважень щодо внесення до Вищої ради правосуддя рекомендацій про переведення судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є підтвердження суддею відповідності займаній посаді, тому з огляду на те, що процедуру підтвердження відповідності судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 займаній посаді на момент розгляду заяви про переведення ще не завершено, відсутні підстави для внесення до Вищої ради правосуддя рекомендації про переведення позивача до Київського міського окружного адміністративного суду.

Пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII, в редакції на момент звернення позивача із заявою від 27 листопада 2023 року, було передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, визначеному цим Законом.

Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 93 Закону до повноважень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України належить внесення до Вищої ради правосуддя рекомендації про переведення судді відповідно до цього Закону, крім переведення у порядку дисциплінарного стягнення.

Частинами першою та другою статті 82 Закону визначено, що суддя може бути переведений, у тому числі тимчасово шляхом відрядження, на посаду судді до іншого суду Вищою радою правосуддя в порядку, передбаченому законом. Переведення судді на посаду судді до іншого суду здійснюється на підставі та в межах рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, внесеної за результатами конкурсу на зайняття вакантної посади судді, проведеного в порядку, визначеному главою 3 цього розділу.

Отже, за загальним правилом переведення судді до іншого суду на час розгляду цієї справи здійснюється за результатами конкурсу.

Водночас, частиною третьої статті 82 Закону № 1402-VIII, в редакції на момент звернення позивача із заявою від 27 листопада 2023 року, було передбачено, що переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня може здійснюватися без конкурсу лише у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

Законом України від 09 грудня 2023 року № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» (набув чинності 30 грудня 2023 року) були внесені зміни до Закону № 1402-VIII.

Зазначеним законом розділ ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, зокрема, доповнено пунктом 61.

Згідно із пунктом 61 розділ ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII в редакції Закону № 3511-IX від 09 грудня 2023 року переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у разі реорганізації або ліквідації суду, в якому такий суддя обіймає посаду, може здійснюватися без конкурсу виключно після підтвердження таким суддею відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».

Судом встановлено, що процедуру підтвердження відповідності займаній посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 на момент прийняття рішення відповідачем від 26.02.2024 не було завершено. Саме у зв`язку із незавершенням позивачем станом на 26.02.2024 процедури підтвердження відповідності займаній посаді судді, відповідачем було прийнято рішенням про відмову у наданні рекомендації судді ОСОБА_1 у переведенні до іншого суду без конкурсу.

У справі, що розглядається не надається оцінка рішенню відповідача № 8/пс-24 від 26.02.2024, останнє враховується судом як факт прийняття рішення відповідачем в контексті наявності або відсутності факту бездіяльності.

Щодо протиправної бездіяльності відповідача, що полягає у незастосуванні Комісією та зобов`язання Комісію застосувати відповідно до статті 46 Конвенції та статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, рішення у справі «Головчук проти України» та рішення у справі «Олександр Волков проти України» слід зазначити, що відповідно до статті 46 Конвенції, держава зобов`язана виконувати остаточні рішення Європейського суду з прав людини у справах, у яких вона є стороною. При цьому обов`язок виконання рішень покладається на державу в цілому та реалізується через передбачені національним законодавством механізми, з урахуванням змісту та меж конкретного рішення.

Зазначені рішення не встановлюють обов`язку ігнорувати або змінювати прямо передбачену Законом процедуру кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді чи порядок переведення судді. Комісія здійснюючи процедури кваліфікаційного оцінювання діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, затим, відсутні правові підстави вважати, що Комісія допустила протиправну бездіяльність.

Позивач зокрема зазначає, що до теперішнього часу його заяви від 10.03.2025 та 23.10.2025 по суті та у порядку встановленому статтями 93, 98, 101 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (на пленарному засіданні Комісії не розглянуті та відповіді Позивачем не отримано.

Законом та Регламентом не передбачено процедури подачі, строків розгляду заяв про переведення судді до іншого суду без конкурсу та обов`язків Комісії першочергово розглянути вказані заяви на засіданні у пленарному складі. Комісія в межах повноважень, визначених Законом, самостійно визначає перелік питань, які підлягають розгляду, та черговість їх розгляду.

Позивач зазначає, що Комісія має керуватись строком встановленим в спеціальному Законі , а у разі відсутності встановленого строку розгляду заяви судді про переведення до іншого суду у спеціальному Законі, Комісія має застосовувати Закон України «Про звернення громадян», який регулює загальні правила, норми та строки розгляду заяв, звернень, скарг, повідомлень.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільним процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про доступ до судових рішень», «Про запобігання корупції», «Про виконавче провадження», «Про адміністративну процедуру».

Отже, норми Закону України «Про звернення громадян» не поширюються на правовідносини щодо переведення судді до іншого суду без конкурсу. Із системного аналізу норм Закону, що регламентують процедуру переведення судді до іншого суду без конкурсу, вбачається, що при вирішенні Комісією питання про таке переведення згода судді чи вибір ним суду до якого він має намір бути переведеним не передбачена, що кореспондує з відсутністю процедури подачі та строків розгляду заяв суддів про переведення без конкурсу.

Колегія суддів враховує, що вирішення ВККС питання переведення до іншого суду того самого або нижчого рівня без проведення конкурсу у випадку припинення роботи суду є сутнісним проявом дискреційних повноважень відповідача, які реалізуються ним на власний розсуд із використанням належної компетенції.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність, оскільки законодавством не встановлений строк розгляду цієї заяви та тримісячний строк у цій ситуації не можливо вважати свавільним порушенням розумного строку розгляду заяви.

Розглянувши матеріали справи, на підставі встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач не допустив протиправну бездіяльність, з огляду на що, підстави для задоволення позову відсутні.

За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору за подання цього позову, не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 22, 245, 246, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

--------------------

--------------------

--------------------

--------------------

--------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

І.А. Гончарова

І.Я. Олендер

В.П. Юрченко

Судді Верховного Суду