Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №599/445/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 599/445/26 пров. № А/857/35479/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глазька С.М.,

суддів Глушка І.В., Москаля Р.М.,

з участю секретаря судового засідання Тягло Л.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 08 червня 2026 року (головуючий суддя Чорна В.Г., м. Зборів, час ухвалення 14:48, дата складання повного тексту 08.06.2026) у справі № 599/445/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 478 від 02 липня 2025 року про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 02 липня 2025 року.

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 08 червня 2026 року позов задоволено.

Скасовано постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 №478 від 02 липня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст.210-1 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП закрито.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Зокрема в апеляцій скарзі зазначає, що суд першої інстанції безпідставно ототожнив день вчинення правопорушення з днем його виявлення. Днем виявлення правопорушення слід вважати 22 червня 2025 року, коли після доставлення ОСОБА_1 працівниками поліції до ТЦК та СП посадова особа встановила всі елементи складу адміністративного правопорушення, відсутність поважних причин неявки та склала протокол. Отже, винесення постанови 02 липня 2025 року відбулося у межах 3-місячного строку з дня виявлення правопорушення та в межах 1 року з дня вчинення. Вказує, що відповідно до п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення у разі надсилання повістки поштою є, зокрема, день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою зареєстрованого місця проживання. Повістка надсилалася за офіційно зареєстрованою адресою, тому обов`язок щодо оповіщення виконано належним чином.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи були належним чином, відповідно до положень статті 268 КАС України, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явилися.

Також в порядку частини третьої статті 268, частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 , є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 (Броди), що підтверджуються даними Резерв +.

На нього, як на військовозобов`язаного, поширюють свою дію вимоги Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в частині, що включає обов`язок з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

28 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , відповідно до абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч.ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 17 Закону України «Про оборону України» сформовано повістку №860662 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 (Зборів) на 09:00 год 09.11.2024 для уточнення даних. (а.с. 35)

22 червня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_3 , уповноваженим складати протоколи про адміністративні правопорушення, на підставі статей 235, 254, 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення складено протокол №А/92/478 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_4 за порушення вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч.ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 17 Закону України «Про оборону України». Дана повістка надсилалася поштовим відправленням 0610201024180 на адресу реєстрації: АДРЕСА_1 , про що зазначено в описі до поштового відправлення. Хоча підтвердження про вручення чи повернення поштового відправлення, відповідачем суду не представлено.

За порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачена адміністративна відповідальність згідно ст.210-1 КУпАП та враховуючи, що з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та до цього часу в Україні діє особливий період то громадянин ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

02 липня 2025 року в м.Золочів, тимчасово виконуючий обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 , виніс відносно позивача постанову № 478 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно якої на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

З вказаної постанови вбачається, що військовозобов`язаний « 22 червня 2025 року о 19 годині 30 хвилин працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення облікових даних та у зв`язку з перебуванням у розшуку, як порушника військового обліку доставлений військовозобов`язаний ОСОБА_1 , 1988 року народження, житель с. Лугове, Золочівського району. Під час перевірки особи та її військово-облікових даних встановлено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 являється порушником військового обліку з 03 грудня 2024 року у зв`язку з неприбуттям вчасно за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 з приміткою створеною автоматично 0610201024180 від 28 жовтня 2024 року. За допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформовано 28 жовтня 2024 року повістку № 860662 та направлено її військовозобов`язаному засобами поштового зв`язку для явки 03 грудня 2024 року о 09:00 в ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення облікових даних. На зазначену дату у повістці ОСОБА_1 в ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 ) не явився. Чим порушив пункту 3 ст. 22 Закону України № 560 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Поштове повідомлення повернулося на адресу ІНФОРМАЦІЯ_7 з відміткою поштового оператора про відсутність особи за вказаною адресою. Поштове повідомлення направлялося за адресою місця реєстрації та проживання за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.

У відповідності до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 2) у разі надсилання повістками засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. В протоколі пояснень ОСОБА_1 не надав. Поважних причин неявки не повідомив. Підписуватися в протоколі та надавати пояснення відмовився в присутності свідків».

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувсь із цим позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходи з того, що спірну постанову № 470 за справою про адміністративне правопорушення винесено 02 липня 2025 року, тобто адміністративне стягнення накладене на позивача поза межами строку, встановленого частиною сьомою статті 38 КУпАП. Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відтак, постанова №470 від 02 липня 2025 прийнята з порушенням норм КУпАП, тому є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Стаття 9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є питання щодо протиправності постанови т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 №478 від 02 липня 2025 року про притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП.

Статтею 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Згідно частини 3 цієї статті вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі також Закон № 2232-XII), відповідно до частин першої - третьої статті 1 якого захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з частиною восьмою статті 15 Закону № 2232-XII призовники, яким надійшла повістка відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на прибуття до призовної дільниці для проходження призовної комісії, зобов`язані прибути в пункт і у строк, зазначені в повістці.

За змістом статті 1 Закону України від 6 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

Згідно з пунктом 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» в Україні оголошено загальну мобілізацію.

У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався указами Президента України, який діє на час розгляду справи.

Відповідно до абзаців першого - третього частини першої статті 22 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» (далі також Закон № 3543-XII) громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону № 3543-XII посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Статтею 235 КУпАП визначено, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 року за № 36/41381 (далі - Інструкція).

Згідно пункту 3 Розділу ІІ Інструкції у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до пункту 6 Розділу ІІ Інструкції до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.

У розглядуваній справі судом встановлено, що 28 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , відповідно до абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч.ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 17 Закону України «Про оборону України» сформовано повістку №860662 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 (Зборів) на 09:00 год 09.11.2024 для уточнення даних.

22 червня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_3 , уповноваженим складати протоколи про адміністративні правопорушення, на підставі статей 235, 254, 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення складено протокол №А/92/478 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_4 за порушення вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч.ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 17 Закону України «Про оборону України». Дана повістка надсилалася поштовим відправленням 0610201024180 на адресу реєстрації: АДРЕСА_1 , про що зазначено в описі до поштового відправлення. Хоча підтвердження про вручення чи повернення поштового відправлення, відповідачем суду не представлено.

За порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачена адміністративна відповідальність згідно ст.210-1 КУпАП та враховуючи, що з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та до цього часу в Україні діє особливий період то громадянин ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

02 липня 2025 року в м. Золочів, тимчасово виконуючий обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 , виніс відносно позивача постанову № 478 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно якої на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції вірно вказав, що постанова № 478 по справі про адміністративне правопорушення від 02.07.2025, винесена т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 без врахування вимог статті 38 та пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП, що є грубим процесуальним порушенням.

Так, відповідно до статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Тобто, за приписами наведеної вище правової норми початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день виявлення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.

Колегія суддів зазначає, що згідно з наявною в матеріалах справи копією повістки, датою, на яку позивач мав прибути до ТЦК та СП, є 09 листопада 2024 року. Суд першої інстанції обґрунтовано визначив саме цю дату як день вчинення та виявлення правопорушення. Натомість в оскаржуваній постанові №478 від 02.07.2025 безпідставно зазначено іншу дату неявки - 03 грудня 2024 року. Зазначена невідповідність свідчить про те, що відповідачем під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не було належним чином встановлено об`єктивну сторону (час вчинення правопорушення), що є прямим порушенням вимог статей 280, 283 КУпАП.

Крім того, колегія суддів критично оцінює та відхиляє доводи апелянта щодо належного оповіщення позивача засобами поштового зв`язку. Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд встановив істотні суперечності щодо адреси, за якою здійснювалося оповіщення. Так, у повістці зазначено адресу: АДРЕСА_2 ; в оскаржуваній постанові вказано іншу адресу: АДРЕСА_1 , що відповідає адресі зазначеній у витязі з реєстру територіальної громади.

Окрім того, апелянт не зазначив яких саме даних йому не вистачало до 2026 року для складення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

З огляду на встановлені порушення, посилання апелянта на практику Верховного Суду щодо визначення дня виявлення правопорушення моментом отримання уповноваженим органом достатніх даних для встановлення складу правопорушення не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідач не лише пропустив визначений статтею 38 КУпАП тримісячний строк з дня вчинення та виявлення правопорушення (09 листопада 2024 року), але й виніс постанову без доказів оповіщення позивача. Факт доставлення позивача працівниками поліції 22 червня 2025 року для уточнення даних не створює для суб`єкта владних повноважень нових строків для притягнення до відповідальності за попередній період, тим більше за відсутності підтвердження факту вручення повістки.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що неявка позивача за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_7 не є триваючим порушенням.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що при застосуванні приписів статті 38 КУпАП першочерговим є питання щодо того чи не закінчився 3-місячний строк з дня виявлення порушення. Якщо ж такий 3-місячний строк уже закінчився, то це є безумовною перешкодою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Застосування ж річного строку, передбаченого статтею 38 КУпАП, може бути актуальним лише в тому випадку, коли з дня вчинення порушення пройшло більше 1 року, безвідносно до того чи уже закінчився, чи не закінчився 3-місячний строк з дня виявлення порушення.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Враховуючи, що адміністративне стягнення на особу за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, може бути накладено не пізніше трьох місяців з дня його виявлення, суд констатує, що застосування адміністративного стягнення до позивача застосовано 02 липня 2025 року поза межами строку, встановленого статтею 38 КУпАП.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню , а провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.139, 229, 242, 243, 250, 268, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 08 червня 2026 року у справі № 599/445/26 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. М. Глазько

судді І. В. Глушко

Р. М. Москаль

Повне судове рішення складено 28.07.26