Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №260/8326/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/8326/24 пров. № А/857/20051/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Глазька С.М., Затолочного В.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шпуганича Василя Петровича на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року, ухвалене суддею Плехановою З.Б. у м. Ужгороді о 09:44, повний текст якого складений 15 квітня 2025 року, у справі № 260/8326/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2024 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека), у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) в Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 05 грудня 2024 року № ПШ 091421 про застосування до ФОП ОСОБА_2 адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн та вирішити питання про судові витрати.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Шпуганич Василь Петрович оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що судом першої інстанції прийнято незаконне та необґрунтоване рішення. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити у справі нове рішення яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 10.10.2024 під час перевірки транспортного засобу не надавав послуг з перевезення товарів чи вантажів. Товар який переміщався згідно товаросупровідних документів належить ФОП ОСОБА_1 і слідував з с Розівка до смт Буштино, тобто переміщався з однієї на іншу базу.

Зазначає, що місцевий суд відмовляючи у задоволенні позові на вказані обставини уваги не звернув а дійшов помилкового висновку що позивач під час перевірки 10.10.2024 надавав послуги з перевезення. Також суд зазначив що у видатковій накладній також міститься запис про заявку покупця №СО00004649 від 09.10.2024. Як висновок, при з`ясуванні особи перевізника, за відсутності інших документів, які можуть стати підставою вважати перевізником іншу особу відсутні і не були надані представником позивача суду під час розгляду справи. Також відмовляючи у позові місцевий суд зазначив що враховуючи, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, повна маса транспортного засобу складає 6600,00 (6,6 тонн), а отже, такий транспортний засіб має бути обладнаний контрольним пристроєм –тахографом. Разом з тим суд не перевірив та не надав оцінку доводам позивача чи взагалі транспортний засіб був обладнаний тахографом і чи фізично міг водій надати протокол перевірки та адаптації тахографа. За відсутності такого до перевізника не було підстав накладення штрафу за ч.1 ст.48 ЗУ “Про автомобільний транспорт”.

Також зазначає, що до відзиву було долучено відео файл з якого вбачається що водій не надавав жодного документу що він являється найманим працівником позивача і що перевезення товарів здійснюється в його інтересах. Серед документів перебували товаро-транспортні накладні з яких працівник відповідача вибрав одну з них на свій розсуд. Судом не враховано на не надано оцінки поданих позивачем видаткових накладних про переміщення товару які відповідають вимогам а долучені до відзиву відповідачем такі не відповідають. Також судом у порушення ст. 90 КАС України не надано оцінки тій обставині що позивач не являється власником транспортного засобу а також не досліджено чи було і чи вимагався у водія протокол повірки. З наданого до відзиву відео файлу слідує що надати такі документи взагалі не пропонувалося. На відео файлі в момент зупинки транспортного засобу висновок що перевізником є ОСОБА_1 зроблено зі слів водія при тому водій не надав доказів що перебуває у трудових відносинах з позивачем і такий від дачі свідчень відмовився. Вважає, що суд зробив висновок передчасно без дослідження всіх доказів якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив щодо її доводів та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; види діяльності згідно КВЕД є: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду) 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; 47.54 Роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах. Назва КВЕД: 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах.

На підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) в Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті у період з 07.10.2024 - 13.10.2024 та відповідно до направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) № НР 001789 від 07.10.2024 посадовою особою Укртрансбезпеки проводилась рейдова перевірка (перевірка на дорозі).

10 жовтня 2024 року старшими державними інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) в Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті на автодорозі Київ - Чоп ,756 км +800 м. був зупинений транспортний засіб MERCEDES BENZ, д.н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 на підставі власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_2 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , повна маса транспортного засобу складає 6600,00 (6,6 тонн).

За кермом транспортного засобу знаходився водій ОСОБА_5 (посвідчення водія РЕА НОМЕР_3 ).

При перевірці документів водія ОСОБА_5 було встановлено, що водій здійснював перевезення вантажу згідно видаткової накладної №9232 від 10.10.2024.

Згідно видаткової накладної №9232 від 10.10.2024 року: Постачальник-ФОП ОСОБА_1 (смт Буштино); Одержувач ТОВ “Белівер” (адреса доставки: с. Поляна Свалявський район).

У видатковій накладній також міститься запис про заявку покупця №СО00004649 від 09.10.2024.

За результатами рейдової перевірки складено Акт № АР072764 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.10.2024, яким було виявлено порушення ст. 34 Закону України “Про автомобільний транспорт” під час здійснення перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія протоколом перевірки та адаптивним тахографом до транспортного засобу, передбаченого пунктом 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів” затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 №340; п. 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті затв. наказом Міністерства транспорту та зв`язку №385 від 24.06.2010, чим порушив ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

04 листопада 2024 року, в.о. начальником відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті було направлено повідомлення зареєстроване за №97058/27/24-24 на адресу позивача про дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення на 21 листопада 2024 року о 09 год. 30 хв.

Додатково листом №103837/27/24-24 від 21.11.2024 в.о. начальником відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті було направлено повідомлення на адресу позивача про дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення на 05 грудня 2024 року о 09 год. 30 хв.

Також, 21 листопада 2024 року в.о. начальником відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті для з`ясування підстав використання транспортного засобу НОМЕР_1 , належного на праві власності ОСОБА_4 та для надання пояснень стосовно порушення виявлених під час перевірки, був направлений лист за вих. №104118/27/24-24 із викликом на розгляд справи ОСОБА_4

05 грудня 2024 року за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) в Закарпатській області прийняв постанову №ПШ 091421 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу, за порушення вимог ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, у розмірі 1700,00 грн.

Відповідно до відеозапису, дослідженого в судовому засіданні, водій транспортного засобу НОМЕР_1 був зупинений працівниками відповідача, яким надав документи для огляду та зазначив, що працює у ОСОБА_1 та перевозить вантаж згідно накладної.

Вважаючи протиправною постанову відповідача, позивач звернувся до суду за захистом свого права.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-III “Про автомобільний транспорт” (далі - Закон № 2344-III).

Як передбачено частинами 12, 14, 17 статті 6 Закону № 2344-ІІІ, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 року № 79) (далі - Порядок №1567).

Згідно з п.п.1, 2, 4 Порядку № 1567, цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Відповідно до п. 14 Порядку № 1567, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Як передбачено абзацами 1, 2 пункту 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Пунктом 20 Порядку № 1567 визначено, що виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Згідно з абз. 1 п. 21 Порядку № 1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Отже, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

За змістом абз. 2 ч. 1 ст. 34 Закону № 2344-ІІІ, автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону № 2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Як передбачено частиною 2 статті 48 Закону № 2344-ІІІ, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер

паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний

контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної

ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

пункти завантаження і розвантаження.

Товарно-транспортна накладна є встановленою формою оформлення вантажних перевезень в Україні затверджена Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 і є основним документом на перевезення вантажів відповідно п. 11.1 Порядку форму якої наведено в додатку 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, де зазначено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Згідно з ч. 2 п.11 цих Правил, товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Як правильно зауважив суд, наявна в матеріалах справи видаткова накладна №9232 від 10.10.2024 містить необхідні елементи товаро-супровідного документа та є підставою вважати що перевізником даного товару був саме позивач - ФОП ОСОБА_1 .

Відтак, суд правильно вважав, що твердження представника позивача викладених у поясненнях про те, що ФОП ОСОБА_1 не надавав послуг з перевезення вантажів спростовується саме наявним зазначенням у видатковій накладній особи постачальника та одержувача, що сама по собі визначається як доставляння товару.

Як встановлено судом, у видатковій накладній також міститься запис про заявку покупця №СО00004649 від 09.10.2024.

Разом з тим, відповідно до статті 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Як правильно зауважив суд, у розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

Відповідно до пункту 1.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340) вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Як передбачено пунктом 6.1 Положення № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Згідно з п. 6.3 Положення № 340, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Відповідно до визначення, наведеного у абзаці дванадцятому пункту 1.5 Положення №340, тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Отже, тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких ТЗ та про певні періоди роботи їх водіїв. Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Пункт 6.4 Положення №340 встановлює, що графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.

У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Як передбачено п. 7.1 Положення №340, органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, повна маса транспортного засобу складає 6600,00 (6,6 тон), а отже, такий транспортний засіб має бути обладнаний контрольним пристроєм – тахографом.

Отже, такий пристрій має пройти процедуру перевірки та адаптації транспортного засобу позивача.

Як передбачено пунктом 3 Розділу ІІІ Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 (далі – Інструкція № 385), водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа, у тому числі смарт-тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом або смарт-тахографом; у разі несправності або пошкодження тахографа інформує про це відповідну посадову особу автомобільного перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження тахографа, автомобільний перевізник повинен його відремонтувати в ПСТ до відправлення такого транспортного засобу в рейс.

Пунктами 7, 8 Інструкції № 385 передбачено, що автомобільні перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа; зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення строку їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Автомобільні перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів та здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий (у тому числі смарт-тахограф)); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа (у тому числі смарт-тахографа); строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, що водій, який здійснює перевезення на вантажному автомобілі, та який обладнаний тахографом, повинен мати із собою: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. У разі, якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Аналогічний підхід щодо застосування наведених норм Інструкції № 385 та Положення № 340 викладений у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2023 року у справі №440/17062/21.

Водночас саме на перевізника покладений обов`язок забезпечувати належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР, здійснювати періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у визначеній Інструкцією № 385 кількості, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Згідно з матеріалами справи, водій транспортного засобу MERCEDES BENZ, д.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 (посвідчення водія РЕА НОМЕР_3 ) не надав посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) в Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, передбаченого п. 3.3 Наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010, що не спростовано позивачем.

Відтак, як правильно зазначив суд першої інстанції, висновок контролюючого органу про порушення позивачем статті 48 Закону № 2344-ІІІ, а саме відсутності на момент перевірки у водія протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, передбаченого п. 3.3 Наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010, є правильним.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявними у справі доказами підтверджено здійснення позивачем 10.10.2024 вантажного перевезення без оформлення необхідних документів, які передбачені законодавством, що є складом правопорушення, за яке абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ встановлена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.

Тобто, як правильно зазначив суд першої інстанції, оскаржувана постанова Відділу державного нагляду (контролю) в Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 05 грудня 2024 року № ПШ 091421 про застосування до ФОП ОСОБА_2 адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн є правомірною, а тому підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відсутні підстав для задоволення позову.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шпуганича Василя Петровича залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у справі № 260/8326/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко

судді С. М. Глазько

В. С. Затолочний