Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №260/4879/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Львів Справа № 260/4879/25 пров. № А/857/48341/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Боршовського Т.І.,

суддів Кухтея Р.В.,

Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року у справі № 260/4879/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій, -

суддя в 1-й інстанції – Маєцька Н.Д.,

час ухвалення рішення – 04 листопада 2025 року,

місце ухвалення рішення – м. Ужгород,

провадження – письмове.

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА.

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся через представника – адвоката Єрьоміну Вікторію Анатоліївну (далі – представник) в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області (далі – відповідач, ГУ ДСНС в області), в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року; 2) зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум; 3) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати; 4) зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду (далі – Суд першої інстанції) від 04.11.2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року. Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум. Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.

Приймаючи оскаржене рішення, Суд першої інстанції керувався нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII), Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, якою затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078), Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013), з урахуванням правових висновків Верховного Суду. Суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовця є однією з державних гарантій щодо оплати праці, тому така підлягає обов`язковому нарахуванні та виплаті і не повинна ставитись в залежність від бюджетних асигнувань відповідача. Оскільки відповідач не провів нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період починаючи з січня 2016 року і по лютий 2018 року, тому повинен був вчинити ці дії при звільненні зі служби. Враховуючи, що відповідач такі дії не вчинив, то суд першої інстанції кваліфікував таку ситуацію як протиправну бездіяльність відповідача. Суд дійшов висновку, що в контексті нової редакції Порядку № 1078 січень 2008 року потрібно вважати "місяцем зростання доходу" для обчислення індексації з 01.01.2016, тобто з наступного місяця після запровадження описаного нового правового регулювання, що набрало чинності в грудні 2015 року. Також Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з тих мотивів, що такі є передчасними.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення постановлене за неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю. Вимоги апеляційної скарги зводяться до такого.

З прийняттям КМУ Постанови № 1013, яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати/грошового забезпечення та інших доходів населення. На переконання апелянта вказаною постановою фактично запропоновано в грудні 2015 року підвищити зарплати працівникам бюджетної сфери за рахунок збільшення посадови окладів (тарифних ставок) та підвищення постійних складових зарплати, що було зроблено в тому числі і в Збройних Силах України, та встановлено з січня 2016 року розпочати обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації. Відповідач зазначає, що Постановою № 1013 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01.12.2015, але й визначено базовий місяць (січень 2016 року), з якого в подальшому необхідно відштовхуватись для проведення індексації. У грудні 2015 року згідно рішення Уряду було проведено індексацію грошового забезпечення військовослужбовців шляхом підняття грошових доходів випереджаючим шляхом, що і було реалізовано позивачем у спірний період.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції .

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

1. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Позивач проходив службу в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області.

Відповідно до довідки про грошове забезпечення позивача № 25 від 28.03.2025 з 01.01.2016 по 31.12.2024, в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 позивачу не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення.

За результатами розгляду звернення позивача щодо перерахунку розміру та та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 відповідач листом від 31.03.2025 повідомив, що індексація грошового забезпечення нараховувалася та виплачувалася позивачу відповідно до норм чинного законодавства, з урахуванням базового місяця – грудня 2015 року.

2. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ. ВИСНОВКИ.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII). Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XIІ (далі – Закон № 2011-XIІ). Згідно з статтею 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено в статті 12 Закону № 2011-XII. Так, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до положень статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Абзацом 2 частини третьої статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон № 1282-XII).

За визначенням, наведеним в статті 1 Закону № 1282-XII:

- індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;

- поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).

Стаття 4 Закону № 1282-XII визначає підстави для проведення індексації. Згідно з частиною першою статті 4, в редакції від 01.01.2015, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Законом № 911-VIII від 24.12.2015, який набрав чинність з 01.01.2016, внесені зміни у частину першу статті 4 Закону № 1282-XII цифри 101 замінені цифрами 103.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Частиною другою статті 5 Закону № 1282-XII визначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (частина перша статті 9 Закону № 1282-XII).

Відповідно до норм статті 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 1078, в редакції від 21.06.2012, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

09.12.2015 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 1013. Ця постанова набрала чинності 15.12.2015 та відповідно до пункту 6 цієї постанови застосовується з 01.12.2015.

Відповідно до пункту 3 Постанови № 1013 міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів необхідно було вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року. Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. №1078.

Постановою Кабінету Міністрів України № 77 від 11.02.2016 внесені зміни в абзац другий пункту 11 Порядку № 1078, цифри « 101» замінено цифрами « 103». Ці зміни, відповідно до пункту 2 Постанови КМУ № 77 від 11.02.2016, застосовуються з 1 січня 2016 року.

Пунктом 2 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Згідно з пп. 2) пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Рішення суду першої інстанції за змістом апеляційної скарги фактично оскаржене в частині задоволених позовних вимог. З огляду на це, не є предметом апеляційного перегляду рішення в частині відмовлених позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на такі мотиви.

Суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов висновку, що у зв`язку з прийняттям Постанови № 1013, якою були внесені зміни серед іншого і до пункту 5 Порядку № 1078, з 01.01.2016 істотно змінився порядок нарахування індексації, оскільки «місяцем підвищення доходу» (місяцем, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, до досягнення ним порогу 103%) визначено місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не підвищення розмірів мінімальної заробітної плати чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімального розміру. Індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищення грошових доходів громадян (в межах прожиткового мінімуму) для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції, тому така підлягає обов`язковому нарахуванні та виплаті і не повинна ставитись в залежність від бюджетних асигнувань відповідача. Місцевий Суд виснував, що з огляду на приписи нової редакції Порядку № 1078, саме січень 2008 року потрібно вважати "місяцем зростання доходу" для обчислення індексації з 01.01.2016. Тобто з наступного місяця після запровадження описаного нового правового регулювання, що набрало чинності в грудні 2015 року.

Аргументи апелянта зводяться до того, що Суд першої інстанції безпідставно визначив січень 2008 року базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача, не врахувавши зміни законодавства, внесені постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015, якими не лише змінено істотно порядок індексації з 01.12.2015, але й визначено базовий місяць - січень 2016. Вказує, що в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 не змінювалися розміри посадових окладів, в тому числі й позивача.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів правильно, сторонами визнаються. Отже, спірним у цій справі є питання визначення місяця, за яким має здійснюватися обчислення індексу споживчих цін для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, а саме: наявність чи відсутність підстав для застосування січня 2008 року як місяця підвищення доходу при обчисленні розміру індексації, як вважає позивач, з чим і погодився суд першої інстанції, чи січня 2016, як вважає відповідач.

Суд апеляційної інстанції в спірному випадку виходить з таких міркувань та мотивів.

Порядок № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015, містив поняття «базовий місяць». Базовим місяцем вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення , без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.

09.12.2015 Кабінет Міністрів України видав постанову № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів». Цією постановою були внесені зміни до Порядку № 1078.

Порівняльний аналіз положень пунктів 5, 10-1, 10-2 Порядку № 1078 свідчить про те, що внаслідок змін, унесених Постановою № 1013, з 01.12.2015 діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Внаслідок цих змін Порядок № 1078 у редакції, що застосовується з 01.12.2015, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати.

Для проведення індексації з 01.12.2015 замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.

Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таке визначення цього поняття висновується із системного тлумачення пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, яка набрала чинності з 01.12.2015.

Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож із 01.12.2015 зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

У цьому полягає одна з основних відмінностей понять «місяць підвищення доходу» та «базовий місяць», позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.

Отже, з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Судом враховано, що Постановою № 1013 з 1 грудня 2015 року підвищені посадові оклади окремих працівників бюджетної сфери.

Так, пунктом 3 цієї Постанови вирішено підвищити розміри посадових окладів, тарифних ставок, заробітної плати, а також переглянути постійні додаткові виплати, щоб розмір підвищення у грудні 2015 року перевищив суму індексації у грудні 2015 року. За рахунок цього мала б обнулитися індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників. У такому випадку для подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається із січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв зі змінами, внесеними Постановою № 1013.

Однак в наведеному Постановою № 1013 переліку немає військовослужбовців та прирівняних до них осіб.

У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на постанови Кабінету Міністрів України, якими встановлювалися розміри посадових окладів та окладів за військовим званням для цих категорій працівників.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців та прирівняних до них осіб (в тому числі й осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту). Указана постанова була чинна з 01 січня 2008 року. Наступний перерахунок посадових окладів відбувся на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 березня 2018 року, та якою установлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Отже, в період з січня 2008 року по лютий 2018 року включно посадовий оклад позивача не змінювався.

Верховний Суд у постановах від 21 березня 2023 року у справі № 620/7687/21 (п. 58), від 22 березня 2023 року у справі № 380/1730/22 (п. 62) зробив висновок щодо застосування Постанови № 1013 та Порядку № 1078, в розрізі постанов Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 та від 30 серпня 2017 року № 704, які полягають в такому:

1) Постанова КМУ № 1013 змінила механізм індексації та замінила поняття «базовий місяць» на поняття «місяць підвищення доходу»;

2) після 01.12.2015 місяцем підвищення доходу є виключно місяць підвищення тарифної ставки (посадового окладу), а не будь-яке зростання інших складових заробітної плати чи грошового забезпечення;

3) Постанова № 1013 поширювалася на працівників бюджетної сфери, яким з 01.12.2015 були підвищені посадові оклади, однак не передбачала підвищення посадових окладів військовослужбовців, тому січень 2016 року не став для військовослужбовців місяцем підвищення доходу і не може автоматично вважатися відправною точкою для обчислення індексу споживчих цін;

4) після змін, внесених Постановою № 1013, обчислення індексу споживчих цін здійснюється для всіх працівників за єдиним правилом - з місяця, наступного за місяцем останнього підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною посадою;

5) для визначення місяця підвищення доходу значення має не дата прийняття на службу, переведення чи інші кадрові зміни, а дата останнього підвищення посадового окладу за посадою;

6) у період з 01.01.2008 до 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців визначалися постановою КМУ № 1294 та не змінювалися. Наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося лише з 01.03.2018 на підставі постанови КМУ № 704. Відтак для нарахування індексації грошового забезпечення за період до 28.02.2018 місяцем підвищення доходу є січень 2008 року;

7) повноваження державного органу щодо визначення місяця підвищення доходу не є дискреційними, оскільки цей місяць прямо визначається законодавством залежно від останнього підвищення посадового окладу; суб`єкт владних повноважень не може на власний розсуд визначати інший місяць для обчислення індексу споживчих цін, ніж місяць останнього підвищення посадового окладу за відповідною посадою.

Такі висновки Верховного Суду в подальшому неодноразово застосовані в судовій практиці Верховного Суду, про що свідчить дані Єдиного державного реєстру судових рішень (лише з посиланням на постанову від 23 березня 2023 у справі № 400/3826/21 Реєстр містить більше двохсот постанов касаційного суду). Отже, такий підхід до правозастосування апеляційний Суд визнає усталеним. З огляду на приписи частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини п`ятої статті 242 КАС України, апеляційний Суд враховує вказані висновки Верховного Суду при розгляді цієї справи.

Підбиваючи підсумки, колегія суддів апеляційного Суду, враховуючи наведені висновки Верховного Суду при оцінці спірних правовідносин, дійшла висновку, що у зв`язку з прийняттям Постанови № 1013, якою були внесені зміни серед іншого і до пункту 5 Порядку №1078, з 01.01.2016 істотно змінився порядок нарахування індексації, оскільки "місяцем підвищення доходу" (місяцем, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, до досягнення ним порогу 103%) визначено місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не підвищення розмірів мінімальної заробітної плати чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімального розміру.

Розмір посадового окладу за посадою позивача був визначений постановою КМУ № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007, якою затверджені схеми посадових окладів військовослужбовців за посадами. Постанова № 1294 набрала чинності 01.01.2008. Наступне підвищення окладів військовослужбовців відбулося 01.03.2018, коли набрала чинності постанова КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 № 704. Таким чином, в контексті нової редакції Порядку № 1078, саме січень 2008 року є «місяцем зростання доходу» для обчислення індексації грошового забезпечення з 01.01.2016. Тобто з наступного місяця після запровадження описаного нового правового регулювання, що набрало чинності в грудні 2015 року.

Доводи апелянта про те, що після набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України № 1013 «базовим місяцем» для обчислення індексу споживчих цін став січень 2016 року, ґрунтуються на помилковому тлумаченні змісту цієї постанови та внесених нею змін до Порядку № 1078. Як виснував Верховний Суд у цитованій вище постанові, положення Постанови № 1013 щодо початку обчислення індексу споживчих цін із січня 2016 року стосувалися тих категорій працівників, посадові оклади яких були підвищені з 01.12.2015. Водночас для військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб (в тому числі й органів і підрозділів цивільного захисту, де проходив службу позивач), підвищення посадових окладів у грудні 2015 року не відбулося, а тому сам факт набрання чинності Постановою № 1013 не змінив місяця підвищення доходу для цілей проведення індексації їх грошового забезпечення. Посадові оклади осіб рядового і начальницького складу у спірний період визначалися нормативними актами, які діяли з 01.01.2008, а наступне підвищення таких окладів відбулося лише з 01.03.2018. За таких обставин саме січень 2008 року є "місяцем підвищення доходу", від якого має здійснюватися обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача за період до 28.02.2018.

Аргументи апелянта за своїм змістом фактично зводяться до заперечення наведених вище висновків Верховного Суду, тому суд їх відхиляє. Водночас апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції при вирішенні спору належно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та надав їм правову оцінку, що відповідає усталеним висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спорах. З огляду на це Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визначення січня 2008 року місяцем, за яким має здійснюватися обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Враховуючи, що відповідач не провів нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період починаючи з січня 2016 року по лютий 2018 року включно відповідно до Порядку № 1013, тому повинен був вчинити ці дії до дня звільнення позивача зі служби. Оскільки відповідач такі дії не вчинив, то така бездіяльність є протиправною.

Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, то апеляційний Суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 затверджений Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 січня 2005 р. N17, далі - Порядок № 44). Цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація). Порядок № 44 містить такі норми: - грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби (пункт 2); - виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (пункт 3); - виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення (пункт 4); - грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (пункт 5).

Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Таким чином, оскільки компенсація сум податку з доходів фізичних осіб є похідною виплатою від грошового забезпечення та підлягає виплаті одночасно із ним, то у разі здійснення перерахунку індексації грошового забезпечення позивача відповідач зобов`язаний також здійснити відповідну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку № 44. Відтак Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити таку компенсацію одночасно з виплатою донарахованих сум індексації грошового забезпечення.

За змістом частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 Кодексу).

Принцип належного здійснення правосуддя передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах «Garcнa Ruiz v. Spain» (заява №30544/96, пункт 26), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23), «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58), «Бендерський проти України» (заява N 22750/02, пункт 42)).

Так, в рішенні у справі "Helle v. Finland" (заява № 20772/92, пункт 60) наголошено на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

Варто наголосити в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні, що Європейський суд з прав людини також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні "Garcia Ruiz v. Spain" (заява № 30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах "Van de Hurk v. the Netherlands" (заява №16034/90, пункт 61), "Шкіря проти України" (заява №30850/11, пункт 43). Ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися залежно від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За приписами частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Суду першої інстанції залишити без змін, оскільки таке судове рішення є законним та обґрунтованим: ухвалене за повного та всебічного з`ясування обставин справи, що стосуються предмета спору, з наданням оцінки всім важливим аргументам учасників справи, відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Враховуючи, що Суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення Суду першої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України нема підстав для нового розподілу судових витрат у справі.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року у справі № 260/4879/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Головуючий суддя Т. І. Боршовський

судді Р. В. Кухтей

С. М. Шевчук