Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №460/3969/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/3969/26 пров. № А/857/23976/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Димарчук Т.М.,

суддів – Москаля Р.М., Сала П.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року (суддя – Щербаков В.В., м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у березні 2026 року звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – ГУПФУ в Рівненській області), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову в призначені пенсії за віком від 17.09.2025 263040018793; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , період згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 з 05.12.1997р. по 03.09.1998р., період роботи за 1988р. по 1993р. в колгоспі ім. Чапаєва згідно трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 та період навчання згідно диплому НОМЕР_3 від 25.07.1988.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що надав усі необхідні документи для призначення пенсії. Однак, відповідачем не зараховано період трудової діяльності позивача згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , а саме період з 05.12.1997р. по 03.09.1998р, період роботи за 1988р. по 1993р. в колгоспі ім. Чапаєва згідно трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 та період навчання згідно диплому НОМЕР_3 від 25.07.1988, оскільки записи до трудової книжки внесені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що до страхового стажу позивача не зараховано: період роботи з 05.12.1997 по 03.09.1998 згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 13.02.1991, оскільки відсутня назва організації в яку був прийнятий заявник, що суперечить вимогам Інструкції ведення трудових книжок; період роботи за 1988-1993 рр. в колгоспі ім. Чапаєва згідно трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 , оскільки відсутня довідка про встановлений мінімум трудової участі, відпрацьовані трудодні та довідка про реорганізацію колгоспу; період навчання згідно диплому НОМЕР_3 від 25.07.1988, оскільки не коректно зазначений період (01.09.1988-18.07.1988), на російській стороні диплому наявне виправлення початку навчання.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 звернувся до органів ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно принципу екстериторіальності заяву передано на розгляд ГУ ПФУ у Рівненській області.

Рішенням від 17.09.2025 263040018793 ГУ ПФУ в Рівненській області відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного пільгового стажу – 29 років (наявний страховий стаж – 26 років 02 місяці 25 дні)

Повідомлено щодо не зарахування страхового стажу за:

- період роботи з 05.12.1997 по 03.09.1998 згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 13.02.1991, оскільки відсутня назва організації в яку був прийнятий заявник, що суперечить вимогам Інструкції ведення трудових книжок.

-період роботи за 1988-1993 рр. в колгоспі ім. Чапаєва згідно трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 , оскільки відсутня довідка про встановлений мінімум трудової участі, відпрацьовані трудодні та довідка про реорганізацію колгоспу.

- період навчання згідно диплому НОМЕР_3 від 25.07.1988, оскільки не коректно зазначений період (01.09.1988-18.07.1988), на російській стороні диплому наявне виправлення початку навчання.

Не погоджуюсь з правомірністю такої відмови, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року№1058-IV (далі - Закон №1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин ).

Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Відповідно до п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Вирішуючи питання чи підлягають спірні періоди трудової діяльності позивача до зарахування до загального страхового стажу суд зазначає наступне.

Стосовно періоду з 05.12.1997 по 03.09.1998 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 13.02.1991, то апелянт стверджує, що такий не зараховано у зв`язку з відсутньою назвою організації в яку був прийнятий заявник, що суперечить вимогам Інструкції ведення трудових книжок.

Записами трудової книжки підтверджується, що позивач, зокрема з 05.02.1997 по 03.09.1988 працював на посаді водія третього класу для роботи на автобусах.

Трудова книжка позивача має чіткий запис про періоди роботи, чітко прослідковується наявність відтиску печатки підприємства, є в наявності підпис відповідального за ведення трудових книжок, а відсутність назви організації, зовсім не впливає на факт роботи та на період роботи на підприємствах та не спростовується ним.

Апеляційний суд погоджується, що та обставина, що відсутня назва організації, в яку був прийнятий заявник, не робить документи, які засвідчені нею, неправдивими. Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами для підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 Справа № 275/615/17 (К/9901/768/17).

Крім того, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Із аналізу змісту записів трудової книжки позивача вбачається, що у ній дійсно наявні певні неточності при оформленні трудової книжки, при цьому, усі записи про прийняття та звільнення з роботи засвідчені підписами уповноважених посадових осіб та скріплені печатками підприємств.

Апеляційний суд вважає, що вказаний спірний період (05.12.1997 по 03.09.1998) підлягає зарахуванню до страхового стажу, оскільки належними доказами підтверджується факт роботи позивача в цей період, незважаючи на наявність суперечностей у записах трудової книжки.

Стосовно періоду роботи позивача з 1988 року по 1993 рік в колгоспі ім. Чапаєва згідно трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 .

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Пунктом 13 Основних Положень встановлено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладено на голову колгоспу. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність відповідно до статуту і правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Згідно з пунктом 14 Основних Положень правління колгоспів вживають заходи щодо строгого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, забезпечення кадрів працівників, які ведуть трудові книжки, підготовленими до такої роботи особами, забезпечують належне зберігання архівних документів, які стосуються трудової діяльності колгоспників.

Таким чином, відповідальність за організацію робіт з ведення трудових книжок покладено на голову колгоспу, а не працівника.

Аналогічні вимоги містяться також в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, яка була чинною в спірний період.

Так, відповідно до вказаної Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162: трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи проводяться акуратно, пір`яний чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору; в розділах Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається; в графі 3 розділу Відомості про роботу у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства; в графі 3 пишеться: Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу; при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів; бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок; після закінчення кожного місяця бухгалтерія вимагає від особи, відповідальної за ведення трудових книжок, звіту про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них, з додатком прибуткового ордера каси підприємства. На зіпсовані під час заповнення бланки трудових книжок і вкладишів до них складається акт.

Пунктом 18 постанови Ради Міністрів Української РСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок Про трудові книжки робітників і службовців від 06.09.1973 №656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналогічні положення містяться в пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників від 27.04.1993 №301, згідно якого відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

В спірному випадку, трудова книжка позивача №163 оформлена відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, оскільки містить інформацію стосовно періодів роботи в колгоспі ім. Чапаєва, а саме: дати прийняття на роботу, найменування колгоспу, де працював позивач, а також зазначено на підставі яких наказів позивач прийнятий на роботу та звільнений з роботи, містить підписи голови колгоспу та відтиски печаток колгоспу.

При цьому, ні Основними Положеннями, ні Інструкцією, не передбачено наслідків для особи, на яку оформлено трудову книжку, за порушення порядку ведення такої трудової книжки.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Як вбачається із копії трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 , позивач з 13.08.1988 по 13.10.1993 працював в колгоспі ім. Чапаєва.

Апеляційний суд вважає, що спірний період з 13.08.1988 по 13.10.1993 зазначено у трудовій книжці ОСОБА_1 , записи засвідчені підписами та печатками, відтак підлягає зарахуванню згідно трудової книжки колгоспника.

Стосовно періоду навчання 01.09.1988-18.07.1988 згідно диплому НОМЕР_3 від 25.07.1988, то такий апелянтом не зараховано, оскільки не коректно зазначений період, а саме на російській стороні диплому наявне виправлення початку навчання.

Як визначено у статті 56 Закону №1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується, зокрема, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання (пункт 8 Порядку №637).

Як слідує з диплому ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 25.07.1988, позивач вступив до Житомирського СПТУ-155.

З матеріалів справи вбачається, що разом із заявою про призначення пенсії позивачем, окрім трудової книжки, надавалась копія атестату № НОМЕР_5 від 25.07.1988, за змістом якого він навчався в Житомирському СПТУ-155 за професією «машиніст автомобільного крану», рішенням екзаменаційної комісії присвоєна кваліфікація «машиніст автомобільного крану п`ятого розряду».

В атестаті містяться підписи Голови екзаменаційної комісії директора та заступника директора училища, а також печатка навчального закладу.

Відповідно до оскаржуваного рішення, відповідач не зарахував період навчання згідно диплому НОМЕР_3 від 25.07.1988 оскільки не коректно зазначений період (з 01.09.1988 по 25.07.1988), на російській стороні диплому наявне виправлення початку навчання.

На час навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком, регулювався постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590 «Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій» (далі Порядок № 590).

Згідно з підпунктом «і» частини першої пункту 109 Порядку № 590 крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних навчальних закладах (технікумах, педагогічних і медичних училищах і таке інше), партійних школах, совпартшколах, школах профруху, на рабфаках; перебування в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Під час навчання позивача діяли норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162, пункт 2.15 якої передбачав, що студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, що мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить запис про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних учбових закладах, в партійних школах і школах профруху. Підставою для таких записів є накази учбового закладу (науковий заклад) про зарахування або відрахування студента, особи, яка навчається, аспіранта, клінічного ординатора.

Доводи апелянта щодо диплому в обґрунтування підстав для не зарахування періоду навчання до страхового стажу апеляційний суд відхиляє, оскільки виправлення щодо початку навчання в училищі в дипломі, не свідчить про недостовірність відомостей в дипломі, а отже не можуть мати негативні наслідки саме для особи, щодо якої його видано.

Поряд з цим, в силу положень частини 1 статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», частини 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» саме органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у доданому позивачем до заяви про призначення пенсії атестаті.

Колегія суддів погоджується про наявність підстав для зарахування періоду навчання позивача з 01.09.1988 по 18.07.1988 до його страхового стажу.

Слід наголосити, що законодавець поклав обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивачку права на включення періодів роботи до її страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

У постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду акцентував на тому, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, зокрема за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки, іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року по справі №687/975/17, у якій зазначено, що на особу не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 05.12.1997 по 03.09.1998 на посаді водія третього класу, період роботи за 1988-1993 рр. в колгоспі ім. Чапаєва, період навчання з 01.09.1988 по 18.07.1988.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди скаржника з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі №460/3969/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Т. М. Димарчук

судді Р. М. Москаль

П. І. Сало