Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №703/4963/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

№ 703/4963/26

3-зв/703/5/26 .

ПОСТАНОВА

про задоволення самовідводу

28 липня 2026 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ІгнатенкоТ.В. за участю секретаря судового засідання Яковенко І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла заяву судді Смілянського міськрайонного суду Волосовського Володимира Володимировича про самовідвід від розгляду справи про адміністративне правопорушення № 703/4963/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2026 року автоматизованим розподілом судових справ між суддями на розгляд судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Прилуцького В.О. надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП (справа №703/4963/26, провадження 3/703/1690/26).

24 липня 2026 року суддею Прилуцьким В.О. було заявлено самовідвід від розгляду даної справи з підстав того, що ОСОБА_2 являється працівником апарату Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, перебуває на посаді головного спеціаліста, тому вважає, що вищевказані обставини можуть викликати сумніви щодо його неупередженості та об`єктивності, як головуючого судді, під час розгляду даного адміністративного провадження. Дані обставини є такими, що унеможливлюють прийняття участі при розгляді даної справи про адміністративне правопорушення та прийняття рішення по ній.

Постановою судді Волосовського В.В. від 27 липня 2026 року, вказаний самовідвід задоволено, та справу передано до канцелярії Смілянського міськрайонного суду Черкаської області для подальшого визначення складу суду.

27 липня 2026 року повторним автоматизованим визначенням судді вказана справа передана для розгляду по суті судді Волосовському В.В., та цього ж дня суддя Волосовський В.В. заявив самовідвід, від розгляду даної справи з підстав того, що ОСОБА_2 являється працівником апарату Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, який передано на розгляд судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Ігнатенко Т.В.

Особи, які беруть участь у справі про адміністративне правопорушення та суддя Волосовський В.В. були повідомлені про час судового розгляду заяви про самовідвід судді, проте в судове засідання не з`явилися.

Відтак, суд вважає за можливе розглянути заяву про самовідвід судді у відсутність осіб, що не з`явилися, а також без фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, в частині, необхідній для правильного вирішення заявленого самовідводу, приходжу до наступного.

Так, суд зазначає, що у відповідності до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ч.2 ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 246 КУпАП регламентовано, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, зокрема, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів безстороннім і справедливим судом.

Чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить норм, які передбачають можливість заявити відвід/самовідвід судді від розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п. 53 рішення у справі "Гурепка проти України").

За практикою ЄСПЛ, у випадку, якщо санкції за адміністративні правопорушення є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, вимоги до його судового розгляду мають відповідати гарантіям та стандартам, встановленим Конвенцією, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» від 09.06.2011).

Крім того, ЄСПЛ зауважив, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, провадження у таких справах є кримінальними дія цілей застосування Конвенції (рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» від 21 лютого 1984 року (пп. 52-54), «Лауко проти Словаччини» від 02 вересня 1998 року (пп. 56-59), ухвала щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» від 17 листопада 2009 року).

Так, відповідно до п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 року уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 16.02.2021 у справі № 263/10894/20, суд вказав, що відповідно до усталеної судової практики, яка ґрунтується на системному аналізі міжнародних актів з урахуванням рішень Конституційного Суду України, суди в певних випадках вправі застосовувати принцип аналогії закону.

Крім того, Рада суддів України пунктом 4 рішення №34 від 08 червня 2017 року роз`яснила, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.

Аналогія закону це засіб заповнення прогалин у законодавстві, який полягає в застосуванні до нього іншої норми закону, яка регламентує подібні відносини.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, зокрема наявність прогалин в національному законодавстві стосовно процесуального врегулювання розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і врегулювання права на відвід (самовідвід) та порядку розгляду заяви про відвід (самовідвід) по справам про адміністративні правопорушення, суд приходить до висновку про можливість застосування аналогії закону у найближчій галузі права, в даному випадку кримінальному процесуальному законі.

Згідно ст.75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Відповідно до ч.1, 2 ст.80 КПК України за наявності підстав передбачених статтями 75-79 цього Кодексу слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006. у справі «Білуга проти України» та рішення від 28.10.1998. у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

У п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної Ради ООН №2006/23 від 27 липня 2006 року, зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відповідно до ст.15 Кодексу суддівської етики, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у випадку неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Інститут відводу (самовідводу) має важливе значення для реалізації демократичних принципів судового процесу, сприяє ефективному розгляду справи і забезпечує правильне вирішення спору.

Норма про відвід (самовідвід) гарантує неупередженість у здійсненні правосуддя, запобігає можливості скасування рішень за мотивами незаконності складу суду, заінтересованості певних суб`єктів, що з`ясувалися під час перевірки справи вищестоящими інстанціями.

Виходячи з вищевикладеного, беручи до уваги те, що самовідвід гарантує неупередженість та об`єктивність здійснення правосуддя, вважаю, що заяву судді Прилуцького В.О. про самовідвід слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 75, 80, 81,82 КПК України, ст. 280 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву судді Смілянського міськрайонного суду Волосовського Володимира Володимировича про самовідвід від розгляду справи про адміністративне правопорушення № 703/4963/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП -задовольнити.

Відвести суддю Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Волосовського Володимира Володимировича від розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП.

Справу №703/4963/26 (провадження 3/703/1690/26) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП передати до канцелярії суду для подальшого визначення судді.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Т.В. Ігнатенко