Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №380/11876/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/11876/25 пров. № А/857/45888/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Довгої О.І.,

Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року (головуючий суддя Кузан Р.І.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Львів, у справі №380/11876/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

11 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 913030125526 від 03.12.2024 про відмову ОСОБА_1 щодо переведення з пенсії за віком згідно з Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу” зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах державної податкової служби з 21.06.1996 по 05.07.2013 - 17 років 00 місяців 14 днів (робота в органах державної податкової служби) та з 01.01.2014 по 25.11.2024 (дата звернення до пенсійного органу) - 10 років 10 місяців 24 дні (робота в органах державної податкової служби); зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 25.11.2024 пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 25.11.2024 № 667-13-01-10-00-11, від 25.11.2024 № 668-13-01-10-00-11 та від 25.11.2024 № 119-13-01-10-21.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ст.37 даного Закону і Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VIII, зокрема щодо наявності стажу державної служби. Суд першої інстанції зазначив, що у спірному випадку позивач має право на переведення її на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, оскільки законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє на теперішній час, визначено, що посадові особи державної митної та податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Таким чином, рішення пенсійного органу про відмову у переведенні є протиправним та підлягає скасуванню. При цьому суд зазначив, що переведення позивачки на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII та проведення перерахунку пенсії з урахуванням довідок про складові заробітної плати, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що прийняв рішення – ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року та в позові відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання – не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Аналізом наданих позивачем документів до стажу державної служби не враховано період роботи в Державній податковій інспекції. Також заперечує щодо зобов`язання врахувати подані позивачем довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.03.2003.

Згідно із записами трудової книжки, ОСОБА_1 в період з 21.06.1996 по 02.12.2024 працювала в органах державної податкової служби. Крім цього, 21.06.1996 позивачкою прийнято присягу державно службовця.

25.11.2024 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою щодо переходу на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-ХІІ.

Вказана заява від 25.11.2024 відповідно до екстериторіального принципу розподілу єдиної черги завдань, розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 03.12.2024 №913030125526 позивачці відмовлено у призначенні зазначеної вище пенсії, посилаючись на те, що посадовим особам контролюючих органів податкової служби присвоюються спеціальні звання, і відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ. Відповідно до наданих документів електронної пенсійної справи стаж державної служби ОСОБА_1 становить 5 місяців 27 днів. Оскільки позивачка станом на 01.05.2016 не обіймала посаду державного службовця, норми пунктів 10 і 12 розділу IX “Прикінцеві і перехідні положення” не дотримуються. А тому, для переходу на пенсію за віком згідно Закону України “Про державну службу” прийнято рішення відмовити у зв`язку з відсутністю законних підстав.

Вважаючи вказане рішення про відмову у переведенні на пенсію протиправним, позивач звернулася до суду за захистом порушених прав.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, який набрав чинності з 01.05.2016 (далі - Закон № 889-VІІІ), визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами, Закон України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993, далі - Закон № 3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до частини першої статті 37 Закон № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, розділом XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Згідно з частиною 1 статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI “;Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Аналогічна позиція щодо застосування вищезазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №569/350/17, від 03.07.2018 у справі № 586/965/16-а та від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а, від 17 травня 2021 року у справі № 607/5615/17.

Згідно із частиною сімнадцятою статті 37 Закону № 3723-XII період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та /або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

У статті 25 Закону № 3723-XII встановлено категорії посад державних службовців.

Як убачається з вищенаведеної правової норми, посади, на яких працювала позивач, у переліку посад, визначеному статтею 25 Закону № 3723-XII відсутні.

Разом з тим, стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначається не лише статтею 25 цього Закону, але й актами Кабінету Міністрів України.

Так, згідно із пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, встановлених на той час законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (діяв до набрання чинності Законом № 889-VIII), яким визначено посади і ранги, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Відповідно до абзацу третього пункту 2 цього Порядку до стажу державної служби зараховується, зокрема, робота керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі – Закон № 509-XII), а з 12.08.2012 – Податковий кодекс України (далі – ПК України).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 509-XII державна податкова служба, якій за змістом частини другої цієї статті підпорядковані державні податкові інспекції в областях, районах, містах і районах у міста, є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством фінансів України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (частини перша, четверта статті 15 Закону № 509-XII).

Цією ж нормою установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондують вимогам статей 5, 12 Закону № 3723-ХІІ щодо обмежень пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Статтею 6 Закону № 509-XII було встановлено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема, у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, – перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Приписами абзаців першого – другого пункту 344.1 статті 344 ПК України передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». Період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєнні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним законом.

Постановою КМУ від 20.04.2016 № 306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» (далі - Постанова № 306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.

Додатком 6 до Постанови № 306 передбачено, що спеціальне звання «Радник податкової та митної справи І, ІІ, ІІІ рангу» прирівнюється до 4, 5, 6 рангу державного службовця.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем не зараховано до стажу державної служби період роботи позивачки з 21.06.1996 по 05.07.2013 та з 31.12.2013 по 02.12.2024 (25.11.2024 дата звернення позивачки із заявою) в органах державної податкової служби.

Згідно із записами трудової книжки ОСОБА_1 , позивачка працювала на різних посадах в органах державної податкової служби України в період з 21.06.1996 по 02.12.2024. 21.06.1996 прийняла присягу державного службовця.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.10.2013 у справі № 21-340а13. Також зазначена правова позиція узгоджуються з правовою позицією, яка викладена в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 465/7218/16а.

25.11.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсії – пенсію державного службовця. На момент звернення із даною заявою позивач отримувала пенсію за віком за нормами Закону №1058-IV.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії ( постанова ВС від 19.12.2023 у справі №600/947/23-а).

Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ, ст. 37 Закону №3723-XII не містять обмеження щодо неможливості переведення особи на пенсію відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII з пенсії, яку особа отримувала за Законом 1058-IV.

Таким чином, в даному випадку має місце розрахунок іншого виду пенсії, а саме пенсії згідно частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.

При цьому, судом першої інстанції правильно встановлено, на дату набрання чинності Законом №889-VIII (01.05.2016) позивач фактично займала посаду державної служби та мала понад 10 років стажу, а сукупності всього має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців – 28 років 05 місяців 04 дні, що включає службу в податкових органах.

Крім того, на дату звернення позивача із заявою про переведення із пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця умова щодо віку (60 років) виконується, та остання мала загальний страховий стаж понад 30 років, тобто умова щодо наявності відповідного страхового стажу теж виконується.

Таким чином, відмова відповідача в переведенні ОСОБА_1 на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу” є неправомірною, тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 03.12.2024 №913030125526 необхідно визнати протиправним та скасувати.

Крім цього, апеляційний суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 “Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб” затверджений Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі Порядок № 622).

Згідно з пунктом 4 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;

матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, здійснюється з урахуванням положень пунктів 4-1 і 4-2 цього Порядку.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 622 довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу” пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII “Про державну службу” та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявні довідки за формою, наведеною у додатках 4, 6 до Порядку № 622, а саме: про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №667-13-01-10-00-11 від 25.11.2024 та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби №668-13-01-10-00-11 та №119-13-01-10-21 від 25.11.2025.

При цьому апеляційний суд зазначає, що вказані довідки долучалася позивачкою до заяви про перехід на пенсію держслужбовця та жодних зауважень щодо таких довідок у відповідача згідно зі спірним рішенням не було.

Пунктом 4 Порядку №622 серед іншого передбачено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права

Підсумовуючи вищенаведене суд акцентує увагу на тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі 826/4418/14).

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуваним рішенням пенсійного органу позивачу безпідставно та необґрунтовано відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця, отже таке підлягає скасуванню, а належним та ефективним способом захисту порушених прав буде зобов`язання відповідача перевести позивачку з 25.11.2024 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п.п. 10, 12 “Прикінцевих та перехідних положень” Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VIII, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №667-13-01-10-00-11 від 25.11.2024 та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби №668-13-01-10-00-11 та №119-13-01-10-21 від 25.11.2025, зарахувавши при цьому до її стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця, періоди роботи в органах державної податкової служби з 21.09.1996 по 05.07.2013 та з 01.01.2014 по 25.11.2024.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі №380/11876/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар

судді О. І. Довга

І. І. Запотічний