Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №598/533/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 598/533/26 пров. № А/857/32671/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сала П.І.,

суддів Димарчук Т.М., Москаля Р.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Бугрінової Е.В.,

представника позивача Богуша В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 25 травня 2026 року (головуючий суддя Гудима І.В.),

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року адвокат Богуш В.Д. від імені та в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського ВП № 1 (м. Ланівці) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області Луцика В.І. серії ЕГА № 1934001 від 08.12.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 3400 грн за ст. 183 КпАП України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій та особою з інвалідністю внаслідок війни (АТО) ІІ групи, перебуває під наглядом лікаря-психіатра, неодноразово проходив лікування в районній лікарні та КНП "Тернопільська обласна психоневрологічна лікарня", що підтверджувалось медичними документами. Однак посадові особи відповідача при розгляді справи про адміністративне правопорушення не врахували психічні розлади позивача, хоча достеменно знали, що він має психічні захворювання та в будь-який час потребує звернення до лікарів. Також не було встановлено чи не мало місце загострення хвороби позивача саме у той день і чи в момент здійснення виклику на 103 він не потребував медичної допомоги. Отже, на думку представника позивача, твердження відповідача про навмисний характер дій позивач є помилковими.

Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 25.05.2026 позов задоволено. Оскаржувану постанову серії ЕГА № 1934001 від 08.12.2025 скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

У поданій апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Тернопільській області просить зазначене судове рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність його висновків фактичним обставинам справи.

Вказує, що позивач протягом нетривалого часу тричі поспіль телефонував на екстрені лінії, надаючи інформацію про події яких насправді не відбувалося. Систематичність дій, а саме повторення дзвінків та свідоме ігнорування роз`яснень оператора чітко свідчить про наявність умислу. Тобто позивач повністю усвідомлював характер своїх неправомірних дій, які призвели до відволікання екстрених служб. Доказом провини позивача є додані до відзиву на позовну заяву аудіозаписи, які суд оцінив неправильно.

Крім того, відповідач наголошує на відсутності медичних висновків, які б підтверджували, що в момент здійснення дзвінків 08.12.2025 ОСОБА_1 перебував у стані загострення психічного захворювання та не міг усвідомлювати своїх дій або керувати ними.

Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Зазначає, що позивач, як фізична особа, яку притягнули до адміністративної відповідальності, не повинен доводити факт погіршення його стану здоров`я, що призвело до виклику. Крім того, необґрунтованим є твердження апелянта про те, що позивач тричі телефонував на лінію 102 безпідставно, оскільки за цим фактом не було складено жодного документу.

У судовому засіданні (в режимі відеоконференції) представник позивача апеляційну скаргу заперечив з підстав, наведених у позові та відзиві на апеляційну скаргу. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в апеляційній скарзі просив слухати справу без його участі та на виклик суду не з`явився.

Відтак на підставі положень ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 КАС України апеляційний розгляд здійснюється за відсутності відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, зокрема наявні у них аудіозаписи, оцінивши доводи апелянта на підтримку вимог за апеляційною скаргою, колегія суддів при здійсненні апеляційного перегляду виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).

Водночас згідно із ст.ст. 17, 20 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.

Статтею 183 КпАП України передбачено відповідальність у вигляді штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб.

Суб`єктом вказаного правопорушення є осудна фізична особа, яка на момент вчинення протиправного діяння досягла 16-річного віку. З урахуванням вимог цитованої вище ст. 20 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до відповідальності є її медичний та юридичний критерії осудності - здатність під час вчинення правопорушення усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Крім того, суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення за ст. 183 КУпАП характеризується виключно наявністю прямого умислу. Диспозиція цієї статті містить обов`язкову ознаку - "завідомо неправдивий виклик", що вказує на повне усвідомлення особою того факту, що повідомлені нею відомості про правопорушення, пожежу, аварію чи медичну ситуацію є повністю вигаданими та не відповідають дійсності. Правопорушник свідомо бажає ввести в оману відповідні спеціальні служби та прагне даремного виїзду їхніх екіпажів. Добросовісна помилка особи (хибне сприйняття обставин як реальної загрози без наміру обману) повністю виключає її вину та, як наслідок, унеможливлює притягнення до відповідальності у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Також колегія суддів звертає увагу на об`єктивну сторону цього правопорушення, яка полягає у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб.

В контексті зазначеної норми під поняттям "виклик" слід розуміти цілеспрямоване повідомлення уповноваженим екстреним службам завідомо вигаданої, неправдивої інформації про наявність конкретної події (правопорушення, пожежі, аварії, загрози життю чи здоров`ю), яка за своїм характером об`єктивно вимагає негайного реагування, мобілізації сил та безпосереднього виїзду екіпажу (наряду) спеціальних служб на місце виклику. Суть протиправного діяння полягає саме в дезорганізації роботи екстрених служб через відволікання їхніх сил і засобів на реагування щодо неіснуючих інцидентів.

Дзвінок особи на спеціальну лінію, зміст якого зводиться до скарг на життєві обставини, стан здоров`я, розмов про власну тяжку долю, особисті проблеми чи висловлення незадоволення соціально-побутовими умовами не може вважатися "викликом" у розумінні статті 183 КУпАП. У таких діях відсутня об`єктивна сторона проступку, оскільки особа не повідомляє про уявну (вигадану) подію та не ініціює вимогу про направлення мобільної групи чи наряду поліції за певною адресою для припинення правопорушення або ліквідації загрози.

Окрім того, у цьому випадку відсутня й суб`єктивна сторона правопорушення. Скарги на власне емоційне або життєве становище відображають суб`єктивне сприйняття особою своєї реальності, що виключає наявність прямого умислу на введення органів державної влади в оману шляхом повідомлення свідомо хибних фактів. Сам по собі факт тривалого чи нетипового телефонного спілкування з оператором екстреної служби, за відсутності повідомлення про подію та вимоги про виїзд наряду, не утворює складу адміністративного проступку, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Оскаржуваною постановою серії ЕГА № 1934001 від 08.12.2025 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 08.12.2025 о 22:44 год він здійснив завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, а саме екстреної медичної допомоги, повідомивши про подію, якої насправді не було.

Разом з тим, дослідженням аудіозаписів телефонних розмов, які надані відповідачем як єдиний доказ вчинення позивачем правопорушення, колегією суддів встановлено, що такі електронні докази взагалі не містять жодних цифрових або звукових ідентифікаторів, які б дозволили суду встановити точну дату та час здійснення дзвінків. Водночас цей недолік є істотним та ставить під сумнів належність цих доказів, оскільки вони об`єктивно не здатні підтвердити, що зафіксована розмова дійсно відбулася саме в день та час, зазначені у постанові про адміністративне правопорушення.

Вказана обставина набуває особливої ваги в контексті того, що, як можна зрозуміти зі змісту самих розмов, позивач раніше вже неодноразово притягувався до відповідальності за аналогічні діяння, що покладає на відповідача обов`язок належним чином (поза розумним сумнівом) довести кожен окремий факт (інцидент) правопорушення з метою уникнення ймовірності притягнення особи до відповідальності двічі за одне і те саме діяння.

Водночас наявність багатьох аналогічних епізодів у минулому унеможливлює ідентифікацію конкретного аудіозапису без часової прив`язки, оскільки він може стосуватися будь-якого іншого минулого інциденту, провадження за яким, наприклад, уже завершено.

Таким чином, у зв`язку з неможливістю встановити часові параметри події за допомогою наданого аудіозапису, факт вчинення правопорушення саме в зазначені у постанові час і дату не доводиться у встановленому законом порядку.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що із аудіозаписів звернень позивача на лінію екстреної служби неможливо встановити наявність у діях ОСОБА_1 прямого умислу на здійснення завідомо неправдивого виклику спеціальних служб.

Зі змісту таких аудіозаписів вбачається, що позивач повідомляє різну інформацію щодо свого стану здоров`я, проходження лікування, перебування в зоні АТО, поданих скарг на правоохоронні органи та наявні виконавчі провадження, при цьому його висловлювання є безладними, а мова плутаною та непослідовною.

Також із аудіозаписів можливо почути, що оператор намагався з`ясувати обставини звернення, однак конкретної інформації щодо події, яка б потребувала реагування не отримав, у зв`язку із чим позивачу повідомлено, що його звернення зафіксовано та з ним зв`яжуться працівники поліції.

Отже, сам по собі зміст аудіозаписів не свідчить про те, що позивач діяв умисно з метою здійснення завідомо неправдивого виклику екстрених служб.

До того ж, на наданих відповідачем аудіозаписах зафіксовано розмову позивача з оператором "102" (поліція), тоді як в оскаржуваній постанові позивача обвинувачено у виклику екстреної медичної допомоги.

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про недоведеність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП України, оскільки матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б окремо або у своїй сукупності підтверджували факт вчинення позивачем 08.12.2025 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

На окрему увагу заслуговують доводи представника позивача щодо неврахування відповідачем (та не проведення належної перевірки) психічного стану ОСОБА_1 , який, згідно із наявними у справі медичними документами, неодноразово проходив лікування у відповідних спеціалізованих медичних закладах, зокрема у період з 12.11.2025 по 05.12.2025 у КНП "Тернопільська обласна психоневрологічна лікарня", звідки був писаний за кілька днів до події.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (правопорушення). Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За приписами ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП уповноважений орган (посадова особа) зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Положення статті 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до принципу "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кобець проти України" від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

В силу приписів частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З огляду на викладене колегія суддів переконана, що Збаразький районний суд Тернопільської області правомірно скасував оскаржувану постанову серії ЕГА № 1934001 від 08.12.2025 та закрив провадження у відповідній справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведені вище мотиви, апеляційна скарга задоволенню не підлягають.

Судові витрати не розподіляються, оскільки рішення суду першої інстанції не змінюється.

Керуючись ст.ст. 139, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 322, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення.

Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 25 травня 2026 року у справі № 598/533/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя П. І. Сало

судді Т. М. Димарчук

Р. М. Москаль

Повне судове рішення складено 27.07.26