Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №560/14140/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/14140/25

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

28 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Матохнюка Д.Б. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Райківецька виправна колонія (№ 78)" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у справі №560/14140/25, яке набрало законної сили, зобов`язано Державну установу "Райківецька виправна колонія (№ 78)" нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020 по 06.06.2022, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022.

В подальшому, позивач звернувся до суду першої інстанції з заявою в порядку ст.382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням вищезазначеного судового рішення, в якій заявник просить зобов`язати Державну установу «Райківецька виправна колонія (№ 78)» подати звіт про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/14140/25.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.10.2025 в задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм процесуального права.

Враховуючи, що справа судом першої інстанції розглянута за правилами спрощеного провадження, а також, відсутність клопотань від сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні, колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять відомостей, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження та вчинено всі передбачені законом виконавчі дії, спрямовані на виконання судового рішення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення, перевіряючи дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

У ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами ч.ч. 4,7 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.

За правилами ч.ч.2,3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно зі ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи.

Ч.1 ст.382 КАС України визначено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

При цьому, на відміну від приписів ст.383 КАС України, якою зокрема передбачено, що у заяві про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, обов`язково зазначається інформація про хід виконавчого провадження, ч.4 ст.382 КАС України визначено, що відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.

За таких обставин, є безпідставною відмова суду першої інстанції у встановленні судового контролю з підстав, що позивач не звертався до органів державної виконавчої служби, та при цьому виконавче провадження станом на момент подання заяви про встановлення судового контролю не відкрито.

Як слідує зі змісту заяви позивача, відповідачем рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.10.2025 у зобов`язальній частині не виконано.

Надаючи правову оцінку доводам позивача, викладеним у заяві та апеляційній скарзі, колегія суддів виходить із такого.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року зобов`язано Державну установу "Райківецька виправна колонія (№ 78)" нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020 по 06.06.2022, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022.

Як зазначає позивач, 13 березня 2026 року відповідачем здійснено перерахунок грошового забезпечення останнього за період з 29.01.2020 по 06.06.2022, що також підтверджується сумую нарахування грошового забезпечення на виконання відповідних рішень суду, а саме-за період з 29.01.2020 по 06.06.2022 нараховано кошти у розмірі: за 2020 – 21 777,95 грн., за 2021- 38 792,70 грн., за 2022 – 24 649,87 грн., без перерахування одноразової вихідної допомоги.

Проте, на думку позивача ДУ "Райківецька виправна колонія (№ 78)" протиправно зменшено відсотки премії на надбавки за особливості проходження служби під час перерахунку грошового забезпечення за вказаний період.

В той же час, колегією суддів при дослідженні судового рішення у справі № 560/14140/25 з`ясовано, що у правовідносинах, які були предметом спору у ньому є лише Постанова №704 Кабінету Міністрів України, п.4 якої установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на календарний рік.

Таким чином, підставою для звернення позивачем до відповідача у справі № 560/14140/25 про перерахунок грошового забезпечення, слугувала зміна посадового окладу та окладу за військовими (спеціальним) званням.

Питання щодо визначення відсоткового розміру премії на надбавки за особливості проходження служби не входило до предмету спору у цій справі.

За таких обставин, суд не вправі надавати правову оцінку діям відповідача в цій частині, в рамках розгляду заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі № 560/14140/25.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з ухвалою суду першої інстанції про те, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити, однак з інших підстав.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про зміну ухвали суду першої інстанції в частині мотивів відмови в задоволенні заяви.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329, 370, 382, 383 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Райківецька виправна колонія (№ 78)" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії змінити в частині мотивів відмови в задоволенні заяви.

В решті ухвалу залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Граб Л.С.

Судді Матохнюк Д.Б. Сторчак В. Ю.