Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №240/19021/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/19021/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Липа В.А.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

27 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив:

визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України щодо невключення до страхового стажу періодів підприємницької діяльності позивача на спрощеній системі оподаткування з 13.06.2007 по 01.07.2010;

- зобов`язати Пенсійний фонд України внести до страхового стажу позивача період з 13.06.2007 по 01.07.2010.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період провадження підприємницької діяльності з 13.06.2007 по 31.12.2009.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період провадження підприємницької діяльності з 13.06.2007 по 31.12.2009.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебував на обліку, як фізична особа – підприємець.

У травні 2025 року звернувся із заявою до Пенсійного фонду України (далі - Пенсійний фонд України або ПФУ) щодо зарахування страхових періодів трудової діяльності з 12.06.2007 по 01.07.2010, на що листом від 04.06.2025 ПФУ повідомив, що за інформацією отриманою від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області позивач перебував на обліку як фізична особа-підприємець з 12.06.2007 по 25.04.2019. Зазначив, що комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за 2007-2009 роки до органів Пенсійного фонду України не подавав. Звіт за 2010 рік подано 15.03.2011 № в ПФУ 1418. Відповідно стаж позивача у довідці ОК-5 за січень-червень 2010 року відображається відповідно до поданих ним звітних відомостей та сплачених внесків.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача період його підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування з 13.06.2007 по 01.07.2010, останній звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Пунктом 2 частини 1 статті 11 Закону №1058-IV встановлено, що загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно зі статтею 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII розділ XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV доповнено пунктом 3-1, яким передбачено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 01.07.2000 по 31.12.2017 включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Також постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01.01.1998 по 31.12.2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з січня 2004 по 31.12.2017 за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Отже, законодавчо були змінені умови щодо зарахування до страхового стажу періодів ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування.

За період роботи, починаючи з 01.01.2004 структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

З огляду на вказане до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:

- до 01 травня 1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;

- з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків;

- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК);

- з 01 травня 1993 для осіб, які обрали загальний спосіб оподаткування, період провадження підприємницької діяльності до 01 липня 2000 зараховується до страхового стажу за умови надання особою документів про сплату страхових внесків, а з 01 липня 2000 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням загальної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.

При цьому, слід зазначити, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI.

Відповідно до статті 18 Закону № 2464-VI джерелами формування Державного реєстру є відомості, що надходять до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та Пенсійного фонду, зокрема, від: платників єдиного внеску; застрахованих осіб; податкових органів; підприємств, установ, організацій та військових частин; територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску.

Відповідно до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (далі – Положення № 10-1), реєстр застрахованих осіб складається з облікових карток, які включають дані, визначені частиною 3 статті 20 та частиною 3 статті 21 Закону № 2464-VI. Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства. Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.

Відповідно до пункту 3 розділу IV Положення № 10-1 відомості до реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пункту 6 розділу IV Положення № 10-1 відомості про застрахованих осіб та звіти щодо сум нарахованих страхових внесків за період до 01 січня 2011 року подаються лише за результатами перевірки, здійсненої за заявою страхувальника, та вносяться до Реєстру застрахованих осіб на підставі наказу керівника відповідного територіального органу у десятиденний строк після узгодження результатів перевірки.

Згідно пункту 4 Положення № 10-1 у разі припинення страхувальника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, поданих правонаступником. У разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили (абз 2 п. 4).

Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду (п. 4 розд. IV Положення № 10-1).

Як встановлено судом першої інстанції, спірним у наявних правовідносинах є незарахування Пенсійним органом до страхового стажу позивача період його підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування з 13.06.2007 по 01.07.2010.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта щодо відсутності правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду здійснення ним підприємницької діяльності з 13.06.2007 по 31.12.2009 у зв`язку з неподанням звітності до органів Пенсійного фонду України. Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до пункту 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 01.07.2000 по 31.12.2017 включаються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від їх розміру.

Так, листом Головного управління ДПС у Житомирській області №2429/Н/06-30-12-04-17 від 27.07.2021 підтверджується, що ОСОБА_1 за період з 2007-2019 років здійснено сплату єдиного податку.

Відповідно до листа Коростенської ОДПІ №422/06-09-13-03 від 29.05.2018 ОСОБА_1 з 01.01.2007 по 31.12.2009 перебував на обліку в Коростенській ОДПІ як платник єдиного (фіксованого) податку. Зазначено, що за вказаний період ним було сплачено єдиний податок.

Суд зважає, що відповідачем не надано доказів, які свідчать, що позивач у періоди з 13.06.2007 по 01.07.2010 не здійснював сплату страхових внесків, також жодних доказів про застосування фінансових санкцій до позивача за несплату страхових внесків, відповідачем також суду не надано.

Отже, відповідачем не наведено жодних порушень з боку позивача, які б відповідно до чинного законодавства стали підставою для не зарахування до страхового стажу періоду провадження ним підприємницької діяльності.

Згідно з положеннями законодавства, обов`язок зі сплати страхових внесків покладався на особу як страхувальника. Однак, якщо державні органи або відповідальні особи не внесли дані до реєстру застрахованих осіб чи неналежним чином виконали свої обов`язки, це не може створювати негативних наслідків для позивача.

Відсутність інформації у відповідних органах про сплату внесків чи нарахування доходів за цей період не може бути підставою для позбавлення позивача права на зарахування цього періоду до страхового стажу. Неналежне збереження чи передача даних між державними органами не є провиною позивача і не може порушувати його право на соціальний захист.

Разом з тим, суд зазначає, за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб (довідка ОК-5 наявна в матеріалах справи) період з 01.01.2010 по 31.07.2010 зараховано до страхового стажу позивача.

Посилання апелянта на те, що відомості про спірний період відсутні у реєстрі застрахованих осіб та що органи Пенсійного фонду України здійснюють внесення інформації виключно на підставі поданої звітності, колегія суддів відхиляє, оскільки така обставина сама по собі не може бути підставою для позбавлення особи права на зарахування періоду підприємницької діяльності до страхового стажу за умови підтвердження факту здійснення такої діяльності та виконання обов`язку зі сплати відповідних платежів. Неналежне відображення або відсутність певних відомостей у персоніфікованому обліку не може покладати негативні наслідки виключно на застраховану особу, яка виконала встановлений законом обов`язок.

Посилання відповідача на рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/15640/22 колегія суддів відхиляє, оскільки у цій справі суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не наділене повноваженнями щодо внесення змін до відомостей Реєстру застрахованих осіб та індивідуальної картки форми ОК-5, тобто про відсутність порушення прав позивача саме з боку відповідача.

Отже, у справі №240/19021/25 вирішувалося питання зарахування страхового стажу, тоді як у справі №240/15640/22 - питання компетенції територіального органу Пенсійного фонду щодо внесення змін до Реєстру застрахованих осіб (форми ОК-5), тобто предмет спору та правова природа вимог є різними.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до статті 77 КАС України саме на суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок доведення правомірності своїх дій чи бездіяльності. Проте відповідачами не доведено, що позивач не сплачував передбачені законодавством платежі або що відсутність даних у реєстрі застрахованих осіб виникла саме з вини позивача. Натомість наявні у справі докази підтверджують факт здійснення підприємницької діяльності та сплати єдиного податку у спірний період.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до повторення позиції відповідача, викладеної під час розгляду справи судом першої інстанції, та ґрунтуються на формальному посиланні на відсутність персоніфікованих відомостей, без спростування встановлених судом обставин щодо перебування позивача на спрощеній системі оподаткування та сплати ним обов`язкових платежів. Такі доводи не містять посилань на нові обставини чи докази, які б свідчили про неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період провадження підприємницької діяльності з 13.06.2007 по 31.12.2009 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу позивача період провадження підприємницької діяльності з 13.06.2007 по 31.12.2009. Підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.315,316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.