Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №560/14320/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/14320/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Печений Є.В.

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

28 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України, Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Також, не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Державної прикордонної служби України та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

До матеріалів справи долучено медичні документи, які характеризують стан здоров`я позивача, зокрема документи щодо гіпертонічної хвороби, ангіопатії сітківки, хронічного вірусного гепатиту С, оперативного втручання — лапароскопічної холецистектомії, а також подальшого лікування і реабілітації.

За направленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.06.2025 №2739 позивача направлено на медичний огляд до гарнізонної ВЛК Харківського військово-медичного клінічного центру ДПСУ.

14.06.2025 гарнізонна ВЛК ХВМКЦ ДПСУ прийняла постанову, оформлену довідкою №3357, у якій зазначила діагнози позивача та дійшла висновку про його придатність до військової служби в органах/підрозділах забезпечення, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах технічного, матеріального, медичного та інших видів забезпечення, охорони.

На підставі довідки №3357 позивача визнано придатним за статтями 39-б, 4-б графи ІІ Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо застосування статей, що визначають ступінь придатності до військової служби.

У виписці з медичної карти амбулаторного/стаціонарного хворого №880 від 22.05.2025 клінічного санаторію «Аркадія» зазначено, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом, який, зокрема, містить хронічний вірусний гепатит С після противірусної терапії з розвитком фіброзу F4 за даними FibroTest від 02.05.2025 та незначними порушеннями функцій.

У постанові гарнізонної ВЛК, оформленій довідкою №3357 від 14.06.2025, зазначено хронічний вірусний гепатит С після отримання специфічної противірусної терапії з розвитком фіброзу F3 за METAVIR від 13.06.2025 з помірним порушенням функцій.

До матеріалів справи долучено протокол ультразвукового дослідження / еластографії від 13.06.2025, відповідно до якого середній показник становить 8,7 кПа, що відповідає F3 за METAVIR.

Після прийняття постанови гарнізонної ВЛК позивач звернувся до ЦВЛК ДПСУ зі скаргою щодо скасування постанови ВЛК №3357 від 14.06.2025 та направлення його на повторний медичний огляд.

Листом від 20.06.2025 ЦВЛК повідомила позивача про витребування матеріалів гарнізонної ВЛК.

Листом від 09.07.2025 №13.1/53231-25-Вих ЦВЛК повідомила позивача, що стосовно нього прийнято постанову гарнізонної ВЛК ХВМКЦ ДПСУ №3357 від 14.06.2025, яка є чинною, а підстав для її скасування або направлення позивача на повторний медичний огляд ЦВЛК не вбачає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Так, Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 № 2801-XII (далі - Основи законодавства України про охорону здоров`я у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) встановлює, що кожна людина має природне невід`ємне і непорушне право на охорону здоров`я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров`я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров`я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв`язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.

Основи законодавства України про охорону здоров`я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров`я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров`я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Відповідно до статті 70 Основ законодавства України про охорону здоров`я, військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби - інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною другою статті 12 Закону України "Про національну безпеку України".

Військово-лікарські комісії також можуть створюватися при державних та комунальних закладах охорони здоров`я.

Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2024 №441 «Про затвердження Положення про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі України» затверджено Положення про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі України (далі – Положення №441 у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Абзац 1 пункту 1 розділу І Положення №441 визначає, що це Положення визначає порядок проведення військово-лікарськими комісіями (далі - ВЛК) Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба) медичного огляду громадян призовного віку; військовозобов`язаних, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах (далі - ВВНЗ); військовослужбовців Держприкордонслужби та членів їхніх сімей; осіб, звільнених з військової служби Держприкордонслужби та військових частин прикордонних військ СРСР та їх органів управління, дислокованих на території України; військовослужбовців Держприкордонслужби та працівників Держприкордонслужби, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I, II груп патогенності; військовослужбовців Держприкордонслужби, які проходять військову службу на кораблях, катерах та суднах забезпечення Морської охорони Держприкордонслужби; льотного складу та авіаційного персоналу Держприкордонслужби, з метою визначення їх придатності за станом здоров`я до військової служби (роботи за фахом), встановлення причинного зв`язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) з проходженням військової служби та встановлення причинного зв`язку, захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), які призвели до смерті військовослужбовців Держприкордонслужби.

Пункти 6–9 глави 4 розділу ІІІ Положення №441 передбачають, що Військовослужбовці Держприкордонслужби оглядаються ВЛК, ЛЛК закладів охорони здоров`я (органів) Держприкордонслужби за територіальним принципом, а також за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні, за місцем проведення відпустки.

На осіб, які проходять медичний огляд амбулаторно, заводиться картка обстеження та медичного огляду (додаток 15), при стаціонарному огляді - медична карта стаціонарного хворого.

Медичний огляд військовослужбовців Держприкордонслужби обов`язково проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, офтальмологом, отоларингологом, гінекологом (для жінок), а за медичних показань - лікарями інших спеціальностей.

Обов`язково здаються загальні аналізи крові та сечі, проводяться ЕКГ-дослідження, рентгенологічне обстеження органів грудної клітки; потребу в додатковому обстеженні визначають лікарі за медичними показаннями.

Пункт 1 глави 11 розділу ІІІ Положення №441 передбачає, що постанови ВЛК, ЛЛК приймаються колегіально, більшістю голосів.

ВЛК при винесенні постанови оцінює висновки лікарів за результатами медичного огляду в закладі охорони здоров`я Держприкордонслужби, документи особи, які характеризують стан її здоров`я, з інших закладів охорони здоров`я (результати обстежень, висновки лікарів і спеціалістів тощо) (за наявності), які є додатковими матеріалами для встановлення діагнозу, а також ознайомлюються з медичними записами в електронній системі охорони здоров`я, що характеризують стан здоров`я особи, та вносять відповідні медичні записи до електронної системі охорони здоров`я в порядку, установленому законодавством.

У прийнятті постанови голова та члени ВЛК незалежні, у разі незгоди голови або членів ВЛК з думкою інших членів, їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК, ЛЛК.

Пункт 2 глави 11 розділу ІІІ Положення №441 встановлює, що рішення ВЛК, дії (бездіяльність) ВЛК органів Держприкордонслужби оскаржуються в ЦВЛК або судовому порядку.

За рішенням ЦВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

У разі визнання ЦВЛК звернення щодо перегляду (скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ЦВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на повторний або контрольний огляд ВЛК. ЦВЛК розглядає звернення на постанову ВЛК та приймає рішення в строки, визначені статтею 20 Закону України «Про звернення громадян». На повторний або контрольний медичний огляд особи, зазначені в пункті 1 розділу І цього Положення, направляються для проходження медичного огляду ВЛК в інший заклад охорони здоров`я Держприкордонслужби, ніж той, у якому проводився медичний огляд ВЛК, постанова якої скасована або оскаржується.

У разі визнання ЦВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

Постанови ЦВЛК, ВЛК, ЛЛК оскаржуються в строки, визначені статтею 17 Закону України «Про звернення громадян».

Постанови ВЛК інших військових формувань, які винесені стосовно військовослужбовців Держприкордонслужби, підлягають обов`язковому розгляду ЦВЛК з прийняттям власної постанови.

У випадку скасування ЦВЛК постанови ВЛК, ЦВЛК приймає власну постанову. Постанова ЦВЛК оформляється в 4 примірниках. Перший примірник зберігається у ЦВЛК протягом 5 років з подальшим здаванням у Центральний архів Держприкордонслужби. Другий примірник направляється на адресу ВЛК, постанова якої скасована, із занесенням даних у книгу протоколів засідань ВЛК, ЛЛК та зберігається протягом 5 років з подальшим здаванням у Центральний архів Держприкордонслужби. Третій та четвертий примірники направляються на адресу органу Держприкордонслужби за місцем проходження служби військовослужбовця. Третій примірник долучається до особової справи військовослужбовця, четвертий примірник видається військовослужбовцю начальником органу Держприкордонслужби чи начальником кадрового підрозділу.

Пункт 7 глави 13 розділу ІІІ Положення №441 передбачає, що постанова ВЛК, ЛЛК про придатність військовослужбовця до військової служби оформлюється довідкою ВЛК, ЛЛК і затвердженню ЦВЛК не підлягає.

Пункт 10 глави 13 розділу ІІІ Положення №441 передбачає, що постанова ВЛК, ЛЛК про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби чинна протягом 12 місяців з дати оформлення рішення ВЛК, ЛЛК.

Постанови ВЛК, ЛЛК щодо військовослужбовців Держприкордонслужби, які визнані непридатними до військової служби, непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців, повинні бути реалізовані негайно після надходження висновку ВЛК, ЛЛК до органу Держприкордонслужби, у якому вони проходять військову службу.

У разі виникнення змін у стані здоров`я оглянутого, що передбачають зміну ступеня придатності до військової служби, за його заявою або висновками лікарів закладів охорони здоров`я, незалежно від дати проходження медичного огляду проводиться повторний медичний огляд.

Постанова ВЛК, ЛЛК про потребу військовослужбовця у звільненні від службових обов`язків або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) повинна бути реалізована негайно.

При розгляду цієї справи суд враховує правові висновки Верховного Суду щодо меж судового контролю за рішеннями військово-лікарських комісій.

Так, у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №806/526/16 сформульовано підхід, відповідно до якого адміністративний суд не вправі надавати оцінку професійним діям лікарів — членів ВЛК при застосуванні ними методів огляду, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних медичних знань.

У постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 зазначено, що перевірка правильності прийнятого ВЛК рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду; суд перевіряє законність такого рішення у межах дотримання процедури його прийняття.

У постанові Верховного Суду від 12.02.2021 у справі №820/5570/16 також наголошено, що рішення про придатність, тимчасову або повну непридатність особи до військової служби належить до компетенції ВЛК, а не адміністративного суду.

У постанові Верховного Суду від 26.02.2025 у справі №240/13173/22 Верховний Суд підтвердив загальний підхід щодо неприпустимості підміни судом компетентного органу військово-лікарської експертизи у питаннях, які потребують спеціальних медичних знань.

Разом з тим, суд виходить з того, що наведена практика Верховного Суду не означає, що рішення ВЛК або дії ЦВЛК перебувають поза межами судового контролю.

Адміністративний суд перевіряє, чи дотримано процедуру прийняття рішення, чи діяли відповідачі у межах наданих повноважень, чи врахували всі істотні обставини, чи є рішення або відповідь обґрунтованими, а також чи виконано обов`язок доказування правомірності рішення, дії або бездіяльності, покладений на суб`єкта владних повноважень частиною другою статті 77 КАС України.

Надаючи оцінку щодо вимоги про скасування постанови гарнізонної ВЛК, оформленої довідкою №3357 від 14.06.2025, суд зазначає таке.

Так, позивач просить визнати незаконним та скасувати постанову гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_1 , оформлену довідкою №3357 від 14.06.2025.

Суд встановив, що оскаржувана постанова гарнізонної ВЛК оформлена довідкою ВЛК №3357 від 14.06.2025.

Така форма оформлення відповідає пункту 7 глави 13 розділу ІІІ Положення №441, відповідно до якого постанова ВЛК про придатність військовослужбовця до військової служби оформлюється довідкою ВЛК і затвердженню ЦВЛК не підлягає.

У довідці №3357 зазначено діагнози позивача, причинний зв`язок захворювань із проходженням військової служби та висновок про придатність до служби у відповідних органах і підрозділах забезпечення.

Довідка містить посилання на статті 39-б, 4-б графи ІІ Розкладу хвороб.

Суд вказує на те, що доводи позивача щодо того, що у довідці ВЛК не враховано всі діагнози або неправильно визначено ступінь придатності, стосуються насамперед правильності медичної оцінки стану здоров`я, діагнозів і застосування статей Розкладу хвороб.

Водночас, суд не має повноважень самостійно визначати, чи відповідає фіброз F3 або F4 певній статті Розкладу хвороб, чи правильно ВЛК визначила ступінь порушення функцій організму та ступінь придатності позивача до військової служби.

Такі питання потребують спеціальних медичних знань і належать до компетенції ВЛК.

У той же час, суд звертає увагу, що у матеріалах справи наявні медичні документи із різними відомостями щодо ступеня фіброзу печінки: F4 за FibroTest від 02.05.2025 у виписці санаторію «Аркадія» та F3 за METAVIR від 13.06.2025 у довідці ВЛК №3357.

При цьому, суд виходить з того, що сам факт наявності у матеріалах справи різних медичних відомостей щодо ступеня фіброзу печінки не свідчить автоматично про протиправність постанови гарнізонної ВЛК, оскільки оцінка таких відомостей та визначення їх значення для ступеня придатності належать до компетенції органів військово-лікарської експертизи.

Водночас такі обставини підлягали належній перевірці ЦВЛК під час розгляду скарги позивача.

Щодо гарнізонної ВЛК суд зазначає, що матеріали справи містять саму довідку №3357, дані про проведення еластографії від 13.06.2025, а також журнал обліку видачі довідок/висновків ВЛК.

Ці докази підтверджують факт прийняття постанови ВЛК, її зміст та видачу довідки позивачу.

Разом з тим, наявність спору щодо достатності та правильності медичної оцінки сама по собі не є достатньою підставою для скасування судом постанови ВЛК, якщо суд не встановив такого процедурного порушення, яке безпосередньо тягне протиправність постанови.

З огляду на сталу практику Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, суд не може скасувати постанову ВЛК лише з тієї підстави, що позивач не погоджується з медичним висновком або вважає, що його діагнози мали бути оцінені інакше.

У цій справі ефективна перевірка доводів позивача щодо неповного врахування медичних документів має бути здійснена не шляхом самостійного визначення судом ступеня придатності позивача і не шляхом прямого скасування судом постанови ВЛК за медичними мотивами, а шляхом належного повторного розгляду скарги компетентним органом вищого рівня - ЦВЛК ДПСУ.

Тому у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконною та скасування постанови гарнізонної ВЛК, оформленої довідкою №3357 від 14.06.2025, слід відмовити.

Оцінюючі дії/бездіяльність ЦВЛК ДПСУ у спірних правовідносинах, суд виходить із таких міркувань.

Так, позивач просить визнати протиправною бездіяльність ЦВЛК щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду його скарги.

При цьому, суд встановив, що ЦВЛК не залишила звернення позивача без реагування: вона витребувала матеріали гарнізонної ВЛК, листом від 20.06.2025 повідомила позивача про такі дії, а листом від 09.07.2025 №13.1/53231-25-Вих повідомила про відсутність підстав для скасування постанови ВЛК №3357 або направлення позивача на повторний медичний огляд.

Отже, формально ЦВЛК вчинила певні дії за зверненням позивача.

Тому кваліфікація поведінки ЦВЛК саме як повної бездіяльності у значенні абсолютного невчинення дій не є точною.

Водночас, зміст спірних правовідносин свідчить, що позивач фактично оскаржує не лише відсутність будь-якої відповіді, а неналежний розгляд відповідачем 1 його скарги на постанову гарнізонної ВЛК.

Так, пункт 2 глави 11 розділу ІІІ Положення №441 покладає на ЦВЛК повноваження розглянути звернення щодо перегляду або скасування постанови ВЛК та за результатами такого розгляду: у разі обґрунтованості звернення — переглянути постанову ВЛК або прийняти рішення про направлення на повторний чи контрольний медичний огляд; у разі необґрунтованості звернення — повернути його заявнику з відповідними роз`ясненнями.

Отже, суд зазначає, що ЦВЛК при розгляді скарги не обмежена механічним підтвердженням чинності постанови гарнізонної ВЛК.

Вона повинна перевірити доводи скарги, оцінити матеріали, які мають істотне значення для правильності висновку ВЛК, і надати заявнику мотивоване рішення або мотивоване роз`яснення щодо того, чому звернення є обґрунтованим або необґрунтованим.

У цій справі позивач у скарзі посилався на істотні, на його думку, обставини щодо стану здоров`я, зокрема на різні відомості про ступінь фіброзу печінки та неповне врахування діагнозів.

У матеріалах справи наявні документи, які містять різні відомості щодо ступеня фіброзу: F4 за FibroTest від 02.05.2025 та F3 за METAVIR від 13.06.2025.

Водночас, ЦВЛК, відповідаючи позивачу листом від 09.07.2025, не навела достатнього мотивування щодо того: чи досліджувалася розбіжність між F4 за FibroTest від 02.05.2025 та F3 за METAVIR від 13.06.2025; чому саме результат від 13.06.2025 був визнаний достатнім і визначальним для підтвердження постанови гарнізонної ВЛК; чи мали інші медичні документи позивача значення для застосування статей 39-б, 4-б графи ІІ Розкладу хвороб; чому доводи позивача не зумовлюють необхідності направлення його на повторний або контрольний медичний огляд.

Суд повторює: він не визначає, який із медичних висновків є правильним.

Однак саме ЦВЛК як орган військово-лікарської експертизи вищого рівня повинна була у межах своїх повноважень надати належну оцінку цим доводам, а у разі потреби - вирішити питання щодо повторного або контрольного медичного огляду.

Ненадання мотивованої оцінки істотним доводам скарги позивача свідчить про неналежну реалізацію ЦВЛК своїх повноважень за пунктом 2 глави 11 розділу ІІІ Положення №441.

За таких обставин і правових підстав, суд доходить висновку, що поведінка ЦВЛК не є протиправною бездіяльністю у вузькому розумінні повної відсутності реагування, однак є протиправними діями щодо розгляду скарги позивача без надання належної мотивованої оцінки доводам скарги та медичним документам, на які посилався позивач.

З огляду на положення частини другої статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі буквального формулювання позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності та надати ефективний спосіб захисту шляхом визнання протиправними дій ЦВЛК щодо неналежного розгляду скарги позивача.

При цьому, вихід суду за межі буквального формулювання позовної вимоги у цій частині не змінює предмета спору, оскільки спір стосується одного й того самого публічно-правового обов`язку ЦВЛК — належно розглянути звернення позивача щодо постанови гарнізонної ВЛК №3357 від 14.06.2025.

Зміна правової кваліфікації поведінки відповідача з «бездіяльності» на «дії щодо неналежного розгляду скарги» спрямована на ефективний захист права позивача та відповідає частині другій статті 9 КАС України.

Щодо вимоги про зобов`язання ЦВЛК повторно розглянути скаргу, то суд зазначає таке.

Позивач просить зобов`язати ЦВЛК повторно розглянути його скаргу про скасування постанови ВЛК №3357 та прийняти відповідне рішення.

Так, належним способом захисту є зобов`язання ЦВЛК повторно розглянути скаргу позивача з урахуванням правової оцінки суду.

У той же час, суд не може зобов`язати ЦВЛК прийняти наперед визначене рішення - скасувати постанову ВЛК або направити позивача на повторний огляд, оскільки це належить до компетенції ЦВЛК та потребує спеціальної медичної оцінки.

Разом з тим, при повторному розгляді скарги ЦВЛК повинна: перевірити доводи позивача щодо повноти врахування його медичних документів; надати оцінку розбіжності між відомостями про фіброз F4 за FibroTest від 02.05.2025 та F3 за METAVIR від 13.06.2025; перевірити, чи були підстави для залучення лікарів інших спеціальностей або призначення додаткового обстеження за медичними показаннями; оцінити, чи впливають наведені позивачем обставини на застосування статей 39-б, 4-б графи ІІ Розкладу хвороб; за результатами розгляду прийняти одне з рішень або надати мотивоване роз`яснення відповідно до пункту 2 глави 11 розділу ІІІ Положення №441, а саме: переглянути постанову ВЛК, направити особу на повторний або контрольний медичний огляд, або повернути звернення як необґрунтоване з належними мотивованими роз`ясненнями.

Водночас, покладення на ЦВЛК обов`язку повторно розглянути скаргу позивача не означає зобов`язання цього органу прийняти конкретне медичне рішення або встановити певний ступінь придатності до військової служби.

Суд виходить з того, що ЦВЛК має самостійно, у межах компетенції, визначеної Положенням №441, оцінити доводи скарги, медичні документи, матеріали гарнізонної ВЛК та прийняти рішення або надати мотивоване роз`яснення відповідно до пункту 2 глави 11 розділу ІІІ Положення №441.

При цьому, суд не визначає наперед, яким має бути медичний висновок ЦВЛК, і не зобов`язує ЦВЛК встановити конкретний діагноз чи конкретний ступінь придатності позивача до військової служби.

З огляду на викладене вище, за результатами розгляду справи суд дійшов таких висновків.

Позовна вимога про визнання незаконною та скасування постанови гарнізонної ВЛК, оформленої довідкою №3357 від 14.06.2025, задоволенню не підлягає, оскільки суд не встановив такого процедурного порушення з боку гарнізонної ВЛК, яке б давало підстави для прямого скасування постанови, а доводи позивача переважно стосуються медичної оцінки, яку суд не вправі підміняти.

Поведінка ЦВЛК не є повною бездіяльністю, оскільки ЦВЛК розглянула звернення позивача та надала відповідь.

Водночас ЦВЛК не надала належної мотивованої оцінки істотним доводам скарги позивача, зокрема щодо розбіжностей у медичних документах про ступінь фіброзу печінки та повноти врахування діагнозів.

Належним і ефективним способом захисту є визнання протиправними дій ЦВЛК щодо розгляду скарги позивача без надання належної мотивованої оцінки доводам скарги та медичним документам, на які посилався позивач, і зобов`язання ЦВЛК повторно розглянути скаргу відповідно до пункту 2 глави 11 розділу ІІІ Положення №441.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводі, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги ОСОБА_1 та Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А.

Судді Ватаманюк Р.В. Курко О. П.