Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №560/2629/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/2629/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Драновський Я.В.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

28 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Матохнюка Д.Б. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тур Авто Плюс» на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тур Авто Плюс» до відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служба України з безпеки на транспорті Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тур Авто Плюс» звернулося до суду з позовом до відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служба України з безпеки на транспорті Укртрансбезпеки, в якому просило:

-визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті № 090602 від 28.01.2026 про притягнення ТОВ «Тур Авто Плюс» до відповідальності за абзацом 1 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» про стягнення адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.05.2026 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Управління державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області на підставі направлення на рейдову перевірку № 002639 від 02.01.2026 проведено рейдову перевірку (на дорозі) в Хмельницькій області, м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе, 23, АС № 1.

09.01.2026 при проведенні рейдової перевірки (на дорозі), перевірено транспортний засіб марки Мercedes-benz н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія, особу якого не можливо встановити.

В Акті перевірки від 09.01.2026 вказано наступне: "водій здійснював перевезення пасажирів на автобусному маршруті "Хмельницький - Нова Ушиця", про що свідчить трафарет на лобовому склі транспортного засобу. Під час проведення перевірки водій не надав посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, схему маршруту, розклад руху, таблиці вартості проїзду, картки водія або інформації з діючого та повіреного тахографа, заповнені реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водія-тахокарти або у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом роздрукованої на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія, чим порушено вимоги ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відсутність необхідних документів, визначених положеннями Закону України "Про автомобільний транспорт" та Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567 на момент проведення рейдової перевірки, знайшло своє відображення в акті від 09.01.2026 №068958.

Враховуючи зафіксовані порушення, 28.01.2026 відповідачем винесено оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн., відповідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за відсутність на момент проведення перевірки документів визначених статтею 39 цього Закону.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015р. затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі Укртрансбезпека).

Відповідно до п. 1 вказаного Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 (далі-Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п.8 Положення №103, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (далі Порядок №1567), визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі-суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 1567, органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

За змістом п. 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III встановлено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Положеннями ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачені вимоги до автомобільного перевізника, зокрема, автомобільний перевізник повинен:

виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;

забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;

забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв;

організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;

забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

забезпечувати безпеку дорожнього руху;

забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;

для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду- посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.

Абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено відповідальність автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф.

Абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» закріплено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону,-штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.05.2010 року № 278, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 2010 року за № 408/17703, затверджений «Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту» (далі Порядок № 278).

Згідно з пунктом 1.3 Порядку 278 автомобільний перевізник повинен забезпечити: водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху.

У п.1.4. Порядку №278 зазначено, що схема маршруту та розклад руху регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред`являються водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів та перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення ними державного контролю та представникам Державної автомобільної інспекції МВС України (далі Державтоінспекція).

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт, визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункт 2 Порядку №1567).

Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

У пункті 14 Порядку №1567 міститься визначення, що рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За вимогами пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку № 1567).

Згідно з пунктами 21, 22 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Пунктом 22 Порядку №1567 передбачено, у разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Як вбачається із Акту № 068958 від 09.01.2026 проведення перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 09.01.2026, водій транспортного засобу, особа якого не встановлена, здійснював перевезення пасажирів на автобусному маршруті "Хмельницький Нова Ушиця", про що свідчить трафарет на лобовому склі. Під час перевірки не надав посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, полісу обов`язкового цивільного страхування, схеми маршруту, розкладу руху, таблиці вартості проїзду, картки водія або інформації з діючого та повіреного тахографа.

Також, в Акті вказано, що водій з ним ознайомлений, однак від підпису та пояснень відмовився.

Позивач в позовній заяві та апеляційній скарзі вказує на те, що перевірка проводилася з порушенням встановленого законом порядку, оскільки посадовою особою відповідача перед початком перевірки не пред`явлено направлення на проведення перевірки та не виконано прохання водія зробити запис у журналі перевірок, а Акт від 09.01.2026 містить недостовірні відомості, зокрема щодо маршруту автобуса, оскільки в останньому зазначено маршрут "Хмельницький-Ушиця", який відсутній у господарській діяльності товариства. При цьому, згідно тверджень позивача вищезазначений Акт в присутності водія не складався та для підпису останньому не надавався.

Позивачем до матеріалів справи також долучено Протокол перевірки технічного стану транспортного засобу № 01324-01184-25 від 16.10.2025, технічний паспорт на транспортний засіб MERCEDES-BENZ д.н.з НОМЕР_1 , розклад руху автобусів, що забезпечується автобусами ТОВ "Тур Авто Плюс".

Відповідач у відзивах на позовну заяву та апеляційну скаргу вказав, що небгрунтованість таких доводів позивача, спростовується матеріалами відеозапису, які долучені до матеріалів справи.

При цьому, відповідач послався на відеозапис, який на думку останнього є належним підтвердженням того, що посадова особа контролюючого органу представилась водію, повідомила підставу та мету проведення рейдової перевірки, пред`явила службове посвідчення та надала для ознайомлення направлення на рейдову перевірку №002639 від 02.01.2026.

Колегією суддів досліджено матеріали відеозапису, наявного у справі, однак такий не містив звукового відображення тексту, а відтак з останнього неможливо було встановити як достовірність тверджень відповідача, так і спростувати доводи позивача.

Зважаючи на наведене, з метою з`ясування усіх обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зобов`язання відповідача надати суду якісну копію відеозапису, на якому на думку останнього, зафіксовано факт вчинення позивачем порушення, за яке його притягнуто да адміністративно-господарського штрафу на підставі оскаржуваної постанови.

На виконання вимог ухвали суду, відповідачем надано копію відеозапису рейдової перевірки від 09.01.2026 шляхом забезпечення доступу до оригінальних файлів відеофіксації за посиланням: https://drive.google.com/drive/folders/1xCrq990-MZzlS0e-LlwAVWY2AzUz_3Yb? usp=sharing.

З інформації, що міститься на вказаних відеофайлах дійсно видно, що спочатку перевіряючий не пред`явив службового посвідчення та не надав для ознайомлення направлення на перевірку, однак після зауваження водія, надав необхідні документи, проте водій відмовився з ними ознайомлюватися.

На відеозаписі також зафіксовано і те, що водій не виконав вимогу посадової особи відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служба України з безпеки на транспорті Укртрансбезпеки надати документи та проігнорував його повідомлення про те, що буде складено Акт.

З приводу доводів позивача про те, що в акті №068958 від 09.01.2026 посадовою особою Укртрансбезпеки неправильно визначено маршрут перевезення "Хмельницький-Нова Ушиця", так як згідно його тверджень, фактично транспортний засіб здійснював перевезення за маршрутом "Березівка-Хмельницький", то такі не приймаються судом, оскільки документи на маршрут не надавалися посадовій особі відповідача на його вимогу. При цьому, у разі наявності таких на момент перевірки, водій транспортного засобу Мercedes-benz н.з. НОМЕР_1 мав можливість підтвердити, що рухається саме за таким автобусним маршрутом, про який стверджує, однак таким правом не скористався, залишивши місце проведення перевірки.

Колегія суддів погоджується з твердженнями позивача про те, що матеріали фотофіксації не можуть слугувати належними доказами у справі, а тому не бере до уваги, наявні у справі фотознімки.

Проте, навіть без врахування інформації, що міститься на фотознімках, решта доказів, наданих відповідачем підтверджують факт ненадання водієм транспортного засобу Мercedes-benz н.з. НОМЕР_1 посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, схеми маршруту, розкладу руху, таблиці вартості проїзду, картки водія або інформації з діючого та повіреного тахографа, заповнені реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водія-тахокарти або у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом роздрукованої на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія, чим порушено вимоги ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваної постанови.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тур Авто Плюс» залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Граб Л.С.

Судді Матохнюк Д.Б. Сторчак В. Ю.