Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №372/4656/25 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/4656/25

Провадження 2-о-7/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Висоцької Г.В., за участю секретаря судового засідання Куник О.В., розглянувши цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні у померлого, заінтересована особа - Військова частина НОМЕР_1 ,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт її перебування на утриманні військовослужбовця, ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 при захисті Батьківщини.

В обґрунтування вимог зазначила, що 19 жовтня 2023 року рішенням Обухівського районного суду Київської області по справі №372/4065/23 встановлено факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , починаючи з лютого 2002 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вона перебувала на утриманні ОСОБА_2 , що може підтвердитись копіями письмових доказів та показами свідків. Вона з 2019 року перебуває на пенсії та отримує її в розмірі 2725 грн. З 2015 року, перебуваючи у цивільному шлюбі з померлим, заявниця до отримання пенсії у 2019 році ніде не працювала, тим самим була особою пенсійного віку та на повному утриманні загиблого чоловіка. Встановлення факту перебування на утриманні у померлого необхідно для отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої програмою Обухівської міської ради Київської області, в зв`язку з гибеллю чоловіка.

Ухвалою суду від 18.08.2025 року прийнято заяву до розгляду та відкрити провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні у померлого, заінтересована особа - Військова частина НОМЕР_1 . Зупинено провадження у цивільній справі 372/4656/25 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні у померлого, заінтересована особа - Військова частина НОМЕР_1 , до ухвалення рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 308/17634/23.

Ухвалою суду від 20.03.2026 року відновлено провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні у померлого, заінтересована особа - Військова частина НОМЕР_1 . Призначено у справі судове засідання.

Ухвалою суду від 01.05.2026 року витребувано у Головного управління Державної податкової служби України в Київській області інформацію про доходи ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) за період з січня 2017 по 07 березня 2023 року.

Ухвалою суду від 03.06.2026 року витребувано у Головного управління Державної податкової служби України в Київській області інформацію про доходи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) за період з січня 2017 по 07 березня 2023 року.

Ухвалою суду від 30.06.2026 року витребувано у Військової частини НОМЕР_3 особисту картку на грошове забезпечення ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 під час артилерійського обстрілу біля с. Берестове Соледарської громади Бахмутського р-ну Донецької обл.) за період з 01 березня 2023 року 07 серпня 2023 року (інформацію про доходи); витребувано у ГУ Пенсійного фонду України у Київській області інформацію про доходи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , податковий номер НОМЕР_2 , інформацію про його доходи, які передували 5 рокам до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В судове засідання заявниця та її представник не з`явились. Представник подав заяву, в якій підтримав заяву про встановлення факту перебування на утриманні, просив розглядати справу без його участі.

В судове засідання представник заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 не з`явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений, надавав заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.

24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб та оголошено мобілізацію.

01 березня 2023 року ОСОБА_2 був призваний по мобілізації у відповідності до даного Указу Президента України та на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 зарахований до списків особового складу частини на всі види забезпечення.

ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок артилерійського обстрілу біля села Берестове Соледарської громади Бахмутського району, Донецької області ОСОБА_2 загинув, що підтверджується копією лікарського свідоцтва про смерть, сповіщенням та свідоцтвом про смерть.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2023 року в справі № 372/4065/23 встановлений факт проживання заявниці із ОСОБА_2 без укладення шлюбу, починаючи з 01 лютого 2002 року по 07 серпня 2023 року.

Частиною першою ст. 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Згідно із частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У порядку окремого провадження можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі №753/21178/21 та від 11 вересня 2024 року №335/4669/23.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Такий правовий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Метою встановлення у цій справі факту про те, що перебування заявниці ОСОБА_1 на утриманні загиблого військовослужбовця, є отримання одноразової грошової допомоги.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за №2011-ХІІ (надалі - Закон №2011-XII) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (пункт 4 статті 16-1 Закону).

Згідно положень статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі №2262-XII) члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Відповідно до частини першої та шостої статті 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Частиною 2 Постанови КМУ №168 від 28 лютого 2022 року установлено, що особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень.

У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України «Про Національну поліцію» та пункті 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору, у рівних частках, тобто один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, а також утриманці загиблого військовослужбовця.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

Ураховуючи наведене, можна зробити висновок, що у таких справах спір може виникнути лише між суб`єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів.

Таким чином, між ОСОБА_1 та Військовою частиною не виникає спору про право, оскільки зазначена заінтересована особа не є суб`єктом отримання відповідної соціальної допомоги.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, викладеними у пункті 106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21 та від 11 лютого 2026 року у справі №308/17634/23.

Згідно зі статтею 38 Закону №1788-XII члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Факт перебування фізичної особи на утриманні померлого може бути встановлено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №520/6518/17.

Для встановлення факту перебування на утриманні померлого військовослужбовця з метою отримання одноразової грошової допомоги необхідно довести, що надавана допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування. Факт нерегулярної допомоги у вигляді купівлі продуктів харчування, ліків, подарунків та проведення дозвілля, за відсутності доказів щодо розміру такої допомоги та її співвідношення з іншими доходами, не є достатньою підставою для встановлення факту перебування на утриманні. Показання свідків без підтвердження іншими об`єктивними доказами (банківські виписки, документи про доходи тощо) не можуть бути безспірним підтвердженням факту надання матеріальної допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів для існування.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 листопада 2025 року у справі №644/1574/23, провадження (№61-8629 св 25).

Відповідно до змісту статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, судом встановлено, що заявниця з 2019 року перебуває на пенсії та отримує її в розмірі 2725 грн., що підтверджується розрахунком.

Як вбачається із особистої картки на грошове забезпечення ОСОБА_2 , останній мав щомісячний дохід близько 20000,00 грн., що значно перевищує доходи заявниці.

Враховуючи вищевикладене, суд дослідивши та оцінивши всі докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 76-81, 258, 259, 263- 265, 315, 319 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити повністю.

Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утриманні громадянина України - військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час захисту Батьківщини.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Суддя Г.В.Висоцька